Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/17296/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Справа№ 910/17296/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єзута К.С. - представник за довіреністю № 056/24-489 від 28.02.2018 р.;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року

у справі № 910/17296/17 (суддя Демидов В. О.)

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону"

про стягнення 176 180,66 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра- Україна технології бетону" про стягнення заборгованості у розмірі 176 180,66 грн. з яких: сума основного боргу - 22 350,15 грн., пеня - 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів - 19 492,56 грн., неустойка - 97 462,80 грн., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди - 35 086,61 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" суму основного боргу у розмірі 22 350 грн. 15 коп., пеню у розмірі 1 788 грн. 54 коп., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів у розмірі 19 492 грн. 56 коп., неустойку у розмірі 48 731 грн. 40 коп., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 35 086 грн. 61 коп. та 1 911 грн. 75 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/17296/17 скасувати та ухвалити нове рішення в частині приведення нарахувань штрафних санкцій у відповідності до норм чинного законодавства.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р. є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказав, що 01.04.2016 р. дія договору № 4713 оренди житлового приміщення припинена, а тому при припиненні договірних відносин договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17296/17 та призначено до розгляду на 03.04.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 24.04.2018 р.

Представники відповідача у судове засідання 24.04.2018 р. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2018 р. проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19.04.2001 р. № 777 "Про комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" житловий будинок АДРЕСА_1 закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на праві повного господарського відання.

09.01.2009 р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" (орендар) було укладено договір № 4713 оренди житлового приміщення (договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає на визначений у п.5.1 строк в орендне користування квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,80 кв.м., житловою - 40,00 кв.м. (приміщення).

Відповідно до п. 2.2 договору на підставі рішення Київради від 28.09.2006 р. № 18/75 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує орендар у сумі 30,00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 1 794,00 грн., у т. ч. ПДВ 299,00 грн.

З урахуванням рішення Київської міської ради від 27.05.2004 р. №262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд" (зі змінами), розмір місячної орендної плати за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Плата за користування квартирою з урахуванням індексу інфляції становить 3 248,76 грн. на місяць.

Орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця, починаючи з моменту підписання сторонами цього договору, по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі (п.п. 2.3, 2.5, 2.6 договору).

Згідно п.3.2.5 договору орендар зобов'язується після закінчення строку дії договору або в разі його розірвання в порядку, визначеному п.5. договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання-передачі. Обов'язок складання акту приймання-передачі приміщення покладається на орендаря. Акт приймання-передачі підписується представниками сторін та скріплюється їх печатками.

Пунктом 5.1 договору оренди передбачено строк його дії з 01.01.2009 р. до 31.03.2009 р.

Відповідно до п. 5.2 договору він може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

Згідно з п. 6.3 договору за несвоєчасне внесення орендних платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день. А за прострочення оплати орендних платежів понад 90 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф, що встановлюється у розмірі 50% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

За умовами п. 6.4 договору у разі невиконання орендарем обов'язку, визначеного п.п. 3.2.5 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням за кожний день прострочення звільнення приміщення та вжити заходів, визначених п. п. 4.1.4 договору.

Пунктом 6.7 договору сторони погодили, що крім неустойки, визначеної п. 6.4 договору, у разі порушення орендарем п. 3.2.5 договору, останній сплачує орендодавцю штраф, розмір якого визначається сторонами виходячи з наступного: у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 30 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 25% від суми річної орендної плати за користування приміщенням; у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 60 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 50% від суми річної орендної плати за користування приміщенням; у випадку затримки орендарем повернення приміщення орендодавцю на період понад 80 календарних днів, штраф встановлюється у розмірі 90% від суми річної орендної плати за користування приміщенням.

На виконання умов договору орендодавець за актом прийому-передачі житлового приміщення від 09.01.2009 р. передав орендарю квартиру АДРЕСА_1, для тимчасового проживання родини гр. ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору неодноразово продовжувався сторонами, про що свідчать додаткові угоди № 1 від 23.03.09 р. - до 30.09.09 р., № 2 від 12.10.09 р. - до 31.03.10 р., № 3 від 09.04.10 р. - до 30.09.10 р., № 4 від 28.09.10 р. - до 31.03.11 р., № 5 від 23.03.11 р. - до 30.09.11 р., № 6 від 30.09.11 р. - до 31.03.12 р., № 7 від 24.04.12 р. - до 30.09.12 р., № 8 від 29.11.12 р. - до 31.03.13 р., № 9 від 23.04.13 р. - до 30.09.13 р., № 10 від 28.10.13 р. - до 31.03.14 р., № 11 від 22.05.14 р. - до 30.09.14 р., № 12 від 27.11.14 р. - до 30.03.15 р., № 13 від 06.04.15 р. - до 30.09.15 р., № 14 від 22.10.15 р. - до 31.03.16 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2016 р. за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" про виселення у справі №910/10628/16 встановлено, що в порядку, визначеному пунктом 5.2 договору орендар до орендодавця з заявою про продовження дії спірного договору не звертався, натомість позивачем у законодавчо визначений строк (ст. 17 Закону) була направлена відповідачу заява про припинення дії договору, а тому відповідно договір є припиненим з 01.04.2016 р. Вказаним рішенням виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" з вказаного вище житлового приміщення, за актом прийому-передачі.

На виконання наказу господарського суду міста Києва від 23.08.2016 р. у справі №910/10628/16 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві відповідача було примусово виселено зі спірного приміщення, про що було складено акт державного виконавця від 20.06.2017 р.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідача 20.06.2017 р. було виселено з орендованого приміщення, проте у нього наявна заборгованість по оплаті орендних платежів, у зв'язку із чим позивач просив стягнути з останнього 176 180,66 грн., з яких: сума основного боргу - 22 350,15 грн., пеня - 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів - 19 492,56 грн., неустойка - 97 462,80 грн., штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди - 35 086,61 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в порушення умов договору та не виконуючи рішення суду відповідач продовжував безпідставно користуватися приміщенням та не сплачував орендні платежі, у зв'язку із чим утворилася заборгованість по оплаті орендних платежів за фактичне користування приміщенням (з грудня 2016 р. по день виселення, тобто до 20.06.2017 р.), яка становить 22 350,15 грн., що підлягає стягненню на користь позивача. Враховуючи несвоєчасне повернення відповідачем об'єкту оренди та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу за несвоєчасне внесення орендних платежів та штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 1 788,54 грн., штраф за несвоєчасне внесення орендних платежів у розмірі 19 492,56 грн. та штраф за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у розмірі 35 086,61 грн. Також, судом першої інстанції було задоволено вимогу позивача про стягнення неустойки у сумі - 97 462,80 грн., проте за клопотанням відповідача її було зменшено до 48 731,40 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Водночас, оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1 Закону регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що відносини щодо оренди державного майна регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Колегією суддів встановлено, що жодних рішень про продовження строку дії договору оренди не приймалось, інших договорів про продовження строку дії договору між сторонами не укладалось, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір припинив свою дію 01.04.2016 р. року з огляду на закінчення строку, на який його було укладено. Обставини припинення договору оренди 01.04.2016 року встановленні також господарським судом в справі № 910/10628/16 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" про виселення

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2016 р. у справі №910/10628/16 також було вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" з вказаного вище житлового приміщення та передати його Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд за актом прийому-передачі.

Однак, відповідач після закінчення строку дії договору не повернув позивачу, як орендодавцю, майно з орендного користування, а повернув його лише 20.06.2017 року на підставі наказу господарського суду міста Києва від 23.08.2016 р. у справі №910/10628/16, що підтверджується актом державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що неповернення об'єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії договору по червень 2017 року відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Таким чином, неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що неустойка, яка передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є спеціальною мірою відповідальності наймача орендованого майна, яка застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна.

В той же час, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги у даній справі в частині стягнення з відповідача одночасно і орендної плати, і неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, не врахував того, що передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 Господарського кодексу України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно оренду плату та неустойку, передбачену частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

Оскільки договір оренди припинений 01.04.2016 р., а тому до спірних правовідносин підлягає застосовуванню положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України в частині нарахування неустойки у вигляді подвійного розміру орендної плати, а не умови договору щодо сплати суми орендної плати.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 22 350,15 грн. орендних платежів на підставі договору оренди, який припинився, задоволенню не підлягають. В той же час, позовні вимоги в частині стягнення 97 462,80 грн. неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України підлягають задоволенню.

Місцевий господарський суд, на підставі клопотання відповідача зменшив розмір неустойки до 48 731,40 грн., пославшись на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України (в редакції станом на момент винесення рішення), оскільки розмір основної заборгованості становить 22 350,15 грн., а розмір неустойки, заявлений позивачем до стягнення - 97 462,80 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України (в редакції станом на момент винесення рішення) господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вже було зазначено вище, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Отже, розмір неустойки, нарахований саме на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України та не може бути зменшений на підставі ч.3 ст.83 ГПК України (в редакції станом на момент винесення рішення).

Стосовно нарахованих позивачем пені у розмірі 1 788,54 грн., штрафу за несвоєчасне внесення орендних платежів у сумі 19 492,56 грн. та штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди у сумі 35 086,61 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, застосування до відповідача такої міри відповідальності як нарахування та стягнення пені і штрафу можливе лише за умови чинності договору оренди та наявності порушення під час дії такого договору.

Як було встановлено колегією суддів вище, договір оренди припинений з 01.04.2016 р., а тому нарахування позивачем з 01.12.2016 р. по 20.06.2017 р. пені, штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди та штрафу за несвоєчасне внесення орендних платежів на порушення, яке мало місце після припинення дії договору, тобто з грудня 2016 р. по день виселення (20.06.2017 р.), є неправомірним та безпідставним.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 788,54 грн. пені, 19 492,56 грн. штрафу за несвоєчасне внесення орендних платежів та 35 086,61 грн. штрафу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/17296/17 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/17296/17 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2017 року у справі № 910/17296/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" (03028, м. Київ, Стратегічне шосе, буд. 15, код 34568757) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34; код 31454734) неустойку у розмірі 97 462,80 грн. та 1 461,94 грн. судового збору за подання позову.

В іншій частині позову відмовити .

3. Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34; код 31454734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра-Україна технології бетону" (03028, м. Київ, Стратегічне шосе, буд. 15, код 34568757) 932,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 р. у справі № 910/17296/17.

6. Матеріали справи № 910/17296/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.04.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко