Постанова

від 14.12.2017 по справі 910/10052/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа№ 910/10052/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від ВДВС: Дегтярьова Ю.С. - за дов.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Ковальова О.О. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017

за скаргою Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4

на дії Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

у справі №910/10052/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4

про стягнення 154 703,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 про стягнення 154 703,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго задоволено частково, присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго заборгованість у розмірі 85 215,05 грн., 3% річних у розмірі 4 492,54 грн., інфляційні у розмірі 63 195,96 грн. та судовий збір у розмірі 2 320,55 грн.

11.08.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

01.11.2017 Житлово-будівельний кооператив Річковик-4 звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві (далі, ВДВС), в якій скаржник просив суд поновити йому строк для подання скарги та визнати протиправними дії старшого державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору, визнати вказану постанову недійсною.

У вказаній Скарзі Житлово-будівельний кооператив Річковик-4 зазначив, що дізнався по винесену ВДВС постанову від 01.09.2017 лише 25.10.2017, тому просив поновити йому строк для подання скарги на дії органу ДВС.

Скаржник наголосив, що державний виконавець за рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/10052/16 не стягнув жодної копійки, а отже і стягнення виконавчого збору на підставі частини 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/10052/16 відновлено Житлово-будівельному кооперативу Річковик-4 пропущений строк для подачі скарги на дії Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Скаргу Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 на дії Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволено.

Визнано незаконними дії державного виконавця Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору ВП №52116969 від 01.09.2017.

Визнано недійсною постанову Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору ВП №52116969 від 01.09.2017.

Ухвала суду мотивована тим, що матеріали виконавчого провадження № 52116996 не містять жодних доказів, які підтверджують стягнення (часткове або повне) суми заборгованості з боржника, а відтак з огляду на приписи частини 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Деснянський районний відділ виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№09-08.1/10097/17 від 29.11.2017), відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/10052/16, у задоволенні скарги Житлово-будівельному кооперативу Річковик-4 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною, винесеною з порушенням норм процесуального права, порушує права та законні інтереси апелянта, а тому підлягає скасуванню.

За твердженнями апелянта, суд першої інстанції не врахував, що постанова про стягнення виконавчого збору з боржника винесена на законних підставах з посиланням на норми частини 3 статті 40 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, ВДВС наголошує, що судом було безпідставно поновлено скаржнику пропущений строк для подачі скарги на дії Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 апеляційну скаргу ВДВС прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2017, відстрочено Деснянському районному відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/10052/16 до дня розгляду справи, а саме до 14.12.2017.

05.12.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ВДВС надійшов оригінал платіжного доручення №3227 від 24.11.2017 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

11.12.2017 представник відповідача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд апеляційну скаргу ВДВС залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 14.12.2017, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення позивача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на те, що неявка його представника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, колегія суддів, враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, вважає можливим здійснити перевірку оскарженої ухвали в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Представник ВДВС у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, оскаржену ухвалу суду скасувати, у задоволенні скарги відповідача на дії ВДВС відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржену ухвалу суду без змін.

Суд, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника ВДВС та відповідача, дійшов висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За приписами наведеної норми скарга на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби має бути подана до суду протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо.

При цьому, суд за заявою заінтересованої особи може відновити наведений строк на підставі статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання причини пропуску такого строку поважною.

Відповідач, звертаючись до суду із клопотанням про поновлення йому строку для подання скарги на дії ВДВС, зазначав, що дізнався по винесену ВДВС постанову від 01.09.2017 про стягнення виконавчого збору лише 25.10.2017.

У якості заперечень щодо поважності причин пропуску строку державним виконавцем надано до суду реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції за 29.09.2017 та список №2754 згрупованих поштових відправлень, що, на його думку, свідчить про вчасне направлення оскаржуваної постанови на адресу скаржника, його обізнаність про існування такої постанови та пропуск строку для звернення зі скаргою з причин, що не можуть бути визнані поважними.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, з наданих ВДВС доказів неможливо встановити, що саме було направлено на адресу скаржника, тоді як матеріали справи містять докази ознайомлення скаржника з матеріалами виконавчого провадження 25.10.2017.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо поважності причин пропуску строку для подачі Скарги до суду, а також про відновлення таких строків та прийняття скарги Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-4 на дії Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві до розгляду.

Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення Скарги Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 на дії Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження №52116996, 16.06.2017 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції в м. Києві надійшла заява Публічного акціонерного товариства Київенерго про повернення виконавчого документа без виконання, в якій заявник зазначив, що погашення заборгованості за наказом господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі № 910/10052/16 врегульовано між стягувачем і боржником, а тому є необхідність повернути виконавчий документ без виконання.

01.09.2017, на підставі заяви стягувача, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , старшим державним виконавцем Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Танащук О.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а враховуючи невиконання рішення суду в добровільному порядку винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 15 522,41 грн.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник вказує на те, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки у виконавчому провадженні №52116996 будь-які суми не стягувались, що у розумінні частини 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження унеможливлює стягнення виконавчого збору.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами пунктів 1, 3 частини 1, частини 4 статті 42 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно із частиною 3 статті 40 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Водночас, приписами частини 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що ФАКТИЧНО СТЯГНУТА, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, відповідно до наведених вище положень Закону України Про виконавче провадження , повернення виконавчого документу стягувачеві є підставою для закінчення виконавчого провадження за наказом місцевого господарського суду та для стягнення державним виконавцем виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Поряд з цим, як це вірно було встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з моменту відкриття виконавчого провадження та до його закінчення будь-які виконавчі дії не здійснювались, грошові кошти в примусовому порядку державним виконавцем не стягувались, оскільки мало місце повернення виконавчого документу за Заявою стягувача, а відтак, з огляду на приписи частини 2 статті 27 Закону України Про виконавче провадження , підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2017 у справі № 910/22495/15.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у тому розмірі, який визначений в оскарженій постанові від 01.09.2017 ВП №52116969, а тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України Про виконавче провадження .

Згідно пункту 9.13. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене, вимоги скаржника про визнання дій незаконними та недійсною постанови старшого державного виконавця Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дегтярьової Ю.С. про стягнення виконавчого збору від 01.09.2017 ВП №52116969 є доведеними, а Скарга Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 на дії Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві обґрунтовано задоволена Господарським судом міста Києва.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/10052/16 обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, підстав для її скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Деснянського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/10052/16 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 у справі №910/10052/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10052/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко