Рішення

від 07.12.2017 по справі 914/2623/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2017р. Справа № 914/2623/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» , м.Івано-Франківськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОКОМ» , м.Львів

про стягнення 1077318, 60 грн.

Суддя Н.Мороз

при секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Рона , м. Івано-Франківськ до Товариства з обмеженою відповідальністю ОПТОКОМ , м.Львів про стягнення 1077318, 60 грн.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.08.2015р.

13.08.2015р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 03.09.2015р. зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду (вирішення справи) по справі №903/243/15 за позовом ТзОВ Оптоком до відповідача ТзОВ ОСОБА_3 про стягнення суми основної заборгованості, інфляційних втрат, пені, процентів за користування чужими кредитними коштами, неустойки в сумі 6173191,52 грн., яка розглядалася Львівським апеляційним господарським судом.

15.11.2017р. ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.11.2017р.

Ухвалою господарського суду від 28.11.2017р. розгляд справи відкладався з підстав, наведених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 07.12.2017р. представники позивача з'явились, подали витяг про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.12.2017р. Надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Зазначили, що позивач на виконання укладеного між сторонами договору поставки №150114 від 15.01.2014р. та додатку №9 до договору поставив відповідачу товар на суму 536250,00 грн., що підтверджується накладною та товарно-транспортною накладною №1272 від 17.04.2014р. Однак, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача 536250,00 грн. заборгованості, 167823,91 - пені, 21464,69 грн. - 3% річних та 351780,00 грн. - інфляційних втрат. Позов просить задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, 07.12.2017р. через службу діловодства господарського суду подав клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи. Згідно вказаного клопотання відповідач просить суд витребувати для огляду з господарського суду Івано-Франківської області справу №909/243/15 за позовом ТОВ Оптоком до ТОВ Компанія Рона та матеріали кримінального провадження №12015090010002439 з СВ Івано-Франківського ВП ТУНП в Івано-Франківській області. Також, відповідач просить відкласти розгляд справи для витребування вищезазначених доказів та у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Щодо поданого клопотання відповідача про витребування доказів, суд зазначає.

У відповідності до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 38 ГПК України, передбачено право сторони на витребування доказів та вимоги до клопотання про витребування доказів. Так, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Суд звертає увагу, що саме на відповідача покладається обов'язок довести ті обставини на які останній посилається, зокрема, обґрунтувати причини неможливості подання таких доказів та обставини, які можуть підтвердити витребовувані докази.

Як випливає з вищенаведеного, нормами статті 38 ГПК України передбачено право сторони заявити клопотання про витребування доказів з обов'язковим зазначенням в клопотанні передбачених законодавством умов. Проте, всупереч процесуальним нормам відповідачем належним чином не оформлено заявлене клопотання, не зазначено (обґрунтовано) обставин передбачених ч.2. ст. 38 ГПК України, зокрема, не наведено жодного обґрунтування в підтвердження того, що можуть довести чи спростувати вказані докази. Відтак, у зв'язку з необґрунтованістю заявлене відповідачем клопотання судом відхилено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Однією з підстав виникнення зобов»язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

15.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Рона (позивач, за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОПТОКОМ (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки товару №150114.

Згідно умов п.п. 1.1., 1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцю полімерну сировину (товар), асортимент, найменування, кількість та ціна якого погоджується сторонами у виставлених додатках до даного договору. Покупець зобов'язується прийняти поставку товарів та оплатити вартість товарів на умовах та у порядку, встановленому цим договором.

У відповідності до п.2.3. договору, поставка товару здійснюється зі складу постачальника згідно з товарно-прибутковими накладними, в яких зазначається найменування, кількість, ціна та загальна вартість партії товару.

Згідно п. 4.1. договору, ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару є договірною і вказується у додатку до договору. Платежі здійснюються покупцем відповідно до умов передбачених у додатках до даного договору (п.4.3).

Укладеною між сторонами додатковою угодою №1 від 16.01.2014р. до договору поставки товару №150114 від 15.01.2014р. сторони доповнили договір пунктом 2.8., згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар покупцю протягом 7 календарних днів з дня платежу.

Відповідно до п. 4.5. договору сторони погодили, що днем поставки товару вважати день передачі товару покупцю або перевізнику.

Додатком №9 від 17.04.2014р. до договору поставки товару №150114 від 15.01.2014р. сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцю Поліпропілен РР 412 МК 49 (надалі Товар) в кількості 20, 625 т. по ціні 26 000 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч гривень 00 коп.) за одну тону в т. ч. ПДВ. Покупець зобов'язується прийняти поставку товару та оплатити його вартість авансовим платежем на поточний рахунок постачальника.

Укладений між сторонами договір, на підставі якого у сторін виникли взаємні права та обов'язки за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1. ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю сплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України (ч.2 ст.693 ЦК України).

В силу ч.1 ст.538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Згідно ч.4 цієї ж статті, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Незважаючи на відсутність здійснення покупцем (відповідачем) авансового платежу, постачальник (позивач) на виконання взятих на себе зобов'язань згідно додатку №9 від 17.04.2014р. до договору поставки товару №150114 від 15.01.2014р. виконав свій обов'язок - поставив відповідачу товар визначений додатком №9 до договору, а відповідач прийняв поставку товару на суму 536250,00 грн., що підтверджується накладною №1272 від 17.04.2014р. та товарно-транспортною накладною №1272 від 17.04.2014р., підписаними та скріпленими печатками сторін (в матеріалах справи).

Враховуючи відсутність оплати з боку відповідача за поставлений позивачем товар по накладній №1272 від 17.04.2014р., позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача 536250,00 грн. заборгованості за поставлений товар, пеню в розмірі 167823,91 грн., 21464,69 грн. - 3% річних та 351780,00 грн. - інфляційних втрат.

Як передбачено ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015р. по справі 909/243/15, на яке посилався відповідач у заяві про зупинення провадження у справі від 03.09.2015р. та стверджував, що сума поставки товару за накладною №1272 від 17.04.2014р. в розмірі 536250, 00 грн., яка є оспорюваною сумою стягнення основного боргу у даній справі, увійшла в загальну суму заявлених позовних вимог та була предметом розгляду господарським судом Івано-Франківської області по справі №909/243/15, суд зазначає.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. по справі №909/243/15, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015 у справі №909/243/15 скасовано частково в частині стягнення з відповідача 336 616,56 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 524 431,64 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 662020,47 грн. інфляційних втрат. В цій частині в позові відмовлено, в решті рішення суду залишено без змін та стягнуто з ТзОВ «Компанія Рона» на користь ТзОВ «Оптоком» 1597750 грн. - основного боргу, 1152 198,74 грн. - процентів за користування чужими коштами, 1 597 750 грн. неустойки, передбаченої п.5.4 договору №150114 від 15.01.2014 та 51469,29гри. судового збору (копія постанови в матеріалах справи).

Проте, як вбачається з рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.04.2015р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.09.2017р. по справі №909/243/15, ТзОВ Оптоком обґрунтовував порушене право неналежним виконанням ТзОВ Компанією Рона обов'язків щодо поставки за договором №150114 від 15.01.2014р., у зв'язку з чим судом задоволено вимогу про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 1597750 грн. Поставка за накладною №1272 від 17.04.2014р. в розмірі 536250, 00 грн. не була предметом спору у справі №909/243/15, попередня оплата за цією накладною відповідачем не здійснювалась. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказані рішення та постанова по справі №909/243/15 не впливають на розгляд справи №914/2623/15, відтак, судом до уваги не приймаються.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором по оплаті за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 536250, 00 грн.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з дня поставки товару 17.04.2014р. Однак, у відповідності до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати з 18.04.2014р., тобто з наступного дня після поставки товару.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2. договору №150114, у випадку затримки в проведенні оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки оплати боргу.

Відтак, на підставі п. 5.2. договору, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 167823,91 грн. за період з 17.04.2014р. по 15.07.2015р., згідно наведеного в позовній заяві розрахунку.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи норми ст. 232 ГК України та ст. 253 ЦК України, суд здійснив перерахунок пені за період з 18.04.2014р. по 18.10.2014р., та встановив, що стягненню підлягає пеня в розмірі 59648,63 грн.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 21464,69 грн. та інфляційні втрати на суму 351780,00 грн. за період з 17.04.2014р. по 15.07.2015р., відповідно до розрахунку наведеного в позовній заяві.

Згідно абз.3 ч.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця .

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, визначивши період нарахування у відповідності до ст. 253 ЦК України з 18.04.2014р. по 15.07.2015р., суд встановив, що розмір 3% річних становить 20010,21 грн., інфляційних втрат - 349116,89 грн., тобто є меншим ніж вказав позивач.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи та з врахуванням перерахунку здійсненого судом становить 536250,00 грн. - основного боргу, 59648,63 грн. - пені, 20010,21 грн. - 3 % річних та 349116,89 грн. -інфляційних втрат. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 253, 265, 509, 511, 526, 530, 538, 549, 599, 611, 612, 625, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 232 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 38, 44, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОКОМ» , м. Львів, вул. Водогінна, 2, офіс 536, (код ЄДРПОУ 35943369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» , м. Івано-Франківськ, вул. Карпатська, б. 4, кв. 59 (код ЄДРПОУ 31789757) - 536250,00 грн. - основного боргу, 59648,63 грн. - пені, 20010,21 грн. - 3 % річних, 349116,89 грн. - інфляційних втрат та 19300,51 грн. - судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 13.12.2017р.

Суддя Мороз Н.В.