Рішення

від 12.12.2017 по справі 904/8625/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2017 Справа № 904/8625/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Алютал", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП-А.І.С.Т.", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 127 430, 44 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1, дов. б/н від 26.07.17 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Алютал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 127 430, 44 грн., що складають суму заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 420 від 29.06.2016 р., № 421 від 29.06.2016 р.

27.11.2017 р. позивачем подано письмові пояснення, в яких останній звертає увагу суду на те, що згідно з наданими суду виписками на користь ТОВ "Інжинірингова компанія "Алютал" з боку відповідача були здійснені оплати поставленого товару на загальну суму 192 297, 62 грн., проте, деякі з цих оплат були здійснені за поставками, які не стосуються видаткових накладних №№ 420 та 421.

Так, здійснені відповідачем оплати 07.10.2016 р. на суму 18 443, 90 грн. та 18.07.2017 р. на суму 15 409, 82 грн. позивач зарахував частково, як оплати за видатковими накладними №№ 420 та 421 (рахунками №№ 291 та 297 відповідно).

Таким чином, позивач наголошує на тому, що за рахунками № 291 та 297 останнім були зараховані оплати на загальну суму 164 657,00 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення вимог позивача посилається на відсутність укладеного сторонами договору поставки, у зв'язку з чим останній вважає, що позивачем не доведено наявність боргу.

Крім того, відповідач вказує на те, що у нього виникають сумніви щодо копії наданих позивачем накладних та підписів в них.

11.12.17р. сторонами подано клопотання про затвердження мирової угоди № 12-06/17 від 06.12.17р.

Згідно приписів п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду , якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Розглянувши умови вказаної вище мирової угоди, суд приходить до висновку, що вони є такими, що остаточно не вирішують спору та можуть призвести до виникнення нового спору, у зв'язку з чим подана мирова угода до розгляду не приймається.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алютал" (позивач) здійснило поставку товару (електротехнічного обладнання) товариству з обмеженою відповідальністю "ПКП-А.І.С.Т." (відповідач) на загальну суму 292 087, 44 грн., про що свідчать видаткові накладні № № 420, 421 від 29.06.2016 р.

Як вбачається із залучених до матеріалів справи копій зазначених вище накладних (а.с. 7, 8), а саме, в графі Замовлення зазначено: за замовленням покупця № 291 від 01.06.16р. та № 297 від 02.06.16р.

01.06. та 02.06.2016 року за замовленнями № 291 та 297 були виписані відповідні рахунки на оплату товару.

Отримувачем товару за обома поставками, за вищезазначеними накладними виступив керівник підприємства відповідача - ОСОБА_2, про що свідчить довіреність № 161 від 29.06.2016 року, копія якої залучена до матеріалів справи (а. с. 13).

Відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

За приписом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав, встановлених статею 11 цього Кодексу.

Так, дії позивача з постачання товару відповідачу та дії відповідача з його приймання, свідчать про те, що між сторонами виникли відносини з поставки товару.

Приписами частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати поставленого товару, здійснивши розрахунки частково.

До матеріалів справи залучені копії звітів про дебітові та кредитові операції по рахунку та банківські виписки (а. с. 14-23), які свідчать про здійснення розрахунків на загальну суму 192 297, 62 грн., проте, позивач звертає увагу суду на те, що деякі з цих оплат були здійснені за поставками, які не стосуються видаткових накладних №№ 420 та 421.

Так, останній пояснює, що здійснені відповідачем оплати 07.10.2016 р. на суму 18 443, 90 грн. та 18.07.2017 р. на суму 15 409, 82 грн. позивач зарахував частково, як оплати за видатковими накладними №№ 420 та 421 (рахунками №№ 291 та 297 відповідно).

Таким чином, позивачем за рахунками № 291 та 297 були зараховані відображені у зазначених вище звітах та банківських виписках наступні оплати, з боку відповідача, а саме: 07.06.16р. на суму 25 000,00 грн., 15.07.16р. - 30 000,00 грн., 28.07.16р. - 50 000,00 грн., 22.08.16р. - 30 000,00 грн., 07.10.16р. - 1675,66 грн., 30.11.16р. - 18 443,90 грн., 14.03.17р. 5000,00 грн., 18.07.17р. - 4537,44 грн., що складає загальну суму 164 657,00 грн.

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару на суму 127 430,44 грн., відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення вказаної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з посиланням на недоведеність боргу, у зв'язку із не укладенням договору до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

Залучені до матеріалів справи видаткові накладні містять всі необхідні обов'язкові реквізити, які визначені статтею 9 Закону, зокрема, найменування, кількість, ціну та загальну суму товару, який поставляється.

Спірні накладні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Більш того, як вже було зазначено вище, вартість товару за вказаними накладними, відповідачем частково сплачено.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів, які б спростовували викладені вище обставини відповідачем надано не було.

Керуючись статтями 11, 509, 526, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стгнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП-А.І.С.Т." (49000, м. Дніпро, ж/м Комунар, буд. 5А, ідентифікаційний код 39111472) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Алютал" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9, ідентифікаційний код 38649436) 127 430 (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять гривень) 44 коп. основного боргу, 1911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцть гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3