Постанова

від 08.05.2018 по справі 810/2939/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2939/17 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Укрпроммашкомплект на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Укрпроммашкомплект до Васильківського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Корпорація Укрпроммашкомплект звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 № 54567589.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Укрпроммашкомплект (ідентифікаційний код 31016403) зареєстроване в якості юридичної особи 01.09.2000 за адресою: 08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Щорса, будинок 15-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2017.

16.11.2016 інспектором ДАБІ було прийнято постанову № З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на товариство накладений штраф у розмірі 52 200, 00 грн. (том 1 а.с. 25-26).

Вказана постанова була оскаржена товариством в судовому порядку. Однак, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі № 810/3980/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Укрпроммашкомплект до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання незаконними та скасування постанов від 16.11.2016: № З-1611/4-128/1611/08/01; № З-1611/3-10/10-126/1611/08/01; № З-1611/2-10/10-127/1611/08/01; № З-1611/1-10/10-125/1611/08/01, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволені позову відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2017 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області звернувся до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою від 26.07.2017 №10/10-20/2607/03 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови № З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.11.2016, що підтверджується відбитком штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (том 1 а.с. 77-78).

Суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду вказаної заяви державним виконавцем відділу ДВС Новальською Ю.А. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 № 54567589 (том 1 а.с. 24).

Вказана постанова була направлена позивачу супровідним листом від 28.08.2017 (том 1 а.с. 75).

Позивач, вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 № 54567589 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що державним виконавцем при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження не порушено норм Закону України Про виконавче провадження , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 № 54567589 була винесена з порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку із чим вона підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Частиною першою статті 3 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4)посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9)рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Положеннями частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти (абз. 9 ч.1 ст.4 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження ).

Частиною другою статті 12 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби, є обов'язком державного виконавця.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.10.1994 № 208/94-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , мають право від імені:

1) органів державного архітектурно-будівельного контролю: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (ч. 2 ст. 3 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлено, що постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку (ч. 3 ст. 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ).

Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову (ч. 1 ст. 5 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності ).

Отже, постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Доводи апелянта про те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки прийнятий з перевищенням повноважень та всупереч положень частини другої статті 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Відповідно до пункту 9-1 розділу V Прикінцевих положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на період до утворення (визначення) місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування органів державного архітектурно-будівельного контролю повноваження, визначені цим Законом, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства , на наступний день після затвердження акта спільної комісії.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням восьмої чергової сесії Васильківської міської ради сьомого скликання від 19.02.2016 № 06.05-08-VII затверджено положення про відділ з питань державного архітекрутно-будівельного контролю виконавчого комітету Васильківської міської ради.

Згідно з матеріалами справи, у зв'язку із спроможністю відділу з питань державного архітекрутно-будівельного контролю виконавчого комітету Васильківської міської ради розпочати здійснювати повноваження державного архітектурно-будівельного контролю на території населених пунктів, на які поширюється компетенція Васильківської міської ради, між головою Держархбудінспекцією та головою Васильківської міської ради затверджено акт приймання-передавання документів від 08.11.2016 №43, а тому на території м. Васильків повноваження, визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності до 09.11.2016 здійснювались центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Разом з тим, колегія суддів зазанчає, що вказане стосується правомірності прийняття інспектором ДАБІ постанови від 16.11.2016 №З-1611/1-10/10-125/1611/08/01 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі незгоди з якою товариство має право звернутися до суду з позовом про її оскарження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що зазначена постанова була оскаржена позивачем в судовому порядку за результатом розгляду якої, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №810/3980/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволені позову відмовлено.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець не зобов'язує та не наділяє повноваженнями державного виконавця щодо перевірки правомірності прийняття виконавчого документа. Державний виконавець перевіряє виконавчий документ виключно на наявність обов'язкових реквізитів.

Отже, доводи апелянта про те, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки його прийнято посадовою особою (посадовими особами), не уповноваженою розглядати справи про адміністративне правопорушення є безпідставні, оскільки відповідно до частини другої статті 3 Закону Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі наділені повноваженнями щодо прийняття рішень про накладення штрафу від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Враховуючи відповідність виконавчого документу вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для його повернення стягувачу, у зв'язку із чим постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2017 № 54567589 є правомірною та підстав для її скасування немає, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Укрпроммашкомплект залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.