Постанова

від 11.12.2017 по справі 818/1469/17

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2017 р. Справа № 818/1469/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савицької Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Майбороди А.М.,

представника позивача - Пасічника А.В.,

представника відповідача - Шаповал Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу 818/1469/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Наукове підприємство Технопак до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Наукове підприємство Технопак (далі по тексту - позивач, ТОВ НП Технопак ) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017, а саме: № 0002381407 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у загальному розмірі 219 310 грн; № 0002391407 про зменшення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 759 706 грн та суми податкового кредиту в розмірі 717 428 грн; № 0002371407 про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 387 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що всі зазначені в акті перевірки операції були оформлені необхідною первинною бухгалтерською документацією, яка підтверджує, що відбувалась фактична поставка товару. Крім того, всі операції, щодо яких контролюючим органом зроблено висновок про їх нереальність, знайшли відображення у внутрішньому бухгалтерському обліку позивача. Відтак, вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій помилковими, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки господарські операції з контрагентами є реально здійсненими, направленими на настання правових наслідків обумовлених ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.6-14, том 2). Вважає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій. Відповідач вважає, що висновки, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НП Технопак про завищення платником податку податкового кредиту, заниження та завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідають дійсним обставинам справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ НП Технопак з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ у ТОВ Інфо Прінт за листопад 2016 року, ТОВ Продос за листопад 2016 року, ТОВ Аркас-Трейд за грудень 2016 року, ТОВ Логістична група за червень 2016 року, ТОВ Транс-Опт за квітень 2016 року, ТОВ Сінкер за січень 2016 року, про що складено Акт перевірки від 21.06.2017 №684/18-28-14-07/34593233/96 (далі - Акт), в якому зафіксовані порушення п.п. а п.198.1, п.198.3, п.198.5 г , п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп. а п.198.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 175 448 грн та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 19 387 грн за грудень 2016 року. У зв'язку із безпідставним відображенням у податковому обліку операцій, реальний товарний характер яких не підтверджується документально та заперечується наявною у контролюючого органу податковою інформацією (придбання товарів ТОВ НП Технопак з подальшою їх реалізацією в адресу підприємств-покупців на суму ПДВ 759 706 грн) (Том 1, а. с. 20-49).

За результатами перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017, а саме: № 0002381407 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у загальному розмірі 219 310 грн; № 0002391407 про зменшення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 759 706 грн. та суми податкового кредиту в розмірі 717 428 грн; № 0002371407 про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 387 грн. (а.с.15-18).

Задовольняючи позов, суд вважає помилковими висновки відповідача стосовно нереальності здійснення ТОВ НП Технопак господарських операцій з придбання товарів зі своїми контрагентами ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Аркас-Трейд , ТОВ Логістична група , ТОВ Транс-Опт , ТОВ Сінкер .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ НП Технопак придбав у ТОВ Сінкер набивку 14x14 мм с фторопластом та набивку 6x6 мм ТРГ с проволокою на загальну суму 5872,38 грн (у т.ч. ПДВ 948,73 грн).

Вказана господарська операція була оформлена наступними документами, які також були надані податковому органу на перевірку, зокрема:

- договір поставки № 14/01-2016 від 14.01.2016 (а.с.101-102);

- видаткова накладна за № СІ-000140 від 14.01.2016 (а.с.103);

- рахунок-фактура № СІ-0000140 від 14.01.2016 (а.с.104);

- податкова накладна №140 від 14.01.2016 (а.с.105).

Правильність оформлення чи дійсність вказаних документів представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалася. У той же час, в Акті від 21.06.2017 № 684/18-28-14- 07/34593233/96 сумніви щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Сінкер обґрунтовуються наступними обставинами: ТОВ НП Технопак не надано до перевірки документів на транспортування ТМЦ, отриманих від ТОВ Сінкер ; згідно з сертифікатами якості товар був виготовлений в РФ, однак ТОВ Сінкер не має доказів імпорту товару і не є виробником вказаного товару.

У судовому засіданні, представник позивача зазначив, що у відповідності до п. 5.2 Договору поставки №14/01-2016 від 14.01.2016 поставка товару здійснювалася за рахунок покупця (позивача). Товар, придбаний у ТОВ Сінкер отримував безпосередньо директор ТОВ НП Технопак , а тому документи на транспортування ТМЦ відсутні. Загальна маса товару згідно видаткової накладної становила лише 16.8 кг, а тому вказаний товар було переслано за допомогою послуг компанії ТОВ Нова пошта . Щодо сертифікатів якості на товар, придбаний у ТОВ Сінкер , то позивач вважає, що такі документи підтверджують лише якість товару і не є обов'язковими первинними документами, що підтверджують придбання товару. У подальшому вказаний товар був реалізований ТОВ Графтрейд , що підтверджується наданими позивачем видатковою накладною за № РН-0000001 від 18.01.2016, податковою накладною № 1 від 18.12.2016, рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 13.01.2016, довіреністю на отримання придбаних ТМЦ №-6 від 18.01.2016 (а.с.106-109).

Судом також встановлено, що ТОВ НП Технопак придбав у ТОВ Транс-Опт такі товари: КАС 32 з гуматами на загальну суму 250 162,50 грн (у т.ч. 41 693,75 грн ПДВ); арбошнур ШАОН 18 мм, азбошнур ШАОН 20 мм, азбошнур ШАОН 25 мм на загальну суму 8640,00 грн (у т.ч. 1440,00 грн ПДВ); КАС 32 на загальну суму 215707,80 грн (у т.ч. 35951,30 ПДВ).

На підтвердження вказаних господарський операцій з ТОВ Транс-Опт позивачем під час перевірки були надані наступні документи: договір купівлі-продажу з додатками №37/04/16 від 14.04.2016 (а.с.110-113), рахунки-фактури № СФ-00025/04-16 від 25.04.2016, № СФ-00018/04-16 від 18.04.2016 та СФ-00014/14-16 від 14.04.2016 р (а.с.114-116), видаткові накладні № РН-0000011 від 14.04.2016, № РН-0000016 від 18.04.2016, № РН-0000024 від 25.04.2016 (а.с.117-119), платіжні доручення № 237 від 18.04.2016, № 239 від 19.04.2016, № 243 від 26.04.2016, податкові накладні № 11,18,26 від 14.04.2016, 18.04.2016, та від 25.04.2016 відповідно (а.с.120-122), ТТН №14/04 від 14.04.2016 (а.с.123).

В Акті сумніви ГУ ДФС у Сумській області щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Транс-Опт обґрунтовуються наступними фактами: заповнені не всі графи ТТН 14/04 від 14.04.2016, не надано сертифікатів якості товару, інформаційні бази відповідача не підтверджують факт придбання ТОВ Транс- Опт проданого позивачеві товару.

У судовому засіданні представник позивача звертав увагу суду на те, що згідно п. 3.2 договору №37/04/16 від 14.04.2016 доставка товару здійснювалася за рахунок продавця. У подальшому вищевказаний товар ТОВ НП Технопак реалізував ПАТ Племзавод Михайлівка , ТОВ Агрофірма Лан та ПАТ Артемівський завод по обробці кольорових металів , на підтвердження чого суду було надано відповідну первинну документацію (а.с.124-143). Фактична поставка здійснювалась силами ТОВ Транс-Опт безпосередньо на адресу місцезнаходження ПАТ Племзавод Михайлівка та ТОВ Агрофірма Лан , у зв'язку із чим ТТН заповнювалася перевізником, а не позивачем.

Також було встановлено, що позивач придбав у ТОВ Логістична група різноманітний товар, перелік якого наведено у специфікаціях (а.с.145-149), згідно договору № 10/06-2016 від 10.06.2016 р. на загальну суму 496652,70 грн., у т.ч. 82775,45 грн. ПДВ.

Вказана господарська операція була оформлена такими документами: договір № 10/06-2016 від 10.06.2016 (а.с.144), видаткові накладні № РН-0000039 від 10.06.2016, № PH-0000103 від 13.06.2016, № РН-00001 15 від 14.06.2016, № РН-0000173 від 29.06.2016 (а.с.150-153), рахунки-фактури № СФ-0000173 від 29.06.2016 р, № СФ-0000103 від 13.06.2016, №СФ-0000115 від 14.06.2016 та № СФ-0000039 від 10.06.2016 (а.с.154-157), товарно-транспортна накладна від 14.06.2016 (а.с.158), податкові накладні №173, 115, 39 (а.с.159-161).

Сумніви щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Логістична група обґрунтовуються контролюючим органом наступними фактами: заповнені не всі графи ТТН від 14.06.2016, згідно із сертифікатами якості товар був виготовлений в РФ, однак за інформацією з баз даних відповідача ТОВ Логістична група не імпортувала вказаний товар.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п.5.2 договору за № 10/06-2016 від 10.06.2016 доставка товару здійснювалася силами продавця, придбаний товар зберігався на складі, про що є відповідні відмітки у Книзі складського обліку (а.с.63-130, Том 2). У подальшому, придбаний у ТОВ Логістична група товар був реалізований позивачем ДП НАЕК Енергоатом та ТОВ Завод кольорових металів ,що підтверджується наданими документами (а.с.162-182).

Також позивач, згідно договору купівлі-продажу за № 27/11-16 від 27.11.2016, придбав у ТОВ Продос товар на загальну суму 47 871,54 грн, у т.ч. 7978,59 ПДВ. Вказана операція була оформлена наступними документами: договір купівлі-продажу № 27/11-16 від 27.11.2016, видаткова накладна № ВН-0000232 від 28.11.2016 (а.с.185), рахунок-фактура № СФ-0000232 від 28.11.2016, податкова накладна № 232 від 28.11.2016 з корегуванням (а.с.183-188).

В Акті ГУ ДФС у Сумській області сумніви щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Продос обґрунтовуються тим, що позивачем не було надано первинних документів, що засвідчують транспортування йому товару, згідно з сертифікатами якості товар був виготовлений в РФ, однак ТОВ Продос не має доказів імпорту товару та відповідно до інформаційних баз даних ТОВ Продос не є виробником вказаного товару.

Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що згідно п.3.2 договору №27/11-16 від 27.11.2016 доставка придбаного товару здійснювалася силами продавця, у зв'язку з чим ТТН накладні не надавалися. У подальшому товар був реалізований ДП НАЕК Енергоатом та ТОВ Завод кольорових металів , що підтверджується наданими документами (а.с.189-194).

Судом встановлено, що господарські операції між ТОВ НП Технопак та ТОВ Інфо Прінт щодо придбання товару згідно договору поставки № ЕХ-000789/23-11/2016 від 23.11.2016 на загальну суму 701 500,00 грн. у т.ч. 116916,67 грн. ПДВ та договору поставки № ЕХ- 000788/16-11/2016 від 16.11.2016 на загальну суму 540 000,00 грн., у т.ч. 90000.00 грн. були оформлені такими документами: договори № ЕХ-000789/23-11/2016 від 23.11.2016, №ЕХ-000788/16-11/2016 від 16.11.2016, видаткові накладні № ЕХ-001-000788/16-П/2016 від 22.11.2016, № FX-001-000789/23-11/2016 від 23.11.2016, податкові накладні №152 від 16.11.2016, № 276 від 23.11.2016, рахунки-фактури № ЕХ-000788 від 11.11.2016, ЕХ-000789 від 23.11.2016, ТТН № 12 від 30.11.2016 (а.с.195-209).

У подальшому придбаний у ТОВ Інфо Прінт товар був реалізований позивачем ТОВ Агрофірма Родина , на підтвердження чого було надано: договір купівлі-продажу №01/11/16 від 01.11.2016, видаткові накладні № PH-00Ц0030, РН-0000031 від 22.11.2016, РН-0000033, РН-0000034 від 01.12.2016, РН-0000006 від 14.02.2017, податкові накладні № 2, 3 від 15.11.2016 №4,5 від 21.11.2016, № 6 від 22.11.2016 , рахунки-фактури № СФ-0000042, СФ-0000043 від 14.11.2016, №СФ-0000045, СФ-0000046, СФ-0000047 від 21.11.2016 (а.с.210-230). Згідно пояснень представника позивача, фактична поставка здійснювалась силами ТОВ Інфо Прінт одразу за адресою місцезнаходження ТОВ Агрофірма Родина , у зв'язку з чим відсутні первинні документи, що підтверджують транспортування товару від позивача до ТОВ Агрофірма Родина , що стало підставою для висновку податкового органу про нереальність вказаної господарської операції.

Під час розгляду справи судом також було встановлено, що ТОВ НП Технопак згідно договорів поставки №ЕХ-000815/07-12/2016 від 02.12.2016 на загальну суму 744 864,00 грн, у т.ч. 124 144,00 ПДВ; № ЕХ-000817/07-12/2016 від 07.12.2016 р. на загальну суму 1 194 800,00 грн, у т.ч. 238 960,00 грн ПДВ та № ЕХ-000823/07-12/2016 від 19.12.2016 на загальну суму 1 299 389,34 грн, у т.ч. 216 564,89 грн. ПДВ придбав у ТОВ Аркас-Трейд товар за номенклатурою згідно специфікацій. Так, вказана господарська операція була оформлена за допомогою таких документів: договори поставки № ЕХ-000815/07-12/2016 від 02.12.2016, № ЕХ-000817/07-12/2016 від 07.12.2016 та № ЕХ-000823/07-12/2016 від 19.12.2016, видаткові накладні №ЕХ-001-000823/19-12-2016 від 19.12.2016, № ЕХ- 001000815/02-12/2016 від 12.12.2016, № ЕХ/001-00817/1-07/2017 від 12.07.2017, № ЕХ/001-00817/2-07/2017 від 14.07.2017, ЕХ/001-00817/3-07/2017 від 17.07.2017, ЕХ/001- 00817/4-07/2017 від 19.07.2017, ЕХ/001-00817/5-07/2017 від 21.07.2017, податкові накладні № 128 від 09.12.2016 , №5 від 05.12.2016 та №260 від 19.12.2016 (а.с.231-254).

У судовому засіданні представник позивача звертав увагу суду на те, що згідно п.1.9 договорів, доставка здійснювалася продавцем за адресою: с. Порозок, Краснопільській район, Сумська область. Крім того, по договору № ЕХ-000817/07-12/2016 від 07.12.2016 фактично на цей час було поставлено не весь товар, а лише 110 тонн. У зв'язку з чим, 14.06.2017 позивач направив ТОВ Аркас-Трейд претензію, проте вказане підприємство залишок товару не поставило. Пізніше було запропоновано укласти додаткову угоду до договору поставки, якою відтермінувати поставку, що і було здійснено. У подальшому вказаний товар було поставлено ТОВ Агрофірма Родина , а поставка відбувалася ТОВ Аркас-Трейд одразу за адресою місцезнаходження ТОВ Агрофірма Родина (а.с.255-271).

В Акті ГУ ДФС у Сумській області від 21.06.2017 року № 684/18-28-14- 07/34593233/96 підставами неможливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Аркас-Трейд зазначено: в трудових відносинах з ТОВ Аркас-Трейд перебуває одна особа; в інформаційних базах відповідача відсутня інформація про купівлю ТОВ Аркас-Трейд товару, що був проданий позивачеві; згідно наданих сертифікатів якості придбаний товар вироблено в іноземних країнах, а згідно інформаційних баз відповідача ТОВ Аркас-Трейд не є імпортером товару.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що, на думку податкового органу, позивачем порушено п.п. а п.198.1, п.198.3, п.198.5 г , п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп. а п.198.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 175 448 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 19 387 грн. за грудень 2016 року. У зв'язку із безпідставним відображенням у податковому обліку операцій, реальний товарний характер яких не підтверджується документально та заперечується наявною у контролюючого органу податковою інформацією.

До такого висновку податковий орган дійшов, вважаючи безтоварними господарські операції між ТОВ НП Технопак та його контрагентами ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Аркас-Трейд , ТОВ Логістична група , ТОВ Транс-Опт , ТОВ Сінкер .

Висновки щодо нереальності господарських операцій ґрунтуються на тому, що, зокрема: не оформлені або невірно оформлені товаро-транспортні накладні, згідно інформаційних баз даних відповідача, постачальники позивача не є виробниками чи/або імпортерами товарів, які були у них придбані ТОВ НП Технопак , незначна кількість працюючих осіб на підприємствах контрагентів, відсутність власної чи орендованої нерухомості, яка б могла бути використана у господарській діяльності, відсутність сертифікату якості товару. У зв'язку з чим, та у сукупності аналізуючи надані позивачем первинні документи, контролюючим органом за результатами перевірки зроблено висновок про не підтвердження нереальності здійснюваних господарських операцій.

Суд не може погодитися з висновками податкового органу та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У даному випадку господарськими операціями є операції з поставки ТМЦ, відповідно первинним бухгалтерським документом що підтверджує факт здійснення операції (отримання товару) в розумінні як Податкового кодексу України, так і Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні являється саме видаткова накладна, при цьому ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно не можна вважати обґрунтованим висновок податкового органу про не підтвердження факту придбання товару у зв'язку з відсутністю у товарно-транспортних накладних інформації щодо чіткого зазначення пункту навантаження та вантажно-розвантажувальних операцій, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування складу витрат.

У ході розгляду справи встановлено, що позивачем надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Аркас-Трейд , ТОВ Логістична група , ТОВ Транс-Опт , ТОВ Сінкер , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення. Зокрема, це вбачається із наданих позивачем копій первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, правильність заповнення яких та достовірність відповідачем не заперечується.

У ході розгляду справи позивачем також було надано копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження подальшої реалізації ТМЦ, придбаних у вищезазначених контрагентів.

При цьому, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також чинним законодавством України не встановлено ні обов'язку, ні права суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1, статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, непідтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних

Платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними. Інших підстав для не включення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту податковим законодавством не передбачено.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 (абз. 14, 15 п. 3), оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом .

Таким чином, оскільки позивачем були придбані товарно-матеріальні цінності, використані в своїй господарській діяльності шляхом подальшої їх реалізації, що підтверджується наданими на перевірку документами бухгалтерського та податкового обліку, тому позивачем правильно сформовані показники податкової звітності, повно та своєчасно нараховані податки і збори.

При цьому, посилання відповідача на інформацію про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних засобів, транспорту, відсутність господарських операцій щодо придбання ними цих матеріалів у інших постачальників як на доказ, як на обставини, що спростовуть факт здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентом, суд вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Зазначене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в Рішенні від 22 січня 2009 року у справі Булвес проти Болгарії , в якому Суд зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області 6 494,65 грн сплаченого ним судового збору (а.с.3,276).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю НП Технопак до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.07.2017 № 0002381407.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.07.2017 № 0002391407.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.07.2017 № 0002371407.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НП"Технопак" (40024, м. Суми, вул. Сумсько-київських дивізій, 24, код ЄДРПОУ 34593233) 6 494,65 грн (шість тисяч чотириста дев'яносто чотири грн 65 коп.) сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 15.12.2017.

Суддя Н.В. Савицька