Постанова

від 14.12.2017 по справі 826/18771/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/18771/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу,

за позовомЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві доМалого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві з позовом до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма "Ріпекс" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 118 782,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за Малим приватним виробничо-комерційним підприємством фірмою "Ріпекс" обліковується заборгованість із відшкодування коштів на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку №2 за період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року в сумі 118 782,50 грн. і станом на момент розгляду справи дана заборгованість не погашена. Зокрема, зазначає виплата і доставка пенсій стосується громадян, які раніше працювали на Іршавській державній бавовняно-ткацькій фабриці, правонаступником якої є відповідач.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що він не є правонаступником Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на вказаній фабриці.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2016 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 року №5509 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.

Ухвалою від 14.11.2017 року справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А. та встановлено відповідачу строк для надання заперечень проти позову до 04.12.2017 року.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до підпункту б - з статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (щодо списку №2), надісланих позивачем відповідачу у період з 01.09.2015 року по 31.10.2016 року, відповідач повинен відшкодувати за вказаний період суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 в розмірі 118 782,50 грн.

Не погоджуючись з даними розрахунками, відповідач вказує на те, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 року, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії Державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області Луцака Ярослава Богдановича щодо внесення 09.02.2008 року запису №13131120005000069 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (код ЄДРПОУ 00306517), Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Гагаріна 49) та зобов'язано державного реєстратора скасувати реєстрацію такої реєстраційної дії, а тому, як стверджує відповідач, він не є правонаступником Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на вказаній фабриці.

Наведені обставини, як вказує відповідач, вже неодноразово встановлені судами, рішення яких набрали законної сили.

Зокрема, як встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2014 року у справі №826/2318/14 , яка набрала законної сили відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 року, 26 листопада 2004 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області та МПВКПФ "Ріпекс" було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (далі-Договір купівлі-продажу), відповідно до якого відповідачу було передано у власність нерухоме майно цілісного майнового коплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, яке розташоване на земельній ділянці площею 3,7 га у Виноградівському районі, с. Великі Ком'яти.

16 січня 2007 року власником МПВКПФ "Ріпекс" було прийнято рішення про припинення діяльності державного підприємства "Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика" шляхом приєднання останньої до МПВКПФ "Ріпекс" з передачею всіх майнових прав та обов'язків.

29 червня 2007 року було складено передавальний акт, яким підтверджується правонаступництво МПВКПФ "Ріпекс" прав та обов'язків державного підприємства "Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика", у зв'язку з приєднанням останнього.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2009 року було визнано недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу від 26.11.2004 р., укладений між МПВКПФ "Ріпекс" та Регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області.

В свою чергу, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 у справі №3/118, учасником процесу якої було СП „Сандерс-Іршава Гмбх", встановлено, що на підставі вказаного договору покупець придбав цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, усі активи якої перебували у податковій заставі, тобто, і майнові права на активи (частку), СП „Сандерс-Іршава Гмбх", які перебували під час продажу в податковій заставі, що підтверджується Витягом з державного реєстру застав рухомого майна про податкову заставу.

Цією ж постановою також встановлено, що особа, придбавши у власність цілісний майновий комплекс Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, усі активи якої перебували у податковій заставі, набуває усіх майнових прав та обов'язків Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, в тому числі і корпоративних прав в СП „Сандерс-Іршава Гмбх".

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року визнано протиправними дії Державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області Луцака Ярослава Богдановича щодо внесення 09.02.2008 року запису № 13131120005000069 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (код ЄДРПОУ00306517), Закарпатська область, Іршавський район, м. Іршава, вул. Гагаріна 49) та зобов'язано державного реєстратора скасувати реєстрацію такої реєстраційної дії. 09 квітня 2013 року Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою по справі № 34327/10/9104 залишив Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року без змін.

Враховуючи наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва у рішенні по справі №826/2318/14 зазначив, що МПВКПФ "Ріпекс" не повинен нести відповідальності через бездіяльність державного реєстратора, оскільки судове рішення набрало законної сили та було обов'язковим для виконання, а тому підстави для стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з вказаного підприємства відсутні.

Аналогічного висновку дійшов і Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 02.09.2014 року, прийнятою по справі №2а-7559/10/2670.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Положеннями частин 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду в адміністративних справах, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи встановлені вказаними рішеннями судів, які набрали законної сили, обставини того, що МПВКПФ "Ріпекс" не має обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на Іршавській державній бавовняно-ткацькій фабриці, суд у даній справі приходить до аналогічного висновку, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення цього позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи при цьому постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2014 року у справі №826/2318/14 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2014 року по справі №2а-7559/10/2670, які набрали законної сили, суд констатує, що позивачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.А.Кармазін