Постанова

від 19.04.2018 по справі 810/3355/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3355/17 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Софттранс Товариства з обмеженою відповідальністю Стиролоптфармторг до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2017 №0041331220.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у зв'язку з порушення позивачем терміну сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Так, позивач сплатив даний податок вчасно, що підтверджується платіжним дорученням від 10.03.2017 №1, проте під час сплати допустився помилки у номері рахунку, а саме: замість №33110318700450 зазначив №33110318700449. При цьому, обидва рахунки є діючими і мають однаковий код бюджетної кваліфікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств).

Також зазначає, що кошти сплачені на інший діючий рахунок з таким самим кодом бюджетної класифікації, не могли акумулюватися на рахунках органу, що контролює справляння надходжень бюджету, і мали бути зараховані безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Відтак, оскільки позивачем було сплачено грошове зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету у повному обсязі з дотриманням граничного терміну сплати такого зобов'язання до 11.03.2017, рішення податкового органу від 31.08.2017 №0041331220 про зобов'язання сплатити штраф є незаконним, оскільки в діях позивача відсутні викладені в акті перевірки порушення чинного податкового законодавства, зокрема п.57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 31.08.2017 №0041331220.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що відповідно до звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 рік, яка була подана позивачем 01.03.2017 №9270628778, граничний термін сплати спливав 11.03.2017, а кошти позивачем були фактично зараховані 18.04.2017. Відтак, кількість днів затримки сплати авансового внеску з податку з податку на прибуток склала 38 днів.

При цьому, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів банків і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Також апелянт зазначає, що лист (заява) ДП Софттранс ТОВ Стиролоптфармторг від 16.03.2017 №2289/10/10-13-10-16 про перерахування помилково сплачених котів з рахунку №33110318700449 на рахунок №33110318700450 Державного бюджету України, поданий до податкового органу вже після настання граничного терміну сплати суми узгодженого зобов'язання, а тому такі кошти було зараховано як суму узгодженого зобов'язання, із порушенням строку сплати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що згідно платіжного доручення від 10.03.2017 №1, позивач на рахунок №33110318700449 перерахував до бюджету грошові кошти в загальному розмірі 95192 грн 12 коп.

У відповідності до інформації з роздруківки Інтернет-сторінки, обидва рахунки мають код бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств), проте рахунок №33110318700450 призначений для сплати податку підприємств в м. Обухів, а рахунок №33110318700449 - підприємств в Обухівському району.

Після виявлення зазначеної помилки, позивач звернувся до Обухівського відділу Києво-Святошинської ОДПІ з заявою від 15.03.2017, в якій просив помилково сплачені кошти на р/р 33110318700449 в сумі 95192 грн 12 коп., згідно платіжного доручення від 10.03.2017 №1, перерахувати на р/р 33110318700450.

Вказані кошти були зараховані 18.04.2017 з податку на прибуток приватних підприємств, у зв'язку з чим до 18.04.2017 за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 94169 грн 22 коп., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків ДП Софттранс ТОВ Стиролоптфармторг .

При цьому, важливе значення має факт зарахування коштів до бюджету, оскільки в даному випадку відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а зокрема наслідки, що можуть проявлятись у недоотриманні державним бюджетом відповідних коштів.

У даному випадку, ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету було здійснено 10.03.2017 (граничний термін сплати - 11.03.2017), проте така сплата помилково була здійснена на інший розрахунковий рахунок.

Оскільки всі суми грошових зобов'язань з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Дочірнє підприємство Софттранс Товариства з обмеженою відповідальністю Стиролоптфармторг зареєстроване 27.07.2004 як юридична особа за адресою: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 127, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.10.2017 (а.с. 27-30).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, у порядку статті 76 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток ДП Софттранс ТОВ Стиролоптфармторг , за результатами якої складено Акт перевірки від 01.08.2017 №2434/1220/33003087 (далі - акт перевірки) (а.с. 13-14).

З вказаного Акту перевірки вбачається, що платник порушує терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 95184 грн, граничний термін сплати - 11.03.2017, була фактично сплачена лише 18.04.2017 (затримка 38 днів, сума боргу 94169 грн 2 коп.).

На підставі Акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.08.2017 №0041331220 про нарахування позивачу штрафу у розмірі 20% у сумі 18833 грн 84 коп. (а.с. 12).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, однак помилкове зазначення рахунку, на який вказаний податок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений податковим законодавством строк, тому у даному випадку відповідачем помилково застосовано штрафні санкції до позивача.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 126.1 статтi 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Досліджуючи правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.08.2017 №0041331220, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно платіжного доручення від 10.03.2017 №1, позивач на рахунок №33110318700449 за платежем: *;101;33003087; податок на прибуток приватних підприємств за 2016 рік, код. клас. доходів бюджету 11021000 перерахував до бюджету грошові кошти в загальному розмірі 95192 грн 12 коп.

Згідно відмітки банку на платіжному доручені вказаний платіж був проведений 10.03.2017 (а.с. 9).

Разом з тим, як пояснив позивач, на вказаному платіжному дорученні під час перерахування грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2016 рік було помилково вказано рахунок №33110318700449, замість належного №33110318700450.

У відповідності до інформації з роздруківки Інтернет-сторінки, обидва рахунки мають код бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств), проте рахунок №33110318700450 призначений для сплати податку підприємств в м. Обухів, а рахунок №33110318700449 - підприємств в Обухівському району (а.с. 15-16).

У подальшому, після виявлення зазначеної помилки, позивач звернувся до Обухівського відділу Києво-Святошинської ОДПІ з заявою від 15.03.2017, в якій просив помилково сплачені кошти на р/р 33110318700449 в сумі 95192 грн 12 коп., згідно платіжного доручення від 10.03.2017 №1, перерахувати на р/р 33110318700450 (а.с. 53).

Так, вказані кошти були зараховані 18.04.2017, у зв'язку з чим, до 18.04.2017 за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 94169 грн 22 коп., що підтверджується інтегрованою карткою платника податків ДП Софттранс ТОВ Стиролоптфармторг з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 60).

Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

При цьому, поняття єдиний казначейський рахунок визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затверджене Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

У відповідності до пункту 2.1 Положення №122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.

Крім цього, згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 №2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Колегія суддів зазначає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Оскільки всі суми грошового зобов'язання з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним судом України в постановах від 16 червня 2015 року (справа №21-377а15) та від 02 грудня 2015 року (справа №21-3920а15).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої існтанції про те, що оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, однак помилкове зазначення рахунку, на який вказаний податок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений податковим законодавством строк, тому у даному випадку відповідачем помилково застосовано штрафні санкції до позивача.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 24 квітня 2018 року.