Рішення

від 07.12.2017 по справі 921/708/16-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 грудня 2017 рокуСправа № 921/708/16-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючої судді Бурди Н.М. , судді Шумського І.П. , судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ", вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-Страхування", вул. Борщагівська, 154, м. Київ

про cтягнення заборгованості в сумі 322 470,20 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ", вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ.

про тлумачення договору лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат, визнання недійсним з моменту його укладення договору фінансового лізингу 4130-01/12/15-Н до Генерального Договору № 4130 від 15.12.2015 укладеного між ТзОВ "Український лізинговий фонд" та ТзОВ "Газ.Пласт", визнання недійсним з моменту його укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 укладеного ТзОВ "Український лізинговий фонд" з ТзОВ "Газ.Пласт".

За участі представників сторін:

позивача (за первісним позовом): Тараненко А.Ю., довіреність № 17 від 21.03.2017;

третьої особи на стороні позивача (за первісним позовом): не з'явився

відповідача (за первісним позовом): Парубій І.М., довіреність № 12; від 23.03.16

третьої особи на стороні відповідача (за первісним позовом): не з'явився;

позивача (за зустрічним позовом): Парубій І.М., довіреність № 12;

відповідач - 1 (за зустрічним позовом): Тараненко А.Ю., довіреність № 315 від 11.04.2017.

відповідач - 2 (за зустрічним позовом): Тараненко А.Ю., довіреність № 17 від 21.03.2017.

Суть справи:

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу у даній справі здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду", у відповідності до ст. 81-1 ГПК України (для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N125TE25D8010599A1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ" про cтягнення заборгованості в сумі 347 224,01 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2016р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.12.2016, з подальшим його неодноразовим відкладенням.

Склад суду по розгляду даної справи неодноразово змінювався, а саме:

- ухвалою господарського суду від 24.01.2017 р. справу № 921/708/16-г/4 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Бурда Н.М., суддя Півторак М.Є. та суддя Сидорук А.М. ;

- 09.03.2017р., на підставі розпорядження керівника апарату від 09.03.2017р., відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено заміну члена колегії Півторака М.Є. на суддю Охотницьку Н.В., у зв'язку із чим справа прийнята до провадження у складі колегії суддів : головуюча суддя Бурда Н.М., судді А.М. Сидорук та Н.В. Охотницька;

- з огляду на перебування судді Охотницької Н.В. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого введено в склад колегії по розгляду даної справи суддю М.С. Стадник, а відтак ухвалою суду від 06.07.2017 справу № 921/708/16-г/4 прийнято до провадження у новому складі суду: головуюча суддя Бурда Н.М., суддя А.М. Сидорук та суддя М.С. Стадник;-

- востаннє матеріали справи №921/708/16-г/4 прийнято до провадження судом у складі: головуючого судді Н.М. Бурди, суддів І.П.Шумського та Н.О.Андрусик (ухвала від 21.08.2017).

06.12.2016 позивачем подано уточнення до позовної заяви №25924 від 02.12.2016, у якому ТОВ"Український лізинговий фонд" просить суд стягнути з ТОВ "ГАЗ.ПЛАСТ" заборгованість в сумі 322 470,20 грн з яких: 227 635 (двісті двадцять сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 96 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів; 14 704 (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн 86 коп. пені; 1 462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн 35 коп. З % річних ; 32 376 (тридцять дві тисячі триста сімдесят шість) грн 15 коп. штрафу; 1 290 (одну тисячу двісті дев'яносто) грн 88 коп. інфляційних нарахувань; 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн 00 коп. збитків за неповернення предмету лізингу, що судом розцінено як заяву про зменшення позовних вимог та задоволено як таку, що подана у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому даний спір розглядається з врахуванням зменшених позовних вимог.

20.12.2016 через канцелярію суду від ТОВ "ГАЗ.ПЛАСТ" подано клопотання б/н від 19.12.2016 про залучення до розгляду у справі №921/708/16-г/4 в якості співвідповідача ПАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", проти чого заперечував позивач з підстав, зазначених у поданій ним заяві б/н від 28.12.2016 (вх.номер 3004 від 03.01.2017).

11.01.2017 відповідачем подано відзив на позовну заяву та її уточнення від 05.01.2017, у якій проти позову заперечив, зокрема, з огляду на те, що пред'явлення будь-яких позовів до ТОВ "Газ.Пласт" щодо стягнення лізингових платежів до закінчення розгляду кримінальної справи №607/5467/16-к є передчасним, оскільки у нього (відповідача) предмет лізингу відсутній, пошкоджений транспортний засіб вилучений на штрафмайданчик, а його повернення можливе лише на підставі письмового звернення власника, яким ТОВ "Газ.Пласт" щодо предмету лізингу не є.

23.01.2017 представником відповідача подано клопотання про зупинення розгляду справи №921/708/16-г/4 до закінчення розгляду Тернопільським міськрайонним судом кримінальної справи №607/5467/16-к (головуючий суддя Тернопільського міськрайонного суду Кунцьо С.В.) та вступу вироку в законну силу.

24.01.2017 позивачем подано пояснення б/н від 23.01.2017 , у якому він проти зупинення провадження у даній справі заперечував, посилаючись на те, що 26.02.2016р. дійсно сталося викрадення предмету лізингу за договором фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н, а дані про це кримінальне правопорушення було внесено 26.02.2016 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016210010000734. Під час розслідування вищевказаного кримінального провадження ТОВ "Український лізинговий фонд" надав згоду на передачу ТОВ "ГАЗ.ПЛАСТ" предмету лізингу на відповідальне зберігання (копія листа № 20595 від 18.04.2016 додана до матеріалів справи). Даний транспортний засіб було забрано із штраф майданчика страховою компанією за власний рахунок, проведено експертизу та передано ТОВ "ГАЗ. ПЛАСТ". Водночас вважає доводи відповідача про те, що стягнення лізингових платежів є передчасним до розгляду вищевказаної кримінальної справи, невірними, посилаючись при цьому на п. 2.11. Генерального договору фінансового лізингу.

15.02.2016 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача (вх. № 5970 від 15.02.2017р.), згідно поданого клопотання останній зазначає, що між Страховою компанією "Арсенал страхування" та ТзОВ "Український лізинговий фонд" укладено генеральний договір № 108/13-Т/Ц2 від 10 вересня 2013р. добровільного страхування наземного транспорту. На виконання цього Генерального Договору страхування між ТзОВ "Газ.Пласт" і ТзОВ "УЛФ" та п. 5 Договору лізингу "СТРАХУВАННЯ" як невід'ємний додаток до Договору лізингу було укладено Договір "Про страхування" за яким вигодонабувачем являється ТзОВ "УЛФ". І оскільки ТзОВ "Газ.Пласт" у повній мірі оплатило СК "Арсенал страхування" кошти відповідно до полісу №АІ/8966102 "Обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" автомобіль - предмет лізингу Honda Accord був застрахований від нещасного випадку і ДТП у ПАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", про що свідчить витяг з Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, а тому слід вважати, що за даним позовом відповідачем у справі має виступати саме СК "Арсенал страхування".

06.04.2017р. позивачем подано заяву №УФ-001941 від 04.04.2017р. про заміну ТОВ "Український лізинговий фонд" на його процесуального правонаступника - ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" в порядку ст. 25 ГПК України у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні.

Розглянувши зазначені вище клопотання сторін, господарським судом згідно з ухвалою від 06.04.2017 здійснено процесуальне правонаступництво, внаслідок якого замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", ( пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ , ідент. код 37859096) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, ідент. код 41110750); залучено до участі у справі № 921/708/16-г/4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, ідент. код 33908322), а провадження у даній справі зупинено до набрання вироком Тернопільського міськрайонного суду у кримінальній справі №607/5467/16-к від 28.02.2017р. законної сили.

02.06.2017 через канцелярію суду подано клопотання про поновлення провадження по справі (вх.№ 12112 від 02.06.2017) у зв'язку з тим, що вирок Тернопільського міськрайонного суду у кримінальній справі № 607/5467/16-к від 28.02.2017 набрав законної сили 17.05.2017. З огляду на те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали, ухвалою суду від 06.07.2017 справу № 921/708/16-г/4 провадження у даній справі поновлено.

01.08.2017 позивачем через канцелярію подано письмові пояснення (вх. № 14947 від 01.08.2017), надані з врахуванням обставин, встановлених в межах розгляду кримінальної справи, згідно яких зазначив, що 26.08.2016 ТОВ Український лізинговий фонд було одержано відмову ПАТ "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" у виплаті страхового відшкодування та повідомлено , що даний випадок не є страховим, посилаючись при цьому на п. 25.2.21 Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013. Вироком Тернопільського міськрайонного суду у кримінальній справі № 607/5467/16-к від 28.02.2017 (набрав законної сили 17.05.2017) встановлено, що водій ТОВ Газ.Пласт Кухарук Р.О. , який мав право керування предметом лізингу, добровільно передав ключі від транспортного засобу засудженому ОСОБА_5, яким і було вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 289 ККУ. З огляду на встановлені у зазначеному вироку обставини, ТОВ Український лізинговий фонд повторно звернулось до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" з листом від 21.07.2017 за вих. № 28410 про перегляд рішення страховика на підставі вироку суду №607/5467/16-к від 28.02.2017 та отримало негативну відповідь, оскільки останнім зазначено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду підтверджено обставини, на підставі яких Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" відмовило у виплаті страхового відшкодування. З огляду на викладене, позивач вважає заявлені позовні вимоги про стягнення лізингових платежів правомірними та обґрунтованими.

01.08.2017 відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 14905 від 01.08.2017), у якому він звертає увагу суду на те, що договір фінансового лізингу є змішаним, оскільки містить елементи як договорів оренди так і купівлі-продажу, у звязку із чим ТОВ Газ.Пласт вважає, що обов'язок сплати лізингових платежів у нього, як сторони такого правочину, настає тільки при умові користування транспортним засобом. А так як вироком Тернопільського міськрайонного суду встановлено факт фактичного знищення транспортного засобу, а користування предметом лізингу не відбувалось через означену обставину та вилучення Предмета лізингу поліцією, а тому позов про стягнення лізингових платежів та нарахованих позивачем штрафних санкцій за їх несвоєчасну оплату, є безпідставним та просить відмовити у його задоволенні.

19.09.2017 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" через канцелярію суду подано пояснення до справи № 140917-44/10 від 14.09.2017 (вх.№ 17308 від 19.09.2017), у яких серед іншого повідомляє суд про наявність рішення ПрАТ СК Арсенал Страхування про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування. Крім того третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заявлено клопотання про розгляд справи без участі її уповноваженого представника.

17.10.2017 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача (вх. № 18673 від 17.10.2017), яке колегією суддів відхилено з підстав, зазначених в ухвалі від 19.10.2017.

18.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ", м. Кременець, Тернопільська область подано зустрічну позовну заяву № б/н від 17.10.2017 про тлумачення умов договору та про визнання договору недійсним до Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", м. Київ, про тлумачення договору лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат, визнання ним недійсним з моменту його укладення договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н до Генерального Договору № 4130 від 15.12.2015 укладеного між ТзОВ "Український лізинговий фонд" та ТзОВ "Газ.Пласт", визнання недійсним з моменту його укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 укладеного ТзОВ "Український лізинговий фонд" з ТзОВ "Газ.Пласт", яка колегією суддів прийнята для спільного розгляду з первісним позовом згідно ухвали від 19.10.2017.

Також 18.10.2017 відповідачем за первісним позовом подано клопотання (вх. № 18777 від 18.10.2017) про призначення судово - економічної експертизи у даній справі, а 25.10.2017 доповнення до вказаного клопотання б/н від 23.10.2017, обґрунтоване відсутністю фахових знань в галузі фінансів, що в свою чергу унеможливлює визначення правильності нарахування суми позову. Позивач по первісному позову проти призначення такої експертизи заперечував (заперечення на клопотання щодо призначення судової експертизи № УФ-005558 від 21.11.2017 (вх. № 20667 від 21.11.2017). Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання про призначення судової експертизи та заперечення щодо цього , дійшла висновку про його відхилення з підстав, зазначених в ухвалі від 23.11.2017.

25.10.2017 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи № б/н від 24.10.2017 (вх. № 19230 від 25.10.2017), у якому серед іншого звернуто увагу суду на необхідності залучення до участі у справі в порядку ст. 24 ГПК України Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", як співвідповідача у зустрічному позові.

З врахуванням клопотання позивача по первісному позову ТзОВ "УЛФ-Фінанс", згідно з ухвалою суду від 26.10.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (по первісному позову) залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ.

Також 26.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ" подано зустрічну позовну заяву № б/н від 24.10.2017 (вх. № 658 від 26.10.2017) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" про стягнення зайво сплачених коштів, у прийнятті якої колегія суддів відмовила, про що зазначено у винесеній ухвалі від 26.10.2017.

20.11.2017 через канцелярію суду позивачем (за зустрічним позовом) подано заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 20571 від 20.11.2017), у якій просить стягнути з ТзОВ "Український лізинговий фонд" на користь ТзОВ "Газ.Пласт" 883077, 55 грн, які сплачені при виконанні Договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н до Договору № 4130 від 15.12.2015. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів відхилила її з урахуванням підстав, зазначених в ухвалі від 23.11.2017.

21.11.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" ( відповідача - 1за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічну позовну заяву № б/н від 20.11.2017 (вх. № 20664 (е) від 21.11.2017), у якому просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ТзОВ "Газ.Пласт" у повному обсязі та з підстав, викладених у поданому ним відзиві .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (відповідач - 1 за зустрічним позовом та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (по первісному позову)) участі представника у судових засіданнях не забезпечило, жодних клопотань не заявляло, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

У судовому засіданні, яке відбулось 07.12.2017р. у режимі відео конференції, представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю та з підстав, зазначених у позові та письмових поясненнях, а проти зустрічного позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом в даному судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ТзОВ "УЛФ-Фінанс" щодо стягнення лізингових платежів заперечував з огляду на обставини, викладені ним у відзиві та інших письмових запереченнях на позов, поданих в ході розгляду справи, а також просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.

У відповідності до ст. 77 ГПК України в судових засіданнях розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 07.12.2017) для надання можливості сторонам подати додаткові докази на підтвердження заявлених ними вимог та заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третіх осіб по первісному та зустрічному позову, а також додатково представлені ними докази, колегією суддів встановлено таке:

15 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗ.ПЛАСТ (Лізингоодержувач ) був укладений Генеральний договір фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 р. (надалі - Генеральний договір), згідно п.1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" зобов'язалось набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі по тексту Предмет лізингу ), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному Договорі фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною Генерального договору, а Лізингоодержувач в свою чергу - прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов цього Генерального договору та відповідного Договору, а в кінці строку дії цього договору - право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у відповідному Договорі.

Сторонами погоджено, що всі платежі за користування відповідним Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків, Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем то факсу та/або на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу і винагороду (комісію) Лізингодавця за наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у Додатках до цього Генерального договору та/або до відповідного Договору (п.2.1. Генерального договору).

Також в розділі 7 Генерального договору сторонами передбачено відповідальність Лізингоодержувача за несвоєчасну сплату лізингових платежів.

Зокрема, відповідно до п.п.7.1.1-7.1.2 Генерального договору за несвоєчасну оплату лізингових платежів за відповідним договором та інших платежів, передбачених Генеральним договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту Генерального договору не застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості. У разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за відповідним Договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Генерального договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 (двох) до 10 (десяти) днів - у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми простроченої заборгованості, від 11 (одинадцяти) до 20 (двадцяти) днів - 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості, понад 20 (двадцять) днів - 15% (п'ятнадцять відсотків) від суми простроченої заборгованості.

Порядок дострокового розірвання Генерального договору та повернення предмету лізингу визначено у розділі 11 Дострокове розірвання договору. Повернення предмета лізингу даного договору. Так пунктом 11.2.1. передбачено, що Лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від Договору та вилучити Предмет лізингу у випадку, коли Лізингоодержувич не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.

Відповідно до пункту 11.4. Генерального договору у разі, якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення Лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, Лізингоодержувач не усуне визначені в повідомленні порушення або не викупить Предмет лізингу, Лізингодавець направляє на юридичну адресу Лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від Договору (його розірвання) із зазначенням дати розірвання Договору та дати і місця повернення Предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі Лізингодавцю.

Водночас, Сторони дійшли згоди про те, що вилучення Предмета лізингу, припинення (відмова від Договору та або Генерального договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати усіх нарахованих та несплачених платежів згідно з відповідним Договором та/або Генеральним договором. Сторони також узгодили, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від відповідного Договору та /або Генерального договору (розірвання Генерального договору ) Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів відповідного Договору; витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з виконанням Договору, а також передбачені Генеральним договором або чинним законодавством України штрафні санкції (п. 11.8. Генерального договору).

Відповідно до п. 5.1. Генерального договору, з метою зменшення ризиків володіння та користування Предмет лізингу, зазначений у відповідному Договорі, обов'язково повинен бути застрахований протягом усього терміну дії відповідного Договору за ризиками страхування КАСКО та цивільної відповідальності (ЦВ) та на вимогу Лізингоодержувача іншими, зазначеними у відповідному Договорі. Лізингоодержувач самостійно здійснює страхування Предмета лізингу і визначає страхову компанію. Види страхування кожного Предмета лізингу, франшиза за кожним видом страхування, територія дії певного виду страхування зазначаються у відповідному Договорі.

Перелік страхових ризиків за кожним видом страхування, права та обов'язки Сторін, дії Лізингоодержувача у разі настання страхового випадку, документи, які Лізингоодержувач зобов'язаний надати у разі настання страхового випадку, зазначаються в Додатку Про страхування , який є невід'ємною частиною цього Генерального договору. Лізингоодержувача зобов'язаний належним чином, своєчасно та в повному обсязі виконувати і дотримуватися умов Додатку Про страхування ( п. 5.4. Генерального Договору).

15 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗ.ПЛАСТ був укладений Договір фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н (надалі Договір фінансового лізингу) до Генерального договору фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 р., невід'ємними додатками до якого є Додаток №1 Графік внесення лізингових платежів та Додаток №2 Специфікація Так у п 8 вказаного Договору фінансового лізингу зазначено, що загальна сума лізингових платежів на дату його укладення становила 1 147 953,37 грн, а загальна вартість Предмета лізингу складала 900 000 грн (п. 3.1.1. Договору).

25.12.2015р. між сторонами також підписано Додаткову угоду №1 до Договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015р., у якій вони дійшли згоди щодо змісту п. 6 Договору, а саме місця передачі Предмета лізингу.

Також 10 вересня 2013 р. між Страховою компанією "Арсенал страхування" та ТзОВ "Український лізинговий фонд" укладено Генеральний договір № 108/13-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту (надалі Договір страхування), за умовами якого Страховиком є - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", Страхувальником являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Лізинговий Фонд", вигодонабувачем - ТзОВ "Український Лізинговий Фонд", на підставі якого в подальшому було укладено Додаток №4 до Генерального договору № 108/13-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту (надалі Додаток №4), як невід'ємний його додаток, згідно з яким застрахованим транспортним засобом визначено - HONDA Accord, 2015 року випуску, № шасі НОМЕР_3, експлуатантом вказаного транспортного засобу - ТОВ Газ.Пласт на підставі договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015, строк дії якого з 25.12.2015 по 24.12.2015 (п. 8 Додатку №4).

На виконання взятих на себе згідно з умовами Генерального договору фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 р. та договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н зобов'язань позивачем на підставі договору купівлі-продажу №023/15 від 16.12.2015р. придбано визначений сторонами Предмет лізингу, а саме: автомобіль HONDA Accord, 2015 року випуску, № шасі НОМЕР_3, № двигуна НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_1 та передано його у користування Відповідачу на підставі Акту прийому-передачі предмета лізингу від 28.12.2015 року, згідно Специфікації та Акту огляду реалізованого транспортного засобу №023/15 від 16.12.2015, як невід'ємних додатків до Договору купівлі-продажу №023/15 від 16.12.2015.

Як вбачається з даного Акту приймання-передачі 28.15.2015р., підписаного представниками сторін та засвідченого відтисками їх печаток, Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в робочому стані Предмет лізингу в придатному стані для викоростання за призначенням.

Однак, позивач за первісним позовом стверджує, що Лізингоодержувач взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів виконував неналежно, в зв'язку з чим утворилась значна заборгованість, яка не була ним сплачена добровільно.

Так з метою добровільного врегулювання спору в досудовому порядку Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача було направлено лист-вимогу вих. № 2633-УПК від 30.09.2016 щодо сплати заборгованості, яка станом на момент пред'явлення вимоги складала 225 844,91 грн. Доказом надіслання зазначеного листа адресату є долучена до матеріалів справи копія опису вкладення у цінний лист ф. 107 №0420521539355.

В подальшому, з огляду на невиконання вимог позивача щодо погашення лізингових платежів, "Український Лізинговий Фонд" 28.10.2016р. на адресу ТОВ Газ.Пласт надіслано повідомлення №2635-УПК про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу з 28.10.2016, у якому, посилаючись на п. 11.2.1. Генерального договору фінансового лізингу, Лізинигодавець в односторонньому досудовому порядку, передбаченому п. 11.4 Договору, відмовився від Договору фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н від 15.12.2015р. та вимагав протягом 7 днів, з моменту направлення даного повідомлення, повернути Предмет лізингу (копія опису вкладення у цінний лист ф. 107 №0420521539401 від 28.10.2016 про надіслання повідомлення адресату знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг та п. 11.4. розділу Зміст договору Генерального Договору, Лізингодавець повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору шляхом направлення відповідного повідомлення, у зв'язку з чим вважає Договір фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н від 15.12.2015р. розірваним з 28.10.2016 р. в односторонньому порядку.

З огляду на викладене, за відповідачем за первісним позовом - ТОВ Газ.Пласт станом на день звернення з позовом до суду (17.11.2016) числиться борг зі сплати лізингових платежів за період з 25.06.2016 по 28.10.2016 в сумі 227 635,96 грн, який складається з оплати частини вартості предмета лізингу та винагороди (комісії) згідно з Додатком №1 до Договору №4130-01/12/15-Н від 15.12.2017 Графік внесення лізингових платежів .

17 березня 2017 року відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2016р., ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" набуло всі права та обов'язки ТОВ "Український лізинговий фонд", в тому числі і за Договором фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015р. (згідно витягу з Додатку №2 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017р.), а отже в зобов'язанні за Договором фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015 р. відбулась зміна кредитора, у зв'язку із чим господарським судом згідно з ухвалою від 06.04.2017 здійснено процесуальне правонаступництво, внаслідок якого замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", ( пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ , ідент. код 37859096) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" (пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, ідент. код 41110750).

Також в процесі розгляду спору відповідачем повідомлено суд про те, що 26.02.2016 відбулося викрадення Предмету лізингу - HONDA Accord, 2015 року випуску, № шасі НОМЕР_3 за договором фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015 стажером автомийки (адреса: м. Тернопіль, вул. Ст. Будного буд. 18) ОСОБА_5, а дані про це кримінальне правопорушення 26.02.2016 було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016210010000734. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Предмет лізингу був майже повністю знищений і використанню та відновленню не підлягає, що встановлено експертизою, проведеною в рамках провадження по розгляду кримінальної справи №607/5467/16-к.

Заявою від 26.02.2016 директором ТзОВ Газ.Пласт ОСОБА_7 було повідомлено Страховика - ПРАТ СК Арсенал страхування про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу шляхом подання відповідної заяви, одержаної представником страховика 01.03.2017.

У відповідь на одержану заяву, ПРАТ СК Арсенал страхування листом від 26.08.2016 повідомив Страхувальника - ТОВ Український лізинговий фонд про невизнання даного випадку страховим та відмову у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи тим, що відповідно до п. 25.2.21 Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №108/13-Т/Ц2 від 10.09.2013 р. дані дії не підпадають під визначення страхового випадку.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду у справі №607/5467/16-к від 28.02.2017 (який набрав законної сили 17.05.2017) по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 289, ч. 1 ст. 286 КК встановлено, що водій ТОВ ГАЗ.ПЛАСТ - ОСОБА_8, який мав право керування предметом лізингу - автомобілем HONDA Accord, 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, добровільно передав ключі від вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_5, який не був працівником автомийки. Не маючи ні дійсного, ні уявного права на керування транспортним засобом, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. З ст. 289 КК України.

21.07.2017 ТОВ Український лізинговий фонд повторно звернулося до ПАТ СК Арсенал страхування з листом за вих. №28410 про перегляд рішення страховика на підставі вироку суду №607/5467/16-к від 28.02.2017, та отримало негативну відповідь Страховика (лист від 01.08.2017) , у якій зазначено, зокрема, що вироком Тернопільського міськрайонного суду підтверджено обставини, на підставі яких Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал-Страхування" відмовило у виплаті страхового відшкодування, а саме - встановлено факт добровільної передачі ключів від транспортного засобу.

Враховуючи встановлені вироком суду №607/5467/16-к від 28.02.2017 у кримінальній справі обставини, а також з огляду на умови укладених між сторонами правочинів: Генерального договору фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015, договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н та Генерального договору № 108/13-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту, позивач вважає, що знищення Предмета лізингу внаслідок випадку, що не визнається страховим, не є підставою для звільнення Лізингоодержувача - ТзОВ "Газ.Пласт" від сплати понесених Ліингодавцем збитків на суму 322 470,20 грн, з яких: 227 635 (двісті двадцять сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 96 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів; 14 704 (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн 86 коп. пені; 1 462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн 35 коп. З % річних ; 32 376 (тридцять дві тисячі триста сімдесят шість) грн 15 коп. штрафу; 1 290 (одну тисячу двісті дев'яносто) грн 88 коп. інфляційних нарахувань; 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн 00 коп. збитків, завдних неповерненням предмета лізингу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Водночас, не погоджуючись із поданим позовом, 18.10.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ" подано зустрічну позовну заяву № б/н від 17.10.2017 про:

- тлумачення договору лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат, а саме : розтлумачити Договір лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат і, враховуючи його вимоги, вимоги договору страхування, укладеного ТзОВ "УЛФ" із СК "Арсенал Страхування" та чинне законодавство України, чи являється протиправне заволодіння сторонніми особами 26.02.2016 предметом лізингу страховим випадком (враховуючи факти встановлені вироком Тернопільського міськрайонного суду №60/5467/16-к) ;

- визнання недійсним з моменту його укладення договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н до Генерального Договору № 4130 від 15.12.2015 укладеного між ТзОВ "Український лізинговий фонд" та ТзОВ "Газ.Пласт",

- визнання недійсним з моменту його укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 укладеного ТзОВ "Український лізинговий фонд" з ТзОВ "Газ.Пласт" , обґрунтовуючи свої вимоги наступним чином:

- Генеральний договір фінансового лізингу №4130 від 15.12.2015 містить розділ Умови страхування предмета лізингу , у пункті 3 якого Перелік страхових ризиків КАСКО, ЦВ, за якими може здійснюватися страхування. Виключення зі страхових випадків , зазначено, що:

3.1. В рамках та на умовах цього Додатку будуть застраховані наступні ризики, пов'язані з:

3.1.1. пошкодженням/знищенням/викраденням Предмета лізингу (КАСКО);

3.1.2. відшкодуванням шкоди, заподіяній майну, життю, здоров'ю та працездатності третіх осіб під час експлуатації Предмета лізингу (ЦВ).

3.2. За видом страхування КАСКО та ЦВ будуть застраховані майнові інтереси, пов'язані з настанням наступних страхових випадків:

3.2.1.КАСКО:

- викрадення (незаконне заволодіння) Предмета лізингу;

- протиправні дії третіх осіб;

- дорожньо-транспортна пригода;

- стихійні лиха;

- пожежа;

- вибух;

- напад тварин.

З огляду на вказані вище обставини щодо неправомірного заволодіння транспортним засобом і подальшого його знищення, а також відмову ПрАТ СК Арсенал Страхування у виплаті страхового відшкодування через невизнання даного випадку страховим, між ТзОВ Газ.Пласт , ТзОВ УЛФ та ПрАТ СК Арсенал Страхування є наявними істотні розбіжності в трактуванні вказаних умов договору, а відтак позивач по зустрічному позову вважає за необхідне просити колегію суддів розтлумачити умови Договору лізингу в частині страхування через призму подій, посилаючись при цьому на приписи норм ст.ст. 213, 627 ЦК України;

- позивач по зустрічному позову вважає, що у Лізингоодержувача відпали підстави для сплати чергових лізингових платежів з моменту фактичного знищення транспортного засобу, який вибув з його володіння 26.02.2016 (дата викрадення). При цьому він посилається на те, що договір фінансового лізингу за своєю природою є змішаним, тобто поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу, які в свою чергу регулюються як положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, так і ЗУ Про фінансовий лізинг . І оскільки за договором лізингу майновий інтерес Лізингоодержувача полягає у можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність, на що і розраховував позивач по зустрічному позову, укладаючи Договір фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н до Генерального договору фінансового лізингу №4130 від 15.12.2015, однак ТОВ УЛФ (Лізингодавець) ввів його в оману, усвідомлюючи неможливість виконання умов правочину у разі виникнення ризикових ситуацій, про що свідчить невжиття ним належних дієвих заходів, спрямованих на одержання коштів по страховому випадку, більше того ним, як власником автомобіля, не вчинено жодних дій по поверненню йому вилученого автомобіля, а відтак, за приписами ст. 230 ЦК України, такий правочин слід визнати недійсним;

- вимога про визнання недійсним з моменту його укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 укладеного ТзОВ "Український лізинговий фонд" з ТзОВ "Газ.Пласт" обґрунтована позивачем по зустрічному позову припущенням , що цей правочин укладено з метою порушення прав ТзОВ Газ.Пласт та введенння його в оману, оскільки ТзОВ УЛФ-Фінанс не несе усієї повноти відповідальності, яке має нести ТзОВ УЛФ , як сторона за Договором лізингу (зокрема, щодо повернення сплачених Лізингоодержувачем сум чи надання іншого транспортного засобу як предмета лізингу). Крім того, ТзОВ Газ.Пласт висловлено припущення щодо наявної ТзОВ УЛФ-Фінанс та ТзОВ УЛФ змови, спрямованої на порушення прав товариства з метою неправомірного стягнення коштів.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог по первісному позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

В силу вимог ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобов'язання. Аналогічні положення містить ст.174 ГК України.

У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору. Зміст договору складається з умов, які визначаються на власний розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір, підписаний сторонами, є обов'язковим для виконання кожною із сторін.

В силу ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 628 Цивільного кодексу України також вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як свідчать наявні у справі докази, між сторонами у справі внаслідок укладення Генерального договору фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 та договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015 виникли правовідносини, що випливають із договору лізингу, відповідно до якого та в силу приписів ст. 806 ЦК України одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статі 292 ГК України лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим кодексом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Спеціальна нормативна база у сфері регулювання відносин лізингу складається зі статей 806- 809 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України від 16 грудня 1997 № 723/97-ВР Про фінансовий лізинг (далі - Закон № 723/97-ВР), що є спеціальним законом у сфері фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 1 Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно норм ст. 16 Закону лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Судом встановлено, що 15 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГАЗ.ПЛАСТ (Лізингоодержувач ) було укладено Генеральний договір фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 р. (надалі - Генеральний договір) та договір фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н (надалі Договір) до Генерального договору фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 (невід'ємними додатками до якого є Додаток №1 Графік внесення лізингових платежів та Додаток №2 Специфікація ), у відповідності до яких Лізингодавцем на підставі договору купівлі-продажу №023/15 від 16.12.2015р. придбано визначений сторонами Предмет лізингу, а саме: автомобіль HONDA Accord, 2015 року випуску, № шасі НОМЕР_3, № двигуна НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_1 та передано його у користування Відповідачу на підставі Акту прийому-передачі предмета лізингу від 28.12.2015 року згідно Специфікації та Акту огляду реалізованого транспортного засобу №023/15 від 16.12.2015, як невід'ємних додатків до Договору купівлі-продажу №023/15 від 16.12.2015.

Як вбачається з Акту приймання-передачі 28.15.2015р., підписаного представниками сторін та засвідченого відтисками їх печаток, Лізингодавець передав Лізингоодержувачу в робочому стані Предмет лізингу в стані придатному для використання за призначенням.

Даний Акт підписано без зауважень зі сторони Лізингоодержувача, що свідчить про відсутність зауважень щодо якості, комплектності, стану і характеристик переданого Предмета лізингу, а отже, відповідач по первісному позову у встановленому Генеральним договором порядку прийняв Предмет лізингу в належному стані та набув права володіння та користування ним.

10 вересня 2013 р. між Страховою компанією "Арсенал страхування" та ТзОВ "Український лізинговий фонд" укладено Генеральний договір № 108/13-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту (надалі Договір страхування), за умовами якого Страховиком є - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", Страхувальником являється Товариство з обмеженою відповідальністю "Український Лізинговий Фонд", вигодонабувачем - ТзОВ "Український Лізинговий Фонд" . Також відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг" та на виконання умов, передбачених п. 5.1.Генерального договору фінансового лізингу між лізингодавцем, як страховиком, та СК "Арсенал страхування" було укладено Додаток №4 до Генерального договору № 108/13-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким застрахованим транспортним засобом визначено - HONDA Accord, 2015 року випуску, № шасі НОМЕР_3, експлуатантом якого визначено - ТОВ Газ.Пласт на підставі договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н від 15.12.2015, строк дії якого з 25.12.2015 по 24.12.2015 (п. 8 Додатку №4). Крім цього вказаний транспортний засіб було застраховано Лізингодавцем 24.12.2015 у ПРАТ СК Арсенал-Страхування на умовах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (копія полісу АІ/8966102 від 24.152.2015 долучена до матеріалів справи).

З огляду на викладене слід вважати, що Лізингодавець свої зобов'язання за Генеральним договором фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 р. та договором фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н до Генерального договору фінансового лізингу N 4130 від 15.12.2015 виконав належним чином та в повному обсязі.

Графіком лізингових платежів, який є Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н, встановлено строки оплати лізингових платежів.

Відповідно до пункту 2 Лізингові платежі, порядок розрахунків розділу Зміст договору Генерального Договору, на Лізингоодержувача покладено обов'язок сплати лізингових платежів, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно Графіком внесення лізингових платежів, що є невід'ємним Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу.

Згідно п.п. 8.1.-8.3. Генерального договору протягом усього терміну дії відповідного Договору Предмет лізингу є власністю Лізингодавця і переходить у власність Лізингоодержувача після закінчення терміну лізингу за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, а також всіх інших платежів за даним договором.

Матеріали справи свідчать і це підтверджується вироком Тернопільського міськрайонного суду у кримінальній справі № 607/5467/16-к від 28.02.2017 (який набрав законної сили 17.05.2017) 26.02.2016 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль HONDA Accord, 2015 року випуску, № шасі НОМЕР_3, № двигуна НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_1 було майже знищено (значні механічні пошкодження деформації і руйнування передньої частини автомобіля) внаслідок протиправних дій третіх осіб, а саме: водій-механік ТОВ Газ-Пласт-Транс Кухарук Р.О., який мав право керування предметом лізингу на підставі дорученн, виданого директором Товариства, добровільно передав ключі від транспортного засобу засудженому ОСОБА_5, яким і було вчинено кримінальне правопорушення, кваліфіковане судом за ч. 3 ст. 289 ККУ, як незаконне заволодіння транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди.

Згідно ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а відтак слід вважати, що обставини, встановлені вироком Тернопільського міськрайонного суду від 28.02.2017 у справі № 607/5467/16-к не потребують повторно доказування в межах розгляду даної справи і є преюдиційними.

Укладаючи Генеральний договір фінансового лізингу, сторони дійшли згоди про те, що відповідно до п. 3.3. розділу Умови страхування предмету лізингу не визнаються страховими випадками події і відшкодовуються Лізингоодержувачем збитки, які настали внаслідок чи під час, зокрема, незаконного заволодіння Предметом лізингу третіми особами, які добровільно допущені Лізингоодержувачем, його довіреною особою, водієм в салон. У випадку невизнання події страховим випадком, а також у разі відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування Лізингоодержувач зобов'язаний відновити Предмет лізингу до первісного стану за власний рахунок (п. 3.4. Генерального договору).

Згідно п. 25.2.21 Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту №108/13-17112 від 10.09.2013 р. не страховим випадком визначаються збитки, що виникли внаслідок добровільної передачі Страхувальником (водієм застрахованого ТЗ) основного та/або додаткового комплекту ключів до замку запалювання ТЗ особі, яка не зазначена в заяві на страхування).

Згідно п. 5.9. зазначеного розділу Генерального договору страхування, у будь-якому разі Лізингоодержувач в повному обсязі зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю (або з дозволу останнього безпосередньо СТО) суму збитків в розмірі франшизи, що виникла при виплаті страхового відшкодування за відповідним Предметом лізингу; відновити Предмет лізингу до початкового стану за свій рахунок або компенсувати відповідні збитки Лізингодавцю - у разі коли страхове відшкодування, отримане Лізингодавцем, не повністю покриває розмір витрат з відновлення стану Предмета лізингу, а також відшкодувати будь-які інші збитки (у тому числі пов'язані з втратою Лізингодавцем страхового покриття з вини Лізингоодержувача або невизнання випадку страховим) згідно з Додатком Про страхування щодо відповідного Предмета лізингу.

Так зібрані у справі докази свідчать про неодноразове спроби позивача по первісному позову ( як страхувальника та вигодонабувача за означеними вище страховими договорами) одержати від Страховика - ПРАТ СК Арсенал страхування виплати страхового відшкодування, у здійсненні яких страховою компанією було відмовлено з огляду на відсутність правових підстав для здійснення такої виплати по заявленому випадку пошкодження застрахованого автомобіля, з врахуванням обставин, що встановлені обвинувальним актом щодо добровільної передачі ключів сторонній особі, що є порушенням п. 25.2.21, 25.4.17, 25.1. Генерального договору № 108/13-Т/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту.

Таким чином, твердження відповідача по первісному позову ТОВ Газ.Пласт про відсутність правових підстав для сплати лізингових платежів з огляду на вибуття із його користування Предмета лізингу не знайшло свого документального підтвердження зібраними у справі доказами.

Згідно зі ст. 809 ЦК України та ст. 13 ЗУ Про фінансовий лізинг , а також відповідно до п. 3.7. Генерального договору з моменту підписання Сторонами Акта прийому-передачі Предмета лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням Предметом лізингу (в тому числі і ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження Предмета лізингу).

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Крім того, за змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені статтею 22 Цивільного кодексу України. Дана стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. За загальним правилом для покладення відповідальності на особу, що заподіяла збитки необхідні наступні умови: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків; причинний зв'язок між порушенням права та збитками; наявність вини особи, що заподіяла збитки.

Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які ним понесені внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно - наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 11.8. розділу Зміст договору Генерального договору, вилучення Предмету лізингу, припинення (відмова від Договору), не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингоодержувача від відповідного Договору/Генерального договору (розірвання Генерального договору) Лізингоодержувач, серед іншого, зобов'язаний сплатити Лізигодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів відповідного Договору, а також передбачені Генеральним договором або чинним законодавством України штрафних санкції.

Крім того, згідно п. 2.11. розділу Зміст договору Генерального договору Лізингоодержувач не має права вимагати від Лізингодавця якогось відшкодування, відстрочки оплати або зменшення суми лізингових платежів за відповідним Договором у разі перерви (в тому числі пошкодження Предмета лізингу) в експлуатації Предмета лізингу, що виникла після підписання Акта прийому - передачі Предмета лізингу, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Так, плата за користування автомобілем, строк та розмір щомісячних орендних платежів закріплено сторонами в Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н від 15.12.2015 - Графік внесення лізингових платежів .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом свої грошові зобов'язання в повній мірі не виконав, допустивши прострочення орендних лізингових платежів в сумі 227 635,96 грн (що складаються з вартості Предмета лізингу та винагороди (комісії) Лізингодавця) за період з 25.06.2016 року по 28.10.2016 року (дата розірвання Генерального договору фінансового лізингу), строк сплати яких відповідно до п.2.4 Генерального договору фінансового лізингу комерційних встановлений станом на дату, визначену Графіком для їх оплати.

Таким чином, оскільки будь-яких документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості з оплати лізингових платежів відповідачем не надано, а судом не здобуто, він вважається таким, що прострочив їх сплату, а відтак доводи позивача за первісним позовом про порушення його майнових прав на суму 227 635,96 грн є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст.15 ЦК України, порушене право підлягає судовому захисту шляхом їх примусового стягнення з ТзОВ "Газ.Пласт".

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, згідно ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч.6. ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ч.1, 3 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так у п.п.7.1. Генерального договору Сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів за відповідним договором та інших платежів, передбачених Генеральним договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Також Сторони дійшли згоди, що при нарахуванні пені відповідно до умов цього пункту Генерального договору не застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. Пеня нараховується за весь строк прострочення до повного погашення заборгованості.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог ст. 232 ГК України, ТзОВ "УЛФ-ФІНАНС" заявлено до стягнення з відповідача 14 704,86грн. пені, нарахованої за період з 26.06.2016 по 08.11.2016р.

Також умовами пункту 7.1.2. Генерального договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. змісту договору, Лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості, що згідно розрахунку позивача по зустрічному позову за період з 26.06.2016 по 08.11.2016 складає 32 376 грн 15 коп.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені) та штрафу, а також поданий їх розрахунок, здійснений окремо на кожну суму простроченого щомісячного лізингового платежу за період з 26.06.2016 по 08.11.2016р , колегія суддів, здійснивши власні арифметичні підрахунки, вважає дані вимоги про стягнення 14 704,86грн. пені та 32 376 грн 15 коп. штрафу обґрунтованими, документально підтвердженими, такими, що відповідають умовам укладеного Договору та не суперечать чинному законодавству, відповідно, а відтак підлягають до задоволення.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з урахуванням приписів статті 549 ЦК України, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

В позовній заяві позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 1 462,53 грн 3 % річних, нарахованих за період з 26.06.2016 по 08.11.2016, а також 1 290 грн втрат від інфляції, нарахованих за цей же період.

Колегія суддів, оцінивши подані позивачем розрахунки та здійснивши власний арифметичний їх розрахунок по кожному простроченому платежу окремо, вважає дані вимоги обґрунтованими, правомірними, такими, що відповідають вимогам закону, а тому задовольняються судом в заявленій сумі.

Крім того, ТзОВ УЛФ-Фінанс просить стягнути з ТзОВ Газ.Пласт 45 000 грн збитків , завданих у зв'язку з неповерненням Предмету лізингу.

Так відповідно до п. 7.1.3. розділу Зміст договору Генерального договору, у разі, якщо на дату розірвання відповідного Договору/Генерального договору Предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, Лізингоодержувач відшкодовує Лізингодавцю збитки у вигляді:

- неотриманих лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу, що розраховуються як різниця між розміром лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу, що передбачені Графіком платежів за весь строк лізингу за відповідним Договором, та розміром лізингових платежів з відшкодування вартості Предмета лізингу, належних до сплати згідно з Графіком платежів на дату розірвання відповідного Договору (реальні збитки);

- неотриманих лізингових платежів з винагороди (комісії) Лізингодавця, що розраховуються як різниця між розміром лізингових платежів з винагороди (комісії) Лізингодавця, що передбачені Графіком платежів за весь строк лізингу за відповідним Договором, та розміром лізингових платежів з винагороди (комісії) Лізингодавця, належних до сплати згідно з Графіком платежів на дату розірвання відповідного Договору (упущена вигода).

Також згідно з п. 7.8. вказаного договору передбачено, що будь-які збитки, завдані невиконанням, неналежним виконанням Стороною своїх зобов'язань за Генеральним договором, підлягають відшкодуванню винною Стороною в повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє Сторону від виконання умов Договору, в тому числі, але не обмежуючись, не звільняє від сплати штрафних санкцій за Договором.

Відповідно до умов ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 10 Закону України Про фінансовий лізинг визначено право Позивача (Лізингодавця) вимагати від Відповідача (Лізингоодержувача) відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин (Відповідач), порушивши господарське зобов'язання, (сплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу), повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, тобто Позивачу. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані Позивачем доходи, які Позивач одержав би у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності Відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, 28.10.2016р. на адресу ТзОВ Газ.Пласт надіслано повідомлення №2635-УПК про відмову (розірвання) від Договору фінансового лізингу з 28.10.2016, у якому, посилаючись на п. 11.2.1. Генерального договору фінансового лізингу, Лізинигодавець в односторонньому досудовому порядку, передбаченому п. 11.4 Договору, відмовився від Договору ДФЛ №4130-01/12/15-Н від 15.12.2015р. та вимагав протягом 7 днів, з моменту направлення даного повідомлення, повернути Предмет лізингу (факт надіслання повідомлення підтверджено долученою до матеріалів справи копією опису вкладення у цінний лист ф. 107 №0420521539401 від 28.10.2016).

У пункті 11.6. розділу Загальні умови Генерального договору Сторонами досягнуто згоди про те, що датою розірвання відповідного Договору є дата вказана у відповідному повідомленні про відмову (розірвання) від Договору.

За приписами ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець відмовляючись від договору найму вправі вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За даних обставин, зважаючи, що одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст.653, 806, 782 ЦК України, не потребує узгодження з Лізингоодержувачем, тому, керуючись п. 11.4. Генерального договору фінансового лізингу, Позивач (Лізингодавець) повідомив Відповідача (Лізингоодержувача) про відмову від Договору фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н від 15.12.2015 шляхом його розірвання з 28.10.2016, а відтак слід вважати його розірваним з 28.10.2016 р. в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою від вказаного договору.

І так як судом не здобуто, а відповідачем не подано доказів повернення Лізингоодержувачу Предмета лізингу з огляду на його знищення, а також повної виплати усієї суми лізингових платежів, що складаються з вартості Предмета лізингу та винагороди Лізингодавця, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимоги ТзОВ УЛФ-Фінанс про стягнення з ТзОВ Газ.Пласт 45000 грн збитків, що включають в себе 13 та 14 платіж згідно Додатку №1 до Договору фінансового лізингу №4130-01/12/15-Н від 15.12.2015 - Графік внесення лізингових платежів .

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч.1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як визначено у ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, слід вважати, що позивачем за первісним позовом - ТзОВ "УЛФ-ФІНАНС" доведена належними і допустимими доказами протиправна поведінка відповідача за первісним позовом - ТзОВ "Газ.Пласт", яка виявилась у неналежному виконанні умов Генерального договору фінансового лізингу №4130 від 15.12.2015 та договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н до Генерального договору фінансового лізингу, а саме: вартість предмету лізингу у формі лізингових платежів Лізингоодержувачем не сплачена, а предмет договору втрачений, що унеможливлює його повернення позивачу, чим нанесено Лізингодавцю збитки в сумі 322 470,20 грн, з яких: 227 635 грн 96 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів; 14 704 грн 86 коп. пені; 1 462 грн 35 коп. З % річних ; 32 376 грн 15 коп. штрафу; 1 290 грн 88 коп. інфляційних нарахувань; 45 000 грн 00 коп. збитків у зв'язку з неповерненням предмету лізингу.

За даних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог ТзОВ "УЛФ-ФІНАНС", у зв'язку з чим дані вимоги підлягають до задоволення.

Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне:

- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно з нормами частин 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Абзацом першим п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р. правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною п'ятою п. 5 вказаної постанови передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсними з моменту укладення договору фінансового лізингу № 4130-01/12/15-Н до Генерального Договору № 4130 від 15.12.2015 укладеного між ТзОВ "Український лізинговий фонд" та ТзОВ "Газ.Пласт" та договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 укладеного ТзОВ "Український лізинговий фонд" з ТзОВ "Газ.Пласт", зобов'язаний довести, яким чином оспорювані ним договір порушують (зачіпають) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що ТзОВ "Газ.Пласт", звертаючись із зазначеними вище вимогами про визнання означених договорів недійсними з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, вважає, що відповідачі за зустрічним позовом свідомо ввели його в оману щодо природи оспорюваних правочинів, прав та обов'язків сторін, а також вступили в змову спрямовану на порушення прав товариства з метою неправомірного стягнення коштів.

Частиною 1 ст.230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані правочини не протирічать діючому законодавству, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у відповідності до ст.ст. 33- 34 ГПК України, факту наявності обману у діях відповідачів, що спрямовані на порушення прав товариства , а відтак і підстав для застосування ст. 203 ЦК України немає.

Щодо вимоги позивача по зустрічному позову про тлумачення договору лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат, а саме : розтлумачити Договір лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат і, враховуючи його вимоги, вимоги договору страхування, укладеного ТзОВ "УЛФ" із СК "Арсенал Страхування" та чинне законодавство України, чи являється протиправне заволодіння сторонніми особами 26.02.2016 предметом лізингу страховим випадком (враховуючи факти встановлені вироком Тернопільського міськрайонного суду №60/5467/16-к) , колегією суддів встановлено таке:

- статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу, у разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що тлумачення правочину, може здійснюватися як сторонами, так і на вимогу однієї із сторін судом. Пунктами 3, 4 вказаної статті передбачені правила тлумачення правочину, які визначаються за таким принципом: при неможливості витлумачити положення договору, шляхом використання вузького кола засобів, залучаються нові критерії перевірки правильності того чи іншого трактування умов договору.

Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Дослідивши усі обставини справи, колегією суддів встановлено відсутність в розділі Умови страхування предмета лізингу Генерального договору фінансового лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат незрозумілих слів, понять, термінів, які не дають змоги з'ясувати дійсні наміри сторін договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України.

Водночас, заявляючи позовну вимоги про тлумачення змісту договору, позивач по зустрічному позову просить суд також розтлумачити, чи являється протиправне заволодіння сторонніми особами 26.02.2016 предметом лізингу страховим випадком (з врахуванням фактів,що встановлені вироком Тернопільського міськрайонного суду №60/5467/16-к), а отже ним фактично порушено питання, яке суперечить законодавчо визначеним правилам тлумачення змісту правочину і повинно бути досліджене у спорі з іншим способом захисту.

Крім того, як зазначалось вище, тлумачення договору можливе лише до початку виконання сторонами його умов, тоді як укладений між сторонами Генеральний договір фінансового лізингу №4130 від 15.12.2015 (умови якого просить розтлумачити ТзОВ Газ.Пласт ) уже є таким, що відбувся.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються судом на відповідача по первісному позову - ТзОВ "Газ.Пласт".

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" ( пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, 04205, ідент. код 41110750) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ" ( вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47002, ідент. код 36993101) про cтягнення заборгованості в сумі 322 470 (триста двадцять дві тисячі чотириста сімдесят) грн 20 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ" (47002, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Березина, буд. 2; код ЄДРПОУ 36993101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" ( пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ, 04205, ідент. код 41110750) 322 470 (триста двадцять дві тисячі чотириста сімдесят) грн 20 коп., а саме: 227 635 (двісті двадцять сім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн 96 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів; 14 704 (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн 86 коп. пені; 1 462 (одну тисячу чотириста шістдесят дві) грн 35 коп. З % річних ; 32 376 (тридцять дві тисячі триста сімдесят шість) грн 15 коп. штрафу; 1 290 (одну тисячу двісті дев'яносто) грн 88 коп. інфляційних нарахувань; 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн 00 коп. збитків та 4 837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн 05 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.ПЛАСТ" (вул. Березина, 2, м. Кременець, Тернопільська область ) до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ; Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", пр-т. Оболонський, 35-А, оф. 300, м. Київ про тлумачення договору лізингу в частині страхового випадку та страхових виплат, визнання недійсним з моменту його укладення договору фінансового лізингу 4130-01/12/15-Н до Генерального Договору № 4130 від 15.12.2015 укладеного між ТзОВ "Український лізинговий фонд" та ТзОВ "Газ.Пласт", визнання недійсним з моменту його укладення договору відступлення права вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017 укладеного ТзОВ "Український лізинговий фонд" з ТзОВ "Газ.Пласт" - відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 15.12.2017.

Головуюча суддя Н.М. Бурда

Судді: І.П.Шумський

Н.О.Андрусик