Рішення

від 11.12.2017 по справі 922/3583/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р.Справа № 922/3583/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши справу

за первісним позовом Приватного підприємства "Астек - 2002", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", с. Веселе, Харківська область про та зустрічним позовом до про стягнення 293092,90 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", с. Веселе, Харківська область Приватного підприємства "Астек - 2002", м. Харків про стягнення 65303,04 грн. за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, довіреність б/н від 25.02.2016

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, довіреність №1 від 27.11.2017

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Астек -2002", м. Харків (позивач) 23.10.2017 звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", с. Веселе, Харківська область, в якому просить суд стягнути заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №06-01 від 21.06.2017. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума становить 293092, 90 грн., що складається з: суми основного боргу в розмірі 226515, 20 грн.; пені в розмірі 17697,32 грн.; штрафу в розмірі 46756,72 грн.; 3 % річних у розмірі 2123,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, неналежним виконання покупцем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу нафтопродуктів №06-01 від 21.06.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений товар. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2017 зустрічну позовну заяву ТОВ "Агрофірма Престиж" до ПП "Астек - 2002" про стягнення 65303,04 грн. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 922/3583/17 та розгляд справи відкласти на 11.12.2017 р. о 12:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

11.12.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №41111), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11.12.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли пояснення щодо відзиву відповідача за первісним позовом (вх. №41110), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

11.12.2017 через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів, згідно з додатком (вх. №41149), які досліджено та долучено судом разом із додатковими документами до матеріалів справи.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в призначене судове засідання 11.12.2017 з'явився, заявлені первісні позовні вимоги з врахуванням здійсненої відповідачем оплати в розмірі 100000,00 грн. підтримав повністю з підстав, викладених у первісній позовній заяві та наполягав на задоволенні первісного позову. Проти зустрічного позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданому відзиві на зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в призначене судове засідання 11.12.2017 з'явився, проти заявлених первісних позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву. Зустрічні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у зустрічній позовні заяві та наполягає на їх задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

21.06.2017 року між Приватне підприємство "Астек-2002" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (покупець) було укладено Договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 06-01 (далі - Договір) (т.с. І а.с. 12-14), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Предметом купівлі-продажу (постачання) є дизельне пальне, бензин, масло що надалі іменується - ОСОБА_3 (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, кількість та найменування товару на кожну окрему партію поставки визначається відповідно усної заявки покупця на підставі товарно-транспортних /видаткових накладних, які підтверджують факт постачання товару.

Відповідно до п. 2.2. Договору, товар, що постачається згідно з цим Договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджується сертифікатом якості або іншими документами, які необхідні для ОСОБА_3 даного виду згідно з чинними правилами торгівлі.

Умовами п. 2.3. Договору передбачено, що постачальник гарантує якість і надійність товару, що поставляється протягом строку придатності, встановленого відповідними ТУ та/або сертифікатами якості ОСОБА_3. Якщо протягом гарантійного терміну ОСОБА_3 виявиться таким, що не відповідає умовам даного Договору, постачальник зобов'язаний замінити ОСОБА_3. Всі витрати, пов'язані із заміною ОСОБА_3 несе постачальник.

Відповідно до п. 3.2. Договору, в момент поставки, на кожну партію ОСОБА_3, постачальник надає покупцю наступні документи:

- товарно-транспортна /видаткова накладна;

- оригінал рахунку-фактури;

Згідно з п. 5.1. Договору, моментом поставки вважається дата доставки постачальником товару до пункту призначення згідно умов даного Договору, що підтверджується підписом покупця на товарно-транспортних /видаткових накладних.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у відповідності з умовами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р., зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15495 (далі Інструкція), Та даним договором (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем після прибуття ОСОБА_3 на склад покупця/ вантажоодержувача згідно з даними вказаними у супроводжуваючих документах на товар.

Згідно з п. 5.6. Договору, право власності на ОСОБА_3, що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту передачі ОСОБА_3 покупцю на його складі та підписання Сторонами відповідних накладних (товарно - транспортних та/або видаткових).

