Ухвала

від 13.12.2017 по справі 482/1858/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №482/1858/17 13.12.2017 13.12.2017 13.12.2017

Справа № 482/1858/17 Головуючий першої інстанції Демінська О.І.

Провадження № 22-ц/784/2547/17 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участю: стягувача - ОСОБА_2,

представника боржника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2017 року за поданням головного державного виконавця Новоодеського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - ДВС) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И Л А:

27 жовтня 2017 року ДВС звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_4

Свої вимоги заявник мотивував тим, що у ДВС на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 5208358 з примусового виконання виконавчого листа № 482/900/15-ц, виданого 22 жовтня 2015 року Новоодеським районним судом Миколаївської області, на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 181 075 грн. 85 коп.

Державний виконавець вказував, що ним вжито усіх передбачених законом заходів примусового виконання рішень суду, однак, рішення судів не виконано. Проте, боржником не вжито ніяких дій, спрямованих на виконання рішення суду.

На думку, державного виконавця, невжиття зазначеного заходу надалі ускладнюватиме виконання судових рішень, а таке обмеження в подальшому сприятиме виконанню цих рішень, у зв'язку з чим просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу шляхом заборони перетинати державний кордон України, до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2017 року у задоволенні подання державного виконавця відмовлено.

В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу суду, а справу направити на повторний розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, у зв'язку з чим висновки суду, на її думку, є неправильними.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні ДВС знаходиться виконавче провадження № 5208358 з примусового виконання виконавчого листа № 482/900/15-ц, виданого 22 жовтня 2015 року Новоодеським районним судом Миколаївської області, на виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 181 075 грн. 85 коп. (а.с. 3).

Постановою державного виконавця від 6 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 4).

Відповідно до результатів запиту про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб інформація стосовно боржника відсутня (а.с. 6, зворот).

Згідно відповіді Бузької сільської ради, ОСОБА_4 є власником будинку № 6 по вулиці Коцюбинського Новоодеського району Миколаївської області та в його володіння знаходиться одна корова (а.с. 8, 10).

За даними витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, постановою державного виконавця ДВС від 6 листопада 2015 року накладено арешт на нерухоме майно боржника та заборонено його відчужувати (а.с. 11).

Зі змісту ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України вбачається, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року ( в ред. від 8 березня 2011 року) (надалі - Закон).

За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону № 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Отже, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з чим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням слід розуміти, як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадження, коли виконати цей обов'язок є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання та виконання державним виконавцем всіх заходів, передбачених законом України Про виконавче провадження , спрямованих на виконання рішення суду.

Як встановлено судом, боржник має власний житловий будинок, своє господарство, проте судом не з'ясовано у державного виконавця чому боржник, маючи підсобне господарство та певні доходи не виконує рішення суду щодо повернення боргу.

Крім того, скаржник зауважував та надав відповідні докази, що ОСОБА_4 після смерті матері успадкував нерухоме майно - земельну ділянку, з якої отримує доходи від її використання та приховує ці обставини. Ці факти також не з'ясовувалися у державного виконавця та не досліджувалися судом.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

У зв'язку із необхідністю оперативного розгляду подання, суб'єкт його внесення може бути повідомлений про час і місце розгляду у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 74 ЦПК України.

Неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання. Проте, у випадку необхідності з'ясування судом обґрунтованості внесеного подання, явку державного виконавця до суду може бути визнано обов'язковою.

Отже, суд першої інстанції на виконання наведених приписів процесуального закону, розглянувши справу, не витребував у державного виконавця повне виконавче провадження, не перевірив доводів, викладених у поданні, взагалі не намагався викликати державного виконавця в судове засідання, хоча саме суб'єкт подання повинен довести факт ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим документом.

За такого, колегія суддів вважає, що районний суд передчасно відмовив у задоволенні подання, не з'ясувавши чи мають місце факти навмисного ухилення боржника від виконання обов'язків, зазначених судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що зазначена ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального закону, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при новому розгляді подання суду першої інстанції необхідно перевірити у державного виконавця доводи стягувача щодо майнового стану боржника та його ухилення від виконання обов'язку щодо повернення боргу.

Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: С.Ю. Колосовський

ОСОБА_5