Рішення

від 11.12.2017 по справі 912/3158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 рокуСправа № 912/3158/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/3158/17

за позовом Фермерського господарства "Маляренко О.Ю."

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Коробейко Василь Іванович"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шостак Тетяни Миколаївни та Маловисківської районної державної адміністрації

про стягнення 96 510,36 грн.

за участі представників:

від позивача - Іванченко В.В. , довіреність № б/н від 10.10.17;

від відповідача - Соколовська Є.В. , договір про надання юридичних послуг №27/10-2017 від 27.10.2017 року;

від третіх осіб - участі не брали;

Фермерське господарство "Маляренко О.Ю." звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Коробейко Василь Іванович" про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів в сумі 96 510,36 грн. та сплачений судовий збір.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що протягом 2016 року земельна ділянка з кадастровим номером 3523185200:02:001:0322 площею 6,3646 га, що належить на праві власності Шостак Тетяні Миколаївні, у власній діяльності використовувало Селянське (фермерське) господарство "Коробейко Василь Іванович", в супереч того, що право користування такою земельною ділянкою існувало лише в Фермерського господарства "Маляренко О.Ю.", і такі дії Селянського (фермерського) господарства "Коробейко Василь Іванович" щодо незаконного утримання (використання) земельної ділянки призвели до понесення Позивачем збитків у вигляді неодержаних доходів у 2016 році.

Ухвалою від 25.10.17 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 16.11.17 о 10:00 год, на підставі норм ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Шостак Тетяну Миколаївну та Маловисківську районну державну адміністрацію, від учасників судового процесу витребувано необхідні для розгляду спору докази.

Ухвалою від 16.11.17 розгляд справи № 912/3158/17 відкладено до 10:00 год 11.12.17 та витребувано у учасників судового процесу необхідні для розгляду спору докази.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлені позовні вимоги, та подав письмові пояснення і витребувані документи на виконання вимог ухвали суду від 16.11.17.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.12.17 позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 07.11.17. Зокрема, відповідач зазначає, що володів майном позивача на правовій підставі та лише 6 липня 2016 року на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області йому стало відомо, що договір оренди № 82 від 15 листопада 2010 року є припиненим з 15 листопада 2015 року, а зобов'язання по виконанню прийнятого судового рішення у відповідача виникло лише з 3 серпня 2016 року, а саме з моменту набрання вказаним рішенням законної сили. Також відповідач звертає увагу, що у випадку самовільного зайняття земельної ділянки розмір збитків має розраховуватись компетентним державним органом відповідно до вимог Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням , зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затв. Постановою КМУ від 25.07.2007 № 963. Відповідач зазначає про неповідомлення позивачем про своє право користування цією земельною ділянкою та про відсутність доказів звернення позивача до Державної інспекції сільського господарства у Кіровоградській області, яке відповідно до Методики проводить перевірки щодо самовільного зайняття земельних ділянок із подальшим складанням акту обстеження земельної ділянки. Відповідач наголошує у відзиві, що позивачем не вжито необхідних та достатніх заходів для одержання ймовірних доходів під час оренди земельної ділянки. Також відповідач звертає увагу, що в його діях взагалі відсутній склад цивільного правопорушення, за відсутності якого не можливо застосувати таку міру відповідальності, як відшкодування шкоди.

Третя особа Шостак Тетяна Миколаївна участі свого представника у судовому засіданні 11.12.17 не забезпечила, письмових пояснень не надала, хоча є належно повідомленою про час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Третя особа Маловисківська районна державна адміністрація участі свого представника у судовому засіданні 11.12.17 не забезпечила, натомість подала клопотання № 01-25/103/2 від 05.11.17 про розгляд справи за відсутності представника РДА. Також Маловисківською РДА подано витребувані господарським судом документи, письмові пояснення № 01-25/103/2 від 05.11.17, рішення по даному спору третя особа просить прийняти на розсуд суду.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши усі обставини справи оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06.07.2016 № 392/486/16-ц, яке набрало законної сили 03.08.16 року встановлено наступне:

" Шостак Тетяна Миколаївна є власником земельної ділянки № 322 площею 6,36 га, яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю.

15 листопада 2010 року між орендодавцем Шостак Т.М. і орендарем СФГ Коробейко В.І. укладено договір оренди землі № 82 строком на 5 років, об'єктом оренди якого є земельна ділянка, яка належить на праві власності Шостак Т.М.

Пунктом 8 укладеного договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

... договір від 15 листопада 2010 року є припиненим з 15 листопада 2015 року, оскільки термін його дії розпочався з моменту його укладання, а не з моменту державної реєстрації.

Таким висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, який викладено у справі № 6-162ц13.

Між тим, для задоволення позову в частині повернення Шостак Т.М. земельної ділянки, суд не має законних підстав, оскільки відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Представником відповідача у судовому засіданні надано договір оренди землі від 01 листопада 2015 року, який укладено на сім років з дати його державної реєстрації між орендодавцем Шостак Т.М. і орендарем СФГ Коробейко В.І. , об'єктом якого є земельна ділянка площею 6,36 га, кадастровий номер 3523185200:02:001:0322, належна позивачеві.

Тому, суд не має підстав для висновку про те, що на день пред'явлення позову відповідач володіє майном позивача без правової підстави."

Вказаним рішенням визнано припиненим з 15 листопада 2015 року договір оренди землі № 82 від 15 листопада 2010 року між орендодавцем Шостак Т.М. і орендарем селянським (фермерським) господарством Коробейко Василь Іванович , зареєстрованого 23 червня 2011 року відділом Держкомзему у Маловисківському районі за № 352318524000358.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 02.11.16 по справі №392/385/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.12.16 встановлено наступне:

" Після підписання 01 листопада 2015 року між Шостак Т.М. (Орендодавцем), з однієї сторони, та СФГ Коробейко В.І. , Договору оренди землі № б/н, ні орендодавець, ні орендар не вчинили жодних дій щодо проведення його державної реєстрації, у передбаченому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право оренди не було зареєстровано, Договір оренди землі № б/н від 01 листопада 2015 року не набрав чинності, а СФГ Коробейко В.І. не набув прав орендаря за цим договором, тому відсутні підстави вважати, що права СФГ Коробейко В.І. були порушені, у зв'язку з укладанням відповідачами оспорюваного Договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2015 року, який зареєстрований у встановленому законом порядку та набув чинності."

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

30.12.15 між Шостак Тетяною Миколаївною (далі - Орендодавець) та ФГ "Маляренко О.Ю." укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3523185200:02:001:0322, загальною площею 6,36 га, у тому числі 6,36 га ріллі, яка знаходиться на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться у власності (приватній власності) Орендодавця на підставі Державного акту І-КР№001774.

Пунктом 4 Договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 197449,00 грн.

Пунктом 8 Договору встановлено, що Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. В разі бажання Орендодавця отримати орендну плату в натуральній або відробітковій формі, вона здійснюється за згодою сторін за цінами, які діють на час розрахунку або на час надання послуг. Розмір орендної плати становить 3% від нормативно грошової оцінки земель, яка складає 5923,47 грн, переданих в оренду.

Пунктом 7 Договору визначено, що Договір оренди укладається на строк 10 років починаючи з терміну його державної реєстрації і закінчується 31 грудня 2025 року ( у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печаткою орендаря.

Доказом державної реєстрації вказаного договору є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 51297554 від 30.12.15.

В той же час, як вбачається з Акту приймання-передачі земельної ділянки від 30.12.2015 Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку кадастровий номер 3523185200:02:001:0322, загальною площею 6,36 га.

У позовній заяві ФГ "Маляренко О.Ю." зазначає, що відповідач самовільно використовував земельну ділянку кадастровий номер 3523185200:02:001:0322, загальною площею 6,36 га з 01 січня 2016 року аж до вересня 2016 року, що завдало позивачеві збитки у вигляді неодержаних доходів у сумі 96 510,36 грн., з метою стягнення який і подано даний позов.

При вирішенні спору господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ст.1 Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 6 вказаного Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, спірну земельну ділянку отримано позивачем за актом прийому-передачі від 30.12.15 на підставі договору оренди землі від 30.12.15, державна реєстрація якого проведена 30.12.15.

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність у позивача на час звернення до суду права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у встановленому законом порядку, починаючи з 31.12.15.

В той же час, як зазначено позивачем і не заперечено відповідачем, останній користувався спірною земельною ділянкою протягом січня - серпня 2016 року (до набрання законної сили рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області).

Відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними

На підставі наведеного, господарський суд погоджується, що відповідач без належних правових, та документально підтверджених підстав користувався спірними земельними ділянками.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 ГК, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Таким чином, при встановленні сукупності умов, наявність яких має своїм наслідком настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, позивач має довести протиправність дій відповідача, факт заподіяння збитків у їх результаті, обґрунтувавши й розмір останніх, а також причинний зв'язок між протиправною дією відповідача та заподіяними збитками, у той час як на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, заявлено до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 96 510,36 грн.

