Рішення

від 17.11.2017 по справі 369/5624/15-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.11.2017

Справа № 369/5624/15-ц

Провадження № 2/369/241/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Усатова Д.Д.,

при секретарі Кузьменко П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в Київській області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання шлюбу зареєстрованого без нареченого неукладеним,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції в Київській області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання шлюбу зареєстрованого без нареченого неукладеним.

Свої вимоги мотивував тим, що 11 березня 2000 року у виконавчому комітеті Гатненської сільської рада Києво-Святошинського району Київської області за актовим записом № 3 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, прізвище якого як дошлюбне так і післяшлюбне рукописним текстом з відміткою дати внесення змін від 15.02.2006 р. було змінене у актовому записі № 3 з Петренко на Костенко і який на момент своєї смерті 28.11.2010 р. мав прізвище Костенко , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, прізвище якої після реєстрації шлюбу згідно з актовим записом № 3 було змінене з Давиденко на Петренко , у подальшому рукописним текстом з відміткою дати внесення змін від 15.02.2006 р. післяшлюбне прізвище було змінене у актовому записі № 3 з Петренко на Костенко на момент смерті ОСОБА_5 28.11.2010 р. мала прізвище Костенко .

Так позивач зазначає, що указаний вище шлюб 11.03.2000 р. був зареєстрований заочно у відсутності нареченого (батька позивача), оскільки у день реєстрації шлюбу батько позивача перебував поза межами України в Державі Ізраїль. Факт перебування батька позивача в Державі Ізраїль у день реєстрації шлюбу, тобто, 11.03.2000 р., підтверджується отриманим з Держави Ізраїль пакетом документів з назвами: Інформація про пасажира , у якому указано, що пасажир ОСОБА_3, закордонний паспорт серії АС № 075463, прибув до Держави Ізраїль 15.06.1999 р., відбув до України 05.03.2003 р.; Заява з проханням винести постанову , що подана в Державі Ізраїль до уповноваженого органу сестрою померлого ОСОБА_6, яка постійно проживає в Державі Ізраїль; Рішення Суду у сімейних справах м. Беер-Шеви від 16.12.2013 р. (сімейна справа № 44576-10-13), Глазов проти прокурора Південного округу - цивільний процес, яка підтверджує факт звернення ОСОБА_6 до судових органів Держави Ізраїль з метою отримання інформації про свого брата пасажира ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_3 Факт документування батька позивача ОСОБА_3 закордонним паспортом серії АС № 075463, який указаний в Інформації про пасажира , підтверджується: листом від 10.02.2012 р. вих. № 17/вх.574 у ц/с 2-169 за 2012 р. за підписом начальника Відділу у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України в Київській області; листом від 26.02.2015 р. вих. № 3.2/1-Ю-25 за підписом начальника Управління Державної міграційної служби України в Київській області.

Позивач вказує, що його батьки розлучились, після чого його батько ОСОБА_5 з 1984 року проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто проживав окремо від свого сина. 28.11.2010 р. батько позивача ОСОБА_5, помер. Все своє майно він заповів позивачу. Під час оформлення спадкової справи після смерті батька, з'ясувалось, що з заявою про прийняття спадщини звернулась дружина батька позивача громадянка ОСОБА_2, яка надала документ - свідоцтво про шлюб. За життя батько позивача жодного разу не обмовився позивачу, що він уклав з указаною особою шлюб. Таким чином лише у другій половині липня 2011 р. позивачу стало відомо, що його покійний батько, ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4, 11 березня 2000 року.

25.07.2011 р. ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2, третя особа: Київське обласне управління юстиції, про визнання шлюбу недійсним з підстав порушення ст. 15-17 КпШС України, оскільки на момент укладання шлюбу між батьком позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11.03.2000 р. батько позивача перебував поза межами України в Державі Ізраїль, а саме, з 1999 р. по 2003 р. Таким чином, шлюб був укладений заочно.

16.02.2012 р. заявою про зміну підстав позову представником позивача помилково змінено підставу позову, якою просив суд задовольнити позов з підстав фіктивності шлюбу оскільки, на думку представника позивача, такий шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в укладений з корисливих мотивів без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).

30.03.2012 р. рішенням Києво-Святошинського районного суду було відмовлено у задоволенні вимог по справі №2-169/12 за вказаним позовом, у зв'язку з недоведеністю позивачем факту укладання шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюбу) не взявши при цьому до уваги покази свідків, що батько позивача був за кордоном на момент укладання шлюбу, оскільки, на думку суду такі факти не входили в предмет доказування. Судове рішення від 30.03.2012 р. було скасоване ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.01.2013 р. у зв'язку з задоволенням заяви позивача про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, у подальшому рішенням указаного суду від 13.08.2013 р. позов задоволено повністю (визнано недійсним шлюб), яке залишилось чинним після апеляційного оскарження, однак, ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.02.2014 р. було скасоване разом з ухвалою апеляційного суду Київської області від 10.10.2013 р., а справу за заявою позивача про перегляд рішення у зв'язку нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

03.07.2014 р. позивач подав до Києво-Святошинського районного суду позов до ОСОБА_2, треті особи: ГУЮ Київської області, відділ ДРАЦС Києво- Звятошинського РУЮ Київської області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання шлюбу недійсним з підстав відсутності згоди на укладання шлюбу та порушенням порядку його укладання, чим порушені ст.ст. 15-17 КпШС.

12.12.2014р. рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі за вказаним позовом в його задоволенні відмовлено.

09.04.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

29.04.2015 р. подано касаційну скаргу, на підставі якої відкрито касаційне провадження, однак, рішення по суті ще не прийнято.

Посилаючись на вищевикладене позивач просив суд визнати неукладеним шлюб від 11 березня 2000 року, зареєстрований у виконавчому комітеті Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за актовим записом № 3, що укладений між ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), прізвище якого як дошлюбне так і післяшлюбне рукописним текстом з відміткою дати внесення змін від 15.02.2006 р. було змінене у актовому записі № 3 з Петренко на Костенко і який на момент своєї смерті 28.11.2010 р. мав прізвище Костенко , з ОСОБА_4 (23.02.1949року народження), прізвище якої після реєстрації шлюбу згідно з актовим записом № 3 було змінене з Давиденко на Петренко , у подальшому рукописним текстом з відміткою дати внесення змін від 15.02.2006 р. післяшлюбне прізвище було змінене у актовому записі № 3 з Петренко на Костенко на момент смерті ОСОБА_5 28.11.2010 р. мала прізвище Костенко .

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомляла.

22.06.2015 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подано суду заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначав, що 11 березня 2000 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3, про що знав його син ОСОБА_1, що підтверджується копіями квитанцій (грошових переказів), якими вона, перерахували ОСОБА_1 з Ізраїлю до міста його проживання кошти. На підставі вимог ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі позовну давність.

Треті особи Головне управління юстиції в Київській області, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, Гатненська сільська рада Києво- Святошинського району Київської області в судове засідання своїх представників не направили, звернулися до суду із заявами про розгляд справи за відсутності їхніх представників.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 28 листопада 2010 року помер батько позивача ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ОК № 202097.

За життя ОСОБА_5 6 жовтня 2009 року склав заповіт, згідно якого все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належатиме і на що він за законом матиме право на момент смерті, заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ОК № 012801 ОСОБА_5 і ОСОБА_4 11 березня 2000 року уклали шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Дані обставини також підтверджуються ОСОБА_8 про одруження № 3 від 11 березня 2000 року.

15 лютого 2006 року ОСОБА_3 змінив прізвище на ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації зміни імені 15 лютого 2006 року зроблено відповідний актовий запис за № 12, місце реєстрації є Відділ реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області. Дані обставини стверджуються свідоцтвом про зміну імені серії І-ОК № 000307.

Згідно вимог ч. 1 ст. 14 КпШС України, чинного на дату реєстрації шлюбу, укладення шлюбу відбувається по закінченню місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган запису актів громадянського стану.

Відповідно до вимог ст. 12 КпШС України шлюб укладається в державних органах запису актів громадянського стану. Укладення шлюбу провадиться урочисто. Органи запису актів громадянського стану забезпечують урочисту обстановку реєстрації шлюбу при згоді на це осіб, які одружуються.

Відповідно до ст.48 СК Українищлюб , зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним. ОСОБА_8 про такий шлюб у органі державної реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.

Згідно з ст.34 СК України присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов'язковою.

Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що під час реєстрації шлюбу наречений був відсутній і перебував поза межами України, а підпис в актовому записі про шлюб був вчинений іншою особою.

На підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.07.2016 року, в межах розгляду даної цивільної справи, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертів поставлене питання: чи був використаний підпис в стовпчику громадянин в графі 11. Підпис осіб, які одружились (дошлюбні прізвища) на бланку запису акта про одруження № 3 від 11 березня 2000 р. самим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прізвище якого як дошлюбне так і післяшлюбне рукописним текстом з відміткою дати внесення змін від 15.02.2006 р. змінене в актовому записі № 3 з Петренко на Костенко і який на момент смерті 28.11.2010 р. мав прізвище Костенко , чи іншою особою.

25.08.2017 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання оригіналу досліджуваного документа та додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 12593/12594/16-32.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.07.2017 року на виконання вимог клопотання експерта було витребувано оригінали документів, необхідних для проведення вищевказаної експертизи.

Станом на 17.11.2017 року витребувані оригінали документів на адресу суду не надійшли.

Раніше, 22.06.2015 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подано суду заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначав, що 11 березня 2000 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3, про що знав його син ОСОБА_1, що підтверджується копіями квитанцій (грошових переказів), якими вона, перерахували ОСОБА_1 з Ізраїлю до міста його проживання кошти. На підставі вимог ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України просив суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі позовну давність.

Згідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, згідно до ч. 2 ст. 72 СК України .

Перебіг позовної давності за приписами ч. 1 ст.261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого прав або про особу яка її порушила.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ЦК України встановлено, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, передбачений законодавством України, а саме судом встановлено, що протягом всього часу, щонайменше, з липня 2011 року позивач точно знав про обставини справи, звертався до суду із позовними завами, які розглядались кількома інстанціями. Рішення у вказаних справах є чинним на момент розгляду цієї справи в суді.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність застосування до заявлених позивачем позовних вимоги строк позовної давності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з підстав пропуску строків позовної давності, про застосування якої заявлено стороною відповідача у спорі, при цьому судом не встановлено поважності причин пропуску зазначеного строку стороною позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 14, 15, 45, 47, 48 КпШС України, ст. ст. 15, 16, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 3, 31, 60, 209, 154, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Д.Усатов