Умовами п.п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6. Договору сторони погодили ціну Договору та порядок здійснення розрахунків.

Так, згідно з п. 6.1. Договору покупець оплачує поставлений постачальником ОСОБА_3 за цінами, зафіксованими у рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партію ОСОБА_3.

Ціни на ОСОБА_3, що поставляється постачальником, зафіксовані у національній валюті України - гривні.

Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках-фактурах та накладних документах (п.п. 6.2., 6.3. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України

Згідно з п. 6.5. Договору, оплата товарів покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з дня відвантаження товару.

Загальна сума Договору визначається кількістю отриманого ОСОБА_3 протягом строку дії даного Договору (п. 6.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного Договору, позивач (постачальник) протягом червня - вересня 2017 року поставив відповідачу ОСОБА_3, а саме: паливо дизельне на загальну суму 1727516,30 грн. в десять етапів, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0000084 від 26.06.2017 року на суму 153502,90 грн., № РН-0000091 від 05.07.2017 року на суму 141052,00 грн., № РН-0000092 від 11.07.2017 року на суму 157052,10 грн., № РН-0000100 від 24.07.2017 року на суму 159714,00 грн., № РН-0000104 від 26.07.2017 року на суму 157743,20 грн., № РН-0000106 від 28.07.2017 року на суму 315296,90 грн., № РН-0000110 від 03.08.2017 року на суму 151296,00 грн., № РН-0000111 від 04.08.2017 року на суму 326515,20 грн., № РН-0000116 від 10.08.2017 року на суму 149720,00 грн., № РН- 0000133 від 11.09.2017 року на суму 15624,00 грн.(т.с. І а.с. 15-28), які підписані уповноваженими представниками обох сторін, підписи скріплено печатками підприємств.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому наголошує про те, що всупереч наведеним вимогам договору відповідач (покупець) здійснював оплату товарів з порушенням обумовлених строків (за виключенням видаткової накладної № РН-0000133 від 11.09.2017 року), а за видатковою накладною № РН-0000111 від 04.08.2017 року частково не розрахувався на суму 226515,20 грн.

Так, видаткова накладна № РН-0000084 від 26.06.2017 року оплачена (згідно рахунку - фактури № СФ-0000085 від 27.06.2017) 05.07.2017 з простроченням в 6 днів; видаткова накладна № РН-0000091 від 05.07.2017 оплачена (згідно рахунку- фактури № СФ-0000091 від 05.07.2017) 26.07.2017 року з простроченням в 19 днів, видаткова накладна № РН-0000092 від 11.07.2017 оплачена (згідно рахунку- фактури № СФ-0000093 від 11.07.2017) 18.07.2017 з простроченням в 5 днів, видаткова накладна № РН-0000100 від 24.07.2017 оплачена (згідно рахунку- фактури № СФ-0000099 від 24.07.2017) 27.07.2017 з простроченням в 1 день, видаткова накладна № РН-0000104 від 26.07.2017 оплачена (згідно рахунку-фактури № СФ-0000103 від 26.07.2017) 01.08.2017 з простроченням у 4 дні, видаткова накладна № РН-0000106 від 28.07.2017 оплачена (згідно рахунку-фактури № СФ-0000105 від 28.07.2017) 03.08.2017 з простроченням у 2 дні, видаткова накладна № РН-0000110 від 03.08.2017 оплачена (згідно рахунку-фактури № СФ-0000109 від 03.08.2017) 15.08.2017 з простроченням у 8 днів, видаткова накладна № РН-0000111 від 04.08.2017 частково оплачена (згідно рахунку-фактури № СФ-0000110 від 04.08.2017) 21.09.2017 з простроченням в 44 дні, тому наявна заборгованість відповідача становить 226515,20 грн., видаткова накладна № РН-0000116 від 10.08.2017 оплачена (згідно рахунку - фактури № СФ-0000115 від 10.08.2017 ) 15.08.2017 року з простроченням в 1 день.

Таким чином, заборгованість відповідача за видатковою накладною № РН-0000111 від 04.08.2017 року становить 226515,20 грн., яка залишилась з боку відповідача не сплаченою.

Такі обставини, на думку Приватного підприємства "Астек - 2002", свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію первісним позовним вимогам Приватного підприємства "Астек - 2002", з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як повідомлено сторонами під час розгляду справи та підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача, відповідачем 30.10.2017 сплачено позивачу заборгованість у розмірі 100000,00 грн. (т.с. І а.с. 41).

При цьому, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області 23.10.2017, про що свідчить відмітка суду (т.с. І а.с. 4).

Пунктом 1-1 ст.80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, п.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, в частині заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 100000,00 грн. суд провадження по справі припиняє в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки така сплата відбулась після звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Оскільки відповідач не надав суду доказів належної оплати товару за Договором купівлі - продажу нафтопродуктів № 06-01 від 21.06.2017, не спростував зі свого боку обставини, які повідомлено позивачем при розгляді даної справи, господарський суд вважає, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 126515,20 грн. обґрунтованими, такі, що мають своє документальне підтвердження матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів відповідача за первісним позовом щодо рахунків -фактур, як на документ, в яких, на думку останнього, начебто встановлений строк для здійснення оплати, суд зазначає про те, що вказане суперечить умовам укладеного сторонами Договору купівлі - продажу нафтопродуктів № 06-01 від 21.06.2017.

При цьому, суд звертає увагу відповідача за первісним позовом на те, що сторонами визначений строк оплати умовами. 6.5 Договору - 2 банківських дні з дати відвантаження товару, тому рахунки-фактури, відповідно до даного п. 6.1 договору лише фіксують ціну товару.

В матеріалах справи відсутні будь - які докази внесення сторонами змін до вищевказаного п. 6.5. Договору, в якому сторони чітко встановили строк та порядок здійснення покупцем (відповідачем) розрахунків за отриманий товар.

За прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" виконання грошового зобов'язання з оплати товару, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 2123,66 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок нарахованої суми 3 % річних (т.с. І а.с. 31), суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2123,66 грн.

Розглядаючи вимогу про стягнення пені у розмірі 17697,32 грн. та штрафу у розмірі 10 % від неоплаченої своєчасно суми поставки у розмірі 46756,72 грн. за прострочення зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, суд зазначає про наступне.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Умовами п. 7.2.1. Договору сторони передбачили, що за прострочення оплати за п.6.5. покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення

Також, згідно положень пункту 7.2.2. Договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних діб відповідно до п.6.5. договору покупець сплачує штраф у розмірі 10% від неоплаченої своєчасно суми поставки.

Таким чином, погодивши умови пунктів 7.2.1., 7.2.2. Договору відповідач погодився з викладеними у ньому умовами.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить вимогам чинного законодавства та ст.61 Конституції України.

Перевіривши розрахунок нарахованої суми пені та штрафу (т.с. І а.с. 31), суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 17697,32 грн. та штрафу в розмірі 46756,72 грн.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Приватного підприємства "Астек - 2002" про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 65303,04 грн. господарський суд зазначає про наступне.

В обґрунтування зустрічного позову позивачем наголошено на умови п. 2.2. Договору, згідно якого товар, що постачається згідно з цим Договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджується сертифікатом якості або іншими документами, які необхідні для товару даного виду згідно з чинними правилами торгівлі.

Так, позивачем - ТОВ "Агрофірма Престиж" зазначено, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000111 від 04.08.17 р. на адресу покупця було поставлено товар (паливо дизельне) у кількості 17006,000 л. на загальну суму 326515,20 грн.

При цьому, позивачем наголошено про те, що товар за вищевказаною накладною виявився неналежної якості.

Окрім того, позивачем у зустрічній позовній заяві наголошено про те, що відповідно до видаткової накладної №РН-0000116 від 10.08.17 р. на адресу покупця було поставлено товар (паливо дизельне) у кількості 7880,000 л. на загальну суму 149720,00 грн., вказаний товар також виявився неякісним. При цьому, поставлену партію товару за видатковою накладною №РН-0000116 від 10.08.17 р. відповідачем замінено на якісне 21.08.2017 року.

Відповідно до п. 5.4 Договору Постачальник зобов'язаний за свій рахунок здійснити заміну невідповідного товару на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання постачальником відповідної письмової вимоги від покупця.

Так, позивачем у зустрічному позові наголошено про те, що 10.08.2017 р. на адресу відповідача було направлено вимогу про заміну товару неналежної якості і вимогою про надання сертифікату якості на вказаний товар.

Вказана вимога, зазначено позивачем, була передана за допомогою водія при наступній поставці товару 10.08.17 р.

Крім цього, позивачем зазначено про те, що про поставку неякісного товару відповідача також було повідомлено телефонограмою від 08.08.17 р. відповідно до наказу директора ТОВ "Агрофірма Престиж".

Проте відповідач вищевказаний товар неналежної якості не замінило, а також і не надав позивачу сертифікат якості.

Крім цього, на підставі наказу директора ТОВ "Агрофірма Престиж" було прийнято рішення про відібрання проб поставленого палива, про що, зазначає позивач, відповідача було повідомлено телефонограмою із зазначенням про дату, час та місце проведення відібрання проб поставленого товару (паливо дизельне) у кількості 17006,000 л. відповідно до видаткової накладної №РН-0000111 від 04.08.17 р. , проте представник постачальника на відібрання проб не з'явився.

Таким чином, позивачем наголошено про те, що 18.08.2017 р. було проведено відібрання проб поставленого товару (паливо дизельне) у кількості 17006,000 л. відповідно до видаткової накладної №РН-0000111 від 04.08.17 р., після чого, відібрану пробу поставленого палива передало до ПАТ "Концерн Галнафтогаз" для проведення лабораторних випробувань вищевказаної проби поставленого палива.

18.08.2017 р. ПАТ "Концерн Галнафтогаз" було проведено лабораторне випробування палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО на відповідність вимогам ДСТУ 7688:2015 і технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, за результатами якого було отримано Паспорт якості №10112801/16-0001, згідно висновку, вказаному у Паспорті якості, перевірені показники проби нафтопродукту ОСОБА_2 дизельне ДП-Л-Євро5-ВО не відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 і технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, за показником: вміст сірки (т.с. І а.с. 70).

При цьому, позивачем вказано, що виконання робіт по лабораторному випробуванню поставленого палива підтверджується Актом виконаних робіт №10112801/16-0002 від 22.08.2017 р. (т.с. І а.с. 71).

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, позивачем наголошено про те, що паливо дизельне, яке було поставлене ПП "Астек-2002" відповідно до видаткової накладної №РН-0000111 від 04.08.17 р. до категорії Євро4, Євро5 не належить, тому що не відповідає вимогам ДСТУ, що є істотним порушенням умов Договору.

При цьому, позивачем вказано на приписи п. 3 Наказу № 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008 р., згідно якого сертифікатом відповідності є документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Також, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивачем вказано на п.1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив" від 01.08.2013 р. №927, згідно якого документ про якість (паспорт якості) палива - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативним документів.

Враховуючи викладене, позивачем наголошено про те, що товар, поставлений останньому за видатковою накладною №РН-0000111 від 04.08.17 р. на загальну суму 326515,20 грн. є неналежної якості, тому відповідач повинен сплатити на користь ТОВ "Агрофірма Престиж" штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару в розмірі 65303,04 грн.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Приватного підприємства "Астек - 2002" про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 65303,04 грн. господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, з огляду на таке.

Приймання нафтопродуктів за якістю і порядок відібрання проб встановлені Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 року (далі - Інструкція).

