Постанова

від 12.12.2017 по справі 910/14261/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа№ 910/14261/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Корсакової Г.В.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта): (в приміщенні Одеського апеляційного господарського суду) Єфіменко К.В. - представник по довіреності

від відповідача: Левін В.Б. - представник по довіреності № б/н від 11.07.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Правда"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р.

у справі №910/14261/17 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Правда"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профріелтінго"

про визнання недійсним договору в певній частині

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. провадження у справі № 910/14261/17 припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки між сторонами відсутній предмет спору.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Правда" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. про припинення провадження по справі № 910/14261/17 та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірної ухвали. А саме зазначив, що відповідно до п.п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., Господарський суд може припинити провадження по справі, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. А якщо предмет позову був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження.

Також апелянт вважає, що господарським судом порушено ст. 43 ГПК України відносно оцінки доказів, а саме відповідно до п. 2.2 Договору строк суборенди закінчується в момент підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) об'єкта суборенди та фактичного повернення орендарю об'єкта суборенди, однак на думку апелянта такі докази відсутні. Вважають,що правовідносини сторін за договором №І407 суборенди нерухомого майна від 10.04.2017р. не є припиненим з огляду на виставлення з боку відповідача після повідомлення про дострокове розірвання договору, рахунків на оплату за договором за наступний місяць-вересень та існування доказів оплати з боку апелянта орендної плати за вересень 2017р. і відсутність акту повернення майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Правда" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Тарасенко К.В., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Правда" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. у справі №910/14261/17 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 23.11.2017р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Правда" до Київського апеляційного господарського суду 15.11.2017 надійшло клопотання про участь представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить визначити Одеський апеляційний господарський суд відповідальним за проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша правда" про участь його представника у судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/14261/17 в режимі відеоконференції, задоволено.

Доручено Одеському апеляційному господарському суду (65119, м. Одеса, пр.. Шевченко, 29) забезпечити проведення відеоконференції у справі №910/14261/17, розгляд якої відбудеться 23.11.2017р. об 11:50 год.

У зв'язку із повідомленням "Про замінування приміщення Одеського апеляційного господарського суду" судове засідання в режимі відеоконференції, яке призначене на 23.11.2017р. не відбулось.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2017р., доручено Одеському апеляційному господарському суду (65119, м. Одеса, пр.. Шевченко, 29) забезпечити проведення відеоконференції у справі №910/14261/17.

У судовому засіданні 12.12.2017р. представник апелянта , який з'явився до приміщення Одеського апеляційного господарського суду,підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її, ухвалу господарського суду міста Києва скасувати, справу направити до розгляду до суду першої інстанції.

У судове засідання 12.12.2017р. представник відповідача з'явився, з урахуванням поданого раніше відзиву заперечив проти вимог викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Припиняючи провадження по справі, місцевий господарський суд виходив з того, що згідно з пунктом 8.5 Договору сторони домовились, що Суборендар має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, в тому числі, але не обмежуючись, у випадку відсутності зацікавленості Суборендаря в подальшому використанні Об'єкта суборенди шляхом направлення Орендарю письмового повідомлення про розірвання Договору. В такому разі Договір вважається розірваним на тридцять перший календарний день з моменту отримання Орендарем повідомлення Суборендаря про розірвання Договору. Підписанням цього Договору, сторони домовилися, що таке повідомлення має силу додаткової угоди до Договору, що посвідчує факт розірвання Договору.

Орендар має право, незалежно від причин, без застосування до нього будь-яких санкцій та/або покладення на нього обов'язку по відшкодуванню Суборендареві понесених останнім витрат, в односторонньому порядку розірвати даний Договір шляхом направлення Суборендарю письмового повідомлення про розірвання Договору за тридцять календарних днів до дати розірвання. В такому разі Договір вважається розірваним на тридцять перший календарний день з моменту відправлення повідомлення на адресу Суборендаря. Підписанням цього Договору, сторони домовилися, що таке повідомлення має силу додаткової угоди до Договору, що посвідчує факт розірвання Договору (п. 8.6 Договору).

В порядку п. 8.6 Договору відповідач направив позивачу Повідомлення № б/н від 17.07.17. (вручене позивачу 20.07.17.) про дострокове розірвання Договору, в якому повідомив про припинення дії Договору та просив повернути Об'єкт суборенди по Акту приймання-передачі (повернення) в порядку п. 4.3 Договору.

Отже, Договір розірвано з 20.08.2017р.

Предметом спору в даній справі є визнання недійсним пункту 8.6 Договору №І 407 суборенди нерухомого майна від 10.04.17., укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За змістом ст.ст. 651, 653 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Господарський суд міста Києва встановив, що Договір є розірваним з 20.08.2017р.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування, виходячи з цього припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Абзац перший підпункту 4.4 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Також, абзацом третім підпункту 4.4 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припис п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України містить умову, згідно якої провадження у справі припиняється, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, певне благо, відносно якого виник спір між позивачем та відповідачем.

У справі №910/14261/17 предметом спору, тобто об'єктом спірного правовідношення, є визнання недійсним пункту 8.6 Договору №І 407 суборенди нерухомого майна від 10.04.2017р., укладеного між позивачем та відповідачем, щодо якого позивач наголошує, що правовідносини сторін за договором №І407 суборенди нерухомого майна від 10.04.2017р. не є припиненими, а відповідач заперечує проти такого права позивача у зв'язку з припиненням Договору №І 407 суборенди нерухомого майна від 10.04.2017р. ще до подачі позову (а саме: 20.08.2017). Таким чином, між сторонами спору існує предмет спору і між ними існує неврегульоване питання, яке полягає у наявності або відсутності обумовлених законом підстав для визначення недійсним пункту 8.6 Договору №І 407 суборенди нерухомого майна від 10.04.2017р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмет спору у справі № 910/14261/17 існував на момент виникнення останнього та не припинив існування в процесі розгляду справи, у зв'язку з чим підстави для припинення провадження у справі згідно з п.1-1 ч. 1 ст. статті 80 Господарського процесуального кодексу України - у місцевого господарського суду були відсутні, у зв'язку з чим винесена ухвала Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. про припинення провадження по справі №910/14261/17 підлягає скасуванню, а справа направленню до місцевого господарського суду для розгляду.

Також, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що згідно резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Натомість, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі з посиланням на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. про припинення провадження по справі №910/14261/17 в силу вимог п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, і направлення справи №910/14261/17 до суду першої інстанції для її подальшого розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Правда" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. у справі №910/14261/17 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2017р. у справі №910/14261/17 про припинення провадження - скасувати.

3.Матеріали справи №910/14261/17 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді К.В. Тарасенко

Г.В. Корсакова