Суд враховує, що для розрахунку розміру неотриманих доходів (упущеної вигоди) необхідно обчислити розмір можливих доходів від продажу вирощених зернових культур, які мав намір вирощувати позивач, та відрахувати від цього прибутку розмір витрат відповідача виключно на збір врожаю.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як на підтвердження розміру неодержаних доходів позивач посилається на Акт визначення неодержаних доходів землекористувачу ФГ "Маляренко О.Ю." , затверджений розпорядженням голови Маловисківської РДА від 12.09.17 № 361-р. Крім того, разом із заявою від 08.12.2017 року позивачем надано власний розрахунок пред'явленої до стягнення суми збитків по даній справі.

Обґрунтовуючи суму неодержаних доходів позивач також зазначає наступне. Позивачем у 2016 році до Маловисківської РДА 23.09.17 було направлено повідомлення про те, що в 2016 році ФГ "Маляренко О.Ю." планувало засіяти спірну земельну ділянку насінням соняшника та отримати прибуток від реалізації його врожаю.

Додатково 22.05.17 представником позивача було поінформовано комісію Маловисківської РДА про собівартість соняшника по господарству у 2016 році. Комісією Маловисківської РДА з метою вирахування збитків бралися у органах статистики відомості про середню врожайність соняшника у 2016 році та у Кіровоградській регіональній торгово-промисловій палаті відомості про вартість такого ж соняшника у 2016 році.

Господарський суд враховує доводи відповідача, що відповідно до положень ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1. Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110 підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав. До матеріалів справи зазначені докази не подано. В обґрунтування суми заявлених збитків, позивачем не надано до матеріалів справи ані акту обстеження земельної ділянки, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Кіровоградській області, ані протоколу про адміністративне правопорушення, ані припису.

В той же час, господарський суд враховує висновок Верховного суду України, викладений у Постанові від 14.06.17 по справі № 923/2075/15, відповідно до якого відмова у задоволенні вимог позивача про стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не може бути встановлений з розумним ступенем достовірності без застосування Методики, без дослідження інших доказів, фактично позбавляє останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов та відповідно є неправомірною.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем заходів щодо отримання вигоди та наявності у позивача реальної можливості отримати таку вигоду у випадку відсутності неправомірних дій відповідача.

Господарський суд враховує, що важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

В той же час, у даній справі позивачем наведено саме математичний розрахунок доходів, які останній теоретично міг отримати.

Як вже встановлено вище, позивач отримав спірну земельну ділянку за актом приймання-передачі ще 30.12.15, проте в матеріалах справи відсутні докази здійснення ним робіт, спрямованих на обробіток саме спірної земельної ділянки з метою отримання врожаю та його подальшої реалізації. Зокрема, позивачем не подано ані доказів укладення договорів підряду на виконання сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці, ані доказів вчинення будь яких дій з його боку щодо її обробки, ані доказів закупівлі посівного матеріалу, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів.

До власного розрахунку пред'явлених до стягнення суми збитків у сумі 96 510,36 грн. позивач включив крім площі земельної ділянки (6,3646 га) також: середню врожайність соняшника у 2016 році - 24,9 ц/га, валову кількість тон, середню реалізаційну ціну на соняшник у 2016 році, собівартість 1 тони грн. по господарству та повну собівартість з 6,3646 га по господарсту.

Проте, до матеріалів справи не подано жодних доказів, які підтверджують такі складові розрахунку позивача, як середня врожайність соняшнику у 2016 році , валову кількість тон з 6,3646 га, середню реалізаційну ціну соняшника у 2016 році та собівартість 1 тони грн. саме в цьому господарстві.

Господарський суд не приймає до уваги подану до матеріалів справи копію договору позики посівного матеріалу соняшнику, копії видаткових накладних на підтвердження закупівлі добрив та копії актів виконаних робіт по оранці, посіву, культивації тощо, оскільки як встановлено судом та не заперечено самим позивачем, останній орендує не одну земельну ділянку та відповідно здійснює їх обробіток, закупаючи з цією метою добрива, посівні матеріали тощо. Відповідно, вказані докази жодним чином не підтверджують вчинення дій з метою обробітку саме спірної земельної ділянки.

Господарський суд також враховує, що як позивач, так і відповідач відмовились від проведення експертизи з метою визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.

Крім того, як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, останній, не вживав жодних заходів з метою повідомлення відповідача про порушення ним прав позивача на спірну земельну ділянку та про наміри вчинити будь які дії з метою її обробітку.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не направлялись на адресу відповідача жодні листи, претензії тощо, позивач не звертався до Державної інспекції сільського господарства у Кіровоградській області з метою складання відповідного акту.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Поряд з цим, обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

За приписами статті 34 названого Кодексу будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Тобто обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог позивачем та відповідно відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 15.12.2017.

Суддя Т. В. Макаренко