Постанова

від 01.03.2018 по справі 150/11/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/772/418/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач :Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 рокуСправа № 150/11/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., розглянувши апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн ВВ» ОСОБА_3 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн ВВ» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними ,

встановив:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Комінтерн ВВ» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що від онука ОСОБА_5 їй стало відомо про існування укладених 20 січня 2014 року між нею як орендодавцем та ТОВ Комінтерн ВВ с.Володіївці Чернівецького району Вінницької області як орендарем договорів оренди двох земельних ділянок, площею по 1,82 га, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, належних на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно державних актів серій ВН №24070609 та І-ВН №029450, виданих 30 січня 2001 року.

Оскільки зазначених договорів вона не підписувала, умови, що викладені у них не узгоджувала, просила визнати їх недійсними.

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

Визнано договори оренди двох земельних ділянок від 20 січня 2014 року (площею по 1,82 га кожна, кадастрові номери: №0524982300:04:001:0218 та 0524982300:04:001:0208, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, належних на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно державних актів на право приватної власності на землю серій ВН №24070609 та І-ВН №029450, виданих 30 січня 2001 року та зареєстрованих в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №609 та за №614) між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю Комінтерн ВВ , с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області неукладеними та недійсними з моменту їх вчинення.

Стягнуто із ТОВ Комінтерн ВВ (с. Володіївці, вул. Колгоспна, 8 Чернівецького району Вінницької області) на користь ОСОБА_4 судові витрати, понесені при зверненні до суду - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1280 (однієї тисячі двохсот вісімдесяти) гривень 00 копійок та витрати, пов'язані із проведенням судової почеркознавчої експертизи в розмірі 1238 (однієї тисячі двохсот тридцяти восьми) гривень.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірні договори ОСОБА_4 не підписувала, волевиявлення на їх підписання у неї відсутнє, що відповідно до положень ч.1 ст.215, ч.3 ст.203 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ТОВ «Комінтерн ВВ» ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок експерта, який покладений в основу рішення спростовується матеріалами справи, при цьому судом першої інстанції обмежувались права відповідача, зокрема на ознайомлення з матеріалами справи, подачі зустрічного позову, тощо.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Апеляційна скарга представника товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн ВВ» ОСОБА_3 на підставі ч.2 ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

19 лютого 2018 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_4І ОСОБА_6, в якому він просив апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн ВВ» ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року без змін , посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, зокрема, що підпис позивача на спірних договорах оренди виконаний не нею, що свідчить про відсутність в неї волевиявлення на їх укладання, та відповідно є підставою для визнання їх недійсними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею по 1,82 га кожна, кадастрові номери: №0524982300:04:001:0218 та 0524982300:04:001:0208, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, що стверджується копіями державних актів на право приватної власності на землю серій ВН №24070609 та І-ВН №029450, виданих 30 січня 2001 року та зареєстрованих в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №609 та за №614 (а.с. 12, 13).

Згідно інформаційних довідок за №60900722 та №60898148 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта, виданих державним реєстратором ОСОБА_7, інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_4 на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки площею 1,82 га кожна, кадастрові номери: №0524982300:04:001:0218 та 0524982300:04:001:0208, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, внесено 03 червня 2016 року, підставою виникнення права власності ОСОБА_4 на вище вказані земельні ділянки є державні акти на право приватної власності на землю серій ВН №24070609 та І-ВН №029450, видані 30 січня 2001 року (а.с. 9-10; 15-16).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, пославшись на те, що договір оренди земельної ділянки він не підписував, позивач зобов'язаний довести те, що підпис в договорі оренди не належить йому.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судово-почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання чи виконано підпис на договорах оренди земельних ділянок від 20 січня 2014 року ОСОБА_4

Відповідно до висновку експерта №5958/5959/17-21 від 06 листопада 2017 року підписи в договорах оренди земельних ділянок від 20 січня 2014 року в графі орендодавець виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів, підписи від імені ОСОБА_4 на договорах оренди земельних ділянок від 20 січня 2014 року в графі орендодавець виконані не самою ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 89-92), що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на їх укладення, а тому ці договори не є дійсними на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, про що вірно зазначав суд першої інстанції.

Апеляційна скарга не містить посилань на докази, які спростовують такий висновок. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає зі сторони місцевого суду обмежень чи перешкод учасникам справи для ознайомлення з матеріалами справи, подачі відповідачем доказів, а також для звернення до суду з зустрічними позовними вимогами на предмет відшкодування витрат відповідача на обробіток спірних земельних ділянок, що може бути вирішено шляхом подання окремого позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо призначення у справі повторної експертизи не спростовують висновків суду по суті вирішеного спору, зважаючи на встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Оскаржуване рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року ухвалене з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, передбачених ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України підстав для його скасування, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтерн ВВ» ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 березня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: