Ухвала

від 12.12.2017 по справі 826/10543/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10543/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Одесаінвестбуд на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Одесаінвестбуд до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю Фейм Груп , підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс , дочірнє підприємство Транс Океан Тур , про визнання неправомірними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та дозволу на виконання будівельних робіт, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Одесаінвестбуд (далі - Позивач, ТОВ Одесаінвестбуд ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (далі - Відповідач-1, Управління архітектури та містобудування), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Відповідач-2, Управління ДАБК), треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю Фейм Груп (далі - Третя особа-1, ТОВ Фейм Груп ), підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс (далі - Третя особа-2, ПІІ ТОВ Аверс ), дочірнє підприємство Транс Океан Тур (далі - Третя особа-3, ДП Транс Океан Тур ), про визнання неправомірними та скасування:

- містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. АДРЕСА_1 бульвар, 63/65, №01-07/247 від 14.01.2015 року, виданих Управлінням архітектури та містобудування (далі - МБУО);

- дозволу на виконання будівельних робіт №ОД112172091818 від 28.07.2017 року, виданого Управлінням ДАБК (далі - Дозвіл).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.09.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, по-перше, Треті особи мали право на отримання МБУО як замовники будівництва, а зазначення у Дозволі як Позивача так і Третіх осіб як замовників будівництва відповідає вимогам чинного законодавства, по-друге, здійснення будівництва оздоровчого закладу на землях оздоровчого призначення відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, не змінює її категорію, а лише вид використання, по-третє, доказів скасування в судовому порядку приватизації об'єктів, які розташовані на земельній ділянці, Позивачем не надано, по-четверте, у Дозвіл були внесені зміни щодо особи, що здійснювала технічний нагляд та є відповідальним виконавцем робіт, по-п'яте, відсутність у МБУО посилання на необхідність укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури не є порушенням вимог законодавства, оскільки останнє відповідних вимог до МБУО не містить.

Не погоджуючись із викладеним у постанові рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неналежному врахуванні судом фактів того, що, по-перше, всупереч умов договору від 30.05.2017 року Дозвіл видано як на Позивача, так і на Третіх осіб, по-друге, МБУО та Дозвіл не передбачають будівництво апартаментів, по-третє, земельна ділянка не призначена для будівництва, по-четверте, приватизація розташованих на земельній ділянці об'єктів скасована судом, по-п'яте, здійснює технічний нагляд та є відповідальним виконавцем робіт одна й та ж сама особа, по-шосте, чинним законодавством регламентовано різні вимоги до санаторію та курортно-оздоровчого комплексу, по-сьоме, МБУО не погоджені в установленому порядку з Міністерством культури України та Державною санітарно-епідеміологічною службою України.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Третіх осіб наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Інші особи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 19.10.2011 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ Фрейм Груп , ДП Транс Океан Тур і ПІІ ТОВ Аверс (Орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 25-27), за умовами якого Орендодавець на підставі Закону України Про оренд землі та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1301-VI передає, а Орендарі приймають у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 34 470 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (далі - Договір оренди).

Згідно вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 34 470 кв. м, кадастровий НОМЕР_1, а його укладено терміном на 49 років з дати прийняття рішення Одеською міською радою від 20.09.2011 року №1301-VI, для експлуатації та обслуговування санаторно-оздоровчого багатопрофільного комплексу для дітей з батьками Магнолія .

Управлінням архітектури та містобудування 14.01.2015 року були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (коригування) №01-07/247 (т. 1 а.с. 16-18), в яких зазначено назвою об'єкта будівництва - курортно-оздоровчий комплекс; наміром забудови - будівництво курортно-оздоровчого комплексу; цільовим призначенням земельної ділянки - згідно з договором оренди землі - для експлуатації та обслуговування санаторно-оздоровчого багатопрофільного комплексу для дітей з батьками Магнолія .

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2017 року між ТОВ Фейм Груп , ДП Транс Океан Тур , ПІІ ТОВ Аверс (Замовники) та ТОВ Одесаінвестбуд (Забудовник) укладено договір про організацію будівництва №30/05/17 (т. 1 а.с. 20-23) (далі - Договір організації будівництва).

Зі змісту розділу Визначення терміну даного договору вбачається, що об'єктом є курортно-оздоровчий комплекс з апартаментами, будівництво якого буде здійснюватися на земельній ділянці у відповідності до умов договору та згідно з погодженою сторонами проектною документацією; земельна ділянка - частина земельної поверхні загальною площею 3,4470 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, право користування якою належить Замовникам на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеному між Одеською міською радою та Замовниками 19.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., зареєстрованому в Управлінні Держкомзему у місті Одеса, про що зроблено запис 21.10.2011 року за №511010004000075; будівництво об'єкта/черги об'єкта - комплекс робіт з: проектування, вишукувань та досліджень (геологічних, геодезичних, маркшейдерських та ін.), перенесенню інженерних мереж, видаленню зелених насаджень, передпроектних, підготовчих, будівельно-монтажних, опоряджувальних, оздоблювальних та інших робіт по безпосередньому будівництву об'єкта / його черги та благоустрою прилеглої території відповідно до проекту, підключення об'єкту / його черги до всіх необхідних комунальних мереж і інженерних комунікацій, введення об'єкта / його черги в експлуатацію, забезпечення необхідними матеріалами, обладнанням, послугами, роботами.

На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди, які належать Замовникам на праві приватної часткової власності, а саме: цілісний майновий комплекс Санаторно-оздоровчій багатопрофільний комплекс для дітей з батьками Магнолія , розташований за адресою: АДРЕСА_4, що належить ТОВ Фейм Груп ; цілісний майновий комплекс Санаторно-оздоровчій багатопрофільний комплекс для дітей з батьками Магнолія , розташований за адресою: АДРЕСА_2, що належить ДП Транс Океан Тур ; цілісний майновий комплекс Санаторно-оздоровчій багатопрофільний комплекс для дітей з батьками Магнолія , розташований за адресою: АДРЕСА_3, що належить ПІІ ТОВ Аверс .

Згідно п. 1.2 вказаного договору Замовники делегують Забудовнику зазначену в п. 2.3 договору частину функцій замовника будівництва, а Забудовник зобов'язується на свій ризик за рахунок власних або залучених сил, коштів, матеріалів, засобів, техніки та устаткування організувати та в повному обсязі профінансувати будівництво об'єкта в цілому на земельній ділянці відповідно до проектної документації.

Приписи п. 2.1 договору визначають, що Замовники у встановленому законодавством порядку забезпечують виконання функцій замовника будівництва об'єкта в наступній частині: здійснюють функції землекористувача земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством; надають Забудовнику будівельний майданчик для виконання передбачених договором функцій, про що сторонами підписується відповідний акт прийому-передачі.

Предметом вказаного договору є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Управлінням ДАБК 28.07.2017 року було видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД112172091818 (т. 1 а.с. 19), в якому визначено: замовниками будівництва - ТОВ Одесаінвестбуд , ТОВ Фейм Груп , ДП Транс Океан Тур , ПІІ ТОВ Аверс ; вид будівництва - нове будівництво; код об'єкта - 1264.9; особою, що здійснює технічний нагляд - ОСОБА_5; відповідальним виконавцем робіт - ОСОБА_5

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. 19, 20 Земельного кодексу України, ст. 11 Закону України Про архітектурну діяльність , ст. ст. 1, 24, 26, 29, 34, 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року №903, Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки об'єкти будівництва будуються за різними проектними документаціями, вони не можуть вважатися житловим комплексом, а питання класифікації вказаних об'єктів окремо або в сукупності важливе лише з точки зору поверховості та щільності забудови, порушень щодо чого Відповідачем не встановлено, позовні вимоги є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. п. 4, 8 ч. 1 ст. 1 Закону у редакції, яка діяла як на момент прийняття МБУО, так і Дозволу, замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону у редакції, що діяла на момент видачі МБУО, суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Приписи ч. 5 ст. 26 Закону визначають, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Положеннями ч. ч. 1-8 ст. 29 Закону у редакції, що була чинною станом на 14.01.2015 року, визначено, що основними складовими вихідних даних є, зокрема, містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

На виконання вимог ч. 4 та ч. 9 ст. 29 Закону наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок №109).

Згідно п. 2.2 Порядку №109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Приписи п. 2.4 Порядку №109 визначають, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Згідно п. 2.5 вказаного Порядку містобудівні умови та обмеження складаються у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, а другий постійно зберігається в уповноваженому органі містобудування та архітектури, який їх видав.

Містобудівні умови та обмеження вносяться до містобудівного кадастру уповноваженим органом містобудування та архітектури або утвореними у його складі службами містобудівного кадастру (у разі наявності).

У силу вимог п. п. 3.1-3.4 Порядку №109 містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: Загальні дані ; Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки .

Розділ Загальні дані містить: а) назву об'єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об'єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва.

Розділ Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 Інженерні вишукування для будівництва ; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України Про благоустрій населених пунктів ; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини ; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Згідно п. 3.7 Порядку №109 графічна частина містобудівних умов та обмежень містить: а) кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); б) черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); в) ситуаційний план місця розташування об'єкта будівництва; г) викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; ґ) викопіювання з містобудівної документації.

Отже, положеннями Порядку №109 закріплено вичерпний перелік документів, які подаються замовником для отримання містобудівних умов та обмежень, встановлено чіткі вимоги до форми і змісту містобудівних умов та обмежень, а також сформульовано єдиний випадок, коли допускається відмова у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Жодного доказів на підтвердження невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні за станом на 14.01.2015 року Позивачем надано не було.

Крім того, доказів існування будь-яких недоліків у поданих для отримання МБУО документах відповідачами як суб'єктами владних повноважень, які заперечують проти позову, надано не було.

Посилання Апелянта на те, що МБУО не передбачають будівництво апартаментів, як це передбачено у Договорі організації будівництва, що, на його переконання, свідчить про невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні, колегією суддів оцінюється критично, оскільки, як було встановлено раніше, МБУО видані 14.01.2015 року, у той час як Договір організації будівництва було укладено 30.05.2017 року. При цьому, на переконання судової колегії, будь-які неточності, на думку Позивача, які містяться у Договору організації будівництва, не можуть свідчити про невідповідність МБУО вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Згідно ч. ч. 1-6 ст. 37 Закону право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; 2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю; 4) скасування містобудівних умов та обмежень; 5) систематичного (два і більше разів підряд) перешкоджання проведенню перевірки посадовими особами органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Приписи п. 5 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466 (далі - Порядок №466), визначають, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Пунктом 27 Порядку №466 передбачено, що дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Відповідно до п. 28 Порядку №466 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту чи технічного переоснащення; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.

За правилами п. 30 Порядку №466 підставою для відмови у видачі дозволу є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і положеннями Закону, і нормами Порядку №466 окреслено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу. При цьому, зміст вищевикладених правових норм не містить вказівки на неможливість визначення декількох осіб в якості замовників будівництва, у зв'язку з чим, з огляду на встановлені раніше умови Договору організації будівництва, згідно яких повноваження та функції замовника будівництва виконували як Треті особи, так і Позивач, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість твердження Апелянта щодо неможливості зазначення у Дозволі замовниками будівництва всіх сторін Договору організації будівництва.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 року було зобов'язано Управління ДАБК надати належним чином завірену копію пакету документів, на підставі яких 28.07.2017 року видано Дозвіл (т. 3-14).

Зі змісту поданої Позивачем та Третіми особами заяви про отримання дозволу вбачається, що у ній одразу були вказані замовниками будівництва всі перелічені у Дозволі особи (т. 3 а.с. 2-3), у зв'язку з чим посилання Апелянта на наявність підстав для його скасування через вказування в останньому більш ніж одного замовника є, на переконання судової колегії, безпідставним.

Надаючи оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам Позивача про те, що оскаржувані МБУО та Дозвіл на виконання будівельних робіт не передбачають будівництво апартаментів, а земельна ділянка загальною площею 3,4470 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з її цільового призначення, не може використовуватись для будівництва, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

При цьому, цільове призначення земельної ділянки - це віднесення земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України до земель тієї чи іншої категорії.

Приписи ч. 4 ст. 26 Закону визначають, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації .

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі, землі оздоровчого призначення.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно ч. ч. 2, 4 статті 26 Закону суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У частині 1 ст. 34 Закону передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України Про оцінку впливу на довкілля .

Як було встановлено раніше, на підставі Договору оренди ДП Транс Океан Тур , ТОВ Аверс , ТОВ Фейм Груп як орендарі прийняли у строкове (на 49 років), платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 34470 кв.м (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться у АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування санаторно-оздоровчого багатопрофільного комплексу для дітей з батьками Магнолія (цільове призначення - землі оздоровчого призначення).

Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру від 05.09.2017 року №НВ-5105084262017, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить до категорії земель оздоровчого призначення з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (т. 1 а.с. 67).

При цьому, як вже було встановлено вище, ДП Транс Океан Тур як замовником будівництва, отримано МБУО на будівництво курортно-оздоровчого комплексу (перша, друга, третя, четверта, п'ята та шоста черги будівництва) на вказаній земельній ділянці. Також, ДП Транс Океан Тур , ТОВ Аверс , ТОВ Фейм Груп як замовниками будівництва та ТОВ Одесаінвестбуд як співзамовником будівництва отримано Дозвіл.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, землі, які використовуються для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів належать до категорії земель оздоровчого призначення.

Зі змісту листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 08.08.2017 року № 01-18/1414 вбачається, що останній вважає за можливе здійснення будівництво курортно-оздоровчого комплексу з апартаментами на земельні ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, за умови отримання та погодження дозвільної документації (т. 1 а.с. 97-99).

Як вже було зазначено раніше, містобудівні умови та обмеження мають відповідати містобудівній документації на місцевому рівні, у тому числі генеральному плану, перевірка чого відноситься до компетенції відповідного уповноваженого органу.

За таких обставин суд першої інстанції вірно зауважив, що оскільки МБУО були видані ДП Транс Океан Груп Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, тобто уповноваженим на це органом, до компетенції якого входить, поряд з іншим питання перевірки намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, відсутні підстави піддавати сумніву їх відповідність Генеральному плану міста Одеси, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 31.01.1989 року, який діяв станом на 14.01.2015 року при видачі оскаржуваних МБУО, у тому числі, щодо функціонального віднесення відповідної земельної ділянки до території курортно-оздоровчої установи, що відноситься до категорії земель оздоровчого призначення.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням відповідачів, з яким погодився суд першої інстанції про те, що здійснення будівництва курортно-оздоровчого комплексу з апартаментами на відповідній земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, не змінює категорію земель, а лише змінює вид використання земельної ділянки, що є правом її користувача відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України. Наведене, відповідно, спростовує доводи Апелянта про неможливість використання такої земельної ділянки для будівництва.

Викладене в апеляційній скарзі посилання Позивача на те, що під час видачі МБУО і Дозволу не враховано, що приватизація об'єктів, розташованих на вищезазначеній земельній ділянці була скасована у судовому порядку, колегією суддів оцінюється критично з огляду на таке.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2015 року у справі №16/17-4665-2011 позовні вимоги заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ Санаторно-оздоровчий комплекс Магнолія , ТОВ Трініті Інвест Груп та ДП Транс Океан Тур про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна задоволено; договір купівлі-продажу оздоровчо-лікувального центру, розташованого за адресою АДРЕСА_1, від 11.11.2009 року, укладений між ТОВ Санаторно-оздоровчий комплекс Магнолія та ТОВ Трініті Інвест Груп визнано недійсним; витребувано у ДП Транс Океан Тур та повернуто державі Україна в особі Фонду державного майна України нерухоме майно - оздоровчо-лікувальний центр, який складається з літ. А2 , літ. А3 - лікувальний корпус, загальною площею 7275,2 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року у справі №16/17-4665-2011 рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2015 року по справі №16/17-4665-2011 скасовано частково; позовні вимоги задоволено частково; провадження по справі №16/17-4665-2011 в частині позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про витребування у ДП Транс Океан Тур та повернення державі Україна в особі Фонду державного майна України нерухомого майна - оздоровчо-лікувального центру, який складається з літ. А2 літ. А3 - лікувальний корпус, загальною площею 7275,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 - припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору; решту рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 року у справі №16/17-4665-2011 касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року у справі №16/17-4665-2011 повернуто без розгляду.

Відтак, на момент видачі МБУО 14.01.2015 року договори щодо приватизації оздоровчо-лікувального центру, розташованого за адресою АДРЕСА_1, були чинними, оскільки рішення Господарського суду Одеської області у справі №16/17-4665-2011 набрало законної сили 03.09.2015 року.

Крім того, судовою колегією враховується, що у рішенні Господарського суду Одеської області від 08.11.2016 року у справі №912/1216/16, яке набрало законної сили 25.11.2016 року, встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року у справі №16/17-4665-2011 також встановлено, що на момент прийняття постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року у справі №16/17-4665-2011 майно (оздоровчо-лікувальний центр, який складався з літ. А2 , літ. А3 - лікувальний корпус, загальною площею 7275,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1) перестало існувати як об'єкт матеріального світу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного, оскільки у судовому рішенні, яке набрало законної сили, встановлено відсутність майна як об'єкту матеріального світу за станом на 03.09.2015 року, доводи Апелянта в указаній частині жодним чином не впливають на кваліфікацію дій щодо правомірності видачі Дозволу 28.07.2017 року. При цьому Окружний адміністративний суд м. Києва вірно підкреслив на документальне підтвердження Третіми особами права власності на розташовані на земельній ділянці об'єкти нерухомості, у той час як Позивачем жодних доказів позбавлення останніх такого права надано не було.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що згідно ч. 8 ст. 29 Закону містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника, а ч. 2 ст. 34 даного Закону встановлює чинність дозволу на виконання будівельних робіт до завершення будівництва.

З огляду на приналежність на праві власності майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці та наявність права користування цією земельною ділянкою Третім особам у справі на момент видачі оскаржуваних МБУО, а також відсутність частини майна на момент видачі Дозволу, вищезазначені доводи Позивача були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Твердження Апелянта про те, що в оскаржуваному Дозволі, всупереч вимог закону, особою, яка здійснює технічний нагляд, та відповідальнім виконавцем робіт є одна й та сама особа - ОСОБА_5, судова колегія вважає безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 11 Закону України Про архітектурну діяльність під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Порядок проведення авторського і технічного наглядів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 903, здійснення технічного нагляду особами, що працюють у проектних і будівельних організаціях, які виконують роботи на підконтрольних об'єктах архітектури, не допускається.

У ч. 7 ст. 37 Закону визначено, що у разі якщо право на будівництво об'єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється.

У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.

Пунктом 33 Порядку 466 передбачено, що у разі коли право на будівництво об'єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), чи змінено осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт, а також у разі коригування проектної документації замовник (його уповноважена особа) протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю за формою згідно з додатком 10 до цього Порядку з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, замовниками - ДП Транс Океан Тур , ТОВ Аверс , ТОВ Фейм Груп , ТОВ Одесаінвестбуд до Управління ДАБК 10.08.2017 року подано заяву (вх. №01-16/2648д/д) про внесення змін до дозволу про виконання будівельних робіт № ОД112172091818 від 28.07.2017 в частині зміни відповідального виконавця будівельних робіт з ОСОБА_5 (наказ ТОВ Одеса Міськбуд № 10-к від 17.07.2017 року) на ОСОБА_8 (наказ ТОВ Одеса Міськбуд № 12-к від 07.07.2017 року) (т. 1 т. 1 а.с. 101-102, 103, 105).

Крім того, наказом ТОВ Одеса Міськбуд № 11-к від 04.08.2017 року ОСОБА_5 звільнено з посади начальника будівельної дільниці за сумісництвом та посади інженера з технічного нагляду за сумісництвом з 07.08.2017 року (т. 1 т. 1 а.с. 104).

Таким чином, замовниками виконані наведені вимоги Закону та Порядку щодо повідомлення про зміни відповідального виконавця робіт, що спростовує відповідні твердження Позивача, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Надаючи оцінку доводам Апелянта про те, що оскаржуваними МБУО та Дозволом допущено порушення щодо обмежень поверховості та положень ДБН, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 3.15 ДБН В.2.2-10-2001 Заклади охорони здоров'я кількість поверхів будинків слід приймати: а) лікувально-профілактичні заклади (за винятком санаторіїв) - висотою від рівня планувальної позначки землі до підлоги верхнього поверху не більше 26,5 м, в сейсмічних районах - згідно з вимогами ДБН 360; б) санаторії - не більше дев'яти поверхів; в) будинки таборів (літніх дитячих оздоровчих та оздоровчих для старшокласників) - не більше двох поверхів, будинки оздоровчих таборів цілорічного використання І і II ступенів вогнестійкості - не більше трьох поверхів; г) будинки дитячих оздоровчих таборів і санаторіїв IV-V ступенів вогнестійкості - тільки одноповерховими; д) решта закладів охорони здоров'я - відповідно до ДБН В.2.2-9. За наявності містобудівного обґрунтування та узгодженням з органами Державного пожежного нагляду допускається перевищення поверховості.

