Ухвала

від 13.12.2017 по справі 819/964/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10859/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фермерське господарство "Науково-виробниче об"єднання "Мрія" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Науково-виробниче об'єднання Мрія до Відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Державного реєстратора Васильковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору і виступають на стороні позивача ОСОБА_2 районний виробничий відділ Тернопільської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і виступає на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Самолусківецьке про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 товариство з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Науково-виробниче об'єднання Мрія звернулося в суд із адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації, Державного реєстратора Васильковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, а саме: індексний номер 30409611 від 11.07.2016, індексний номер 30148765 від 22.06.2016, індексний номер 30045313 від 14.06.2016, індексний номер 30404071 від 11.07.2016, індексний номер 31920393 від 19.10.2016, індексний номер 29772297 від 26.05.2016, індексний номер 29708067 від 23.05.2016, індексний номер 29056602 від 01.04.2016, індексний номер 29390979 від 23.04.2016, індексний номер 29390937 від 23.04.2016.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така ухвала є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що суддя першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суд з даним позовом, оскільки про порушене право дізнався лише 23.03.2017 року, отримавши інформаційну довідку № 83168491 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на наведену інформацією в червні місяці було подано позов до суду.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки позивач, звернувшись із розглядуваним позовом, пропустив визначений ст. 99 КАС України шестимісячний строк звернення до суду та не надав належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З системного аналізу правових норм, вбачається, що суд приймає ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивачем не дотримано визначеного ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду та судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску встановленого строку поважними.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ Самолусківецьке впродовж квітня - жовтня 2016 року уклало ряд договорів оренди землі з відповідними кадастровими номерами, на підставі яких Державні реєстратори відділу державної реєстрації ОСОБА_2 районної державної адміністрації Тернопільської області ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також Державний реєстратор Васильковецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області ОСОБА_3 прийняли рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний номер 30409611 від 11.07.2016, індексний номер 30148765 від 22.06.2016, індексний номер 30045313 від 14.06.2016, індексний номер 30404071 від 11.07.2016, індексний номер 31920393 від 19.10.2016, індексний номер 29772297 від 26.05.2016, індексний номер 29708067 від 23.05.2016, індексний номер 29056602 від 01.04.2016, індексний номер 29390979 від 23.04.2016, індексний номер 29390937 від 23.04.2016.

ОСОБА_4 23.03.2017, отримавши інформаційну довідку № 83168491 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 15.06.2017 звернулося до суду з наведеним позовом.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції вважав, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є загальнодоступним, а тому позивач повинен був дізнатись з часу реєстрації речових прав на нерухоме майно про порушення його прав як орендаря спірних земельних ділянок.

Разом з тим даний висновок суду першої інстанції є суперечливим та не доведеним стороною відповідача, а сторона позивача заперечує дану обставину.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати що аналіз термінів дізналася та повинна була дізнатися , що містяться в ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, свобод чи інтересів, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Такий висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 року (справа №6-2469цс16).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно із висновками, викладеними у п.п. 23, 25 Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пропіна проти України , суд зобов'язаний надавати відповідь на кожне з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні по справі ОСОБА_5 проти Туреччини ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

За наслідками з'ясування цих обставин, з врахуванням того, що початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суддя повинен прийняти обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого суддя дійшов передчасного висновку, щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство Науково-виробниче об'єднання Мрія задовольнити.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №819/964/17 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_7 судді ОСОБА_8 ОСОБА_9

Повний текс виготовлено 14.12.2017.