Рішення

від 11.12.2017 по справі 155/1383/16-ц

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/155/86/17

Справа №155/1383/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Чонки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Федонюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду Волинської області справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Євгена Шелепіни про визнання недійсним договору оренди землі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди землі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_2.

Мотивує свій позов тим, що вона згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №143853 є власником земельної ділянки площею 2,3201 га, що розташована на території Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області, кадастровий номер 0720880400:01:001:1224.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 вересня 2016 року позивач дізналась про державну реєстрацію права оренди її земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Так, орендарем вищевказаної ділянки є Фермерське господарство Євгена Шелепіни згідно договору оренди землі б/н від 25 липня 2016 року. При цьому, державним реєстратором, який здійснив реєстрацію договору оренди землі виступив приватний нотаріус ОСОБА_2 (нововолинський міський нотаріальний округ) - рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31178973 від 31 серпня 2016 року, дата державної реєстрації 27 серпня 2016 року. Позивач стверджує, що вона договору оренди земельної ділянки з ФГ Євгена Шелепіни не підписувала, тобто не було її волевиявлення на укладення зазначеного правочину, в зв'язку з чим спірний договір оренди землі є недійсним. Просить визнати недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки, скасувати державну реєстрацію даного договору, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, вказані в ньому.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмове клопотання в якому просив розгляд справи проводити у його відсутність.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак скерувала до суду письмове клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №143853 від 03 жовтня 2011 року, позивач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,3201 га, розташованої на території Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0720880400:01:001:1224.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 вересня 2016 року вбачається, що 27 серпня 2016 року було проведено реєстрацію договору оренди вищевказаної земельної ділянки згідно договору оренди землі б/н від 25 липня 2016 року на строк 10 років. Орендар - Фермерське господарство Євгена Шелепіни , орендодавець - ОСОБА_1.

Відповідно до Договору оренди землі №б/н від 25 липня 2016 року, ОСОБА_1 (орендодавець) передала, а Фермерське господарство Євгена Шелепіни в особі голови ФГ Шелепіни ОСОБА_6 (орендар) прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,3201 га, яка знаходиться на території Бранівської сільської ради Горохівського району Волинської області. Договір укладено на 10 (десять) років.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до положень частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи зокрема в межах заявлених позивачем вимог.

Позивачем ставиться питання про визнання недійсним Договору оренди землі з підстав відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення та підписання договору оренди, на підставі ч.3ст.203 ЦК України.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1ст.14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2ст.207 ЦК України).

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі може бути визнано у судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК України, ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, на момент вчинення правочину.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Ч.1ст.179 ЦПК України передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Системний аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Відповідно до висновку криміналістичної експертизи з дослідження підписів Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №4469 від 03 листопада 2017 року встановлено наступний висновок: підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець в договорі оренди землі без номеру та без числа, місяця і року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Євгена Шелепіни , виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Згідно ч.6 ст.147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Стаття 66 ЦПК України визначає, що висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Пленум Верховного Суду України, у своїй Постанові від 12.06.2009 року №5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду роз'яснив, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України Про судову експертизу , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Як встановлено в ході судового засідання судова почеркознавча експертиза була проведена на підставі ухвали суду від 20 жовтня 2017 року, висновок експерта є мотивованим, містить відповіді на поставлені питання.

Висновок експерта у суду не викликає сумніву в його правильності, тому суд вважає його належним та допустимим доказом у розумінні положень ст.ст.57-59, 66 ЦПК України.

Крім того, судовий експерт попереджений про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову від виконання покладених обов'язків за ст.ст.384, 385 КК України.

Згідно висновку Верховного суду України, викладеного при розгляді цивільної справи №6-48цс15 від 22 квітня 2015 року, судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення орендодавця, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203та частини першої статті 215 ЦК України.

Таким чином, оскільки договір оренди землі №б/н від 25 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ Євгена Шелепіни (орендар) не підписані однією із сторін договору, а саме орендодавцем ОСОБА_1,суд вважає, що волевиявлення на укладення даних угод у останньої було відсутнє, а тому вказані договори підлягають визнанню недійсними.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа Білуха проти України від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

В зв'язку з викладеним з відповідача ФГ Євгена Шелепіни на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1102,40 гривні, витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи в сумі 3095 гривень, а також витрати на правову допомогу в сумі 11000 гривень.

Керуючись ст.ст.10, 11, 30, 57, 60, 66, 88, 147, 179, 212-215 ЦПК України, ст.ст.3, 13, 14, 15 Закону України Про оренду землі , ст.ст.203, 207, 215, 638 Цивільного кодексу України, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Євгена Шелепіни про визнання недійсним договору оренди землі, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №б/н від 25 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Євгена Шелепіни , зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_2 (Нововолинський міський нотаріальний округ) - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31178973 від 31 серпня 2016 року 22:00:37, дата державної реєстрації 27 серпня 2016 року.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки №б/н від 25 липня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Євгена Шелепіни , здійснену приватним нотаріусом ОСОБА_2 (Нововолинський міський нотаріальний округ) - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31178973 від 31 серпня 2016 року 22:00:37, дата державної реєстрації 27 серпня 2016 року.

Стягнути з Фермерського господарства Євгена Шелепіни на користь позивача ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок, витрати по оплаті вартості проведення судової експертизи в сумі 3095 (три тисячі дев'яносто п'ять) гривень, а також витрати на правову допомогу в сумі 11000 (одинадцять тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Горохівського районного суду Чонка В.В.