Ухвала

від 12.12.2017 по справі 756/11612/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Станішевській Б.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю КД Коктебель на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю КД Коктебель, Товариство з обмеженою відповідальністю Талісман - К про звернення стягнення на заставлені майнові права за договором застави майнових прав №79.1/002-3.14-00 від 09 жовтня 2009 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ПАТ Родовід Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-ті особи: ТОВ КД Коктебель , ТОВ Талісман-К про звернення стягнення на заставлені майнові права за договором застави майнових прав №79.1/002-З.14-09 від 09.10.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 09 жовтня 2009 року між ПАТ Родовід Банк та ТОВ КД Коктебель було укладено кредитний договір №79.1/002-КЛТ-09.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, даним договором, встановлюється мета, порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в гривні в межах загальної суми 200 000 000 (ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Справа №756/11612/15-ц № апеляційного провадження:22-ц-796/4534/2017 Головуючийусудіпершоїінстанції: Камбулов Д.Г. Доповідачусудіапеляційноїінстанції: СтрижеусА.М. Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредитні зобов'язання банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання позичальника щодо погашення кредитів (траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього договору, що є його невід'ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами.

Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначаються відповідним додатковим договором.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 07 жовтня 2011 року.

У відповідності до пункту 2.1. кредитного договору, банк надає позичальнику кредити в рамках ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у банку вільних фінансових ресурсів.

Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що кредити видаються на наступні цілі(мета використання кредитів): поповнення обігових коштів та на інші потреби, пов'язані з веденням поточної (статутної) господарської діяльності.

Згідно з п. 2.3. кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку документів, необхідних для одержання кредитів позичальником, згідно з внутрішньобанківськими вимогами та вимогами чинного законодавства України, та письмової заяви (клопотання) позичальника, в якій вказується сума кредиту, мета використання, вид забезпечення виконання кредитних зобов'язань, бажана процентна ставка та строк користування кредитом.

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 1 від 09.10.2009 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 106 612 400,00 грн.;

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 2 від 20.10.2009 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 11 760 000,00 грн.;

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 3 від 28.10.2009 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 66 435 136,58 грн.;

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 4 від 30.11.2009 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 192 463,42 грн.;

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 5 від 26.01.2010 до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 12 323 123,71 грн.;

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 22% річних.

01 лютого 2010 року між позичальником та банком укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 р., відповідно до якого п. 2.9. кредитного договору викладено у наступній редакції: 2.9. Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 18% процентів річних .

Відповідно до п. 2.10.4. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати сплату нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього договору щомісячно, починаючи з січня 2010 року, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

30 грудня 2011 року між позичальником та банком укладено додатковий договір № 12 до кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 р., відповідно до якого абзац 3 п. 1.2. кредитного договору викладено у наступній редакції: заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 31 грудня 2014 року.

Отже, за кредитним договором виникли зобов'язання: у банку надати позичальнику кредит у розмірі встановленому кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, а у позичальника повернути отримані ним кредитні кошти в встановлений строк додатковими договорами, але не пізніше 31 грудня 2014 року включно та сплатити нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору, додаткових договорів до нього та норм чинного законодавства України позивачем були виконані зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів в повному обсязі. Однак позичальником не дотримано договірних зобов'язань.

Станом на 19 серпня 2015 року заборгованість ТОВ КД Коктебель за кредитним договором становить 380 395 191,03 гривня, з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 160 272 144,04 гривні; сума заборгованості за процентами по кредиту у розмірі 57 186 858,54 гривень; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 65 755 142,07 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у розмірі 16 997 976,01 грн.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту у розмірі 5 468 729,64 грн.; сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 1 122 646,16 грн.; сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту у розмірі 57 527 063,56 грн.; сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 16 064 631,01 грн.

Крім того, в порушення п. 3.4.11 кредитного договору (у редакції п. 1 додаткового договору № 21) позичальник не забезпечує надходження щомісячної виручки від реалізації продукції в загальному обсязі не менше 7 500 000 грн. на рахунки в АТ Родовід Банк , починаючи з 01 березня 2013 року.

Також позичальник в порушення умови кредитного договору, а саме п.3.4.16 (в редакції п. 16 додаткового договору № 12) не забезпечує надання до банку оборотно- сальдових відомостей за рахунками 26,28.36,63,70, складських довідок, щомісячно в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Враховуючи викладені порушення, банк направив вимогу до позичальника/третьої особи ТОВ КД Коктебель та до відповідача в яких вимагав погасити заборгованість за кредитним договором та усунути інші порушення за кредитним договором.

