Постанова
від 23.02.2018 по справі 818/1469/17
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2018 р. Справа № 818/1469/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.

представника позивача Пасічника А.В.

представника відповідача Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 (суддя Н.В. Савицька, 40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159, повний текст складено 15.12.17) по справі № 818/1469/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове підприємство "Технопак"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Наукове підприємство Технопак , звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017, а саме:

- № 0002381407 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у загальному розмірі 219 310 грн;

- № 0002391407 про зменшення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 759 706 грн та суми податкового кредиту в розмірі 717 428 грн;

- № 0002371407 про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 387 грн.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що всі зазначені в акті перевірки операції були оформлені необхідною первинною бухгалтерською документацією, яка підтверджує, що відбувалась фактична поставка товару. Крім того, всі операції, щодо яких контролюючим органом зроблено висновок про їх нереальність, знайшли відображення у внутрішньому бухгалтерському обліку позивача. Відтак, вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій помилковими, а податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю НП Технопак до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.07.2017 № 0002381407.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.07.2017 № 0002391407.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 07.07.2017 № 0002371407.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ НП Технопак з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання ТМЦ у ТОВ Інфо Прінт за листопад 2016 року, ТОВ Продос за листопад 2016 року, ТОВ Аркас-Трейд за грудень 2016 року, ТОВ Логістична група за червень 2016 року, ТОВ Транс-Опт за квітень 2016 року, ТОВ Сінкер за січень 2016 року, про що складено Акт перевірки від 21.06.2017 №684/18-28-14-07/34593233/96 (далі - Акт), в якому зафіксовані порушення п.п. а п.198.1, п.198.3, п.198.5 г , п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп. а п.198.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 175 448 грн та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 19 387 грн за грудень 2016 року. У зв'язку із безпідставним відображенням у податковому обліку операцій, реальний товарний характер яких не підтверджується документально та заперечується наявною у контролюючого органу податковою інформацією (придбання товарів ТОВ НП Технопак з подальшою їх реалізацією в адресу підприємств-покупців на суму ПДВ 759 706 грн) (Том 1, а. с. 20-49).

За результатами перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2017, а саме: № 0002381407 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у загальному розмірі 219 310 грн; № 0002391407 про зменшення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 759 706 грн. та суми податкового кредиту в розмірі 717 428 грн; № 0002371407 про завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 19 387 грн. (а.с.15-18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями № 0002381407; № 0002391407; № 0002371407 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ НП Технопак придбав у ТОВ Сінкер набивку 14x14 мм с фторопластом та набивку 6x6 мм ТРГ с проволокою на загальну суму 5872,38 грн (у т.ч. ПДВ 948,73 грн).

Вказана господарська операція була оформлена наступними документами, які також були надані податковому органу на перевірку, зокрема: договір поставки № 14/01-2016 від 14.01.2016 (а.с.101-102); видаткова накладна за № СІ-000140 від 14.01.2016 (а.с.103); рахунок-фактура № СІ-0000140 від 14.01.2016 (а.с.104); податкова накладна №140 від 14.01.2016 (а.с.105).

В Акті від 21.06.2017 № 684/18-28-14- 07/34593233/96 сумніви щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Сінкер обґрунтовуються наступними обставинами: ТОВ НП Технопак не надано до перевірки документів на транспортування ТМЦ, отриманих від ТОВ Сінкер ; згідно з сертифікатами якості товар був виготовлений в РФ, однак ТОВ Сінкер не має доказів імпорту товару і не є виробником вказаного товару.

З пояснень позивача вбачається, що у відповідності до п. 5.2 Договору поставки №14/01-2016 від 14.01.2016 поставка товару здійснювалася за рахунок покупця (позивача). Товар, придбаний у ТОВ Сінкер отримував безпосередньо директор ТОВ НП Технопак , а тому документи на транспортування ТМЦ відсутні. Загальна маса товару згідно видаткової накладної становила лише 16.8 кг, а тому вказаний товар було переслано за допомогою послуг компанії ТОВ Нова пошта . Щодо сертифікатів якості на товар, придбаний у ТОВ Сінкер , то позивач вважає, що такі документи підтверджують лише якість товару і не є обов'язковими первинними документами, що підтверджують придбання товару. У подальшому вказаний товар був реалізований ТОВ Графтрейд , що підтверджується наданими позивачем видатковою накладною за № РН-0000001 від 18.01.2016, податковою накладною № 1 від 18.12.2016, рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 13.01.2016, довіреністю на отримання придбаних ТМЦ №-6 від 18.01.2016 (а.с.106-109).

ТОВ НП Технопак придбав у ТОВ Транс-Опт такі товари: КАС 32 з гуматами на загальну суму 250 162,50 грн (у т.ч. 41 693,75 грн ПДВ); арбошнур ШАОН 18 мм, азбошнур ШАОН 20 мм, азбошнур ШАОН 25 мм на загальну суму 8640,00 грн (у т.ч. 1440,00 грн ПДВ); КАС 32 на загальну суму 215707,80 грн (у т.ч. 35951,30 ПДВ).

На підтвердження вказаних господарський операцій з ТОВ Транс-Опт позивачем під час перевірки були надані наступні документи: договір купівлі-продажу з додатками №37/04/16 від 14.04.2016 (а.с.110-113), рахунки-фактури № СФ-00025/04-16 від 25.04.2016, № СФ-00018/04-16 від 18.04.2016 та СФ-00014/14-16 від 14.04.2016 р (а.с.114-116), видаткові накладні № РН-0000011 від 14.04.2016, № РН-0000016 від 18.04.2016, № РН-0000024 від 25.04.2016 (а.с.117-119), платіжні доручення № 237 від 18.04.2016, № 239 від 19.04.2016, № 243 від 26.04.2016, податкові накладні № 11,18,26 від 14.04.2016, 18.04.2016, та від 25.04.2016 відповідно (а.с.120-122), ТТН №14/04 від 14.04.2016 (а.с.123).

В Акті сумніви ГУ ДФС у Сумській області щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Транс-Опт обґрунтовуються наступними фактами: заповнені не всі графи ТТН 14/04 від 14.04.2016, не надано сертифікатів якості товару, інформаційні бази відповідача не підтверджують факт придбання ТОВ Транс- Опт проданого позивачеві товару.

З пояснень представника позивача, слідує, що згідно п. 3.2 договору №37/04/16 від 14.04.2016 доставка товару здійснювалася за рахунок продавця. У подальшому вищевказаний товар ТОВ НП Технопак реалізував ПАТ Племзавод Михайлівка , ТОВ Агрофірма Лан та ПАТ Артемівський завод по обробці кольорових металів , на підтвердження чого матеріали справи містять відповідну первинну документацію (а.с.124-143). Фактична поставка здійснювалась силами ТОВ Транс-Опт безпосередньо на адресу місцезнаходження ПАТ Племзавод Михайлівка та ТОВ Агрофірма Лан , у зв'язку із чим ТТН заповнювалася перевізником, а не позивачем.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у ТОВ Логістична група різноманітний товар, перелік якого наведено у специфікаціях (а.с.145-149), згідно договору № 10/06-2016 від 10.06.2016 р. на загальну суму 496652,70 грн., у т.ч. 82775,45 грн. ПДВ.

Вказана господарська операція була оформлена такими документами: договір № 10/06-2016 від 10.06.2016 (а.с.144), видаткові накладні № РН-0000039 від 10.06.2016, № PH-0000103 від 13.06.2016, № РН-00001 15 від 14.06.2016, № РН-0000173 від 29.06.2016 (а.с.150-153), рахунки-фактури № СФ-0000173 від 29.06.2016 р, № СФ-0000103 від 13.06.2016, №СФ-0000115 від 14.06.2016 та № СФ-0000039 від 10.06.2016 (а.с.154-157), товарно-транспортна накладна від 14.06.2016 (а.с.158), податкові накладні №173, 115, 39 (а.с.159-161).

Сумніви щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Логістична група обґрунтовуються контролюючим органом наступними фактами: заповнені не всі графи ТТН від 14.06.2016, згідно із сертифікатами якості товар був виготовлений в РФ, однак за інформацією з баз даних відповідача ТОВ Логістична група не імпортувала вказаний товар.

З матеріалів справи слідує, що згідно п.5.2 договору за № 10/06-2016 від 10.06.2016 доставка товару здійснювалася силами продавця, придбаний товар зберігався на складі, про що є відповідні відмітки у Книзі складського обліку (а.с.63-130, Том 2). У подальшому, придбаний у ТОВ Логістична група товар був реалізований позивачем ДП НАЕК Енергоатом та ТОВ Завод кольорових металів ,що підтверджується наданими документами (а.с.162-182).

Згідно договору купівлі-продажу за № 27/11-16 від 27.11.2016, придбав у ТОВ Продос товар на загальну суму 47 871,54 грн, у т.ч. 7978,59 ПДВ. Вказана операція була оформлена наступними документами: договір купівлі-продажу № 27/11-16 від 27.11.2016, видаткова накладна № ВН-0000232 від 28.11.2016 (а.с.185), рахунок-фактура № СФ-0000232 від 28.11.2016, податкова накладна № 232 від 28.11.2016 з корегуванням (а.с.183-188).

В Акті ГУ ДФС у Сумській області сумніви щодо можливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Продос обґрунтовуються тим, що позивачем не було надано первинних документів, що засвідчують транспортування йому товару, згідно з сертифікатами якості товар був виготовлений в РФ, однак ТОВ Продос не має доказів імпорту товару та відповідно до інформаційних баз даних ТОВ Продос не є виробником вказаного товару.

З пояснень позивача вбачається, що згідно п.3.2 договору №27/11-16 від 27.11.2016 доставка придбаного товару здійснювалася силами продавця, у зв'язку з чим ТТН накладні не надавалися. У подальшому товар був реалізований ДП НАЕК Енергоатом та ТОВ Завод кольорових металів , що підтверджується наданими документами (а.с.189-194).

Господарські операції між ТОВ НП Технопак та ТОВ Інфо Прінт щодо придбання товару згідно договору поставки № ЕХ-000789/23-11/2016 від 23.11.2016 на загальну суму 701 500,00 грн. у т.ч. 116916,67 грн. ПДВ та договору поставки № ЕХ- 000788/16-11/2016 від 16.11.2016 на загальну суму 540 000,00 грн., у т.ч. 90000.00 грн. були оформлені такими документами: договори № ЕХ-000789/23-11/2016 від 23.11.2016, №ЕХ-000788/16-11/2016 від 16.11.2016, видаткові накладні № ЕХ-001-000788/16-П/2016 від 22.11.2016, № FX-001-000789/23-11/2016 від 23.11.2016, податкові накладні №152 від 16.11.2016, № 276 від 23.11.2016, рахунки-фактури № ЕХ-000788 від 11.11.2016, ЕХ-000789 від 23.11.2016, ТТН № 12 від 30.11.2016 (а.с.195-209).

У подальшому придбаний у ТОВ Інфо Прінт товар був реалізований позивачем ТОВ Агрофірма Родина , на підтвердження чого було надано: договір купівлі-продажу №01/11/16 від 01.11.2016, видаткові накладні № PH-00Ц0030, РН-0000031 від 22.11.2016, РН-0000033, РН-0000034 від 01.12.2016, РН-0000006 від 14.02.2017, податкові накладні № 2, 3 від 15.11.2016 №4,5 від 21.11.2016, № 6 від 22.11.2016, рахунки-фактури № СФ-0000042, СФ-0000043 від 14.11.2016, №СФ-0000045, СФ-0000046, СФ-0000047 від 21.11.2016 (а.с.210-230). Згідно пояснень представника позивача, фактична поставка здійснювалась силами ТОВ Інфо Прінт одразу за адресою місцезнаходження ТОВ Агрофірма Родина , у зв'язку з чим відсутні первинні документи, що підтверджують транспортування товару від позивача до ТОВ Агрофірма Родина , що стало підставою для висновку податкового органу про нереальність вказаної господарської операції.

ТОВ НП Технопак згідно договорів поставки №ЕХ-000815/07-12/2016 від 02.12.2016 на загальну суму 744 864,00 грн, у т.ч. 124 144,00 ПДВ; № ЕХ-000817/07-12/2016 від 07.12.2016 р. на загальну суму 1 194 800,00 грн, у т.ч. 238 960,00 грн ПДВ та № ЕХ-000823/07-12/2016 від 19.12.2016 на загальну суму 1 299 389,34 грн, у т.ч. 216 564,89 грн. ПДВ придбав у ТОВ Аркас-Трейд товар за номенклатурою згідно специфікацій. Так, вказана господарська операція була оформлена за допомогою таких документів: договори поставки № ЕХ-000815/07-12/2016 від 02.12.2016, № ЕХ-000817/07-12/2016 від 07.12.2016 та № ЕХ-000823/07-12/2016 від 19.12.2016, видаткові накладні №ЕХ-001-000823/19-12-2016 від 19.12.2016, № ЕХ- 001000815/02-12/2016 від 12.12.2016, № ЕХ/001-00817/1-07/2017 від 12.07.2017, № ЕХ/001-00817/2-07/2017 від 14.07.2017, ЕХ/001-00817/3-07/2017 від 17.07.2017, ЕХ/001- 00817/4-07/2017 від 19.07.2017, ЕХ/001-00817/5-07/2017 від 21.07.2017, податкові накладні № 128 від 09.12.2016 , №5 від 05.12.2016 та №260 від 19.12.2016 (а.с.231-254).

З матеріалів справи слідує, що згідно п.1.9 договорів, доставка здійснювалася продавцем за адресою: с. Порозок, Краснопільській район, Сумська область. Крім того, по договору № ЕХ-000817/07-12/2016 від 07.12.2016 фактично на цей час було поставлено не весь товар, а лише 110 тонн. У зв'язку з чим, 14.06.2017 позивач направив ТОВ Аркас-Трейд претензію, проте вказане підприємство залишок товару не поставило. Пізніше було запропоновано укласти додаткову угоду до договору поставки, якою відтермінувати поставку, що і було здійснено. У подальшому вказаний товар було поставлено ТОВ Агрофірма Родина , а поставка відбувалася ТОВ Аркас-Трейд одразу за адресою місцезнаходження ТОВ Агрофірма Родина (а.с.255-271).

В Акті ГУ ДФС у Сумській області від 21.06.2017 року № 684/18-28-14- 07/34593233/96 підставами неможливості придбання товару ТОВ НП Технопак у ТОВ Аркас-Трейд зазначено: в трудових відносинах з ТОВ Аркас-Трейд перебуває одна особа; в інформаційних базах відповідача відсутня інформація про купівлю ТОВ Аркас-Трейд товару, що був проданий позивачеві; згідно наданих сертифікатів якості придбаний товар вироблено в іноземних країнах, а згідно інформаційних баз відповідача ТОВ Аркас-Трейд не є імпортером товару.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що, на думку податкового органу, позивачем порушено п.п. а п.198.1, п.198.3, п.198.5 г , п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп. а п.198.1 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 175 448 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 19 387 грн. за грудень 2016 року. У зв'язку із безпідставним відображенням у податковому обліку операцій, реальний товарний характер яких не підтверджується документально та заперечується наявною у контролюючого органу податковою інформацією.

До такого висновку податковий орган дійшов, вважаючи безтоварними господарські операції між ТОВ НП Технопак та його контрагентами ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Аркас-Трейд , ТОВ Логістична група , ТОВ Транс-Опт , ТОВ Сінкер .

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що подані позивачем документи про господарські операції між ТОВ НП Технопак та його контрагентами ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Логістична група , ТОВ Сінкер відповідають умовам договорів, не мають дефектів форми, змісту або походження та є первинними документами у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

У ході розгляду справи встановлено, що позивачем надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Логістична група , ТОВ Сінкер , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення. Зокрема, це вбачається із наданих позивачем копій первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, правильність заповнення яких та достовірність відповідачем не заперечується.

Наявні документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Логістична група , ТОВ Сінкер взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Тобто, з цього слідує, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

Отже, законодавцем передбачена можливість у разі відсутності автомобільного транспорту, здійснювати перевезення вантажів третьою особою - перевізником на підставі укладеного договору.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН або заповнення не всіх її розділів не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, колегія суддів в ході розгляду справи не виявила, адже належними та допустимими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит за господарськми операціями з контрагентами ТОВ Інфо Прінт , ТОВ Продос , ТОВ Логістична група , ТОВ Сінкер .

Проте щодо реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Транс-Опт" та ТОВ "Аркас Трейд", колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобовязаний субєкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності субєкт господарювання має спростувати доводи субєкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Так з матеріалів справи вбачається, зокрема з акту перевірки, що підставою для висновку про нереальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, стала інформація про наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження № 42016000000000493 від 17.02.2016 року та № 3101610011000084 від 21.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Таким чином, відповідач послався на фіктивність контрагентів позивача ТОВ "Транс-Опт" та ТОВ "Аркас Трейд" як субєктів господарювання і свої доводи підтверджує наявністю в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальних проваджень № 42016000000000493 від 17.02.2016 року та № 3101610011000084 від 21.03.2016 року.

Суд першої інстанції виходив із того, що за формально правильного оформлення господарської операції, в тому числі первинними документами бухгалтерського обліку, сам факт фіктивності контрагентів може бути ігнорований.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується виходячи з того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій між позивачем та ТОВ "Транс-Опт" та ТОВ "Аркас Трейд"; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з наявними кримінальними провадженнями щодо фіктивної діяльності вказаних контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією ВСУ, яка була викладена в постанові від 17.11.15 №2а/3264/11/1070 та ще раз закріплена у постанові від 26.01.16.

Також колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, не є податковим оргам, та не наділений повноваженнями, щодо визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях за правочинами між позивачем та ТОВ "Транс-Опт" та ТОВ "Аркас Трейд", проте слід зазначити что аналіз норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що такими повноваженнями наділений відповідач, як суб'єкт владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції зроблені передчасні висновки, щодо визнання реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Транс-Опт" та ТОВ "Аркас Трейд".

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року по справі № 818/1469/17 не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для часткового задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, вважає, що постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року по справі № 818/1469/17 необхідно змінити в мотивувальній частині.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, п. 2 ч. 1 ст. 315, ч. 4 ст.317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі № 818/1469/17 змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року по справі № 818/1469/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка Постанова складена в повному обсязі 26.02.18.

СудХарківський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.02.2018
Оприлюднено27.02.2018
Номер документу72421801
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —818/1469/17

Ухвала від 23.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 04.06.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 03.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 23.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 23.02.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Постанова від 23.02.2018

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Ухвала від 29.12.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Ухвала від 29.12.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Ухвала від 29.12.2017

Адміністративне

Харківський апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Постанова від 11.12.2017

Адміністративне

Сумський окружний адміністративний суд

Н.В. Савицька

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні