Постанова

від 11.12.2017 по справі 813/376/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/8781/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Глушко І.В.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Приватного підприємства Пол-Експорт , Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та Державної казначейської служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №813/376/17 за позовом Приватного підприємства Пол-Експорт до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ПАТ Мегабанк про визнання протиправною бездіяльності, стягнення пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

27.01.2017 Приватне підприємство Пол-Експорт (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ), Державної казначейської служби України, просило, з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 15.06.2017:

- визнати незаконною бездіяльність Галицької ОДПІ щодо неподання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ 09804119) пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2823199,74 грн.;

- зобов'язати Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, нарахувати на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ 09804119) компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період з 24.01.2013 по 03.03.2016 в сумі 497930,50 грн. за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;

- визнати незаконною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо порушення строків пересилання документів на переказ;

- зобов'язати Державну казначейську службу України сплатити на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ 09804119) пеню, нараховану на підставі п.36.2 ст.36 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні за період з 24.01.2013 по 03.03.2016 в сумі 533758,10 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ 09804119) витрати зі сплати судового збору.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області щодо не подання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; стягнено з Державного бюджету України на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ09804119) пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2517466 (два мільйони п'ятсот сімнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 34 копійок; стягнуто з Державної казначейської служби України судовий збір в розмірі 37762,34 грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, Приватне підприємство Пол-Експорт подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що жодна норма ст.200 Податкового кодексу України не передбачає переривання строку дії пені, його відновлення чи зупинку. Вказує, що зволікаючи у виконанні дій з перерахування коштів Підприємству Державна казначейська служба України вчинила бездіяльність та як суб'єкт владних повноважень, який зобов'язаний неухильно виконувати покладені на нього обов'язки у спосіб та на підставі, що визначені законом, належних дій не вчинила. Зазначає, що строк для перерахування коштів сплив 20.05.2013. Відтак, апелянт не може погодитись з висновком суду першої інстанції, що вживались заходи для перерахування коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт , відкритий у Шевченківському відділенні ЛОФ АКБ Укрсоцбанк , на який необхідно було здійснити бюджетне відшкодування, був закритий платником 17.01.2011. Також, 16.09.2015 Державною казначейською службою України здійснено перерахування коштів на рахунок, вказаний у заяві стягувача від 05.02.2013 №05/13 про виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-2280/10/1370 в сумі 5337581 грн., проте 17.09.2015 кошти повернулись у зв'язку з закриттям рахунку Розрахунковий рахунок №2600913684 відкрито позивачем в ПАТ Мегабанк тільки 29.01.2016, про що повідомлено орган казначейства арбітражним керуючим листом від 01.02.2016. Відтак, вважає, що з моменту набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-2280/10/1370 до моменту відкриття розрахункового рахунку в ПАТ Мегабанк відсутні підстави для нарахування пені, оскільки інших відкритих рахунків не було.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з Державної казначейської служби України судового збору в розмірі 37762,34 грн., Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2017 в цій частині та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог до Державної казначейської служби України. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції зробив висновок про повне дотримання Державною казначейською службою України законодавчих актів та усіх строків в процесі здійснення бюджетного відшкодування на користь ПП Пол-Експорт , однак необґрунтовано стягнув з Державної казначейської служби України судовий збір на користь позивача.

В судовому засіданні представник позивача подану Підприємством підтримав, щодо інших апеляційних скарг заперечив, представник ОДПІ, Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області подані апеляційні скарги підтримали, щодо апеляційної скарги Підприємства заперечили. Третя особа в судове засідання явку повноважного представника не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу ОДПІ слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Приватного підприємства Пол-Експорт задовольнити частково, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 задоволено позов ПП Пол-Експорт до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова, Управління державного казначейства у Сихівському районі м.Львова, за участю Прокуратури Львівської області, яким зокрема:

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (правонаступником якої є Галицька ОДПІ) щодо порушення строків відшкодування податку на додану вартість;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м.Львова прийняти рішення про перерахунок 834370 грн. та 4503211 грн. з державного бюджету на розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт № 26002602602359611 у Шевченківському відділенні ЛОФ АКБ Укрсоцбанк МФО 325019, ЄДРПОУ 32409148;

- стягнено з Державного бюджету України через Управління державного казначейства України в Сихівському районі м.Львова Головного управління державного казначейства України у Львівській області розмір бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 83430 грн. та 4503211 грн. на розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт №26002602602359611 у Шевченківському відділенні ЛОФ АКБ Укрсоцбанк МФО 325019, ЄДРПОУ 32409148.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 № К/9991/67789/12 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 в цій частині залишено без змін.

15.11.2012 Львівським окружним адміністративним судом на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 видано виконавчий лист №2а-2280/2010 щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПП Пол-Експорт бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, який 05.02.2013 пред'явлений позивачем до виконання через Управління державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова Львівської області (т.1 а.с.160).

05.10.2016 Підприємство подало до ГУ ДФС у Львівській області запит №05/10/16 щодо виконання Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370.

Листом ГУ ДФС у Львівській області від 04.11.2016 №5630/10/13-01112-02-17 Підприємство повідомлено, що на підставі висновку Державної казначейської служби України від 02.03.2016 кошти з податку на додану вартість в сумі 5337581 зараховані на розрахунковий рахунок Підприємства (т.1 а.с.172).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо несвоєчасного виконання судового рішення, що мало наслідком не відшкодування бюджетна заборгованість з податку на додану вартість з 22.10.2012 по 03.03.2016 включно, Підприємство звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягала відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків на час виникнення спірних правовідносин встановлювався положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 якого бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.15 ст.200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.23 ст.200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, у разі не проведення бюджетного відшкодування після спливу п'ятиденного строку, передбаченого п.200.15 ст. 200 ПК України, платник податків має право на нарахування пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 (справа №21-131а14), яка з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №845), відповідно до підпункту 6 пункту 16 якого органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано п.23 Порядку №845, де зазначено наступне.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Орган Казначейства надсилає після надходження зазначених документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку.

У разі коли на дату надходження виконавчого документа або у процесі його виконання розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів зазначений розмір із стягувачем, про що повідомляє органу Казначейства за встановленою формою.

Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства.

Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2013 Підприємством скеровано в Управління державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова ГУ ДКС України у Львівській області заяву про виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370, надавши оригінал виконавчого листа у справі №2а-2280/10/1370 від 15.11.2012 та просило перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Підприємства п/р26002000004131 в ПАТ Укрсоцбанк м.Київ, МФО 300023 (т.1 а.с.127).

11.02.2013 Управлінням державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова Львівської області направлено на адресу ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС запит щодо надання інформації про розмір залишку невідшкодованих з Державного бюджету України сум податку на додану вартість, що підлягає поверненню ПП Пол-Експорт на підставі постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 (т.1 а.с.162).

Листом №1751/80-0039/7/75 від 14.02.2013 ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС повідомила Управління державної казначейської служби України у Сихівському районі м.Львова Львівської області про оскарження постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 до Вищого адміністративного суду України з одночасним поданням клопотання про зупинення виконання вказаної постанови, а тому податковий орган вважав передчасним перерахування коштів на рахунок позивача на підставі такого судового рішення (т.1 а.с.163).

Після отримання відповіді від податкового органу виконавчий лист з доданими документами скеровано до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, яким 20.02.2013 листом №15-04/1681 відповідний пакет документів направлено до Державної казначейської служби України для продовження процедури відшкодування ПДВ (т.1 а.с.165).

Листом ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 15.08.2014 №10044/15-2/10/335 повідомлено ГУ ДКС у Львівській області про недопущення безпідставного відшкодування податку на додану вартість по постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 до перегляду касаційною інстанцією судового рішення, а тому просить таку постанову не виконувати (т.1 а.с.177).

Крім того, листом ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 17.09.2015 №15129/13-50-23-00/2624 ДКС України повідомлено, що з метою упередження витрат з бюджету податковий орган просить скерувати кошти, які призначаються як повернення сум бюджетного відшкодування у сумі 5 337 581,00 грн. в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом даного платника (т.1 а.с.180).

На виконання вимог виконавчого листа у справі №2а-2280/10/1370 від 15.11.2012 Державною казначейською службою України 16.09.2015 здійснено перерахування коштів на рахунок вказаний у заяві стягувача в сумі 5337581 грн., однак в процесі проведення зазначеної операції встановлено, що вказаний у виконавчому листі розрахунковий рахунок позивача в ПАТ Укрсоцбанк закритий, тому 17.09.2015 кошти були повернуті із призначенням платежу у зв'язку з закриттям рахунку стягувача , що підтверджується наявним у справі платіжними дорученнями №136245296 від 16.09.2015 та №30496 від 17.09.2015 (т.1 а.с.166-167).

У зв'язку з цим, Державною казначейською службою України та за її дорученням ГУ ДКСУ у Львівській області вживались заходи щодо уточнення реквізитів банківського рахунку Підприємства, на який можливо здійснити перерахування коштів на підставі поданого виконавчого листа.

Так, 18.09.2015 та 20.01.2016 ГУ ДКСУ у Львівській області на адресу Підприємства направлено запити про вжиття заходів щодо уточнення банківських реквізитів ПП Пол Експорт та надання інформації про такі Державній казначейській службі України (т.1 а.с.173, 176).

13.01.2016 Державною казначейською службою України направлено запити на адресу ГУ ДКСУ у Львівській області та ПП Пол Експорт про вжиття заходів щодо уточнення реквізитів банківського рахунку стягувача, на який підлягають перерахуванню кошти, та надання інформації про такі Казначейству (т.1 а.с.168).

Листом за підписом директора ПП Пол-Експорт від 25.01.2016, отримано ГУДКСУ у Львівській області 26.01.2016, ГУДКСУ у Львівській області повідомлено, що перерахувати суму заборгованості необхідно на рахунок єдиного засновника та директора ПП Пол-Експорт ОСОБА_3 4149497860165028, банк ПАТ КБ Приватбанк (т.1 а.с.169).

Листом № 01-23/37-16 від 29.01.2016, який отриманий ГУДКСУ у Львівській області 01.02.2016, арбітражний керуючий ОСОБА_4 повідомив ГУДКСУ у Львівській області та Державну казначейську службу України про те, що постановою господарського суду Львівської області від 07.10.2015 у справі №914/134/15 ПП Пол-Експорт визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а тому з метою здійснення ліквідаційної процедури просить перерахувати коштів на виконання виконавчого листа у справі №2а-2280/10/1370 від 15.11.2012 на розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт №2600913684 у ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ 32409148 (т.1 а.с.170).

На підставі інформаційного запиту №28 від 03.03.2016 платіжним дорученням №143365590 кошти в сумі 5337581 грн. 03.03.2016 були зараховані на розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт № НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк .

Враховуючи положення Податкового кодексу України та обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що всупереч положенням п.200.15 ст.200 ПК України та п.23 Порядку №845, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, правонаступником якої є Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, протягом п'яти днів після набрання законної сили постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 не надано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню Підприємству з Державного бюджету України на підставі вказаного рішення суду апеляційної інстанції. Водночас, через п'ять робочих днів після набрання цим судовим рішенням законної сили - з 22.10.2012, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступник ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень, який зобов'язаний неухильно виконувати покладені на нього обов'язки у спосіб та на підставі, що визначені Законом, належних дій щодо виконання рішення суду не вчинила, що призвело до невиконання судового рішення протягом тривалого часу.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відтак, особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що пункт 200.23 статті 200 ПК України встановлює момент виникнення пені - через п'ять робочих днів що настали за днем отримання відповідного рішення, та момент закінчення нарахування такої - день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (включно), тоді як можливість зупинення (переривання) строку нарахування пені законодавцем не передбачена.

Враховуючи, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки, то пеня нараховується без урахування строків давності, визначених п.102.1 ПК України. Таке ж тлумачення відсутності строків нарахування пені має відношення до ситуації щодо стягнення пені з державного бюджету на основі 200.23 ПК України.

З врахуванням зазначеного, висновок суду першої інстанції щодо не врахування періоду прострочення з 16.09.2015 (дата платіжного доручення про перерахування коштів) і до 01.02.2016 (дата отримання органом казначейства реквізитів нового рахунку позивача) у зв'язку з тим, що у Державної казначейської служби України з об'єктивних причин не було можливості виконати рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим.

Окрім того, згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, позбавлення права на відшкодування податку на додану вартість розглядається як втручання держави у право власності, а ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі ОСОБА_5 проти Італії Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необгрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі Ромашов проти України ).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України ).

Таким чином в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету і способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ 09804119) пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2823199,74 грн. за період з 16.10.2012 по 03.03.2016 є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення компенсації на підставі Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень за порушення строку перерахування коштів, то суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання встановлено Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

Частиною 1 статті 2 Закону №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч.4 ст.3 Закону №4901-VI).