Однак, заборгованість за кредитним договором погашено не було, інші порушення за кредитним договором усунуто не було.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнових прав №79.1/002-З.4-09 від 09 жовтня 2009 року.

В якості забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, відповідно до п.1.1. договору застави, відповідачем було передано в заставу банку належні йому майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ Талісман-К розміром 0,1 % відсотків статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 300 грн.00 коп.

Відповідно до п.1.3. право застави у заставодержателя виникає з моменту укладення сторонами цього договору.

Згідно п.1.6. договору застави предмет застави за згодою сторін оцінено в 6500,00 грн. на момент передачі його у заставу.

Відповідно до п.2.4.2. договору застави банк має право звернути стягнення на заставлені права переважно перед іншими кредиторами відповідача у разі набуття підстав для звернення стягнення на права, у відповідності до положень розділу З даного договору та згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.3.2. договору застави банк набуває право звернення стягнення на права, у тому числі достроково, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або невиконання або неналежного виконання відповідачем умов цього договору.

Відповідно до п. 3.6. договору застави у разі набуття права банком для звернення стягнення на заставлені права, звернення стягнення на предмет застави та його реалізація відбувається шляхом уступки відповідача банку права вимоги до закритого акціонерного товариства Завод марочних вин та коньяків Коктебель на суму основного зобов'язання, невиконаного на дату звернення стягнення, що відповідає чинному законодавству, а саме ч.І статті 23 Закону України Про заставу .

Оскільки банком було направлено до позичальника вищезазначену вимогу, але зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором та не усунено інші порушення за кредитним договором, то відповідно до п.3.2. договору застави банк є таким, що набув право звернення стягнення на майнові права на частку в статутному капіталі ТОВ Талісман-К та відповідно до ч.2 статті 23 Закону України Про заставу є таким, що набув право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права.

У відповідності до вимог статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Відповідно п.5.6. договору застави будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доставлені особисто на адресу стороні.

Так, на виконання норм чинного законодавства та положень договору застави банком було направлено на адресу відповідача вимогу, в якій банк у відповідності до ст. ст. 23, 24, 25, 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , п. 1.1, п. 1.3, п. 3.1, п. 3.2, п.3.3, п. 3.4 договору застави повідомляв відповідача, що у разі якщо зобов'язання за кредитним договором не буде виконано у тридцятиденний строк з моменту направлення цього листа, банк в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором змушений буде в судовому порядку звертати стягнення на предмет застави. Однак, вимоги банку відповідачем виконані не були.

У відповідності до вимог ч.3 ст.28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідно до положень ст.ст.546, 589 ЦК України, Закону України Про заставу , ст. ст. 23, 24, 25, 27, 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , н. 1.1, п. 1.3, п. 3.1, п. 3.2, п.3.3, п. 3.4 договору застави банк набув право звернення стягнення на майнові права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман-К розміром 0,1 % відсотків статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 300 грн.00 коп. шляхом переведення вказаних майнових прав на публічне акціонерне товариство Родовід Банк шляхом визнання за публічним акціонерним товариством Родовід Банк право власності на частку в розмірі 0,1 % відсотків в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Талісман-К .

23 листопада 2015 року представник позивача звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, та просив в рахунок погашення заборгованості ТОВ КД Коктебель за кредитним договором №79.1/002-КЛТ-09 від 09 жовтня 2009 року в сумі 380 395 191,02 грн, звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав №79.1/002-З.4-09 від 09.10.2009 - частку розміром 0,1 відсотків в статутному капіталі ТОВ Талісман-К , належної ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Родовід Банк до ОСОБА_4, 3-ті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю КД Коктебель , Товариство з обмеженою відповідальністю Талісман-К про звернення стягнення на заставлені майнові права за договором застави майнових прав №79.1/002-З.14-09 від 09.10.2009 року - задоволено.

В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю КД Коктебель за кредитним договором № 79.1/002-КЛТ-09 від 09 жовтня 2009 року в сумі 380 395 191,03 грн., звернуто стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 79.1/002-З.4-09 від 09.10.2009 - частку розміром 0,1% відсотків в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Талісман-К (АРК, Кіровоградський район, с. Владиславівна, вул. Нова, буд 1-а, ідентифікаційний код 36266468), належної ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнуто з ОСОБА_4, (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства Родовід Банк (місцезнаходження: м. Київ, вул. Північно-Сирецька,1-3, ідентифікаційний код: 14349442) судовий збір у розмірі 3 654(три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником третьої особи ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ТОВ КД Коктебель , подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ТОВ КД Коктебель , підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ Родовід Банк , проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання протягом тривалого розгляду справи не з'являвся.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідача ОСОБА_4 про час та місце розгляду справи, забезпечивши відповідачу можливість з'явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.305 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09 жовтня 2009 року між ПАТ Родовід Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю КД Коктебель було укладено кредитний договір №79.1/002-КЛТ-09 (т.1 а.с. 16-22).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, даним договором, встановлюється мета, порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в гривні в межах загальної суми 200 000 000 (ліміт кредитування) на основі додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредитні зобов'язання банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання позичальника щодо погашення кредитів (траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами за взаємною згодою додаткових договорів про видачу кредитів до цього договору, що є його невід'ємними частинами, в межах ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими додатковими договорами.

Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначаються відповідним додатковим договором.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 07 жовтня 2011 року.

У відповідності до пункту 2.1. кредитного договору, банк надає позичальнику кредити в рамках ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у банку вільних фінансових ресурсів.

Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що кредити видаються на наступні цілі(мета використання кредитів): поповнення обігових коштів та на інші потреби, пов'язані з веденням поточної (статутної) господарської діяльності.

Згідно з п. 2.3. кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку документів, необхідних для одержання кредитів позичальником, згідно з внутрішньобанківськими вимогами та вимогами чинного законодавства України, та письмової заяви (клопотання) позичальника, в якій вказується сума кредиту, мета використання, вид забезпечення виконання кредитних зобов'язань, бажана процентна ставка та строк користування кредитом.

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 1 від 09 жовтня 2009 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 106 612 400 гривень 00 копійок, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с. 23-24).

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 2 від 20 жовтня 2009 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 11 760 000 гривень 00 копійок, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.25-26).

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 3 від 28 жовтня 2009 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 66 435 136 гривень 58 копійок, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.27-28).

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 4 від 30 листопада 2009 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 192 463 гривні 42 копійки, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.29-30).

Відповідно до п. 1 додаткового договору № 5 від 26 січня 2010 року до кредитного договору банк надав позичальнику кредит (транш) в сумі 12 323 123 гривні 71 копійка, що підтверджується банківською випискою (т.1 а.с.31-33).

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 22% річних.

01 лютого 2010 року між позичальником та банком укладено додатковий договір № 6 до кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09 жовтня 2009 року, відповідно до якого п. 2.9. кредитного договору викладено у наступній редакції: 2.9. процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 18% процентів річних (т.1 а.с. 33).

Відповідно до п. 2.10.4. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати сплату нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього договору щомісячно, починаючи з січня 2010 року, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно.

30 грудня 2011 року між позичальником та банком укладено додатковий договір № 12 до кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09 жовтня 2009 року, відповідно до якого абзац 3 п. 1.2. кредитного договору викладено у наступній редакції: заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових договорах, але не пізніше 31 грудня 2014 року (т.1 а.с.45-50).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за кредитним договором виникли зобов'язання: у банку надати позичальнику кредит у розмірі встановленому кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, а у позичальника повернути отримані ним кредитні кошти в встановлений строк додатковими договорами, але не пізніше 31 грудня 2014 року включно та сплатити нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов кредитного договору, додаткових договорів до нього, позивачем були виконані зобов'язання щодо надання позичальнику кредитних коштів в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ КД Коктебель (т.1 а.с.66-119)

В той же час, позичальником порушено умови п. 3.4.3. кредитного договору та додаткових договорів до кредитного договору, а саме умови щодо сплати процентів за користування кредитами та повернення кредитів згідно встановленого графіку, про що свідчать виписки з позичкових рахунків.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.4.8. кредитного договору позичальник зобов'язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними та/або комісіями сплатити банку пеню від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 19.08.2015 року заборгованість ТОВ КД Коктебель за кредитним договором становить 380 395 191,03 грн.: з яких: прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 160 272 144,04 грн.; заборгованість за процентами по кредиту у розмірі 57 186 858,54 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 65 755 142,07 грн.; пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у розмірі 16 997 976,01грн; трьох процентів річних від суми простроченого кредиту у розмірі 5 468 729,64 грн.; трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 1 122 646,16 грн.; інфляційних втрат від суми простроченого кредиту у розмірі 57 527 063,56 грн.; інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 16 064 631,01 грн. (а.с. 120-124).

Враховуючи викладені порушення, банк направив на адреси позичальника/третьої особи ТОВ КД Коктебель та відповідача вимогу в яких вимагав погасити заборгованість за кредитним договором та усунути інші порушення за кредитним договором, однак вимога залишилась без задоволення, заборгованість не погашена.

В ч.1 ст.546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст.1 Закону України від 02.10.1992 №2654-ХІІ Про заставу із змінами та доповненнями, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.І ст.589 ЦК України).

В ст.24 Закону України від 18.11.2003 №1255-ІУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень із змінами та доповненнями зазначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.590 ЦК України.

В ч.2 ст.589 ЦК України визначено перелік вимог, що задовольняються за рахунок заставленого майна. Зокрема зазначено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна норма міститься в ст.19 Закону України Про заставу та ч.2 ст.22 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів .

Згідно з п. 3.1.4. кредитного договору, банк має право звернути стягнення на предмет застави/іпотеки, у разі неповернення позичальником кредитів, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій в обумовлений цим договором строк, згідно з умовами цього договору.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем було укладено договір застави майнових прав №79.1/002-З.4-09 від 09 жовтня 2009 року (а.с.144-149).

В якості забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами кредитного договору, відповідно до п.1.1. договору застави, відповідачем було передано в заставу банку належні йому майнові права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман-К , (що зареєстроване за адресою: Україна, 97320, АРК, Кіровський район, с. Владиславівна, вул. Нова, буд. 1-а), розміром 0,1 % відсотків статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 300 грн.00 коп.

Відповідно до п.1.3. право застави у заставодержателя виникає з моменту укладення сторонами цього договору.

Згідно п.1.6. договору застави предмет застави за згодою сторін оцінено в 6500,00 грн., на момент передачі його у заставу.

Відповідно до п.2.4.2. договору застави банк має право звернути стягнення на заставлені права переважно перед іншими кредиторами відповідача у разі набуття підстав для звернення стягнення на права, у відповідності до положень розділу З даного договору та згідно з чинним законодавством України.

Згідно п.3.2. договору застави банк набуває право звернення стягнення на права, у тому числі достроково, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або невиконання або неналежного виконання відповідачем умов цього договору.

Відповідно до п. 3.6. договору застави у разі набуття права банком для звернення стягнення на заставлені права, звернення стягнення на предмет застави та його реалізація відбувається шляхом уступки відповідача банку права вимоги до Закритого акціонерного товариства Завод марочних вин та коньяків Коктебель на суму основного зобов'язання, невиконаного на дату звернення стягнення, що відповідає чинному законодавству, а саме ч.1 статті 23 Закону України Про заставу .

Відповідно до ст.24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжував, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Як убачається з матеріалів справи (т.2 а.с.72-86), позивачем 27 січня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі звернення стягнення на майно ТОВ КД Коктебель відповідно до вимог ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень .

Відповідно п.5.6 Договору застави, будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення або доставлені особисто на адресу стороні.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем належним чином здійснено процедуру повідомлення про наявність заборгованості за кредитним договором та здійснено попередження про звернення стягнення на предмет застави (т.2 а.с.87,88).

Оскільки банком було направлено до позичальника вищезазначену вимогу, але не виконано зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором та не усунено інші порушення за кредитним договором, то відповідно до п.3.2. договору застави банк є таким, що набув право звернення стягнення на майнові права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман-К та відповідно до ч.2 статті 23 Закону України Про заставу є таким, що набув право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права.

Щодо посилання представника третьої особи на неправильність розрахунку заборгованості з кредитним договором, то колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду додавались розрахунок заборгованості позичальника та виписки по рахунках, в яких відображено весь рух коштів по рахунках за кредитним договором із зазначенням сум, що вносились позичальником в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представником третьої особи не надано власного розрахунку заборгованості, який міг би спростувати чи скорегувати суми вимог, заявлені позивачем.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю КД Коктебель - відхилити.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: