Ухвала

від 13.12.2017 по справі 826/4763/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року м. Київ К/800/28319/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представника позивача Сербінова О.С.,

представника відповідача Полякової С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2017

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017

у справі № 826/4763/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Єдина Європа (далі - позивач, ТОВ Фірма Єдина Європа )

до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ Фірма Єдина Європа звернулось у квітні 2017 року до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2016 № 0007411402, № 0007421402.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. ст. 70, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015 по 30.06.2016, результати якої оформлено актом від 07.11.2016 № 454/26-15-14-02-03/37146304, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 786 808,00 гривень; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 165 635,00 гривень; п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 43, пп. 4.2.6 п. 4.2 ст. 6 розділу ІІ, пп. 7.11.25 п. 7.11 ст. 25 розділу VI Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.2016: № 0007421202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в сумі 7 747 453,00 гривні, у тому числі за основним платежем в сумі 5 165 635,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 582 818,00 гривень; № 0007411402, яким збільшено суму податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5 935 625,00 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 4 786 809,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 148 816,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК.

Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ Фірма Єдина Європа (замовник) та ТОВ Лайт Груп Інвест , ТОВ КУРСВЕРХ , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ ПЛУТОС ГРУП КОМПАНІ , ТОВ Домус-Альянс (ТОВ Трекота люкс ), ТОВ Канремторг , ТОВ АЛАМАН-БАЙГА (ТОВ Токмар-груп ) укладено однотипні договори поставок косметичної продукції.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, та фактичного отримання товарів (робіт/послуг), позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, заявок (замовлень), висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, договору відповідального зберігання, договору оренди легкового автомобіля, договорів про надання послуг з організації перевезення відправлень, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів судами встановлено, що вони відповідають вимогам Закону № 996-XIV, складені належним чином, в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники, а тому підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент вчинення господарських операцій, ТОВ Домус-Альянс , ТОВ Лайт Груп Інвест , ТОВ КУРСВЕРХ , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Канремторг , ТОВ АЛАМАН-БАЙГА , ТОВ ПЛУТОН ГРУП КОМПАНІ не ліквідовані, не перебували у стані ліквідації, наявна вся необхідна інформація про керівників даних товариств.

Крім того, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що відповідач не заперечує понесення позивачем витрат у зв'язку перерахуванням коштів на користь ТОВ Лайт Груп Інвест , ТОВ КУРСВЕРХ , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ ПЛУТОС ГРУП КОМПАНІ , ТОВ Домус-Альянс (ТОВ Трекота люкс ), ТОВ Канремторг , ТОВ АЛАМАН-БАЙГА (ТОВ Токмар-груп ). Навпаки, відповідач підтверджує ці витрати, зазначаючи при цьому що позивач станом на 30.06.2016 має кредиторську заборгованість перед ТОВ ПЛУТОС ГРУП КОМПАНІ - 1 522 536.00 гривень, ТОВ КУРСВЕРХ - 1 517 940,00 гривень, ТОВ Дервік Капітал - 1 005 204,00 гривні.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач також не заперечує і того, що спірний товар (косметична продукція) фактично надійшов позивачу та був використаний ним у власній господарській діяльності. Однак, на думку відповідача, цей товар надійшов позивачу безоплатно та від інших осіб. Тобто контролюючий орган стверджує, що спірна косметична продукція має бути оподаткована як безоплатно отримана.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не заперечується факт надходження позивачу товару, та те, що позивачем на користь ТОВ Лайт Груп Інвест , ТОВ КУРСВЕРХ , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ ПЛУТОС ГРУП КОМПАНІ , ТОВ Домус-Альянс (ТОВ Трекота люкс ), ТОВ Канремторг , ТОВ АЛАМАН-БАЙГА (ТОВ Токмар-груп ) було здійснено оплату, а перед ТОВ ПЛУТОС ГРУП КОМПАНІ , ТОВ КУРСВЕРХ , ТОВ Дервік Капітал наявна кредиторська заборгованість, беручи до уваги, що з наявних в матеріалах справи первинних та інших документів прослідковується чіткий взаємозв'язок між отриманням спірного товару та здійсненням оплати на користь згаданих контрагентів, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, що висновок контролюючого органу про безоплатне отримання позивачем спірного товару є хибним.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на те, що згідно інформаційних баз даних податкової контрагенти позивача не придбавали товар, який в подальшому було реалізовано позивачу, оскільки жодних належних доказів матеріали справи не містять. При цьому виключно відомості із інформаційних баз даних контролюючого органу не може свідчити про те, що ці контрагенти дійсно не придбавали цієї продукції. Окрім того, судом вірно зазначено, що господарська діяльність контрагентів позивача, джерела надходження ним спірного товару не є предметом розгляду даної адміністративної справи, оскільки стосується дотримання податкової дисципліни саме цими контрагентами, а не позивачем.

Також, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що посилання на наявність відкритих кримінальних провадження відносно посадових осіб окремих підприємств, які постачали позивачу продукцію, не свідчить про позбавлення позивача права на облік операцій, здійснених із такими підприємствами, оскільки жодних відомостей із таких кримінальних проваджень, які можуть бути використані як допустимі докази у даній адміністративній справі відповідачем надано не було.

У разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 у справі № 826/4763/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) О.А. Веденяпін І.В. Приходько