Згідно з ст.5 у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Аналіз норм Закону №4901-VI дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що такими запроваджено механізм, за яким виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів, підприємств, установ чи організацій, боржника-юридичної особи, примусова реалізація майна якого забороняється, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у разі якщо неможливо виконати рішення за рахунок боржника. При цьому, йдеться не про гарантії виконання всіх рішень суду та виконавчих документів, а лише про порядок виконання тих з них відповідачами (боржниками), за якими є державні органи, державні підприємства, установи, організації, юридичні особи, примусова реалізація майна яких заборонена законодавством.

Згідно з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі №2а-2280/10/1370 стягнено з Державного бюджету України через Управління державного казначейства України в Сихівському районі м.Львова Головного управління державного казначейства України у Львівській області розмір бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 83430 грн. та 4503211 грн. на розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт № 26002602602359611 у Шевченківському відділенні ЛОФ АКБ Укрсоцбанк МФО 325019, ЄДРПОУ 32409148.

При цьому Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, як контролюючий орган, що наділений повноваженнями щодо виконання бюджетів за доходами, виступає в цьому випадку розпорядником бюджетних коштів на якого рішенням суду апеляційної інстанції покладено обов'язок прийняти рішення про перерахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з державного бюджету на розрахунковий рахунок ПП Пол-Експорт . Згідно з п.200.17 ст.200 ПК України, в поточній редакції, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Таким чином, Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області як правонаступник Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова, не є боржником у розумінні ч.1 ст.2 Закону №4901-VI, так як боржником при виконанні вказаного виконавчого листа є Державний бюджет України, а відтак норми вказаного Закону не поширюються на спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 у справі № 2а-2280/10/1370 на підставі Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо визнати незаконною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо порушення строків пересилання документів на переказ та зобов'язання сплатити на користь ПП Пол-Експорт пеню, нараховану на підставі п.36.2 ст.36 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні за період з 24.01.2013 по 03.03.2016 в сумі 533758,10 грн., то суд апеляційної інстанції вважає такі вимоги безпідставними з огляду на наступне.

Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2011 №2346-III (далі - Закон №2346-III) визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пунктів 1.29 та 1.43 статті 1 Закону №2346-III платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система; учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Згідно з ст.5 Закону №2346-III суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено Постанову від 15 вересня 1999 року №1721 Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства , відповідно до якої Державне казначейство набуло статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ), що дозволило зосередити кошти Державного бюджету на єдиному рахунку Державного казначейства та дало змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

Відповідно до абз. 2 п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку.

Окрім того, в пункті 11.4 статті 11 Закону №2346-III встановлено, що для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

Таким чином, на Державну казначейську службу України як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону №2346-III у разі порушення установою - учасником платіжної системи строків пересилання документів на переказ, передбачених пунктом 8.6 статті 8 цього Закону, ця установа має сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми переказу за кожний день прострочення, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Пунктом 8.6 статті 8 Закону №2346-III передбачено, що учасники платіжної системи мають забезпечити пересилання паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів.

Водночас, згідно з п.1.6 ст.1 Закону №2346-III документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

З метою виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку Наказом Державної казначейської служби України №47 від 03.02.2012, а з 03.11.2015 Наказом № 307, затверджено Порядок проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість та/або пені.

Так, згідно з п.3.3 вказаного Порядку безспірне списання коштів, необхідних для виконання судового рішення щодо відшкодування сум ПДВ з відповідного рахунку, відкритого в Головному управлінні Казначейства, здійснюється за балансовим рахунком 3111 та відповідним кодом класифікації доходів бюджету, на рахунок 3112 Загальний фонд державного бюджету у розрізі ОСОБА_2 управлінь Казначейства для відшкодування сум ПДВ стягувачам, на підставі висновку шляхом оформлення та передачі відповідному Головному управлінню Казначейства інформаційного запиту за встановленою формою. Після надходження коштів на виконання інформаційних запитів Державною казначейською службою України здійснюється відшкодування сум ПДВ на рахунок стягувача, вказаний у висновку.

Висновок про безспірне списання коштів, необхідних для відшкодування сум ПДВ за судовим рішенням готує юридичний департамент Державної казначейської служби України за результатами розгляду документів, які надійшли від ОСОБА_2 управлінь Казначейства та затверджує голова Казначейства або заступник голови Казначейства.

Отже, документами на переказ коштів для відшкодування ПДВ є інформаційний запит, оформлений за встановленою формою відповідно до висновку юридичного департаменту Державної казначейської служби України та платіжне доручення про перерахування коштів на рахунок стягувача.

Враховуючи, що інформаційний запит № 28 на переказ коштів в сумі 5 337 581 грн. на виконання виконавчого листа № 2280/2010 оформлений та переданий до ГУ ДКСУ у Львівській області 03.03.2016, виплата коштів на підставі такого інформаційного запиту проведена 03.03.2016, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Державної казначейської служби України пені на підставі п.36.2 ст.36 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення судом першої інстанції з Державної казначейської служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Пол-Експорт судовий збір в сумі 37762 (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, то суд апеляційної інстанції вважає такий розподіл судових витрат помилковий з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Розподіл судових витрат - це покладення судом на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду і вирішення справи обов'язку відшкодувати (компенсувати) іншій стороні судові витрати. Стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень є формою відповідальності останнього за допущені порушення прав, свобод або інтересів позивача, встановлених рішенням суду, прийнятим за результатом вирішення справи.

Отже, основним принципом розподілу судових витрат є справедливе присудження їх оплати між сторонами в залежності від задоволення адміністративного позову.

В мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо порушення строків пересилання документів на переказ та зобов'язання сплатити на користь Підприємства пеню, нараховану на підставі п.36.2 ст.36 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні за період з 24.01.2013 по 03.03.2016.

Таким чином, суд першої інстанції констатував відсутність неправомірних дій (бездіяльності) з боку Державної казначейської служби України відносно позивача у досліджуваних судом правовідносинах.

Враховуючи, що судом встановлено порушення прав та законних інтересів Підприємства з боку Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області як суб'єкта владних повноважень, а не Державної казначейської служби України, а тому відсутні правові підстави для стягнення понесених Підприємством судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України.

Відтак, сплачений Підприємством судовий збір за подання позовної заяви слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа Руїз Торіха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог.

Щодо інших судових витрат, то на виконання вимог ухвали судді Львівського апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 16.08.2017 Підприємство подало клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з важким фінансовим становищем та недостатністю залишку коштів на рахунках підприємства, на підтвердження чого подало виписку по рахунку ПП Пол-Експорт з 10.08.2017 по 30.09.2017.

З огляду на майновий стан апелянта, враховуючи положення ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України вказане стало підставою для задоволення клопотання та відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до винесення судом апеляційної інстанції рішення у справі.

На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що судовий збір за подання апеляційної скарги Підприємством не сплачено, що має наслідком стягнення з Приватного підприємства Пол-Експорт судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 23827 грн 46 коп. на спеціальний рахунок Державного бюджету України за наступними реквізитами Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371 .

Крім того, у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства Пол-Експорт на користь Приватного підприємства Пол-Експорт 9630,60 грн. (дев'ять тисяч шістсот тридцять гривень шістдесят копійок) сплаченого судового збору, з яких 4586 грн. - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в частині задоволення апеляційної скарги Підприємства та 5044,60 грн. - який підлягав сплаті за подачу апеляційної скарги в цій частині вимог.

Керуючись статтями 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Пол-Експорт задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі №813/376/17 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Галицької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області щодо не подання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП Пол-Експорт (ЄДРПОУ 32409148, р/р НОМЕР_1 в ПАТ Мегабанк , МФО 351629, ЄДРПОУ09804119) пеню за прострочення сплати бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість в сумі 2 823 199,74 грн. (два мільйони вісімсот двадцять три тисячі сто дев'яносто дев'ять гривень сімдесят чотири копійки).

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства Пол-Експорт 37762 грн. (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят дві гривні) сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного підприємства Пол-Експорт судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 23 827 грн. 46 коп.(двадцять три тисячі вісімсот двадцять сім гривень сорок шість копійок) на спеціальний рахунок Державного бюджету України за наступними реквізитами Отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ - 38007573; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; МФО - 825014; рахунок отримувача - 31219206781004; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - 101; судовий збір, код суду 34668371 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Приватного підприємства Пол-Експорт 9630,60 грн. (дев'ять тисяч шістсот тридцять гривень шістдесят копійок) сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_1 Повний текст Постанови складено 14.12.2017