Постанова

від 12.02.2018 по справі 922/3583/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2018 р. Справа № 922/3583/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

секретар судового засідання Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1А, довіреність б/н від 25.02.16 р.

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 27.11.17 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (вх. № 78 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.17 р. у справі № 922/3583/17

за позовом Приватного підприємства "Астек-2002", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірма Престиж", с. Веселе Харківського району Харківської області

про стягнення 293092,90 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж", с. Веселе Харківського району Харківської області

до Приватного підприємства "Астек-2002", м. Харків

про стягнення 65303,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Астек-2002" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" 293092,90 грн., в тому числі: 226515,20 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 21.06.2017 р. № 06-01, 17697,32 грн. пені, 46756,72 грн. штрафу та 2123,66 грн. З % річних.

В процесі розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного підприємства "Астек-2002" 65303,04 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 21.06.2017 р. № 06-01.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2017 р. у справі № 922/3583/17 (суддя Сальнікова Г.І., повний текст рішення складено 14.12.2017 р.) первісні позовні вимоги Приватного підприємства "Астек - 2002" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на користь Приватного підприємства "Астек -2002" 126515,20 грн. заборгованості, 2123,66 грн. З % річних, 17697,32 грн. пені, 46756,72 грн. штрафу та 4396,39 грн. витрат зі сплати судового збору. В частині позову про стягнення 100000,00 грн. заборгованості провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що в частині заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 100000,00 грн. провадження підлягає припинено в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки зазначена сплата в сумі 100000,00 грн. відбулась після звернення позивача з даним позовом до господарського суду. Первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 126515,20 грн. судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки мають документальне підтвердження матеріалами справи. Перевіривши розрахунок 3 % річних, пені та штрафу суд зазначив, що він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ "Агрофірма Престиж" до Приватного підприємства "Астек - 2002" щодо стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 65303,04 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, з посиланням на необґрунтованість підстав для задоволення зустрічного позову, недовуденість неякісності товару, та ін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" зазначає, що умовами п. 6.1. договору передбачена оплата товару до кінцевого строку зазначеного у рахунках-фактурах, в момент поставки товару постачальник повинен передати покупцю товарно-транспортну накладну або видаткову накладну та оригінал рахунку-фактури (п. 3.2. договору), проте постачальником не надано в момент поставки оригіналу рахунку-фактури. Також зазначає, що відповідно до рахунку фактури СФ-0000110 від 04.08.2017р. відповідачем не оплачено повністю за поставлений товар у зв'язку з поставкою позивачем неякісного товару, та ін.

Приватне підприємство "Астек-2002" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, 21.06.2017 р. між Приватним підприємством "Астек-2002" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (покупець) укладений договір купівлі - продажу нафтопродуктів № 06-01 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Предметом купівлі-продажу (постачання) є дизельне пальне, бензин, масло що надалі іменується - товар (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, кількість та найменування товару на кожну окрему партію поставки визначається відповідно до усної заявки покупця на підставі товарно-транспортних /видаткових накладних, які підтверджують факт постачання товару.

Відповідно до п. 2.2. договору, товар, що постачається згідно з цим договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які необхідні для товару даного виду згідно з чинними правилами торгівлі.

Згідно з п. 2.3. договору передбачено, що постачальник гарантує якість і надійність товару, що поставляється протягом строку придатності, встановленого відповідними ТУ та/або сертифікатами якості товару. Якщо протягом гарантійного терміну товар виявиться таким, що не відповідає умовам даного договору, постачальник зобов'язаний замінити товар. Всі витрати, пов'язані із заміною товару несе постачальник.

Відповідно до п. 3.2. договору, в момент поставки, на кожну партію товару, постачальник надає покупцю наступні документи:

- товарно-транспортну /видаткову накладну;

- оригінал рахунку-фактури;

Згідно з п. 5.1. договору, моментом поставки вважається дата доставки постачальником товару до пункту призначення згідно умов даного договору, що підтверджується підписом покупця на товарно-транспортних/видаткових накладних.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у відповідності з умовами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" № 281/171/578/155, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р., зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15495 (далі - Інструкція) та даним договором (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору, приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем після прибуття товару на склад покупця/ вантажоодержувача згідно з даними зазначеними у супроводжувальних документах на товар.

Згідно з п. 5.6. договору, право власності на товар, що поставляється переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю на його складі та підписання сторонами відповідних накладних (товарно-транспортних та/або видаткових).

Умовами п. 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6. договору сторони погодили ціну договору та порядок здійснення розрахунків.

Згідно з п. 6.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, зафіксованими у рахунку-фактурі на дату виставлення рахунку-фактури на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 6.2., 6.3. договору, ціни на товар, що поставляється постачальником, зафіксовані у національній валюті України - гривні. Загальна сума кожної окремої поставки зазначається в рахунках-фактурах та накладних документах.

Відповідно до п. 6.4. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України

Згідно з п. 6.5. договору, оплата товарів покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з дня відвантаження товару.

Згідно з п. 6.6. договору, загальна сума договору визначається кількістю отриманого товару протягом строку дії даного договору.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач протягом червня - вересня 2017 року поставив відповідачеві товар, а саме: паливо дизельне на загальну суму 1727516,30 грн. в десять етапів, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а. с. 15-28), які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплено печатками підприємств:

№ РН-0000084 від 26.06.2017 р. на суму 153502,90 грн.,

№ РН-0000091 від 05.07.2017 р. на суму 141052,00 грн.,

№ РН-0000092 від 11.07.2017 р. на суму 157052,10 грн.,

№ РН-0000100 від 24.07.2017 р. на суму 159714,00 грн.,

№ РН-0000104 від 26.07.2017 р. на суму 157743,20 грн.,

№ РН-0000106 від 28.07.2017 р. на суму 315296,90 грн.,

№ РН-0000110 від 03.08.2017 р. на суму 151296,00 грн.,

№ РН-0000111 від 04.08.2017 р. на суму 326515,20 грн.,

№ РН-0000116 від 10.08.2017 р. на суму 149720,00 грн.,

№ РН-0000133 від 11.09.2017 р. на суму 15624,00 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач здійснював оплату товару з порушенням строків встановлених договором (за виключенням видаткової накладної № РН-0000133 від 11.09.2017 р.), а за видатковою накладною № РН-0000111 від 04.08.2017 р. частково не розрахувався на суму 226515,20 грн.:

видаткова накладна № РН-0000084 від 26.06.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000085 від 27.06.2017 р.) 05.07.2017 р. з простроченням в 6 днів;

видаткова накладна № РН-0000091 від 05.07.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000091 від 05.07.2017 р.) 26.07.2017 р. з простроченням в 19 днів;

видаткова накладна № РН-0000092 від 11.07.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000093 від 11.07.2017 р.) 18.07.2017 р. з простроченням в 5 днів;

видаткова накладна № РН-0000100 від 24.07.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000099 від 24.07.2017 р.) 27.07.2017 р. з простроченням в 1 день;

видаткова накладна № РН-0000104 від 26.07.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000103 від 26.07.2017 р.) 01.08.2017 р. з простроченням У 4 дні;

видаткова накладна № РН-0000106 від 28.07.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000105 від 28.07.2017 р.) 03.08.2017 р. з простроченням У 2 дні;

видаткова накладна № РН-0000110 від 03.08.2017 р. оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000109 від 03.08.2017 р.) 15.08.2017 р. з простроченням У 8 днів;

видаткова накладна № РН-0000111 від 04.08.2017 р. частково оплачена (згідно з рахунком - фактури № СФ-0000110 від 04.08.2017 р.) 21.09.2017 р. з простроченням в 44 дні, залишився борг у сумі 226515,20 грн.

видаткова накладна № РН-0000116 від 10.08.2017 р. оплачена (згідно рахунку - фактури № СФ-0000115 від 10.08.2017 р.) 15.08.2017 р. з простроченням в 1 день.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення, крім іншого, виходив з того, що в частині заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 100000,00 грн. провадження підлягає припинено в порядку п.1-1 ст.80 ГПК України, оскільки зазначена сплата в сумі 100000,00 грн. відбулась після звернення позивача з даним позовом до господарського суду. Первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 126515,20 грн. судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки мають документальне підтвердження матеріалами справи. Перевіривши розрахунок 3 % річних, пені та штрафу суд зазначив, що їх розрахунок відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Розглянувши зустрічні позовні вимоги ТОВ "Агрофірма Престиж" до Приватного підприємства "Астек - 2002" щодо стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 65303,04 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, з посиланням на необґрунтованість підстав для задоволення зустрічного позову, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем поставлений відповідачу товар (паливо дизельне) на загальну суму 1727516,30 грн. Відповідач здійснював оплату товару з порушенням строків встановлених договором (за виключенням видаткової накладної № РН-0000133 від 11.09.2017 р.), а за видатковою накладною № РН-0000111 від 04.08.2017 р. частково не розрахувався на суму 226515,20 грн.

На момент подання позивачем позову до суду борг відповідача складав 226515,20 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідачем в процесі розгляду справи, а саме 30.10.2017 р. сплачено на користь позивача 100000,00 грн. з призначенням платежу оплата згідно з рахунком № СФ-110 від 04.08.2017 р., що підтверджується банківською випискою (т. 1 а. с. 41).

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення)

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (в редакції на дату прийняття рішення), господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд першої інстанції на підставі вищевикладеного, в частині заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 100000,00 грн. правомірно припинив провадження у справі, оскільки зазначена оплата відбулась після звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

У звязку з чим судом правомірно стягнуто в цієї частині позовних вимог судовий збір, оскільки спір виник з його вини.

Проте, іншу частину заборгованості в розмірі 126515,20 грн. відповідач не сплатив, не спростував зі свого боку обставини існування цієї заборгованості.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно задоволені первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 126515,20 грн.

При цьому доводи відповідача, що в рахунках - фактури встановлений строк для здійснення оплати є помилковими, оскільки, як правомірно зазначив суд першої інстанції зазначене суперечить п. 6.5. договору купівлі - продажу нафтопродуктів, в якому визначений строк оплати - 2 банківських дні з дати відвантаження, а рахунки-фактури в свою чергу лише фіксують ціну товару (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач порушив умови договору щодо оплати товару.

За прострочення оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 2123,66 грн. З % річних, 17697,32 грн. пені, 46756,72 грн. 10 % штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних (а. с. 31) відповідає вимогам законодавства, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2123,66 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня та її розмір встановлено відповідно до ч. З ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовами договору.

Пунктом 7.2.1. договору сторони передбачили, що за прострочення оплати за п. 6.5. покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення

Згідно з п. 7.2.2. договору, за прострочення виконання грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних діб відповідно до п. 6.5. договору покупець сплачує штраф у розмірі 10% від неоплаченої своєчасно суми поставки.

До того ж можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України.

Суд першої інстанції правомірно, у зв'язку з порушенням умов договорів, задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 17697,32 грн. та 46756,72 грн. штрафу.

Як зазначає ТОВ "Агрофірма Престиж" п. 2.2. договору передбачено, що товар постачається згідно з укладеним договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджується сертифікатом якості або іншими документами, які необхідні для товару даного виду згідно з чинними правилами торгівлі.

ТОВ "Агрофірма Престиж" зазначає, що видатковою накладною № РН-0000111 від 04.08.17 р. на його адресу постачальником поставлений товар (паливо дизельне) у кількості 17006,000 л. на загальну суму 326515,20 грн. неналежної якості; видатковою накладною № РН-0000116 від 10.08.17 р. на адресу покупця поставлений товар (паливо дизельне) у кількості 7880,000 л. на загальну суму 149720,00 грн., який також виявився неякісним. При цьому, поставлену партію товару за видатковою накладною № РН-0000116 від 10.08.17 р. відповідачем замінено на якісний 21.08.2017 р.

Відповідно до п. 5.4. договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок здійснити заміну невідповідного товару на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання постачальником відповідної письмової вимоги від покупця.

10.08.2017 р. ТОВ "Агрофірма Престиж" звернулося до постачальника з вимогою про заміну товару неналежної якості та вимогою про надання сертифікату якості на зазначений товар. Однак постачальником товар не замінений, сертифікат якості не надано

Покупець зазначає, що на підставі наказу директора ТОВ "Агрофірма Престиж" прийнято рішення про відібрання проб поставленого палива, про що повідомлено постачальника телефонограмою із зазначенням про дату, час та місце проведення відібрання проб поставленого товару (паливо дизельне) у кількості 17006,000 л. відповідно до видаткової накладної № РН-0000111 від 04.08.17 р., але постачальник на відібрання проб не з'явився.

18.08.2017 р. проведено відібрання проб поставленого товару (паливо дизельне) у кількості 17006,000 л. відповідно до видаткової накладної № РН-0000111 від 04.08.17 р. та передано до ПАТ "Концерн Галнафтогаз" для проведення лабораторних випробувань проби поставленого палива.

18.08.2017 р. ПАТ "Концерн Галнафтогаз" проведено лабораторне випробування палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО на відповідність вимогам ДСТУ 7688:2015 і технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, за результатами якого отриманий паспорт якості № 10112801/16-0001, згідно з висновком зазначеному у паспорті якості, перевірені показники проби нафтопродукту "ОСОБА_1 дизельне ДП-Л-Євро5-ВО" не відповідають вимогам ДСТУ 7688:2015 і технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, за показником: вміст сірки (а. с. 70).

Виконання робіт по лабораторному випробуванню поставленого палива підтверджується актом виконаних робіт № 10112801/16-0002 від 22.08.2017 р. (а. с. 71).

Зважаючи на вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом наголошено про те, що паливо дизельне, яке поставлене ПП "Астек-2002" відповідно до видаткової накладної № РН-0000111 від 04.08.17 р. до категорії Євро4, Євро5 не належить, оскільки не відповідає вимогам ДСТУ, що є істотним порушенням умов договору.

Проте, вимоги скаржника є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Згідно з п. З Наказу № 281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" від 20.05.2008 р., сертифікатом відповідності є документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Пунктом 1 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив від 01.08.2013 р. № 927 передбачено, що документ про якість (паспорт якості) палива - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативним документів.

Позивач за зустрічним позовом вважає що товар, поставлений видатковою накладною № РН-0000111 від 04.08.17 р. на загальну суму 326515,20 грн. є товаром неналежної якості, у зв'язку з чим ПП "Астек - 2002" повинен сплатити на користь ТОВ "Агрофірма Престиж" штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару в розмірі 65303,04 грн.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" до Приватного підприємства "Астек - 2002" про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 65303,04 грн. суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, з посиланням на те, що приймання нафтопродуктів за якістю і порядок відібрання проб встановлені Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція № 1), затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 р. з наступних підстав.

Зазначена інструкція затверджена на підставі Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльность" та з метою встановлення єдиного порядку організації та здійснення робіт, повязаних з контролюванням якості товарної нафти та нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску.

Відповідно до п. 6.1.4 Інструкції № 1, контроль якості нафтопродуктів відбувається шляхом проведення приймально-здавальних випробувань (або повних випробувань - у випадку відсутності паспорту якості згідно з п. 4.1.3 Інструкції № 1) на підставі відібраних точкових проб (складених у сукупну пробу), зареєстрованих у журналі реєстрації проб (форма 3-НК), перед прийманням нафтопродуктів та, відповідно, до моменту їх зливання. Дозвіл на зливання нафтопродуктів надається виключно за результатами випробувань.

У випадку встановлення невідповідності якості нафтопродуктів згідно з п. 6.1.6 Інструкцією № 1 має бути складений акт з зазначенням кількості продукції і переліком показників якості, з яким встановлено невідповідність. Зазначений пункт також передбачає можливість зливу нафтопродукту до окремого зачищеного резервуару з обов'язковим складанням акту на зачищення резервуару з метою дотримання передбаченого п. 6.1.7 Інструкції № 1 обов'язку запобігти змішування продукції з іншими однорідними продуктами. У такому випадку виклик представника постачальника має бути здійснений не пізніше 24 годин з моменту початку одержання нафтопродуктів телеграмою за формою 13-НК для складання двостороннього акту.

Як свідчать матеріалів справи, зазначених дій відповідачем не вчинено, приймання і злив поставлених нафтопродуктів відбулись без зауважень до їх якості.

Акту приймання продукції за якістю (форма 14-НК), в якому, зокрема, мають бути зазначені дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника до матеріалів справи не надано. Зазначений акт завершує процедуру приймання за якістю. Відомостей про резервуари, в які відбувся злив, та можливе змішування нафтопродуктів з однорідними продуктами інших постачальників, немає, що спростовують обставини, про які зазначає позивач у зустрічній позовній заяві.

Більше того позивач за зустрічною позовною заявою не обґрунтував, яким чином встановлено останнім та яким чином зафіксовано неналежну якість товару (палива), не доведено, що під час відібрання проб для направлення до лабораторії було додержано вимог ДСТУ 4488 та п. 4.2.1, 4.2.8 Інструкції № 1 до посуду й пробовідбірників, не надано акту (форма 2-НК) про відібрання проб.

Крім того, у порушення п. 4.2.5, 4.2.7, 6.1.18 Інструкції № 1 до лабораторії направлено лише одну пробу.

Паспорт якості № 10112801/16-0001 від 18.08.2017 р. не містить необхідних відомостей, передбачених формою 11-НК, зокрема, даних про акт відібрання проб і про резервуар, з якого відбувалось відібрання.

Акт виконаних робіт № 10112801/16-0002 від 22.08.2017 р. містить посилання на паспорт якості № 10112801/16-0002/1 від 22.08.2017 р., в якому зазначено про його складання в межах додаткової угоди № 10112801/16-0002 від 21.08.2017 р., в той час як до матеріалів справи надана додаткова угода № 10112801/16-0001 від 06.12.2016 р.

До того ж доводи позивача за зустрічним позовом про надсилання відповідачу за зустрічним позовом вимоги від 10.08.2017 р., вимоги від 21.08.2017 р., здійснення телефонограм від 08.08.2017 р., 16.08.2017 р. не мають належного документального підтвердження.

Також безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на відсутність сертифікату якості на поставлений товар, оскільки зазначені доводи не підтверджені доказами та відсутні претензії до постачальника щодо ненадання зазначеного сертифікату якості під час приймання товару. Крім того, у випадку відсутності сертифікату якості нафтопродуктів допускається їх приймання лише в окремі резервуари після лабораторних випробувань (п. 6.1.3 Інструкції № 1), але товар під час приймання прийнятий без зауважень до супровідних документів та на випробування зразки відправлено вже після закінчення приймання.

Стосовно доводів скарги на застосування судом під час прийняття рішення Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України і Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 р. яка не передбачена сторонами в укладеному договорі та на думку заявника скарги не може бути застосована до спірних відносин замість Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р № 281/171/578/155, такі доводи є безпідставним, оскільки зазначені нормативні акти регламентують різні процедури, застосовуються окремо один від одного та не містять суперечностей. Тобто, остання про яку йдеться в договорі передбачає умови приймання продукції по кількості, а не по якості.

Щодо стягнення судового збору позовні вимоги спочатку заявлені на суму 293092,90 грн., але в процесі розгляду справи 30.10.2017 р. відповідачем за первісним позовом сплачено 100000,00 грн., оскільки оплата частини цієї частини боргу відбулась вже після понесених позивачем судових витрат, судом обґрунтовано розподілено судовий збір в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України (в редакції, що діяла станом на дату прийняття рішення).

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 11.12.17 р. у справі № 922/3583/17 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.17 р. у справі № 922/3583/17залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.