Постанова

від 11.12.2017 по справі 820/5085/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 грудня 2017 р. № 820/5085/17

Харківський окружний адміністративний суд

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - Гончарова Р.О.,

представника відповідача - Губської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат" у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за №0000631412 від 20.10.2017 року

Аргументуючи заявлену вимогу зазначив, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень ґрунтується на помилкових судженнях, та припущення контролюючого органу про вчинення платником податкових правопорушень спростовуються обставинами фактичної дійсності. Платник також стверджував, що проведені господарські операції були зумовлені потребами реальної діяльності, відбулись у дійсності, мали спрямування на реальне настання правових наслідків, підтверджені необхідним обсягом первинних та суміжних документів, розрахунки по оплаті виконані, що свідчить про виконання господарських зобов'язань сторонами правочинів та спричинило настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що платником вчинено порушення: п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України. Наслідком цього порушення є завищення податкового кредиту на 1.595.579,27 грн. та заниження податку до сплати в бюджет на 1.595.579,27 грн., а саме: за вересень 2014 року - 27.000,00 грн., жовтень 2014 року 54.000,00 грн., листопад 2014 року - 36.000,00 грн., квітень 2015 року - 548,50 грн., листопад 2015 року - 46,80 грн., січень 2016 року - 44.980,26 грн., лютий 2016 року - 30 000,00 грн., березень 2016 року - 15.000,00 грн., квітень 2016 року - 17.333,33 грн., травень 2016 року 9.000,00 грн., грудень 2016 року - 9.666,67 грн., лютий 2017 року - 1.352.003,71 грн. Порушення було скоєно у взаємовідносинах з контрагентами: 1) ТОВ "УКРСПЕЦКАБЕЛЬ" (код 31643244) в квітні, листопаді 2015 року та січні 2016 року, 2) ТОВ "ТІНКАМ ТК" (код 40002820) в січні, лютому та березні 2016 року, 3) ТОВ "АБСОЛЮТ СКМ" (код 40002919) в квітні 2016 року, 4) ТОВ "А-ПРОДАКШН" (код 40325822) в травні 2016 року, 5) ТОВ "ПОТОК-К" (код 39983892) в грудні 2016 року, 6) ТОВ "МІКРО-ТЕХ" (код 35856439) в лютому 2017 року, 7) ТОВ "КП ПРІОРИТЕТ" (код 39353411) у вересні - листопаді 2014 року за рахунок відображення в бухгалтерському та податковому обліку показників господарських операцій, котрі реально не відбулись. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, "Торгівельний дім "Есат" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 37187340, як платник податків знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "УКРСПЕЦКАБЕЛЬ" (код 31643244) за квітень 2015 р., листопад 2015 р. та січень 2016 р., ТОВ "МІКРО-ТЕХ" (код 35856439) за лютий 2017р., ТОВ "ПОТОК-К" (код 39983892) за грудень 2016 р., ТОВ "ТВІНКАМ ТК" (код 40002820) за січень - березень 2016 р., ТОВ "АБСОЛЮТ СКМ" (код 40002919) за квітень 2016 р., ТОВ "А-ПРОДАКШН" (код 40325822) за травень 2016 р., ТОВ "КП ПРІОРИТЕТ" (код 39353411) за вересень - листопад 2014 р., а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.10.2017 року за №14831/20-40-14-12-11/37187340 (а.с.15-65 т.1).

У тексті акту містяться судження контролюючого органу про вчинення позивачем, ТОВ "Торговий дім "Есат" податкового правопорушення у вигляді недодержання вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що спричинило завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1.595.579,27 грн. за рахунок прийняття до обліку податкових накладних, виписаних контрагентами - постачальниками: ТОВ "УКРСПЕЦКАБЕЛЬ", ТОВ "МІКРО-ТЕХ", ТОВ "ПОТОК-К", ТОВ "ТВІНКАМ ТК", ТОВ "АБСОЛЮТ СКМ", ТОВ "А-ПРОДАКШН", ТОВ "КП ПРІОРИТЕТ", за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались.

Отже, як з'ясовано судом, в основу спірного рішення, суб'єктом владних повноважень покладені фактичні судження про відсутність реальності здійснення господарських операцій.

Перевіряючи відповідність закону, зокрема і ч.3 ст.2 КАС України, тих мотивів, котрі покладені владним суб'єктом в основу спірного рішення, суд зазначає, що з 01.01.2011р. правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов'язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб'єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрації контрагентом податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Суд відмічає, що текст акту перевірки від 06.10.2017 року за №14831/20-40-14-12-11/37187340 не містить зауважень контролюючого органу ані до обставин реєстрації контрагентами - постачальниками податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, ані до обставин оплати позивачем вартості товарів (робіт, послуг), одержаних від контрагентів - постачальників.

Отже, вказані обставини не були покладені контролюючим органом в основу спірного рішення, а відтак, не можуть обґрунтовувати відповідність закону цього рішення.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що єдиними фактичними мотивами контролюючого органу про нереальність спірних господарських операцій є ухвали районних судів про розгляд клопотань органів досудового розслідування та надані іншими контролюючими органами письмові документи у вигляді Результатів опрацювання зібраної податкової інформації.

З цього приводу суд зазначає, що з огляду на правило юридичної визначеності як невід'ємний складовий елемент запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права та на зміст ст.109 Податкового кодексу України згаданих вище документів є цілком достатньо для виникнення у контролюючого органу обґрунтованого сумніву у дотриманні платником податкової дисципліни, але є явно та очевидно недостатнім для остаточного висновку про вчинення податкового правопорушення.

Тому суд вважає за необхідне обов'язково врахувати ці документи при вирішенні даного спору, проте не сприймає їх достатніми доказами вчинення позивачем податкового правопорушення.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ Поток К (ідентифікаційний код - 39983892

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.11.2016 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в якості замовника) та ТОВ "Поток К" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №30/11, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.227-233 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором акт виконаних робіт № 30 від 27.12.2016р на загальну суму 58.000грн (ПДВ 9.666,67грн), податкову накладну №1 від 27.12.2016р на загальну суму 58.000грн (ПДВ 9.666,67грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та від 31.07.2017р. по справі №757/43900/17-к як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Самостійне збирання окружним адміністративним судом цих доказів навіть у порядку ст.11 КАС України не вбачається за можливе, позаяк за своєю правовою суттю, характером та змістом дій є висуненням платнику звинувачення у вчинення податкового правопорушення на підставах, якими не керувався владний суб'єкт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ Абсолют СМК (ідентифікаційний код - 40002919)

За матеріалами справи судом встановлено, що 01.04.2016 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в якості замовника) та ТОВ "Абсолют СМК" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №01/04, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.159-170 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором акт виконаних робіт № 1 від 15.04.2016р на загальну суму 50.000грн (ПДВ 8.333,33грн), податкову накладну № 6 від 15.04.2016р на загальну суму 50.000грн (ПДВ 8.333,33грн), акт виконаних робіт № 2 від 27.04.2016р на загальну суму 54.000,00грн (ПДВ 9.000,00грн), податкову накладну № 1 від 27.04.2016р на загальну суму 54.000,00грн (ПДВ 9.000,00грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та від 31.07.2017р. по справі №757/43900/17-к як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Самостійне збирання окружним адміністративним судом цих доказів навіть у порядку ст.11 КАС України не вбачається за можливе, позаяк за своєю правовою суттю, характером та змістом дій є висуненням платнику звинувачення у вчинення податкового правопорушення на підставах, якими не керувався владний суб'єкт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ А-Продакшн (ідентифікаційний код - 40325822)

За матеріалами справи судом встановлено, що 04.05.2016 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в якості замовника) та ТОВ "А-Продакшн" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №0405/16, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.171-177 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором акт виконаних робіт № 1 від 31.05.2016р на загальну суму 54.000грн (ПДВ 9.000грн), податкову накладну № 5 від 31.05.2016р на загальну суму 54.000грн (ПДВ 9.000грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23.06.2016р. по справі №11-сс/796/1605/2016 як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Самостійне збирання окружним адміністративним судом цих доказів навіть у порядку ст.11 КАС України не вбачається за можливе, позаяк за своєю правовою суттю, характером та змістом дій є висуненням платнику звинувачення у вчинення податкового правопорушення на підставах, якими не керувався владний суб'єкт.

Посилання контролюючого органу на складену Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Узагальнену податкову інформацію №26/10-13-14-04/40325822 від 22.06.2016р. також не кваліфікується судом як доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки, по-перше, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин, а, по-друге, даний документ складений податковою інспекцією поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, бо взагалі не передбачений нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ Твінкам ТК (ідентифікаційний код - 40002820)

За матеріалами справи судом встановлено, що 30.10.2015 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в якості замовника) та ТОВ "Твінкам ТК" (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №30/10 від 30.10.2015р, предметом якого є надання юридичних послуг (а.с.178-213 т.1).

На вимогу суду платником подані складені за цим договором 1) акти виконаних робіт № 8 від 12.01.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 9 від 19.01.2016р на загальну суму 80.000,00грн (ПДВ 13.333,33грн), № 10 від 29.01.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 11 від 11.02.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 12 від 29.02.2016р на загальну суму 90.000,00грн (ПДВ 15.000,00грн), № 13 від 18.03.2016р на загальну суму 50.000,00грн (ПДВ 8.333,33грн), № 14 від 31.03.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн), 2) податкові накладні: № 2 від 12.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7.500,00грн), № 3 від 12.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7.500,00грн), №1 від 19.01.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн), №2 від 19.01.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн), № 5 від 29.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7.500грн), № 6 від 29.01.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7500грн), № 1 від 11.02.2016р на загальну суму 45.000грн (ПДВ 7500,00грн), № 2 від 11.02.2016р на загальну суму 45.000грн (ПДВ 7500,00грн), № 14 від 29.02.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7500,00грн), № 15 від 29.02.2016р на загальну суму 45.000,00грн (ПДВ 7500,00грн), № 2 від 18.03.2016р на загальну суму 50.000,00грн (ПДВ 8.333,33грн), № 1 від 31.03.2016р на загальну суму 40.000,00грн (ПДВ 6.666,67грн).

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 24.05.2016р. по справі №757/24698/16-к та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19.07.2017р. по справі №761/24096/17 як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Самостійне збирання окружним адміністративним судом цих доказів навіть у порядку ст.11 КАС України не вбачається за можливе, позаяк за своєю правовою суттю, характером та змістом дій є висуненням платнику звинувачення у вчинення податкового правопорушення на підставах, якими не керувався владний суб'єкт.

Посилання контролюючого органу на складену Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Узагальнену податкову інформацію №395/10-13-22-05/40002820 від 24.05.2016р. також не кваліфікується судом як доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки, по-перше, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин, а, по-друге, даний документ складений податковою інспекцією поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, бо взагалі не передбачений нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ Укрспецкабель (ідентифікаційний код - 31643244)

За матеріалами справи судом встановлено, що 04.05.2016 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в яковсті покупця) та ТОВ "УКРСПЕЦКАБЕЛЬ" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору №848, предметом якого є продаж товару, зазначеному у рахунках-фактурах (а.с. 123-154 т.1).

Обставини реальності господарських операцій за цим договором підтверджуються поданими платником на вимогу суду 1) видатковою накладною № 140116-29 від 14/01/2016р на загальну суму 844,54грн (ПДВ 140,76грн), податковою накладною № 79 від 12/01/2016р на загальну суму 844,54грн (ПДВ 140,76грн), товаро-транспортною накладною 140116-2 від 14/01/2016р., оплатою вартості товару, подальшою реалізацією за видатковою накладною № 38 від 19/01/2016р.; 2) видатковою накладною №290415-1 від 29/04/2015р на загальну суму 1800грн (ПДВ 300грн), податковою накладною № 592 від 29/04/2015р на загальну суму 1800грн (ПДВ 300грн), товаро-транспортною накладною 290415-4 від 29/04/2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної № 1228 від 29/04/2015р.; 3) видатковою накладною № 140116-3 від 14/01/2016р на загальну суму 7349,16грн (ПДВ 1324,86грн), податковою накладною № 38 від 6/01/2016р на загальну суму 7349,16грн (ПДВ 1324,86грн), товаро-транспортною накладною 140116-3 від 14.01.2016р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №19 від 14.01.2016р на суму 388,34 грн (ПДВ 64,72грн), відповідно до видаткової накладної №20 від 14.01.2016р на суму 8169,05 грн (ПДВ 1361,51грн); 4) видатковою накладною № 251115-38 від 25.11.2015р на загальну суму 249,60грн (ПДВ 41,60грн), податковою накладною № 679 від 25/11/2015р на загальну суму 280,80грн (ПДВ 46,80грн), товаро-транспортною накладною 251115-5 від 25.11.2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №3657 від 30.11.2015р.; 5) видатковою накладною № 200415-29 від 20.04.2015р на загальну суму 231,00грн (ПДВ 38,50грн.), податковою накладною № 255 від 15.04.2015р на загальну суму 231,00грн (ПДВ 38,50грн.), товаро-транспортною накладною 200415-9 від 20/04/2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №1122 від 21/04/2015р.; 6) видатковою накладною № 210116-19 від 21.01.2016р на загальну суму 1688,40грн (ПДВ 281,40грн.), податковою накладною № 226 від 19.01.2016р на загальну суму 1688,40грн (ПДВ 281,40грн.), товаро-транспортною накладною 210116-1 від 21.01.2016р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №54 від 20.01.2016р.; 7) видатковою накладною № 200415-28 від 20.04.2015р на загальну суму 1260,00грн (ПДВ 210,00грн.), податковою накладною № 286 від 16.04.2015р на загальну суму 1260,00грн (ПДВ 210,00грн.), товаро-транспортною накладною 200415-8 від 20/04/2015р., оплатою товару, подальшою реалізацією відповідно до видаткової накладної №1133 від 21/04/2015р.

Посилання контролюючого органу на складену Східною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області Узагальнену податкову інформацію №816/7/20-38-14-02-14 від 21.12.2016р. як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже, по-перше, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин, а, по-друге, даний документ складений податковою інспекцією поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, бо взагалі не передбачений нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ Мікро-тех (ідентифікаційний код - 35856439)

За матеріалами справи судом встановлено, що 28.01.2017 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в якості покупця) та ТОВ "МІКРО-ТЕХ" (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору №11, предметом якого є продаж товару, зазначеному у рахунках-фактурах (а.с159-227).

Обставини реальності господарських операцій за цим договором підтверджуються наданими платником на вимогу суду 1) видатковими накладними: №27 від 16.02.2017р. на загальну суму 1.079.604,94грн (ПДВ 179.934,16грн), №28 від 17.02.2017р на загальну суму 840.459,10грн (ПДВ 140076,52грн), №29 від 20.02/.2017р на загальну суму 586.452,10грн (ПДВ 97.742,02грн), №30 від 21.02.2017р на загальну суму 749.193,22грн (ПДВ 124.865,54грн), №33 від 22.02.2017р на загальну суму 892.716,96грн (ПДВ 148.786,16грн), №34 від 23.02.2016р на загальну суму 772666,80грн (ПДВ 128777,80грн), №35 від 24.02.2017р на загальну суму 854.312,59грн (ПДВ 142.385,43грн), №36 від 27.02.2017р на загальну суму 841.087,14грн (ПДВ 140.181,19грн), №37 від 28.02.2017р на загальну суму 866.631,76грн (ПДВ 144.438,63грн), №38 від 01.03.2017р на загальну суму 628.897,56грн (ПДВ 104.816,26грн); 2) податковими накладними: №5 від 10.02.2017р на загальну суму 3.050.000грн, №6 від 13.02.2017р на загальну сумму 2.880.000грн (ПВД 480.000,00грн), №7 від 14.02.2017р на загальну суму 2.182.022,25грн (ПВД 363.670,38грн);3) товаро-транспортними накладними №27 від 16.02.2016р, №28 від 17.02.2016р, №29 від 20.02.2016р, №30 від 21.02.2016р, №33 від 22.02.2016р, №34 від 23.02.2016р, №35 від 24.02.2016р, №36 від 27.02.2016р, №37 від 28.02.2016р, №38 від 01.03.2016р.

Зобов'язання по оплаті вартості послуги були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Посилання контролюючого органу на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017р. по справа №757/43180/17-к та від 31.07.2017р. по справі №757/43900/17-к як на доказ нереальності господарських операцій судом відхиляються, адже цими ухвалами вирішувались виключно клопотання органу досудового розслідування. Текст цих рішень містить не встановлені судом обставини фактичної дійсності і надану судом юридичну оцінку цим обставинам, а лише викладення доводів органу досудового розслідування.

При цьому, контролюючим органом не з'ясувалась ні актуальність цих доводів, ні стан здійснення досудового розслідування чи судового розгляду справ за кримінальними провадженнями.

Самостійне збирання окружним адміністративним судом цих доказів навіть у порядку ст.11 КАС України не вбачається за можливе, позаяк за своєю правовою суттю, характером та змістом дій є висуненням платнику звинувачення у вчинення податкового правопорушення на підставах, якими не керувався владний суб'єкт.

Посилання контролюючого органу на складену самим же відповідачем, ГУ ДФС у Харківській області Узагальнеу податкову інформацію №517/20-30-14-11-12/35856439 від 19.05.2017р. також не кваліфікується судом як доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки, по-перше, згідно з абз.5 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт перевірки без винесення за ним податкового повідомлення - рішення не може обґрунтовувати ніяких обставин, а, по-друге, даний документ складений податковою інспекцією поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, бо взагалі не передбачений нормами Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати недоведеним факт вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.69, 70, 86 КАС України, суд відмічає, що подані платником на вимогу суду документи відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позаяк не містять явних чи нездоланних дефектів форми, змісту чи походження, котрі б однозначно зумовлювали втрату первинними і розрахунковими документами юридичної сили і доказовості, а відтак, об'єктивно здатні спричинити зміни у структурі активів.

Таким чином, оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарських операцій.

Наведені ж контролюючим органом доводи за викладеними вище епізодами суд вважає за можливе відхилити, адже ці доводи, насамперед, мають стосунок до незавершених судовим розглядом кримінальних проваджень.

Між тим, належними та допустимими в розумінні ст.8,19, ст.124, 129 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій згаданих вище не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Стосовно доводу про можливу (ймовірну) протиправність господарської діяльності третіх сторонніх осіб, то суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками (як податку на прибуток, так і податку на додану вартість). За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем послуг від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ".

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (по викладеним вище епізодам) слід визнати недоведеними, оскільки ці висновки базуються лише на ймовірних припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків податкового правопорушення у справлянні ПДВ.

Стосовно епізоду взаємовідносин з ТОВ КП Пріорітет (ідентифікаційний код - 39353411)

За матеріалами справи судом встановлено, що 01.09.2014 року між позивачем, ТОВ "Торгівельний Дім "ЕСАТ" (в якості замовника) та ТОВ "КП Пріорітет" (в якості виконавця) були укладені письмові правочини у формі договорів №52-1, №52-2, №52-3, предметом яких було надання юридичних послуг (а.с.214-227 т.1, а.с.1).

Від імені виконавця перелічені договори підписані Романенко О.Є. Цією ж особою були підписані і первинні документи по переліченим договорам, зокрема і податкові накладні.

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2016 року по справі №643/9338/16-к Романенко О.Є (засновник та директор ТОВ "КП ПРІОРИТЕТ") визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

Матеріали справи не містять доказів, які б давали суду підстави для неврахування означеного вироку, що поза розумним сумнівом спростовує причетність Романенко О.Є. до діяльності ТОВ КП Пріорітет .

Як з'ясовано судом, на даний епізод припадає 117.000,00грн. самостійно визначеного контролюючим органом ПДВ.

Таким чином, в даній частині позову належить відмовити.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судовим розглядом не знайшов підтвердження факт правильності юридичних та обґрунтованості фактичних мотивів, покладених контролюючим органом в основу спірного рішення (за виключенням епізоду взаємовідносин з ТОВ КП Пріорітет ) у зв'язку з чим факт скоєння позивачем податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України слід визнати недоведеним. Вказане зумовлює задоволення позову в цій частині.

За епізодом взаємовідносин з ТОВ КП Пріорітет у позові належить відмовити.

З огляду на викладене, спірне рішення контролюючого органу підлягає скасуванню в частині визначеного органом доходів і зборів загального зобов'язання на суму 1.848.225,00 грн. (за основним платежем на суму 1.478.580,00 грн., за штрафом на суму 369.645,00 грн.).

Розподіл судових витрат слід провести за правилами ст.94 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 8, 19, 129 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 року №0000631412 в частині на загальну суму 1.848.225,00 грн., з яких за податковим зобов'язаннями на суму 1.478.580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 369.645,00 грн.

У решті вимог позов залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15.12.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.