Ухвала

від 12.12.2017 по справі 2а-6928/10/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. м. Київ К/800/28141/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Єрьоміна А.В.

Шведа Е.Ю.,

За участю прокурора Атаманюк Г.О., представника відповідача - Гейко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі за позовом прокурора Самарського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська до Товариства з додатковою відповідальністю Електропівденмонтаж-3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2010 року прокурор Самарського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська (далі - Управління ПФ) звернувся до суду з позовом до ТОВ Електропівденмонтаж-3 (далі - Товариство), у якому просив стягнути з Товариства 88750,17 грн заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за травень - грудень 2009 року та січень - травень 2010 року, призначених за списком № 2 відповідно до пунктів а , б - з статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства 39692,01 грн відшкодування на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Позовні вимоги за період до грудня 2009 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління ПФ із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову та залишенню частини позовних вимог без розгляду, просило скасувати зазначене судове рішення, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство є підприємством з особливо важкими умовами праці, зокрема за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на якому працювали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Вказаним особам у період з 2006 по 2009 роки призначена та у період, зазначений у позові, виплачується пенсія за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до приписів частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , та пунктів а , б - з статті 13 Закону № 1788-XII.

Позивачем по вказаним пенсіонерам здійснено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. При цьому, розрахунки за період травень - листопад 2009 року, 2010 рік, лютий - травень 2010 року, отримано представником відповідача.

Частково задовольнивши позов, апеляційний суд дійшов висновку про наявність обов'язку Товариства відшкодувати Управлінню ПФ витрати на виплату і доставку пенсій, призначених працівникам цього Товариства відповідно до пунктів а , б - з частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог за грудень 2009 року, апеляційний суд зазначив, що доказів направлення або отримання відповідачем розрахунків за цей період матеріали справи не містять.

Залишаючи позовні вимоги за період до грудня 2009 року без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що до них підлягають застосуванню строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність зазначених висновків суду апеляційної інстанції в частині залишення позовних вимог без розгляду, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 99 КАС передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-ІV) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 6січня 2004 року за №64/8663; далі Інструкція) підприємства щомісяця до 25го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону №1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 803/2199/14.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вказані обставини залишені апеляційним судом поза увагою, що дає підстави стверджувати про невідповідність рішення суду вимогам законності та обґрунтованості, які встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже є підставою для його часткового скасування та направлення справи на новий розгляд у відповідності до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року скасувати в частині залишення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі міста Дніпропетровська за період до грудня 2009 року без розгляду і в цій частині направити на новий апеляційний розгляд.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: