Постанова

від 22.02.2018 по справі 826/18771/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18771/16 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Пилипенко О.Є. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у справі за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма Ріпекс про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до суду з позовом до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма Ріпекс , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період з 01.09.2015р. по 31.10.2016р. в сумі 118 782,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Мале приватне виробничо-комерційне підприємство фірма Ріпекс зареєстроване в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Позивачем виявлено, що відповідач має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених, відповідно до пунктів б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (Список № 1) за період з 01.09.2015р. по 31.10.2015р., яка становить 118 782,50 грн.

Оскільки, відповідачем в добровільному порядку вказану суму заборгованості не сплачено, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом другим Розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (з 01 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції № 21-1, для платників (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини другої Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відповідно до пункту 6.5 Інструкції № 21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно пункту 6.8 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.09.2015р. по 31.10.2016р., яка підлягає відшкодуванню відповідачем становить 118 782,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області та МПВКПФ Ріпекс було укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до якого, відповідачу було передано у власність нерухоме майно цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, яке розташоване на земельній ділянці площею 3,7 га у Виноградівському районі, с. Великі Ком'яти.

16 січня 2007 року власником МПВКПФ Ріпекс було прийнято рішення про припинення діяльності державного підприємства Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика шляхом приєднання останньої до МПВКПФ Ріпекс з передачею всіх майнових прав та обов'язків.

29 червня 2007 року було складено передавальний акт, яким підтверджується правонаступництво МПВКПФ Ріпекс прав та обов'язків Державного підприємства Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика , у зв'язку з приєднанням останнього.

При ухваленні оскаржуваної постанови, судом першої інстанції були прийняті до уваги рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2009 року, яким було визнано недійсним вищевказаний договір купівлі-продажу від 26.11.2004р., укладений між МПВКПФ Ріпекс та Регіональним відділенням фонду державного майна України по Закарпатській області; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2006р. у справі № 3/118; постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що, згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 червня 2010 року у справі № 3/118 за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства Ріпекс до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області м. Ужгород про визнання п. 1.2 договору купівлі-продажу № 346 від 21.11.2004р. частково недійсним, за матеріалами нового розгляду справи було встановлено, що відчуження за спірним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики проведено в порядку та з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак, в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2010 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 15 червня 2010 року у справі № 3/118 було залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, факт правонаступництва Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики підтверджується також рішенням власника Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірми Ріпекс від 16.01.2007р.

Зокрема, п. 4 вказаного рішення визначено, що всі майнові права та обов'язки підприємства Іршавська державна бавовняно-ткацька фабрика передати Малому приватному виробничо-комерційному підприємству фірмі Ріпекс за передавальним актом.

Також, на підтвердження правонаступництва Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики апелянтом надано відповідь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 01.06.2017р. № 19-11-01468 в якому зазначено про те, що Регіональним відділенням та Малим приватним виробничо-комерційним підприємствою фірмою Ріпекс 26.11.2004р. було укладено Договір № 346 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики.

Зокрема, пунктом 1.2 Договору передбачено, що з моменту переходу права власності на об'єкт покупець стає правонаступником всіх прав і обов'язків Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики за винятком довгострокових фінансових вкладень підприємства в СП Сандерс - Іршава ГмбХ .

Таким чином, з огляду на наявність факту правонаступництва відповідачем прав та обов'язків Іршавської державної бавовняно-ткацької фабрики, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач має обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на Іршавській державній бавовняно-ткацькій фабриці за період з 01.09.2015р. по 31.10.2016р. в сумі 118 782,50 грн.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Стягнути з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства фірма Ріпекс борг в сумі 118 782,50 грн. на користь Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Пилипенко О.Є. Повний текст постанови виготовлено 27.02.2018 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Губська Л.В.

Пилипенко О.Є.