Постанова

від 11.12.2017 по справі 910/22156/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/22156/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Жук Г.А.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

позивача Хоменко С.А.

відповідача Курочкін О.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 по справі №910/22156/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 по справі №910/22156/16 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот" грошові кошти: 245 938,85 грн пені, згідно з п. 6.8. договору, 7 087,68 грн штрафу, згідно з п. 6.8. договору, 16 098,96 грн штрафу, згідно з п. 6.11. договору, 965,94 грн пені, згідно з п. 6.11. договору, 16 098,96 грн штрафу, згідно з п. 6.11. договору, 14 152,39 грн попередньої оплати, 108,27 грн пені, згідно з п. 6.10. договору та 4506,76 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарською суду від 30.10.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 20.11.2017.

16 листопада 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

20 листопада 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав заяву про зменшення штрафних санкцій та заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарською суду від 20.11.2017 відкладено розгляд справи до 11.12.2017

08 грудня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав заперечення на заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій.

В судове засідання 11.12.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016.

Представник відповідача, в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

09 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології" (постачальник) укладено Договір поставки № 767635 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікації (додатків), а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2. сторони погодили, що найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції.

Відповідно до п. 2.3. Договору оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку: перший платіж в розмірі 50% вартості партії продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати; другий платіж у розмірі 50% вартості поставленої продукції - здійснюється протягом 10 календарних днів від дати поставки цієї продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.2. Договору поставка продукції за договором здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця. До моменту отримання постачальником відповідної письмової заявки покупця поставка продукції, передбаченої договором, не здійснюється, а покупець має право відмовитися від прийняття (приймання) та/або оплати продукції, поставленої постачальником не на підставі чи не у відповідності до письмової заявки покупця, без будь-яких негативних наслідків для нього. Строк поставки продукції, якщо інший строк поставки продукції не зазначений у відповідній специфікації на поставку продукції до договору, кількість та асортимент продукції зазначаються покупцем у письмовій заявці на поставку відповідної продукції.

Письмові заявки покупця на поставку продукції направляються постачальнику поштою, а також додатково факсимільним зв'язком чи в електронному вигляді за e-mail: sales@medlabtech.com.ua. Постачальник зобов'язаний надати письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на поставку продукції (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору постачальник зобов'язаний (у встановлений відповідною специфікацією на поставку продукції до договору або письмовій заявці покупця строк) поставити покупцю продукцію (її партію) згідно з письмовою заявкою покупця. Мінімальний строк (термін) поставки продукції (її партії), який може бути зазначений покупцем у письмовій заявці на поставку продукції, складає 5 календарних днів від дня направлення покупцем постачальнику письмової заявки.

Згідно зі специфікацією до Договору вартість продукції, яку відповідач зобов'язався поставити позивачу складає 96 593,75 грн.

Пунктом 8 специфікації до Договору передбачено, що постачальник зобов'язався поставити продукцію покупцю протягом 10 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати продукції, згідно з п. 2.3. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, позивачем сплачено 48296,87 грн. попередньої оплати.

Відповідачем, в свою чергу, поставлено продукцію на загальну суму 25718,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № У0000000118 від 12.10.2015 року.

При цьому, сторонами погоджено збільшення вартості поставленої продукції до 34 144,48 грн., що підтверджується актом коригування вартості продукції від 12.10.2015 року.

Листом № 016/8/н-2 від 27.09.2016 року позивач відмовився від поставки продукції та просив повернути суму попередньої оплати в розмірі 14152,39 грн. Відповідач не виконав зазначену вимогу, в зв'язку з чим позивач також просить стягнути суми пені та штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення 14152,39 грн. (48296,87 грн. (сума попередньої оплати) - 34144,48 грн. (вартість поставленої продукції) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 216 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.8. Договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Згідно з п. 6.10. Договору за несвоєчасне повернення покупцеві грошових коштів, сплачених за продукцію, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми грошових коштів, що підлягають поверненню, за кожний день прострочення повернення.

Відповідно до п. 6.11. Договору за кожне порушення зобов'язань, передбачених пунктами 1.3., 4.2., 6.5., 9.3., 9.4., 9.7., 9.9.-9.14. договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених договором чи законодавством України, та/або зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п. 6.7. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Пунктом 9.10. Договору сторонами погоджено, що постачальник зобов'язаний протягом 3 календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ за операціями, які здійснені за договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у т.ч. з дотримання умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 6.15. Договору за порушення строку надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві, відповідно до умов договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 (Постанова N 3-24гс12) N 06/5026/1052/2011). Відповідне вказане в Інформаційному листі №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені та штрафу, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку пр. його обґрунтованість.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, та не носить зобов'язального характеру для суду при прийнятті рішення.

Суд, відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України, має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання ( пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, відповідач не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від відповідальності, не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 по справі №910/22156/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медлабтехнології" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 по справі №910/22156/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/22156/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Г.А. Жук

С.А. Пашкіна