Постанова

від 28.11.2017 по справі 810/5022/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2017 р. м. Київ К/800/23306/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Соната-Юкрейн на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 рокуу справі №810/5022/14за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Соната-Юкрейн (надалі - ТОВ Соната-Юкрейн )

до Рокитнянського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - Рокитнянське відділення Білоцерківської ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ Соната-Юкрейн звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №000032/2204/65.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій і прийняття нового, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ Соната-Юкрейн за листопад 2013 року, наслідки якої оформлено актом від 30.12.2013 року №214/10022204/37799996/6/236.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту в декларації за листопад 2013 року сум податку на додану вартість у розмірі 42535,20 грн. на підставі податкової накладної від 22.11.2013 року №27/2, виписаної на його адресу Селянським фермерським господарством Золота нива , а також у розмірі 16666,67 грн. на підставі податкової накладної від 07.11.2013 року №1, виписаної на його адресу Приватним підприємством Бі-Груп , які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №000032/2204/65, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59202,00 грн. за основним платежем та 14801,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з недоведеності ТОВ Соната-Юкрейн факту здійснення в наступному періоді коригування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 59201,87 грн., у зв'язку з чим дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №000032/2204/65 прийнято відповідачем законно та обґрунтовано.

Однак, при наданні оцінки правомірності прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слід враховувати таке.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто, подією, з настанням якої п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) пов'язує припинення права платника на уточнення показників раніше поданої звітності, є проведення саме документальної планової або позапланової перевірок.

Однак, проведення камеральної перевірки не може розцінюватись як юридичний факт, з настанням якого припиняється право платника подавати уточнюючі розрахунки до декларації.

В свою чергу, праву платника подати уточнюючу податкову декларацію кореспондує обов'язок контролюючого органу прийняти таку декларацію, провести в установлений строк камеральну перевірку та за її результатами здійснити відповідні дії.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Як свідчать матеріали справи, в декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року позивач сформував податковий кредит за рахунок, у тому числі податкових накладних від 22.11.2013 року №27/2 та від 07.11.2013 року №1, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказану декларацію отримано відповідачем 20.12.2013 року, а 30.12.2013 року здійснено камеральну перевірку цієї декларації, за наслідками якої складено акт №214/10022204/37799996/236.

09.01.2014 року ТОВ Соната-Юкрейн подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в якій продубльовано наведені показники.

Проте, у той же день, 09.01.2014 року (тобто до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) позивачем скеровано на адресу контролюючого органу Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, яким відкориговано до нуля податковий кредит у розмірі 16666,67 грн. за податковою накладною від 07.11.2013 року №1, виписаною ПП Бі-Груп .

Щодо податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 42535,20 грн., сформованого за наслідками взаємовідносин із СФГ Золота нива , то як свідчать матеріали справи, контрагентом виписано на адресу позивача податкові накладні від 22.11.2013 року №27/2 на суму податку на додану вартість 8507,04 грн., від 22.11.2013 року №28/2 на суму податку на додану вартість 8507,04 грн., від 22.11.2013 року №29/2 на суму податку на додану вартість 8507,04 грн., від 22.11.2013 року №30/2 на суму податку на додану вартість 8507,04 грн., від 22.11.2013 року №31/2 на суму податку на додану вартість 8507,04 грн., а не одну податкову накладну від 22.11.2013 року №27/2 на суму податку на додану вартість 42535,20 грн., що помилково вказано ТОВ Соната-Юкрейн при заповненні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2013 року.

Згідно з п. 11 пр. 2 р. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, в яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Отже враховуючи те, що відповідно до п. 11 пр. 2 р. ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові накладні, виписані на адресу позивача СФГ Золота нива , на загальну суму податку на додану вартість 42535,20 грн. не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження існування податкової накладної від 22.11.2013 року №27/2, а також виправлення позивачем допущеної помилки в порядку ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність збільшення контролюючим органом ТОВ Соната-Юкрейн суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не можна визнати об'єктивним.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на неправильному правозастосуванні. У той же час, оскільки обставини даної справи встановлені судами повно і правильно, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, як це передбачено ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Соната-Юкрейн - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рокитнянського відділення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 17.01.2014 року №000032/2204/65.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.А. Веденяпін

---

Ю.І. Цвіркун