Так, відповідно до п. 6.1.4 Інструкції контроль якості нафтопродуктів відбувається шляхом проведення приймально-здавальних випробувань (або повних випробувань - у випадку відсутності паспорту якості згідно п. 4.1.3 Інструкції) на підставі відібраних точкових проб (складених у сукупну пробу), зареєстрованих у Журналі реєстрації проб (форма 3-НК), перед прийманням нафтопродуктів та, відповідно, до моменту їх зливання. Дозвіл на зливання нафтопродуктів надається виключно за результатами випробувань. При цьому, у випадку встановлення невідповідності якості нафтопродуктів згідно п. 6.1.6 Інструкції має бути складений Акт з зазначенням кількості продукції і переліком показників якості, з яким встановлено невідповідність. Цей й же пункт Інструкції передбачає можливість зливу нафтопродукту до окремого зачищеного резервуару з обов'язковим складанням Акту на зачищення резервуару з метою дотримання передбаченого п. 6.1.7 Інструкції обов'язку запобігти змішування продукції з іншими однорідними продуктами. У такому випадку виклик представника постачальника має бути здійснений не пізніше 24 годин з моменту початку одержання нафтопродуктів Телеграмою за формою 13-НК для складання двостороннього Акту.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зазначених дій вчинено не було, приймання і злив поставлених нафтопродуктів відбулись без зауважень до їх якості.

До матеріалів справи не надано Акту приймання продукції за якістю (форма 14-НК), в якому, зокрема, мають бути вказані дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника. ОСОБА_3, як саме цей документ завершує процедуру приймання за якістю. Відомостей про резервуари, в які відбувся злив, та про ймовірне змішування нафтопродуктів з однорідними продуктами інших постачальників, - також відсутні, що спростовують обставини, про які зазначає позивач у зустрічній позовній заяві.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач ані у зустрічній позовній заяві, ані під час розгляду справи взагалі не обґрунтував, яким чином було встановлено останнім і яким чином зафіксовано неналежну якість товару (палива).

Також слід звернути увагу позивача за зустрічним позовом на те, що останнім не доведено, що під час відібрання проб для направлення до лабораторії, ним було додержано вимог ДСТУ 4488 і п.п. 4.2.1, 4.2.8 Інструкції до посуду й пробовідбірників. Не надано Акту (форма 2-НК) про відібрання проб.

Окрім того, у порушення п.п. 4.2.5, 4.2.7, 6.1.18 Інструкції до лабораторії направлено лише одну пробу.

Паспорт якості № 10112801/16-0001 від 18.08.2017 року не містить всіх необхідних відомостей, передбачених формою 11-НК, зокрема, даних про акт відібрання проб і про резервуар, з якого відбувалось відібрання.

Акт виконаних робіт № 10112801/16-0002 від 22.08.2017 року містить посилання на паспорт якості № 10112801/16-0002/1 від 22.08.2017, в якому зазначено про його складання в межах додаткової угоди № 10112801/16-0002 від 21.08.2017, в той час як до матеріалів справи надана додаткова угода № 10112801/16-0001 від 06.12.2016 року.

Суд вважає також зазначити про те, що доводи позивача про надсилання відповідачу за зустрічним позовом вимоги від 10.08.2017 року, вимога від 21.08.2017 року, здійснення телефонограми від 08.08.2017 та телефонограми від 16.08.2017 не мають свого належного документального підтвердження та в супереч положенням статті 33 ГПК України, жодних доказів, які б підтверджували вищезазначені обставини, позивачем за зустрічним позовом не надано.

Отже, вказані обставини, які наведені в обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Агрофірма Престиж" є необґрунтованими та не можуть бути підставою для задоволення зустрічного позову, тому суд відмовляє в його задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до вимог якої, у зв'язку з задоволенням первісного позову судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом - ТОВ "Агрофірма Престиж" .

Судовий збір за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача за зустрічним позовом - ТОВ "Агрофірма Престиж" .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги Приватного підприємства "Астек - 2002" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (62420, Харківська область, Харківський район, с. Веселе, вул. Жовтнева, 4, код ЄДРПОУ 37574805) на користь Приватного підприємства "Астек - 2002" (61003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32136642) - 126515,20 грн. заборгованості; 2123,66 грн. 3 % річних; 17697,32 грн. пені; 46756,72 грн. штрафу; 4396,39 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про стягнення 100000,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрофірма Престиж" - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_4