Постанова

від 13.12.2017 по справі 910/19498/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 910/19498/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Демидової А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 08.02.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.05.2017 у справі№ 910/19498/16 Господарського судуДніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" доПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" простягнення коштів

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бауман Ю.Т.; - відповідача повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

25.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про стягнення основного боргу у розмірі 129708,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 7084,05 грн., 3% річних у розмірі 2718,54 грн. та пені у розмірі 24992,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 матеріали справи № 910/19498/16 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 у справі № 910/19498/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 (колегія суддів у складі: Сизько І.А. - головуючий суддя, судді Джихур О.В., Кузнецова І.Л.), стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" заборгованість у розмірі 129708,00 грн., пеню у розмірі 24924,49 грн., 3% річних у розмірі 2711,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7084,05 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/19498/16, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/19498/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 01/02/2012-1 від 01.02.2012, інфляційних втрат, 3% річних та пені на підставі договору відступлення права вимоги від 29.09.2106.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із положеннями статей 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканість особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (стаття 978 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (охорона) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (замовник) було укладено договір № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами, відповідно п. 1.1 якого замовник передає, а охорона приймає під охорону грошові кошти та цінні папери (кошти), що перевозяться уповноваженою особою замовника (далі - інкасатор), позначені у специфікації (п.1 додатку 1 до цього договору), під час перевезення їх до визначеного замовником місця призначення (п. 5 додатку 1 до цього договору), або до зняття охорони уповноваженим представником замовника (п. 3 додатку 1 до цього договору). Охорона коштів забезпечується силами наряду співробітників ТОВ "Укрпромфінанс-Безпека" (наряд охорони). Кількісний склад наряду охорони визначається за згодою сторін, але не менше ніж два співробітники охорони на маршрут (п. 6 додатку 1 до договору).

Відповідно п. 2.1 договору, вартість послуг за охорону коштів, що перевозяться за цим договором складається з нарахованих валових витрат та прибутку без обмеження рівня рентабельності. Ціна охорони узгоджується протоколом договірної ціни (додаток 2 до договору). Письмова згода замовника про оплату послуг за новими тарифами є достатньою для залишення договору в силі. Перерахунок вартості оплати за послуги охорони проводиться з дня їх введення.

Оплата за надані охороною у відповідності до умов цього договору послуги охорони згідно визначених тарифів, здійснюється замовником щомісячно, на підставі акту виконаних робіт, до 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок охорони (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору сторони домовились, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Оплата за виконання згідно з цим договором заходів охорони здійснюється в національній валюті України (п. 2.4 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він укладається строком на 6 місяців та набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк, без обмеження кількості пролонгацій.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека", зокрема, в період з 01.01.2015 по 31.01.2016 було надано Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" послуги з охорони грошових коштів та цінних паперів на загальну суму 2309470,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та заперечень щодо якості, кількості, вартості наданих послуг, актами надання послуг: - № 20 від 31.01.2015 за січень 2015 року на суму 196020,00 грн.; - № 42 від 28.02.2015 за лютий 2015 року на суму 187320,00 грн.; - № 63 від 31.03.2015 за березень 2015 року на суму 202590,00 грн.; - № 89 від 30.04.2015 за квітень 2015 року на суму 178500,00 грн.; - № 112 від 31.05.2015 за травень 2015 року на суму 201500,00 грн.; - № 135 від 30.06.2015 за червень 2015 року на суму 192828,00 грн.; - № 161 від 31.07.2015 за липень 2015 року на суму 194040,00 грн.; - № 195 від 31.08.2015 за серпень 2015 року на суму 191320,00 грн.; - № 222 від 30.09.2015 за вересень 2015 року на суму 186684,00 грн.; - № 245 від 31.10.2015 за жовтень 2015 року на суму 154532,00 грн.; - № 267 від 30.11.2015 за листопад 2015 року на суму 142276,00 грн.; - № 297 від 31.12.2015 за грудень 2015 року на суму 152152,00 грн.; - № 21 від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 129708,00 грн. На підставі даних актів Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" виставлено відповідачу рахунки (т. 1 а. с. 22-23, 143-165).

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" 2179762,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по рахунку. Несплаченою залишилась сума за надані послуги відповідно до акту № 21 від 31.01.2016 в розмірі 129708,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.02.2016, підписаним між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (т. 1 а. с. 24).

Приписами ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимагати від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (боржника) належного виконання всіх зобов'язань за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012, у тому числі, але не обмежуючись: а) сплати основного боргу за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012 в розмірі 129708,00 грн.; б) сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012; в) виконання інших зобов'язань боржника за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012.

29.09.2016 на виконання умов договору відступлення права вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" був складений та підписаний акт приймання-передачі документів, відповідно до якого первісний кредитор передав новому кредитору оригінали наступних документів: договір № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012 з усіма додатками і додатковими угодами до нього, рахунок на оплату № 26 від 31.01.2016, акт надання послуг № 21 під 31.01.2016 (т. 1 а. с. 27).

03.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" направило Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" повідомлення про відступлення права вимоги №№ 65, 66), у якому зазначено, що заборгованість за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012 підлягає сплаті на користь нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" (т. 1 а. с. 28-34).

04.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарда Булат" направило Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" претензії (вих. №№ 35, 36) про сплату заборгованості за договором відступлення права вимоги від 29.09.2016 у розмірі 129708,00 грн. протягом семи днів з моменту одержання вимоги.

Претензії отримані відповідачем 10.10.2016, однак залишені без відповіді та виконання.

При прийнятті судових рішень у справі місцевий та апеляційний господарські суди на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, дослідивши умови договору № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами; встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" надало відповідачу послуги з охорони за період з 01.01.2015 по 31.01.2016 загальною вартістю 2179762,00 грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписані відповідачем без зауважень; натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги за січень 2016 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 129708,00 грн.; беручи до уваги те, що право вимоги щодо стягнення зазначеної заборгованості перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги від 29.09.2016 (який у встановленому порядку недійсним не визнавався); відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за договором № 01/02/2012-1 від 01.02.2012 у розмірі 129708,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 7.1 договору № 01/02/2012-1 від 01.02.2012 у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за здійснення заходів охорони коштів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої оплати за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 3 договору відступлення права вимоги від 29.09.2016 новий кредитор набуває право вимагати від Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (боржника) належного виконання всіх зобов'язань за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012, у тому числі, сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором № 01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами від 01.02.2012.

Відтак, суди попередніх інстанцій встановивши факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 01/02/2012-1 від 01.02.2012; здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені; правильно застосували положення вказаних правових норм та дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення пені у розмірі 24924,49 грн.

Крім вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та пені, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які правомірно були задоволені судами попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 4/720, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 24.10.2011 у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 14.11.2011 у справі № 12/207).

Отже, як встановлено судами, та знайшло своє підтвердження в суді касаційної інстанції, відповідач порушив виконання грошового зобов'язання, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у межах, зазначених в судових рішеннях у даній справі з урахуванням здійсненого судами перерахунку , в силу наведених норм, є обґрунтованою.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що полягає, на думку скаржника, в незалученні Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки приписи ст. 27 ГПК України, яка надає суду право залучати до участі у справі третіх осіб , передбачають, що правовою підставою для залучення до участі у справі третіх осіб, є можливість порушення прийнятим рішенням їхніх прав та обов'язків; проте, судами попередніх інстанцій встановлено, та знайшло своє підтвердження і в суді касаційної інстанції, що прийняті у даній справі судові рішення жодним чином не вплинуть на права та обов'язки вказаного товариства, а обставини щодо надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" послуг відповідачу за висновками судів можливо встановити за наявними у справі доказами.

Всі інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, оскільки є ідентичними доводам, зазначеним в апеляційній скарзі, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених апеляційним господарським судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/19498/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

А.М. ДЕМИДОВА