Постанова

від 14.12.2017 по справі 914/1475/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 914/1475/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу б/н від 12.10.17 Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» , с.Сокільники, Львівська область

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.17

у справі №914/1475/17

за позовом: приватного підприємства «ТСМ Груп» , м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області

про: стягнення 180 907,90 грн. та зобов'язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - ОСОБА_3 - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1475/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Малех І.Б.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.17 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 23.11.17.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.17 розгляд справи відкладено на 30.11.17.

У судовому засіданні 30.11.17 оголошено перерву до 07.12.17.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.17 у справі 3914/1475/17 (суддя Юркевич М.В.) позов приватного підприємства «ТСМ Груп» задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» на користь приватного підприємства «ТСМ Груп» 140 000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану, 16 829,17 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат, 2 017,00 грн. 3 % річних та 2 697,02 грн. витрат по сплаті судового збору. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» підписати акти надання послуг №ОУ - 0000060 від 27.12.2016р., №ОУ - 0000062 від 31.01.2017р., №ОУ - 0000063 від 28.02.2017р., №ОУ - 000115 від 31.03.2017р., №ОУ - 000132 від 28.04.2017р. В задоволенні позовних вимог про стягнення 1 106,65 грн. пені - відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що договором оренди баштового нижньоповоротного крану LIBHERR 63К03/05 для проведення будівельно-монтажних робіт передбачено, що за користування баштовим краном наймач сплачує наймодавцеві орендну плату авансом до 5 числа звітного місяця. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про сплату орендних платежів за період з січня по квітень 2017р.

Місцевим господарським судом спростовано доводи відповідача, що починаючи з 27.12.2016р. орендодавець фактично не надавав послуги баштовим краном, а орендар не здійснював будівельно-монтажних робіт, оскільки факт безпосереднього використання баштового крану за призначенням відповідачем не впливає на нарахування місячних орендних платежів.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 140 000,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з січня по квітень 2017р.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про обгрунтованість заявленої до стягнення пені в частині суми 16 829,17 грн., оскільки, на думку суду, прострочення по оплаті виникло з 05.12.2016р., а з врахуванням 6-місячного періоду нарахування штрафних санкцій, пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за січень 2017р. може бути нарахована до 05.06.2017р. Натомість, як зазначено місцевим господарським судом, позивач у своєму розрахунку вийшов за межі шестимісячного строку та нарахував відповідачу пеню включно до 14.07.2017р.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що договір оренди баштового крану достроково розірвано на підставі п.9.1 договору, оскільки відповідне повідомлення про дострокове розірвання договору від 28.04.2017р. було здійснено листом від 31.05.2017р.

З огляду на, що з покликанням на п. 9.2 догвоору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 680,00 грн. вартості демонтажу баштового крану.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача підписати акти про надання послуг за січень-квітень 2017 року, то місцевим господарським судом зазначено про те, що в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу претензій щодо ненадання чи неналежного надання послуг з оренди крану, а тому останній, за відсутності таких заперечень зобов'язаний був підписати акти надання послуг, відтак суд першої інстанції вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо цього.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.17 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

При цьому, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом під час прийняття рішення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелят вказує на те, що починаючи з 27.12.16 орендодавець фактично не надавав послуги баштовим краном, його управлінням та обслуговуванням, а орендар не здійснював будівельно - монтажні роботи, оскльки це період святкових днів та зимовий період коли не виконуються будівельно - монтажні роботи. При цьому, відповідно до п. 5.1.1 договору орендар повинен використовувати багштовий кран лише для проведення будівельно - монтажних робіт на будівництві, оскільки такі роботи не проводилися, то відсутні підстави для оплати за користування баштовим краном, проте, на думку скаржника, місцевим господарським судом зазначеного не взято до уваги.

Відтак, як вказує апелянт, враховуючи те, що послуги по користуванню баштовим краном відповідачем протягом січня - квітян не здійснювалися, відсутні підстави для підписання актів про надання послуг.

Також, апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про розірвання договору оренди з 31.05.17, оскільки орендодавцем не дотримано вимог передбачених п.8.2 договору, що повинно передувати достроковому розірванню договору оренди, що, на думку скаржника, також підтверджує факт не викокористання баштового крану.

Крім того, апелянт зазначає, що підтвердженням ненадання орендодавцем послуг та демонтажу баштового крану з об'єкту є акт обстеження будівельного майданчика зданого під охорону. Згідно інформації, що міститься у вказаному акті баштовий кран демонтований та вивезений ПП ТСМ Груп з території будівельного майданчика, що підтверджується також журналом охорони. Проте, як зазначає скаржник, місцевим господарським судом не взято до уваги зазначених обставин. Таким чином, апелянт вважає, необгрунтованим задоволення місцевим господарським судом позову в частині стягнення вартості демонтажу та вивезення баштового крану, оскільки така суму, на його думку, є необгрунтованою.

30 листопада 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивач надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

7 грудня 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу в якому наведено уточнений розрахунок боргу заявленого до стягнення з відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

01 липня 2016р. між під приватним підприємством «ТСМ ГРУП» та товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» було укладено договір оренди баштового нижньоповоротного крану LIBHERR 63К03/05 для проведення будівельно-монтажних робіт.

Факт передачі позивачем відповідачу крану в користування за договором підтверджується підписаним між сторонами актом-приймання-передачі від 01.07.2016р.

Згідно п. 2.1 строк договору оренди встановлено до 30.07.2017р.

Пунктом 4.4. договору зазначено, що орендна місячна плата сплачується орендарем авансом не пізніше 5 числа звітного місяця. Розмір місячної орендної плати становить 35 000,00 грн. По закінченню кожного розрахункового місяця сторонами підписується двосторонній акт надання послуг.

Покликаючись на те, що орендар починаючи з січня 2017 року неналежно виконував свої договірні зобов'язання та не сплачував орендної плати за користування краном, у зв'язку з чим станом на червень 2017р. в останнього утворилася заборгованість в розмірі 140 000,00 грн. та не підписав за спірний період з січня по квітень 2017р. акти-приймання-передачі робіт (надання послуг) в порушення п. 4.4. договору, орендодавець 31.05.2017р. направив орендарю претензію про сплату заборгованості та підписання актів приймання-передачі, однак така залишилася без задоволення.

Цим же листом від 31.05.2017р. орендодавець повідомив орендаря про дострокове розірвання договору оренди відповідно до п. 9.1. договору, у зв'язку з невнесенням орендарем протягом одного місяця підряд орендного платежу.

Вказана претензія залишена орендарем без реагування, у зв'язку з чим орендодавець звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Буд Інвест Ком про стягнення 140 000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану (відповідно до п. 9.2. договору), 17 935,82 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат, 2 017,00 грн. 3 % річних та зобов'язання підписати акти надання послуг за січень-квітень 2017 р.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.4 договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується орендарем авансом в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 5(п'ятого) числа звітного місяця. По закінченню кожного розрахуноквого місяця сторонами підписується двосторонній акт наданих послуг.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт належного виконання відповідачем обов'язку по сплаті орендних платежів та підписанню актів виконаних робіт з січня по квітень 2017 року.

З огляду на що, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновоком місцевого господарського суду про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 140 000,00 грн. заборгованості по орендній платі за період з січня по квітень 2017р.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується також з висновоком місцевого господарського суду про виникнення у відповідача обов'язку по підписанню актів наданих послуг, оскільки пунктом 4.4. договору передбачено обов'язок сторін по закінченню кожного розрахункового місяця підписувати двосторонній акт надання послуг.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу претензій щодо ненадання чи неналежного надання послуг з оренди крану, а тому останній, за відсутності таких заперечень зобов'язаний був підписати акти надання послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначає також про те, що обраний позивачем спосіб захисту до зобов'язання підписати акти надання послуг не суперечить передбаченим ст. 16 ЦК України способам захисту. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 12.06.2013р. у справі №6-32цс13 висловлено правову позицію, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статті 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Наведена правова позиція Верховного Суду України підлягає обов'язковому застосуванню в даній справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Покликання апелянта на те, що протягом спірного періоду орендоване майно не використовувалося, оскільки відповідачем не проводилися будівельні роботи, що підтверджується актами обстеження будівельного майданчика судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки умови договору оренди та норми чинного законодавства на ставлять обов'язок сплачувати орендну плату в залежність від використання чи невикористання орендованого майна орендарем.

Акти обстеження будівельного майданчика складені відповідачем та ПП Аутпост - 10 підтверджують лише факт надання охорони майданчику та майну, яке перебуває на ньому, однак не можуть бути доказом звільнення орендаря від обов'язку сплати орендної плати, оскільки такі, окрім іншого складені заінтересованою особою без залучення представників позивача.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що невикористання орендованого майна виникло з вини позивача, оскільки паспортом баштового крану (а.с.77-79) підтверджено, що останній готовий до використання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне викоання грошових зобов'язань Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 8.4 договору, у випадку протермінування наймача щодо сплати орендної плати, наймач сплачує наймодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, здійснив нарахування відповідачу 17 935,82 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат та 2 017,00 грн. 3 % річних. Заявлені до стягнення суми задоволено місцевим господарським судом.

Однак, оцінивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивачем неправильно визначено початок нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з наступного:

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання. За допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання. Неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано . Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування (постанова ВСУ у справі № 3-62гс12 від 11.12.12).

Як зазначено вище, відповідно до п.4.4. договору орендна місячна плата сплачується орендарем авансом не пізніше 5 числа звітного місяця. Розмір місячної орендної плати становить 35 000,00 грн. З огляду на наведене, нарахування штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання повинно починатися з наступного дня, тобто з 6 числа місяця, при цьому таке нарахування припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Період несплати орендної плати, як зазначено в позовній заяві та зазначено представником позивача в судовому засіданні сілд розраховувати за січень - квітень 2017 року. Нарахування пені позивачем (а.с. 18) здійснено з 15.12.16, що суперечить умовам договору та ст.232 ГК України.

Таким чином, здійснивши перерахунок штрафних санкцій, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку обгрунтовано заявленою до стягнення є пеня за період з 06.01.17 по 06.07.17 в розмірі 14 387,39 грн., а 3% річних в розмірі 1658,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8796,73 грн. за період з 06.01.17 по 14.07.17.

Щодо заявленої позивачем до стягнення вартості демонтажу та вивезення баштового крану на підставі п. 9.2. договору, в розмірі 10 680,00 грн.. колегія суддів зазначає наступне:

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків: коли одна із сторін систематично порушує умови даного догвоору і свої зобов'язання, коли орендар не вніс орендної плати протягом 1 місяця з дня настання строку платежу.

Відповідно до п. 9.2 договору при достроковому розірванні договору з причин порушення орендарем даного договору, оплата вартості демонтажу та вивезення баштового крану проводиться орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, відповідно до п. 9.1 договору, в односторонньому порядку розірвав договір оренди, у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати протягом одного місяця з дня настання платежу. (відповідне повідомлення про дострокове розірвання договору від 28.04.2017р. було здійснено листом від 31.05.2017р.).

З огляду на наведені обставини, місцевий господарський суд дійшов висовнок про дострокове розрівання догвоору оренди саме з моменту надіслання орендодавцем повідомлення від 31.05.17.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновоком місцевого господарського суду, оскільки пунктом 11.2 договору передбачено, що про дострокове розірвання договору сторони сповіщають письмово одна одну не менш ніж за 3 (три) місяці до розірвання.

Відтак, з огляду на ст.651 ЦК України, яка передбачає дострокове розірвання договору, якщо таке право сторони визначено в договорі, а також ч.3 ст.653 ЦК Україїни, яка передбачає, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, якщо сторони договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо розірвання договору з дотриманням певної процедури, то таке розірвання може відбуватись виключно в порядку дотримання передбаченої договором процедури.

Таким чином, з врахування зазначеного пунку договору та наведених вище норм законодавства, договір оренди вважається розірваним по спливу трьох місяців від дати надіслання повідомлення, тобто з 31.08.17. Разом з цим, термін дії договору відповідно до п.2.1 договору встановлено сторонами до 30.07.17. Відтак, в суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що такий договір закінчився саме у зв'язку із його одностороннім розірванням, зважаючи на те, що такий припинився по закінченню терміну його дії.

З огляду на наведене у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача вартості демонтажу та вивезення баштового крану на підставі п.9.2 договору, оскільки після закінчення терміну дії договору такий обов'язок несе орендодавець.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обгрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми за демонтаж та вивезення крану, зокрема, щодо вартості таких робіт, сплачених позивачем.

Місцевим господарським судом не було враховано зазначеного, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту неправильного нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат на підставі ст.625 ЦК України, що стало підставою для стягнення її судом в більшому розмірі, а також зважаючи на необгрунтоване стягненян з відповідача вартості демонтажу та вивезення баштового крану рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом під час винесення рішення неправильно визначено суму судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції, з огляду на що рішення в цій частині підлягає скасуванню, при цьому судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.105 ГПК України.

Судові витрати покласти на сторін відповідно до вимог ст.ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської областівід 03.10.17 у справі №914/1475/17 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» (79017, Львівська область, Пустомитівський район, с. Наварія, вул. Львівська, 27-А, код ЄДРПОУ 37786882) на користь Приватного підприємства «ТСМ Груп» (79040, м. Львів, вул. Журавлина, 5/1, код ЄДРПОУ 39950375) 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану, 16 829,17 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат, 2 017,00 грн. 3 % річних та 2 697,02 грн. витрат по сплаті судового збору та п.4 резолютивної частини рішення суду в частині відмови в стягненні 1 106,65 грн. пені скасувати.

3. Прийняти в цих частинах нове рішення. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» (79017, Львівська область, Пустомитівський район, с. Наварія, вул. Львівська, 27-А, код ЄДРПОУ 37786882) на користь Приватного підприємства «ТСМ Груп» (79040, м. Львів, вул. Журавлина, 5/1, код ЄДРПОУ 39950375) 14 387,39 грн. пені, 8 796,73 грн. інфляційних втрат, 1658,00 грн. 3% річних.

4. В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» (79017, Львівська область , Пустомитівський район, с. Наварія, вул. Львівська, 27-А, код ЄДРПОУ 37786882) на користь Приватного підприємства «ТСМ Груп» (79040, м. Львів, вул. Журавлина, 5/1, код ЄДРПОУ 39950375) 3548,43 грн. пені, 1478,35 грн. інфляційних втрат, 359,00 грн. 3% річних, 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану та 2 697,02 грн. судового збору відмовити.

5. В решті рішення суду залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» (79017, Львівська область , Пустомитівський район, с. Наварія, вул. Львівська, 27-А, код ЄДРПОУ 37786882) на користь Приватного підприємства «ТСМ Груп» (79040, м. Львів, вул. Журавлина, 5/1, код ЄДРПОУ 39950375) 3 930,56 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з Приватного підприємства «ТСМ Груп» (79040, м. Львів, вул. Журавлина, 5/1, код ЄДРПОУ 39950375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Інвест Ком» (79017, Львівська область , Пустомитівський район, с. Наварія, вул. Львівська, 27-А, код ЄДРПОУ 37786882)421,35 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 18.12.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Малех І.Б.