Отже, правилами пункту 3.15 ДБН В.2.2-10-2001 Заклади охорони здоров'я прямо передбачено можливість перевищення поверховості за наявності містобудівного обґрунтування та узгодження з органами Державного пожежного нагляду.

Зі змісту вказаних ДБН В.2.2-10-2001 Заклади охорони здоров'я вбачається, що санаторієм є - лікувально-профілактичний заклад, призначений для лікування переважно природними факторами (клімат, лікувальні грязі, мінеральні води) в сполученні з дієтотерапією, лікувальною фізкультурою, фізіо- і фармакотерапією при раціональному режимі лікування і відпочинку. До санаторно-курортних закладів належать - лікувально-профілактичні заклади для лікування та відпочинку. Часто розташовані в курортній місцевості з природними цілющими властивостями, пристосованими для лікування та відпочинку.

Тобто, у випадку будівництва санаторію до останнього поширюють вимоги щодо поверховості, передбачені пп. б п. 3.15 ДБН В.2.2-10-2001.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що до канцелярії суду 12.12.2017 року представником Третіх осіб було надано копію висновку експерта від 06.11.2017 року №10/2017, складеного судовим будівельно-технічним експертом Бойченко О.С. (свідоцтво від 23.12.2008 року №1305, термін дії - до 07.11.2017 року) за результатами проведення будівельно-технічного дослідження.

Предметом даного дослідження було питання: Чи відповідає умовна висота по розрізах 1-1 та 2-2 корпусів з першого по четвертий, по проекту Курортно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 вимогам ДБН 360-92** Планування та забудова міських і сільських поселень ; ДБН В.2.2-20:2008 Готелі ; додатку С щодо приміщень санаторно-курортних закладів ДБН В.2.2-10-2001 Заклади охорони здоров'я ; ДБН В.2.2-17:2006 Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення ? .

На наслідками проведеного дослідження експерт дійшов до наступних висновків: у відповідності до вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень поверховість має прийматись у відповідності до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. ДБН не містить вимог щодо умовної висоти будівель; умовні висоти визначені згідно розрізів 1-1 та 2-2 корпусів з першого по четвертий по проекту Курортно-оздоровчий комплекс за адресою: АДРЕСА_1 відповідають п. 9.4 (таблиця 8) ДБН В.2.2-20:2008 Готелі , оскільки нижчі ніж 73,5 м; додатком С ДБН В.2.2-10-2001 Заклади охорони здоров'я , щодо приміщень санаторно-курортних закладів та ДБН В.2.2-17:2006 Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення не передбачено вимоги щодо умовної висоти будівель.

З урахуванням наведених висновків експертного дослідження, а також того, що зі змісту МБУО вбачається, що намірами забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 є будівництво курортно-оздоровчого комплексу, гранична поверховість щодо якого чинним законодавством не передбачена, посилання Апелянта на порушення об'єктом будівництва поверховості є помилковим. Крім того, обґрунтування необхідності погодження будівництва курортно-оздоровчого комплексу з Державною санітарно-епідеміологічною службою України з посиланням на відповідні норми матеріального права Позивачем не наведено.

Твердження Апелянта про те, що проектна документація на будівництво не була погоджена Міністерством культури України, а також не було розроблено історико-містобудівне обґрунтування судовою колегією оцінюється критично, оскільки у матеріалах справи наявні: відповідне історико-містобудівне обґрунтування будівництва курортно-оздоровчого комплексу у АДРЕСА_1, погоджене Державною службою з питань національної культурної спадщини 20.08.2010 року з реєстраційним номером 22-24/40/24 (т. 1 а.с. 197); лист Міністерства культури України від 30.06.2015 року №351/10/55-15 про підтвердження чинності висновку Державної служби з питань національної культурної спадщини від 04.10.2010 року №22-2852/24 стосовно погодження проекту будівництва курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 204).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Одесаінвестбуд - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Одесаінвестбуд до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю Фейм Груп , підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Аверс , дочірнє підприємство Транс Океан Тур , про визнання неправомірними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та дозволу на виконання будівельних робіт - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко