Ухвала

від 12.12.2017 по справі 826/10811/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10811/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0002771201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 рокуадміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи,відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 22 лютого 2016 року №0002771201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 975 286,75 грн., в тому числі за основним платежем - 1 580 229,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 395 057,35 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 28 січня 2016 року №217/26-56-12-01-17/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року" (далі - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 та пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, у зв'язку із заниженням розміру інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2014 році (продаж корпоративних прав ТОВ "Столичний берег" (код ЄДРПОУ 34613673), в результаті завищення витрат, понесених на придбання інвестиційного активу, оскільки позивач не надав до перевірки документів, які б підтверджували понесені витрати на придбання активу.

Позивач вважаючи протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 подав до ДПІ у Подільському районі декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2014 рік, разом із додатком 3 "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами", у якій визначено суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 9 296 900,00 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 10 230 000,00 грн.; фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає - "-" 933 100,00 грн.

В якості підтверджуючих документів понесених витрат на придбання інвестиційного активу у вигляді частки у статному капіталі ТОВ "Столичний берег" позивач надав до матеріалів справи копії договору про відступлення частки у статутному фонді шляхом купівлі-продажу від 15 лютого 2013 року, укладеного позивачем із ОСОБА_3

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 придбав частку у статутному фонді ТОВ "Столичний берег" у розмірі 33% статутного фонду товариства, що у грошовому еквіваленті становить 10 230 000,00 грн.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 цього договору покупець зобов'язується сплатити продавцю 10 230 000,00 грн. протягом трьох років з моменту підписання даного договору.

В матеріалах справи наявна копія розписки громадянина ОСОБА_3 від 15 лютого 2013 року про отримання ним від ОСОБА_2 (позивача) грошових коштів у розмірі 10 230 000,00 грн. на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки статутного капіталу ТОВ "Столичний берег" від 15 лютого 2013 року.

При цьому, оскількиподатковий кодекс України не визначає обов'язкового переліку документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи є достатніми доказами, що підтверджують понесення витрат на придбання проданого інвестиційного активу - частки у статутному фонді ТОВ "Столичний берег" у розмірі 10 230 000,00 грн.

Доводи апелянта про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат з огляду на ненадання позивачем таких документів до перевірки судова колегія оцінює критично та погоджується з твердженням суду першої інстанції, що наведене не спростовує факту понесення таких витрат та придбання інвестиційного активу.

За змістом пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, наведена норма Податкового кодексу України визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення. В той же час, як вірно враховано Окружним адміністративним судом м. Києва, ця норма Податкового кодексу України жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки (крім випадків, коли законом прямо передбачено необхідність подання конкретних документів під час перевірки).

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, оскільки зазначене законодавство не регулює відносини оподаткування та не поширюється на спірні правовідносини.

Такожє необґрунтованими доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді, оскільки ця норма не встановлює обов'язку фізичних осіб оформлювати готівкові розрахунки будь-якими розрахунковими документами та не встановлює переліку таких документів і вимог до них.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розписка про одержання продавцем коштів від позивача є документом, що належним чином засвідчує факт оплати придбаних корпоративних прав, а відтак слугує документальним підтвердженням витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкова декларація про майновий стан і доходи, подана ОСОБА_3 до ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві за 2013 рік, яка надана відповідачем разом з апеляційною скаргою, не спростовує факт понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу, а отже, й не відповідає вимогам ст. 70 КАС України та не є належним доказом на підтвердження таких обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0002771201 підлягає скасуванню.

Доводи викладені в апеляційні й скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2017 року.