Ухвала

від 13.12.2017 по справі 2-2488/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2488/10 Головуючий у 1 інстанції: Ларіонова Н.М.

Провадження № 22-ц/796/11882/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року про відмову в задоволенні подання державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Журби ТамілиВолодимирівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 27 травня 2011 року Подільським районним судом м.Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна боргу в сумі 812 088,76 грн.,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні подання державного виконавця Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журби Т.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 27 травня 2011 року Подільським районним судом м. Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна ) боргу в сумі 812 088,76 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ ОТП Факторинг Україна просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову, якою подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України задовольнити. Зазначає, що матеріалами справи доведено вчинення державним виконавцем всіх необхідних дій, направлених на виконання рішення суду, а також факт ухилення боржника від сплати заборгованості. Висновки суду про відсутність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України є помилковими.

В судове засідання учасники та їх представники не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ ОТП Банк борг в сумі 812 088,76 грн.

На виконання вказаного рішення суду 27 травня 2011 року Подільським районним судом м. Києва відносно ОСОБА_3 було видано виконавчий лист №2-2488/10, який був пред'явлений до виконання до Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (а. с. 8).

20 червня 2012 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (а. с. 12). На підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року замінено стягувача у виконавчому провадженні ПАТ ОТП Банк на ТОВ ОТП Факторинг Україна .

22 вересня 2017 року державний виконавець Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м.Києві Журба Т.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 27 травня 2011 року Подільським районним судом м.Києва виконавчого листа №2-2488/10.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні подання державного виконавця Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журби Т.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було доведено факт ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення суду та вчинення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем здійснювались усі заходи впливу, направлені на належне виконання покладених на боржника рішенням суду зобов'язань.

Так, 20 червня 2012 року, 17 червня 2015 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також постанову про арешт коштів боржника (а. с. 13-16). В процесі здійснення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що за боржником на праві власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1 яка, як було встановлено, перебуває під арештом (а. с. 18-21). Державним виконавцем неодноразово направлялися на адресу боржника , зазначену у виконавчому листі та на адресу знаходження його майна, вимоги про надання доступу до квартири з метою вчинення виконавчих дій, описку майна та його подальшої реалізації. Проте, доступу до квартири державному виконавцю надано не було, що підтверджується відповідними актами (а. с. 24, 25-31). Також, встановлено, що боржнику на праві власності належать транспортні засоби Mersedes-Benz S430, номер кузова: НОМЕР_3 , 2000 року випуску, та Honda Accord , номер кузова НОМЕР_1, 1988 року випуску, постановою від 05 квітня 2016 року було оголошено їх розшук (а. с. 22).

Відповідно до довідки Державної прикордонної служби від 31 серпня 2016 року №73/10 ОСОБА_3 за період виконавчого провадження неодноразово виїжджав за кордон - до Російської Федерації, Туреччини, Єгипту, Об'єднаних Арабських Еміратів (а. с. 25).

При цьому боржник ОСОБА_3 не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, не надав державному виконавцю можливості вчинити дії щодо опису та можливої реалізації майна в рахунок погашення боргу, що слід розцінювати як свідоме невиконання обов'язку виконати рішення суду.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Разом з тим, ст. 124 Конституції України передбачено обов'язкове виконання рішення суду. Частиною 4 ст. 313 ЦК України передбачено можливість обмеження фізичної особи у здійсненні права на пресування у випадках, встановлених законом.

Суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для справи та безпідставно відмовив у задоволенні подання державного виконавця. Пославшись на те, що не вчинено всіх можливих виконавчих дій, судом не було визначено, які саме дії державний виконавець не вчинив, при цьому не врахував поведінку боржника.

Враховуючи викладене, ухвала Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення подання державного виконавця Подільського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журби Т.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 27 травня 2011 року Подільським районним судом м. Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна боргу в сумі 812 088,76 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна , задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Задовольнити подання державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Журби Таміли Володимирівни про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Обмежити боржника ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер картки платника податків: НОМЕР_2) у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виданого 27 травня 2011 року Подільським районним судом м. Києва виконавчого листа №2-2488/10 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна боргу в сумі 812 088,76 грн.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді