Постанова

від 08.11.2017 по справі 810/3355/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року №810/3355/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Софттранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство "Софттранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (далі - позивач, Товариство, ДП "Софттранс" ТОВ "Стиролоптфармторг") з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 №0041331220 (далі - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку із встановленого актом камеральної перевірки порушення позивачем терміну сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач пояснює, що сплатив даний податок вчасно, що підтверджується платіжним дорученням від 10.03.2017 №1, проте під час сплати допустився помилки у номері рахунку, а саме: замість №33110318700450 зазначив №33110318700449. При цьому наголошує, що обидва рахунки є діючими і мають однаковий код бюджетної кваліфікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств).

Також зазначає, що кошти сплачені на інший діючий рахунок з таким самим кодом бюджетної класифікації, не могли акумулюватися на рахунках органу, що контролює справляння надходжень бюджету, і мали бути зараховані безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Позивач вважає, що оскільки Товариством було сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету у повному обсязі з дотриманням граничного терміну сплати такого зобов'язання до 11.03.2017, рішення податкового органу є незаконним, оскільки в діях позивача відсутні викладені в акті перевірки порушення чинного податкового законодавства, зокрема п.57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, стверджуючи при цьому, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зазначає також, що лист (заява) ДП "Софттранс" ТОВ "Стиролоптфармторг" від 16.03.2017 №2289/10/10-13-10-16 про перерахування помилково сплачених котів з рахунку №33110318700449 на рахунок №33110318700450 Державного бюджету України, поданий до податкового органу вже після настання граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання, а тому такі кошти було зараховано як суму узгодженого зобов'язання, із порушенням строку сплати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 вирішено розгляд даної адміністративної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство "Софттранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (ідентифікаційний код 33003087) зареєстроване 27.07.2004 як юридична особа за адресою: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 127, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.10.2017 (том 1, а.с. 27-30).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, у порядку статті 76 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток ДП "Софттранс" ТОВ "Стиролоптфармторг", за результатами якої складено акт перевірки від 01.08.2017 №2434/1220/33003087 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 13-14).

Перевіркою встановлено, що платник порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на прибуток, визначені пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Так, узгоджена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 95184,00 грн., граничний термін сплати - 11.03.2017, була фактично сплачена лише 18.04.2017 (затримка 38 днів, сума боргу 94169,2 грн.).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 №0041331220 про нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 18833,84 грн. (том 1, а.с. 12).

Позивач, не погоджуючись із оспорюваним рішенням, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ПК), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (п.36.5 ст.36 ПК).

Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За правилом пункту 126.1 статтi 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з зазначених правових норм випливає, що відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК, застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Вирішуючи питання правомірності застосування штрафних санкцій, на підставі оскаржуваного рішення, у зв'язку з порушенням строків сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік, суд зазначає таке.

Згідно з платіжним дорученням від 10.03.2017 №1, позивач на рахунок №33110318700449 за платежем: *;101;33003087; податок на прибуток приватних підприємств за 2016 рік, код. клас. доходів бюджету 11021000 перерахував до бюджету грошові кошти в загальному розмірі 95192,12 грн. Як свідчить відмітка банку на платіжному доручені вказаний платіж був проведений 10.03.2017 (том 1, а.с. 9).

Як випливає з пояснень позивача, спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що Товариством в вищезазначеному платіжному дорученні під час перерахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік було помилково вказано рахунок №33110318700449, замість належного №33110318700450.

Згідно з інформацією з роздруківки Інтернет-сторінки, обидва рахунки мають код бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств), проте рахунок №33110318700450 призначений для сплати податку підприємств в м. Обухів, а рахунок №33110318700449 - підприємств в Обухівському району (том 1, а.с. 15-16).

Після виявлення зазначеної помилки, Товариство звернулось до Обухівського відділу Києво-Святошинської ОДПІ з заявою від 15.03.2017, в якій просило помилково сплачені кошти на р/р 33110318700449 в сумі 95192,12 грн., згідно платіжного доручення від 10.03.2017 №1, перерахувати на р/р 33110318700450 (том 1, а.с. 53).

Вказані кошти були зараховані 18.04.2017, у зв'язку з чим, до 18.04.2017 за Товариством рахувалась недоїмка у розмірі 94169,22 грн., що підтверджується інтегрованої карткою платника податків ДП "Софттранс" ТОВ "Стиролоптфармторг" з податку на прибуток приватних підприємств (том 1, а.с. 60).

Важливе значення для вирішення даної справи має факт зарахування коштів до бюджету, оскільки в такому випадку відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а зокрема наслідки, що можуть проявлятися у недоотриманні державним бюджетом відповідних коштів.

Відповідно до пункту 2 частини другої ст. 29 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - БК), до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного пунктом 18 частини першої статті 64, пунктом 1-2 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу).

Частиною першою статті 43 БК визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 45 БК, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п'ятої ст. 45 БК, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Аналіз норм БК України дає підстави суду зробити висновок, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Разом з тим, поняття "єдиний казначейський рахунок" закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Зі змісту пунктів Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Крім цього, згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

У даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету було здійснено 10.03.2017 (граничний термін сплати - 11.03.2017), проте така сплата помилково була здійснена на інший розрахунковий рахунок.

Суд звертає увагу на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція щодо врегулювання правовідносин, які виникли у результаті здійснення помилки під час перерахування податків та обов'язкових платежів (зборів) до державного бюджету зазначена Верховним судом України в постановах від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15 та від 02 грудня 2015 року у справі №21-3920а15.

Оскільки позивачем фактично було здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений податковим законодавством строк, а відтак і для застосування штрафних санкцій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати, а саме, сплачений ним судовий збір в розмірі 1600,00 грн., підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2017 №0041331220.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Софттранс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролоптфармторг" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 127, ідентифікаційний код: 33003087) сплачений ним судовий збір в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5а, ідентифікаційний код: 39393260).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.