Постанова

від 13.10.2017 по справі 810/2939/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 року №810/2939/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радевича В.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація "Укрпроммашкомплект" до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація "Укрпроммашкомплект" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - відповідач, Відділ ДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 №54567589 (далі - оскаржувана постанова).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 16.11.2016 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області ОСОБА_2 (далі - інспектор ДАБІ) було прийнято постанову №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 52200,00 грн. (далі - виконавчий документ).

У свою чергу, на підставі зазначеної постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, 28.08.2017 державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_3 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №54567589 про стягнення з Товариства штрафу у розмірі 52200,00 грн.

Проте, на думку позивача, вказана постанова прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Зокрема, позивач посилається на вимоги частини другої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Наголошує на тому, що рішенням восьмої чергової сесії Васильківської міської ради Київської області сьомого скликання від 19.02.2016 №06.05-08-VII затверджено Положення про відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Васильківської міської ради.

Ураховуючи зазначене, на думку позивача, виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки його прийнято посадовою особою (посадовими особами), не уповноважених розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, стверджуючи при цьому, що правомірність прийняття інспектором ДАБІ постанови від 16.11.2016 №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 підтверджена постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №810/3980/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, а отже зазначене рішення підлягає примусовому виконанню.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація "Укрпроммашкомплект" (ідентифікаційний код 31016403) зареєстроване в якості юридичної особи 01.09.2000 за адресою: 08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Щорса, будинок 15-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2017.

16 листопада 2016 року інспектором ДАБІ було прийнято постанову №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на Товариство накладений штраф у розмірі 52200 (п'ятдесят дві тисячі двісті) грн. 00 коп. (том 1, а.с. 25-26).

Вказана постанова була оскаржена Товариством в судовому порядку. Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №810/3980/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація "Укрпроммашкомплект" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання незаконними та скасування постанов від 16.11.2016: №З-1611/4-128/1611/08/01; №З-1611/3-10/10-126/1611/08/01; №З-1611/2-10/10-127/1611/08/01; №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволені позову відмовлено.

З матеріалів справи випливає, що 22.08.2017 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області звернувся до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою від 26.07.2017 №10/10-20/2607/03 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.11.2016, що підтверджується відбитком штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (том 1, а.с. 77-78).

Суд встановив, що за результатами розгляду вказаної заяви державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_3 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 №54567589 (том 1, а.с. 24).

Вказана постанова була направлена позивачу супровідним листом від 28.08.2017 (том 1, а.с. 75).

Не погоджуючись з прийняттям оскаржуваної постанови позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4)посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9)рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Положеннями частини першої статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти (абз. 9 ч.1 ст.4 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч.1 ст.12 Закону №1404-VIII).

Частиною другою статті 12 Закону №1404-VIII встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 №208/94-ВР (далі - Закон №208/94-ВР) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", мають право від імені: 1) органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (ч.2 ст.3 Закону №208/94-ВР).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №208/94-ВР, порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 4 Закону №208/94-ВР встановлено, що постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку (ч.3 ст.4 Закону №208/94-ВР).

Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову (ч.1 ст.5 Закону №208/94-ВР).

Отже, постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч положень частини другої статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 9-1 розділу V Прикінцевих положень Закону №3038-VI, на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства", на наступний день після затвердження акта спільної комісії.

Судом встановлено, що рішенням восьмої чергової сесії Васильківської міської ради сьомого скликання від 19.02.2016 №06.05-08-VII затверджено положення про відділ з питань державного архітекрутно-будівельного контролю виконавчого комітету Васильківської міської ради.

Згідно з матеріалами справи, у зв'язку із спроможністю відділу з питань державного архітекрутно-будівельного контролю виконавчого комітету Васильківської міської ради розпочати здійснювати повноваження державного архітектурно-будівельного контролю на території населених пунктів, на які поширюється компетенція Васильківської міської ради, між головою Держархбудінспекцією та головою Васильківської міської ради затверджено акт приймання-передавання документів від 08.11.2016 №43, тому на території м. Васильків повноваження, визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" до 09.11.2016 здійснювались центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Разом з тим, суд наголошує, що вказане стосується правомірності прийняття інспектором ДАБІ постанови від 16.11.2016 №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі незгоди з якою Товариство має право звернутися до суду з позовом про її оскарження.

Так, матеріалами справи підтверджено, що зазначена постанова була оскаржена Товариством в судовому порядку за результатом розгляду якої, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №810/3980/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволені позову відмовлено.

Суд звертає увагу на те, що законодавець не зобов'язує та не наділяє повноваженнями державного виконавця щодо перевірки правомірності прийняття виконавчого документа. Державний виконавець перевіряє виконавчий документ виключно на наявність обов'язкових реквізитів.

Вимоги до оформлення виконавчого документу та обставини за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу визначені у статті 4 закону України "Про виконавче провадження".

Посилання позивача, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки його прийнято посадовою особою (посадовими особами), не уповноважених розглядати справи про адміністративне правопорушення є безпідставне, оскільки відповідно до частини другої статті 3 Закону "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі наділені повноваженнями щодо прийняття рішень про накладення штрафу від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Ураховуючи відповідність виконавчого документу вимогам статті 4 Закону №1404-VIII, суд вважає, що у відповідача не було підстав для його повернення стягувачу, тому він цілком правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.