Постанова

від 14.12.2017 по справі 816/1363/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1363/17 Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача Приватного підприємства Фірми "Вадлєс" до відповідача Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

14.08.2017 Приватне підприємство Фірма "Вадлєс" (надалі - ПП "Вадлєс", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі надані під час перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Щодо взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з останніми ґрунтуються на припущеннях, а тому є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження /а.с. 142/.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив щодо правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень та порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Промбізнес Трейд", ТОВ "Еліт-Техно". За доводами контролюючого органу, ним правомірно встановлено заниження податку на додану вартість та завищено від'ємне значення в рядку 19 декларації з ПДВ, у зв'язку з чим контролюючим органом донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання /а.с. 92-94/.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей, указаних у свідоцтві серія А 01 № 110078, ПП Фірма "Вадлєс" зареєстрована як юридична особа, дата проведення державної реєстрації - 18.11.2002 /а.с. 25/.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.

Свідоцтвом № 100208143 про реєстрацію платника податку на додану вартість підтверджено, що позивач є платником ПДВ /а.с. 24/.

Також з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Полтавській області у період з 04.04.2017 по 10.04.2017 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП Фірми "Вадлєс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з взаємовідносинами з ТОВ "Промбізнес Трейд" (код ЄДРПОУ 39878090) за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, ТОВ "Еліт-Техно" (код ЄДРПОУ 40561974) за період 01.07.2016 по 31.08.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.04.2017 № 499/16-31-14-03-13/31937880, яким встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ у сумі 17012 грн, а саме: за січень 2016 року - 8066 грн, липень 2016 року - 7786 грн, серпень 2016 року - 1160 грн. Також у результаті порушень указаних статей встановлено завищення від'ємного значення р. 19 декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2035 грн, у тому числі: у січні 2016 року - 152 грн, серпні 2016 року - 1883 грн /а.с. 22/.

Доказів адміністративного оскарження вказаного акта позивачем до суду не надано.

На підставі цього акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017:

№ НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21265,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язанням у розмірі 17012 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4253,00 грн /а.с. 11/;

та № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2035 грн / а.с. 9/.

Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Промбізнес Трейд", ТОВ "Еліт-Техно".

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон № 996-XI) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як вище зазначено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2016 між ТОВ "Промбізнес Трейд" та ПП Фірма "Вадлєс" укладено договір поставки №1, згідно з яким: продавець продає, а покупець купує матеріали, товари виробничого призначення та електрообладнання, в асортименті, які вказані в рахунках, видаткових та податкових накладних.

За умовами договору згідно з пунктом 2.1 передбачено, що постачання товару здійснюється на підставі усних та письмових заявок покупця, автомобільним транспортом продавця /а.с. 76/.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані до суду: рахунки-фактури від 19.01.2016 № 12, від 29.01.2016 № 42 /а.с. 66 зворотній бік, 68 зворотній бік/, податкові накладні від 19.01.2016 № 721, від 29.01.2016 № 1122 /а.с. 70/, видаткові накладні від 19.01.2016 № 721, від 29.01.2016 № 1122 /а.с. 66, 68/, товарно-транспортні накладні від 19.01.2016 №721, від 29.01.2016 №1122 /а.с. 67, 69/, банківська виписка /а.с. 78 зворотній бік, 79/.

Дослідивши вказані первинні документи для документального оформлення господарських операцій з придбання позивачем товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару. Сума ПДВ у розмірі 8218,46 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Промбізнес Трейд", включена позивачем до складу податкового кредиту в січні 2016 року.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що позивачем не надано на запит відповідача сертифікати відповідності товарів, паспорти заводів виробників, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості, усі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, усі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товарів, ДСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 06.11.2013 № 1308), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746, товари, придбані позивачем, не підлягають обов'язковій сертифікації.

Також в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що відповідно до наданих на перевірку товарно-транспортних накладних зазначено місце навантаження товару - м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, 11 (за твердженням контролюючого органу, за вказаною адресою ТОВ "Промбізнес Трейд" не має власного чи орендованого майна); товарно-транспортні накладні не містять часу вибуття та часу прибуття, що унеможливлює підтвердження перевезення товару /а.с. 17/.

Суд зазначає, що на підтвердження поставки придбаного товару позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, зі змістом яких слідує, що транспортування відбувалося з міста Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 11 до місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1. Транспортування придбаного товару відбувалося автомобілями марки: MERSEDES-BENZ, VITO, фургон, ВІ 3180 ВІ /а.с. 67, 69/.

Як вищевказано, відповідно до умов договору поставки № 1 від 01.01.2016 між ТОВ "Промбізнес Трейд" та ПП Фірма "Вадлєс" постачання товару здійснюється автомобільним транспортом продавця.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

З огляду на викладене, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, а саме: незазначення часу вибуття та прибуття не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Посилання відповідача в акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагента позивача немає власного чи орендованого майна за адресою навантаження товару, судом оцінюються критично.

Також позивачем надано до суду повідомлення від ТОВ "Промбізнес Трейд", у якому зазначено, що товар згідно з договором поставки від 01.01.2016 № 1 потрібно отримати в орендованому ТОВ "Промбізнес Трейд" приміщенні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 11 /а.с. 26, 27/.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Еліт-Техно" суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2017 між ТОВ "Еліт-Техно" та позивачем укладено договір поставки № 36, згідно з яким позивач купує матеріали, товари виробничого призначення та електрообладнання, в асортименті, які вказані в рахунках, видаткових та податкових накладних.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору постачання товару здійснюється на підставі усних та письмових заявок покупця автомобільним транспортом продавця /а.с. 77/.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надані до суду: рахунки-фактури від 14.07.2016 № 36/1407, від 08.08.2016 № 36/0808 /а.с. 63 зворотній бік, 71 зворотній бік/, податкові накладні від 14.07.2016 № 524, від 08.08.2016 № 283 /а.с. 65, 73/, видаткові накладні від 14.07.2016 № 524, від 08.08.2016 № 283 /а.с. 63, 71/, товарно-транспортні накладні від 14.07.2016 № 524, від 08.08.2016 № 283 /а.с. 64,72/, банківські виписки /а.с. 81 зворотній бік, 83/,

Дослідивши вказані первинні документи для документального оформлення господарських операцій з придбання позивачем товару, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні та видаткові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару.

Сума ПДВ у розмірі 10828,72 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ "Промбізнес Трейд", включена позивачем до складу податкового кредиту в липні 2016 року - 7786 грн, серпень 2016 року - 3042,72 грн.

Також в акті вказано, що позивачем не надано на запит відповідача сертифікати відповідності товарів, паспорти заводів виробників, дозволи та свідоцтва щодо підтвердження якості, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, всі необхідні висновки про відповідність технічних умов виробництва, зберігання, а також реєстрації обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товарів, ДСТУ, ТУ, марки, типу, заводу виробника).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 01.02.2005 № 28, товари, придбані позивачем, не підлягають обов'язковій сертифікації.

Також в акті перевірки контролюючий орган зазначив, що відповідно до наданих на перевірку товарно-транспортних накладних, зазначено місце навантаження товару - м. Дніпро, вул. Будівельників, 23 (за твердженням контролюючого органу, за вказаною адресою ТОВ "Еліт-Техно" не має власного чи орендованого майна); товарно-транспортні накладні не містять часу вибуття та часу прибуття, що унеможливлює підтвердження перевезення товару /а.с. 20/.

Суд зазначає, що на підтвердження поставки придбаного товару позивачем надано до суду товарно-транспортні накладні, зі змістом яких слідує, що транспортування відбувалося з міста Дніпро, вул. Будівельників, 23 до місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1. Транспортування придбаного товару відбувалося автомобілями марки: MERSEDES-BENZ, VITO, фургон, ВІ 3180 ВІ /а.с. 64, 72/.

Як вищевказано, відповідно до умов договору поставки № 36 від 01.07.2016, укладеного між ТОВ "Еліт-Техно" та ПП Фірма "Вадлєс", постачання товару здійснюється автомобільним транспортом продавця.

Посилання відповідача в акті перевірки та у своїх запереченнях на той факт, що у контрагента позивача немає власного чи орендованого майна за адресою навантаження товару, судом оцінюються критично.

Також позивачем надано до суду повідомлення від ТОВ "Еліт-Техно", у якому зазначено, що товар згідно з договором поставки від 01.07.2016 № 36 потрібно отримати в орендованому ТОВ "Еліт-Техно" приміщенні за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 23 /а.с. 28, 29/.

Стосовно взаємовідносин позивача з контрагентами відповідач зазначив, що ним отримано від ГУ ДФС у Запорізькій області інформацію про те, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження № 32016080000000009 від 15.01.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 КК України, у ході розслідування яких встановлено, що не встановлені особи в період з 2015-2016 років створили ряд фіктивних суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ "Еліт-Техно" та ТОВ "Промбізнес Трейд".

За доводами відповідача, проведеним аналізом ланцюгів постачання контрагентів встановлено, що останні в період діяльності не являлися імпортерами чи виробниками будь-якої продукції.

Доводи відповідача, які ґрунтуються на податковій інформації, наявній у податковому органі, суд визнає безпідставними, оскільки формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, не встановлені.

За правовим висновком Верховного Суду України, викладеному в постановах, зокрема від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10528520), від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14222198), якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 у пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. Такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

Крім того, позивачем надано до суду докази використання у власній господарській діяльності придбаних товарів /а.с. 120-134/.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що наведені докази свідчать про фактичне придбання товарів позивачем у контрагентів, у зв'язку з чим позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту сплачений за результатами спірних господарських операцій з указаними контрагентами податок на додану вартість.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Отже, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Фірма "Вадлєс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 04.05.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.С. Канигіна