Постанова

від 14.06.2018 по справі 914/1475/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1475/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

при секретарі судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Ком"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Гриців В.М., Малех І.Б.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2017 (суддя Юркевич М.В.)

за позовом Приватного підприємства "ТСМ Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Ком"

про стягнення 180 907,90 грн. та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "ТСМ Груп" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Ком" (далі - відповідач) 140 000,00 грн. заборгованості по орендній платі з січня по квітень 2017 року, 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану, 17 935,82 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат, 2 017,00 грн. три відсотки річних, та зобов'язати відповідача підписати акти наданих послуг, які відображені у позові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати орендних платежів, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у відповідній сумі, на яку були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних та пеня, а також позивач вказує на понесення ним витрат на демонтаж та вивезення баштового крану, які повинен оплатити відповідач. При цьому позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору, відмовляється підписати відповідні акти.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.10.2017, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 140 000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану, 16 829,17 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат, 2 017,00 грн. три відсотки річних та зобов'язано відповідача підписати відповідні акти надання послуг, в частині позовних вимог щодо стягнення 1 106,65 грн. пені відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 вказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану, 16 829,17 грн. пені, 10 275,08 грн. інфляційних втрат, 2 017,00 грн. трьох відсотків річних та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 106,65 грн. пені скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача 14 387,39 грн. пені, 8 796,73 грн. інфляційних втрат, 1 658,00 грн. три відсотки річних. В частині стягнення з відповідача 3548,43 грн. пені, 1478,35 грн. інфляційних втрат, 359,00 грн. трьох відсотків річних, 10 680,00 грн. вартості демонтажу та вивезення баштового крану, стягнення 2 697,02 грн. судового збору, у позові відмовлено. В іншій частині вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що у зимовий період він не здійснював будівельно-монтажні роботи за допомогою орендованого крану, оскільки це був період святкових днів та час коли не виконуються такі роботи, а тому згідно статті 762 ЦК України він звільняється від орендної плати, оскільки орендоване ним майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи свої доводи тим, що суд у відповідності до норм матеріального та процесуального права прийняв судове рішення, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують. При цьому позивач вказує на те, що заборгованість за договором оренди сплачена відповідачем, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.07.2016 між сторонами зі справи було укладено договір оренди № 01/07, за умовами якого позивач передав відповідачу баштовий кран для проведення будівельно-монтажних робіт на будівництві строком до 30.07.2017, про що було складено відповідний акт.

Згідно пункту 4.1 договору розмір місячної орендної плати за баштовий кран, що орендується, у тому числі його управління та обслуговування, складає з 01 липня 2016 року 35000,00 грн. без ПДВ, за кожен місяць орендного користування за договором (не більше 9 годин за зміну, не більше 22 днів, окрім вихідних та святкових).

Пунктом 8.4 договору встановлено, що за прострочення внесення позивачу орендної плати орендар за кожний день прострочення відповідного платежу, на письмову вимогу позивача, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до пункту 9.1 договору, він підлягає розірванню в односторонньому порядку, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов'язання.

Також встановлено, що позивач направляв відповідачу претензію про сплату заборгованості разом з актами здачі-прийняття робіт, яку відповідач залишив без задоволення та акти не підписав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного внесення орендних платежів у спірний період, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості, а також нарахованих на неї відповідних сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних, є обґрунтованими. Правомірними визнав суд вимоги про стягнення вартості робіт з демонтажу баштового крану та про зобов'язання відповідача підписати відповідні акти. Щодо вимог в частині стягнення пені, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, оскільки при їх розрахунку позивач вийшов за межі шестимісячного строку, який визначений законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у наведеній частині та приймаючи нове у цій частині, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що позивачем неправильно визначено початок нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, у зв'язку з чим апеляційний суд здійснив їх власний перерахунок та стягнув їх у відповідних розмірах. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості демонтажу та вивезення баштового крану, апеляційний суд вказав на безпідставність даної вимоги, оскільки договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який він був укладений, а не у зв'язку з одностороннім його розірванням позивачем, що виключало підстави для стягнення із застосуванням відповідного пункту договору.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 759 наведеного Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та п'ятою статті 762 вказаного Кодексу визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 610 зазначеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини третьої статті 549 зазначеного Кодексу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 вказаного Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що відповідач допустив порушення умов договору оренди, яке виразилося в тому, що він не вносив орендні платежі у спірний період, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг, на який були здійснені нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також відмову відповідача від підписання актів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості, зобов'язання підписати акти та часткового стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань встановлено судами, а відтак відповідач повинен оплатити позивачу заборгованість та відповідні суми пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а також підписати відповідні акти.

Посилання відповідача на те, що у зимовий період він не здійснював будівельно-монтажні роботи з використанням орендованого крану, оскільки це був період святкових днів та час коли не виконуються такі роботи, а тому згідно статті 762 Цивільного кодексу України він звільняється від орендної плати, оскільки орендоване ним майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає, є безпідставними та висновків апеляційного суду не спростовують.

Святкові дні та час коли не виконуються такі роботи до обставин, визначених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, не відносяться.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву знайшли своє підтвердження.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Інвест Ком" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі Господарського суду Львівської області №914/1475/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов