Постанова

від 12.12.2017 по справі 910/15048/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/15048/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників сторін:

від відповідача (апелянта): Діденко І.В. (адвокат) - за договором про надання правової допомоги № 03.09-17 від 11.10.2017;

від позивача: Ваховська І.Б. - за довіреністю № 062/01/10-352 від 16.01.2017;

від третьої особи: Рижкова Л.Є. - за довіреністю б/н від 13.01.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/15048/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - комунальне підприємство "Печерськсервіс", м. Київ

про розірвання договору № 2049 від 20.10.2015 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду та виселення з орендованого приміщення

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -позивач/департамент) звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Аладін-2013 (надалі-відповідач/ТОВ Аладін-2013 ), в якій просив суд:

1. розірвати договір 20.10.2015 №2 049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений між департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальним підприємством Печерськсервіс і ТОВ Аладін-2013 ;

2. виселити відповідача з орендованого майна, а саме: з нежилих приміщень, загальною площею 1 245,40 кв.м. в нежитловому будинку № 1, літера "Ж", корпус 6, першого поверху на вул. Військовий проїзд (а.с. 3-8).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15048/17 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- комунальне підприємство Печерськсервіс (надалі- третя особа/КП Печерськсервіс ; справу призначено до розгляду на 03.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди від 20.10.2015 № 2049, зокрема в частині сплати орендних платежів, а тому звернувся з позовом про стягнення суми заборгованості та враховуючи істотне порушення ТОВ "Аладін-2013" умов договору, просить розірвати договір в судовому порядку та зобов'язати відповідача повернути орендоване приміщення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/15048/17 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено повністю:

- розірвано договір від 20.10.2015 № 2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальним підприємством "Печерськсервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" (01103, м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1; ідентифікаційний код 38706293).

- виселено товариство з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" з орендованого приміщення, а саме: з нежилих приміщень, загальною площею 1 245,40 кв.м. в нежитловому будинку №1, літера "Ж", корпус 6, першого поверху на вул. Військовий проїзд.

Вирішено питання судових витрат.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд встановив істотність порушення договірних зобов'язань відповідачем у справі, що згідно ст.ст. 651, 782 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору в судовому порядку Також, суд першої інтенції відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України та 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов висновку, що вимога позивача про виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, ТОВ Аладін-2013 (надалі-апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме, ст.ст. 4, 32, 34, 35, 36, 43, 54, 57, 64 Господарського процесуального кодексу України та норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 651, 752, 783, Цивільного кодексу України та ст. 291 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ Аладін-2013 на рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/15048/17 та призначено до розгляду на 16.11.2017.

12.12.2017 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду третьою особою були подані документи на виконання вимог ухвали суду від 16.11.2017.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених у ній.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник третьої особи вимоги апеляційної скарги заперечував, з викладених у письмових поясненнях підстав.

Київський апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні усного клопотання представника ТОВ "Аладін-2013" про відкладення розгляду справи, оскільки відкладення є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 20.10.2015 між департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю Аладін-2013 , як орендарем та комунальним товариством Печерськсервіс , як підприємством-балансоутримувачем було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2049 (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.12.2014 №756/756 Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва єдиним претендентам на право оренди передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: вул. Військовий проїзд, буд. 1, літера "Ж", корпус 6, для розміщення складу.

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що об'єктом оренди є нежитловий будинок загальною площею 1 245,40 кв.м., що складає невід'ємну частину договору.

Згідно з п. 2.1.договору вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим актом оцінки нерухомого майна (стандартизована оцінка) або висновком про вартість майна станом на 31.08.2015 становить за 1 кв.м. 6 650 грн., всього 8 281 888 грн.

Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ 44,33 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку серпень 2015 року 55 220,59 грн.; згідно з пунктом 11 рішення Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 місячна орендна плата у розмірі 50% від встановленого обсягу становить 27 606,29 грн. та нараховується починаючи з 20.10.2015 по 14.07.2016 (пункт 3.1. договору).

У п. 3.2. договору сторони визначили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами п. 3.6. договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця (пункт 3.7 договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі ( п. 4.2.3 договору).

Відповідно до п. 7.5 договору у разі закінчення/припинення дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.10.2015 до 18.10.2018 (пункт 9.1 договору).

У п.п. 9.5.-9.6. договору сторони погодили, договір може бути розірвано за погодженням сторін; договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати договір, але не раніше дати повернення підприємству-балансоутримувачу об'єкта за актом приймання-передачі. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Як встановлено судом, на виконання вказаного договору об'єкт оренди був переданий в користування ТОВ "Аладін-2013" (орендаря), що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.10.2015.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання зі сплати орендної плати за приміщення, передане йому в користування за договором, у зв'язку з цим у Товариства наявна заборгованість з орендної плати перед Підприємством у сумі 1 022 425,19 грн. за період з листопада 2015 року до червня 2017 року.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не подано.

Листом від 16.03.2016 №062/07/15-2665 позивач вимагав сплатити наявну за Договором заборгованість.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надіслав, заборгованість не сплатив.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2016 № 910/9480/16 позовні вимоги КП Печерськсервіс задоволено частково; припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ Аладін-2013 заборгованості з орендної плати у сумі 300 грн. та компенсації витрат балансоутримувча за користування земельною ділянкою у сумі 40,00 грн.; стягнуто з ТОВ Аладін-2013 на користь КП Печерськсервіс 169 647,80 грн. заборгованості з орендної плати; 68265,23 грн. заборгованість з компенсації витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; 17 895,79 грн. пені; 1 329,01 грн. 3% річних; 5 203,63 грн. 3% річних і 6 696,22 грн. судового збору; розірвано договір; зобов'язано ТОВ Аладін-213 передати КП Печерськсервіс за актом приймання-передачі нежитлове приміщення площею 1 245,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літера "Ж", корпус 6.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 залишено без змін.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 07.06.2017 постанову Вищого господарського суду України від 21.12.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 і рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2016 у справі №910/9480/16 в частині задоволення позовних вимог КП Печерськсервіс до ТОВ Аладін-2013 , третя особа- Департамент, щодо розірвання договору та зобов'язання ТОВ Аладін-2013 передати за актом приймання-передачі підприємству нежитлове приміщення площею 1 245,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Військовий проїзд, 1, літ. "Ж", корп. 6, скасовано; прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП Печерськсервіс .

У подальшому, у зв'язку з невиконанням істотних умов договору оренди № 2049 від 20.10.2012 Департамент звернувся до ТОВ "Аладін-2013" з листами № 062/05/15-11424 від 11.11.2016, № 062/05/15-571 та №062/05/15-522 19.01.2017, у якому повідомив орендаря про відмову від вказаного договору та вимагав звільнити орендоване приміщення і підписати з КП Печерськсервіс акту приймання-передачі.

Направлення вказаних листів підтверджується описами вкладення у цінний лист та фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку, які наявні в матеріалах справи (14-16).

Проте, відповідач вказаної вимоги не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про розірвання договору оренди № 2019 від 20.10.2015 та виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір, розірвання якого становить предмет розгляду у даній справі, за своєю правовою природою є договором оренди.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі-ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму ( ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частиною 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Отже, приписи ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 01.04.2013 у справі № 5002-21/2895-2012 та від 18.04.2013 р. у справі № 5023/4499/12.

З огляду на правову природу відносин оренди суд зазначає, що при укладанні договору оренди орендодавець, перш за все, має на меті отримання орендної плати.

Поряд із цим, відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець (орендодавець) має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651 ЦК УКраїни, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як зазначалось вище, порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати орендних платежів за користування майном, доведено матеріалами справи.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду приходить про те, що невиконання відповідачем зобов'язання з внесення орендної плати за договором оренди № 2049 від 20.10.2015 свідчить про невиконання ТОВ "Аладін-2013" своїх договірних зобов'язань, істотне порушення товариством умов договору та позбавлення позивача, як орендодавця, того, на що він розраховував при укладенні вказаного договору.

Пунктом 6.7. договору сторони дійшли згоди, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Статтею 3 ЦК України визначено свободу договору, однак колегія суддів зазначає, що користуючись правом свободи договору, сторони повинні враховувати і принцип законності, що полягає у дотриманні сторонами вимог чинного законодавства при врегулюванні своїх прав та обов'язків.

Відтак, враховуючи наведені норми законодавства, а також положення п. п. 6.7, 9.4, 9.6 договору оренди, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що наявні підстав для розірвання договору оренди № 2049 від 20.10.2015, а відповідні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи наведені норми Закону, зважаючи на задоволення судом вимоги позивача про розірвання договору оренди № 2049 від 20.10.2015, а також приймаючи до уваги положення п. 7.5 вказаного договору, суд приходить до висновку, що вимога позивача про виселення ТОВ "Аладін-2013" з орендованого приміщення є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За наведених обставин, судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, обґрунтовано задоволено позовні вимоги про розірвання договору 20.10.2015 № 2049 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, укладений між департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунальним підприємством Печерськсервіс і ТОВ Аладін-2013 та виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з нежилих приміщень, загальною площею 1 245,40 кв.м. в нежитловому будинку № 1, літера "Ж", корпус 6, першого поверху на вул. Військовий проїзд (а.с. 3-8).

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 56, 57 ГПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Відповідно до п. 61 Правил у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження виконання вимог ст.ст. 56, 57 ГПК України в частині направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем надано суду першої інстанції оригінал фіскального чеку № 0130 від 04.09.2017 та вкладення у цінний лист від цієї ж дати, з якого (вкладення у цінний лист) вбачається, що на адресу ТОВ Ададін-2013 було направлено копію позовної заяви з додатками на 46 арк.

Вказаний опис містить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку від 04.09.2017 та підпис його працівника, що свідчить про його оформлення відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне виконання Департаментом комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) процесуального обов'язку щодо направлення іншім сторонам у справі копії позовної заяви з відповідними додатками.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що додавши до позовної заяви опис вкладення, як доказ надіслання сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивач виконав вимоги ст. ст. 56, 57 ГПК України, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги інші твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, пояснень представників сторін, дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аладін-2013" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.10.2017 у справі № 910/15048/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв