Ухвала

від 09.11.2017 по справі 6-4/11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

09 листопада 201 7 року м . Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., ЗавгородньоїІ.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відібрання дітей, передання дітей матері на виховання, визначення місця проживання дітей з матір'ю та усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, за касаційною скаргоюОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відібрання дітей, передання дітей матері на виховання, визначення місця проживання дітей з матір'ю та усунення перешкод у спілкуванні з дітьми.

Наобґрунтування своїх вимог посилався на те, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2011 року встановлено подальший спосіб та порядок виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року, шляхом зобов'язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_7 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, у визначений судом час поза межами місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 у місці, вільно визначеному ОСОБА_5, для чого надати їй право самостійно забирати дітей до досягнення ними повноліття з місця їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 за умови надання згоди на це дітей у визначений судом час. Заявник посилається на те, що виконавчий лист, виданий Київським районним судом м. Одеси на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відібрання дітей, передання дітей матері на виховання, визначення місця проживання дітей з матір'ю та усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, не підлягає виконанню, оскільки на час ухвалення рішення (жовтень 2009 року) ОСОБА_7 було 13 років, а ОСОБА_8 - 10 років, на день звернення з заявою ОСОБА_7 вже 20 років, а ОСОБА_8 незабаром буде 18 років, тобто це вже особи, які на підставі ст. 29 ЦК України, вільно обирають собі місце проживання.

Посилаючись на те, що матеріали справи та матеріали виконавчого провадження містять безліч доказів того, що ОСОБА_4 не чинить перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей та враховуючи те, що відсутня згода ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у спілкуванні з матір'ю, виконавчий лист, виданий на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року в справі № 2-1531/09, не може бути виконаний, на підставі чого заявник просив визнати вказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року, заяву ОСОБА_4 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-1531/09, виданий Київським районним судом м. Одеси на виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2009 року за вимогою про зобов'язання ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у спілкуванні дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, в суботу з 13 години до 15 години, в неділю з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3 з 16 години до 18 години.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 342 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом прийнято ухвалу з додержанням вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 49 ЦПК України виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Так, задовольняючи заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин, обгрунтовано виходили з того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами, які на підставі ст. 29 ЦК України вільно обирають собі місце проживання та дійшли правильного висновку про відсутність перешкод у спілкуванні ОСОБА_5 із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, встановивши, що останні за власною волею не бажають спілкуватися із матір'ю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних ухвал та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Коротун

І.М.Завгородня

Т.О.Писана