Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/17296/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/17296/17 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Україна технології бетону

про стягнення 176 180,66 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Авласенко Ю.А. (дов. № 056/24-846 від 16.03.2017);

від відповідача - Романюк Н.В. (керівник);

Перепелиця В.Ф. (дов. 9044 від 12.12.2017)

встановив :

05.10.2017 Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Україна технології бетону про стягнення заборгованості у розмірі 176 180,66 грн., з яких: сума основного боргу - 22 350,15 грн., пеня - 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів - 19 492,56 грн., неустойка - 97 462,80 грн., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди - 35 086,61 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди житлового приміщення від 09.01.2009 № 4713.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2017 порушено провадження у справі №910/17296/17, розгляд справи призначено на 24.10.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.2017, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду від 09.10.2017, а також необхідність витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 05.12.2017.

04.12.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2017 задоволено клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору у справі №910/17296/17, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 13.12.2017.

13.12.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів по справі, а саме: витребувати у позивача книгу реєстрації вхідної кореспонденції, а також зменшення розміру неустойки (пені та штрафів), оскільки неустойка значно перевищує розмір збитків.

У судове засідання 13.12.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2017 клопотання представника відповідача про витребування доказів, а саме книги реєстрації вхідної кореспонденції, суд відмовляє у його задоволенні у зв'язку із безпідставністю й необґрунтованість відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001 № 217/1194 Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП Київжитлоспецексплуатація було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд .

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 № 777 Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд житловий будинок №10 по вул. Борщагівській закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд на праві повного господарського відання.

09.01.2009 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Астра-Україна технології бетону (далі - відповідач, орендар) було укладено договір № 4713 оренди житлового приміщення (далі - договір), відповідно до п. п.1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає на визначений у п.5.1 строк в орендне користування квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,80 кв.м., житловою - 40,00 кв.м. (далі - приміщення).

Відповідно до п. 2.2 договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006 №18/75 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №262/1472 Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства Спецжитлофонд , договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 30,00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 1 794,00 грн., у т. ч. ПДВ 299,00 грн.

З урахуванням рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №262/1472 Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства Спецжитлофонд (зі змінами), розмір місячної орендної плати за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Плата за користування квартирою з урахуванням індексу інфляції становить 3 248,76 грн. на місяць.

Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору, по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі (п.п. 2.3, 2.5, 2.6 договору).

Згідно п.3.2.5 договору орендар зобов'язується після закінчення строку дії договору або в разі його розірвання в порядку, визначеному п.5. договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Пунктом 5.1 договору оренди передбачено строк його дії з 01.01.2009 до 31.03.2009.

Відповідно до п. 5.2 договору він може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Відповідно до п.6.3 договору за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день. А за прострочення оплати орендних платежів понад 90 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф, що встановлюється у розмірі 50% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

За умовами п. 6.4 договору у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний день прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. п. 4.1.4 договору.

Неустойка, передбачена п. п. 6.3, 6.4 договору, нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування (п. 6.5 договору).

Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що крім неустойки, визначеної п. 6.4 договору, у разі порушення орендарем п. 3.2.5 договору, останній сплачує орендодавцю штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного: у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 30 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 25% від суми річної орендної плати за користування приміщенням; у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 60 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 50% від суми річної орендної плати за користування приміщенням; у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 80 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 90% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

На виконання умов договору орендодавець за актом прийому-передачі житлового приміщення від 09.01.2009 передав орендарю квартиру АДРЕСА_1, для тимчасового проживання родини гр. ОСОБА_4

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору неодноразово продовжувався сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 23.03.09 - до 30.09.09, № 2 від 12.10.09 - до 31.03.10, № 3 від 09.04.10 - до 30.09.10, № 4 від 28.09.10 - до 31.03.11, № 5 від 23.03.11 - до 30.09.11, № 6 від 30.09.11 - до 31.03.12, № 7 від 24.04.12 - до 30.09.12, № 8 від 29.11.12 - до 31.03.13, № 9 від 23.04.13 - до 30.09.13, № 10 від 28.10.13 - до 31.03.14, № 11 від 22.05.14 - до 30.09.14, № 12 від 27.11.14 - до 30.03.15, № 13 від 06.04.15 - до 30.09.15, № 14 від 22.10.15 - до 31.03.16.

Разом з тим, рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №910/10628/16 , встановлено, що в порядку, визначеним пунктом 5.2 договору орендар до орендодавця з заявою про продовження дії спірного договору не звертався, натомість позивачем у законодавчо визначений строк (ст. 17 Закону) була направлена відповідачу заява про припинення дії договору, відповідно договір є припиненим з 01.04.2016, та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Астра-Україна технології бетону з вказаного вище житлового приміщення, за актом прийому-передачі.

Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

На виконання наказу від 23.08.2016 №910/10628/16, виданого господарським судом м. Києва, державним виконавцем Лисенко О.В. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідача було примусово виселено, про що було складено акт державного виконавця від 20.06.2017.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідача було виселено з орендованого приміщення, проте у нього наявна заборгованість по оплаті орендних платежів, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з останнього 176 180,66 грн., з яких: сума основного боргу - 22 350,15 грн., пеня - 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів - 19 492,56 грн., неустойка - 97 462,80 грн., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди - 35 086,61 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6 , 627 Цивільного кодексу України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України , предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України , за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України , за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Статутом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (п. 3.2.) передбачено, що одним з предметів діяльності позивача є облік використаної жилої, нежилої, службової площі, підготовка пропозицій щодо їх заселення або надання в орендне користування; укладення договорів оренди жилих та нежилих приміщень, контроль за дотриманням мешканцями правил, передбачених договорами оренди та іншими угодами, забезпечення контролю за виконанням умов договорів оренди, у т.ч. в частині сплати орендних платежів орендарями будинків, які знаходяться в господарському віданні підприємства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України , є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України , строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Тобто, строк дії договору - це строк, протягом якого сторони здійснюють свої зобов'язання за договором, вносять зміни та доповнення до нього.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначалося вище, п. 5.1 договору оренди передбачено строк його дії з 01.01.2009 до 31.03.2009.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2016 у справі №910/10628/16 , встановлено, що договір є припиненим з 01.04.2016, та виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Астра-Україна технології бетону з вказаного вище житлового приміщення, за актом прийому-передачі.

На виконання наказу від 23.08.2016 №910/10628/16, виданого господарським судом м. Києва, державним виконавцем Лисенко О.В. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, відповідача було примусово виселено, про що було складено акт державного виконавця від 20.06.2017.

Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору, по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі (п.п. 2.3, 2.5, 2.6 договору).

Таким чином, в порушення умов договору та не виконуючи рішення суду відповідач продовжував безпідставно користуватися приміщенням та не сплачував орендні платежі, у зв'язку із чим утворилася заборгованість по оплаті орендних платежів за фактичне користування приміщенням (з грудня 2016 по день виселення, тобто до 20.06.2017), яка становить 22 350,15 грн.

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 22 350,15 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів - 19 492,56 грн., неустойку - 97 462,80 грн., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди - 35 086,61 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п.6.3 договору за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день. А за прострочення оплати орендних платежів понад 90 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф, що встановлюється у розмірі 50% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

За умовами п. 6.4 договору у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний день прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. п. 4.1.4 договору.

Неустойка, передбачена п. п. 6.3, 6.4 договору, нараховується орендодавцем протягом усього строку прострочення виконання зобов'язання без будь-яких обмежень строків її нарахування (п. 6.5 договору).

Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що крім неустойки, визначеної п. 6.4 договору, у разі порушення орендарем п. 3.2.5 договору, останній сплачує орендодавцю штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного: у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 30 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 25% від суми річної орендної плати за користування приміщенням; у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 60 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 50% від суми річної орендної плати за користування приміщенням; у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 80 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 90% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

Враховуючи несвоєчасне повернення відповідачем об'єкту оренди та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу за несвоєчасне внесення орендних платежів та штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, суд дійшов висновку, що він виконаний вірно, в межах заявлених позовних вимог, а тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів у розмірі 19 492,56 грн. та штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 35 086,61 грн.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач просив зменшити розмір неустойки, оскільки вона значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд дійшов висновку про його задоволення, оскільки розмір основної заборгованості становить 22 350,15 грн., а розмір неустойки, заявлений позивачем до стягнення - 97 462,80 грн., у зв'язку із чим суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає неустойка у розмірі 50% від заявленої суми, а саме 48 731,40 грн.

Зважаючи на те, що відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Астра-Україна технології бетону (03028, м. Київ, Стратегічне шосе, буд. 15, код 34568757) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34; код 31454734) суму основного боргу у розмірі 22 350 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 15 коп., пеню у розмірі 1 788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) грн. 54 коп., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів у розмірі 19 492 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 56 коп., неустойку у розмірі 48 731 (сорок вісім тисяч сімсот тридцять одну) грн. 40 коп., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 35 086 (тридцять п'ять тисяч вісімдесят шість) грн. 61 коп. та 1 911 (одну тисячу дев'ятсот одинадцять) грн. 75 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 18.12.2018.

Суддя В.О. Демидов