Ухвала

від 11.12.2017 по справі 766/4707/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/4707/16-ц Головуючий в І інстанції Майдан С.І. Номер провадження 22ц - 791/1885/2017 Доповідач: Бугрик В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Бугрика В.В.

Суддів: Базіль Л.В.,

Пузанової Л.В.,

секретаря Рябченко А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЄНСТРОЙ ЛТД , ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа - відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Херсонської міської ради, про визнання недійсним рішень та змін до установчих документів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ Гєнстрой ЛТД від 0.06.2016 року, оформленого протоколом № 1-06/06-16 від 06.06.2016 року та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 вересня 2017 року провадження по справі закрито та скасовані заходи забезпечення позову, визначені ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2016 року щодо забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для розгляду її по суті, посилаючись на порушення процесуальних норм права. Зазначає, що у позовних вимогах він ставить питання про поновлення його на посаді директора ТОВ ГЄНСТРОЙ ЛТД , а отже спори за позовом осіб щодо захисту порушених трудових прав підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції вважав, що цей спір підлягає розгляду в порядку не цивільного, а господарського судочинства. При цьому суд послався на те, що спір є корпоративним, оскільки предметом спору, що виник між сторонами є протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю який позбавляє ОСОБА_2 право підпису та звільняє з посади директора товариства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07 липня 2010 року).

За приписами статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України Про міжнародне приватне право .

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За приписами ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільних справах, одним із найважливіших моментів є правильне визначення підвідомчості справи та її підсудності.

Тобто, однією з умов виникнення цивільних процесуальних правовідносин з конкретного спору є вирішення суддею двох питань:

1) чи підпадає його вирішення під цивільну юрисдикцію суду, тобто чи підвідомча ця справа суду;

2) який конкретно суд зобов'язаний розглядати цю справу, тобто якому суду вона підсудна.

Отже, підсудність цивільної справи суду, як і її підвідомчість, встановлюється суддею при прийнятті позовної заяви. У випадку, коли буде встановлено, що справа непідвідомча загальним судам, суддя відмовляє у відкритті провадження у ній (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України). Якщо суддя встановить, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, але непідсудна саме цьому суду, він повертає позовну заяву позивачеві для подання до належного суду. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ визначена законодавцем у ст. 15 ЦПК України. Відповідно до вказаної правової норми суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам, зокрема, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. За змістом ст. 167 ГК України корпоративні права - відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, тобто прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як роз'яснено в п. п. 1-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів , при розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин, суд повинен з'ясувати, якими нормами матеріального права регулюються відповідні відносини, і на основі цих норм вирішувати справу.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України. Пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України не підлягає розширеному тлумаченню щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. При вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України. Спори, пов'язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства. Як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_2, ініційований ним спір, як директором ТОВ ГЄНСТРОЙ ЛТД , виник з приводу звільнення його з посади директора товариства.

Таким чином, у справі виник спір не з корпоративних, а з цивільних (трудових) відносин, а відтак він підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства, як помилково вважав суддя міського суду.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, а також те, що суддя міського суду порушив порядок вирішення питання про закриття провадження у справі, ухвала судді не може бути визнана обґрунтованою й такою, що постановлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України скасувати це судове рішення та направити матеріали справи до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті відповідно до вимог діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 вересня 2017 року по даній справі скасувати і направити в Херсонській міський суд Херсонської області для продовження розгляду по суті позовних вимог.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис) В.В. Бугрик

Судді: (підпис) Л.В. Базіль

(підпис) Л.В. Пузанова

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 11 грудня 2017 року

Ухвала набрала законної сили 11 грудня 2017 року

Суддя В.В. Бугрик

Секретар судового засідання А.А. Рябченко