Ухвала

від 22.01.2018 по справі 910/10052/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.01.2018Справа № 910/10052/16

За заявоюЖитлово-будівельного кооперативу Річковик-4 пророзстрочку виконання рішення у справі№910/10052/16 за позовомПублічного акціонерного товариства Київенерго доЖитлово-будівельного кооперативу Річковик-4 Суддя Босий В.П.

при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:Пархомчук Л.В. від відповідача (заявника):Ковальова О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооператив Річковик-4 про стягнення 154 703,55 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2016 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Київенерго задоволено частково, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго заборгованість у розмірі 85 215,05 грн., 3% річних у розмірі 4 492,54 грн., інфляційні у розмірі 63 195,96 грн. та судовий збір у розмірі 2 320,55 грн.

11.08.2016 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

08.12.2017 р. до канцелярії суду надійшла заява Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 про розстрочення виконання рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 р. відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 про розстрочення виконання рішення до повернення матеріалів справи № 910/10052/16 до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 р. вказану заяву призначено до розгляду на 22.01.2018 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти часткового задоволення заяви не заперечувала, а саме проти розстрочення виконання рішення у даній справі на 12 місяців.

Представник заявника в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі, подану заяву про розстрочку виконання рішення підтримала.

В судовому засіданні 22.01.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що відповідач є неприбутковою організацією, і єдиним джерелом фінансування є кошти, що сплачуються мешканцями будинку як плата за утримання будинку та покриття витрат житлово-будівельного кооперативу.

Представник позивача в судовому засіданні повідомила суд, що позивач погоджується із необхідністю надання відповідачеві розстрочки виконання рішення суду у даній справі, проте заперечила щодо строку надання такої розстрочки, яка, на її думку, має бути обмежена 12 місяцями.

При цьому, станом на момент розгляду даної заяви сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 54 615,05 грн., що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2016 р. у справі № 908/4247/14.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що розстрочка виконання рішення у даній справі забезпечить надходження коштів на рахунки позивача з метою погашення боргу у даній справі.

В той же час суд в даному випадку враховує інтереси обох сторін, а також приписи ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відтак, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами на 12 місяців.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу Річковик-4 про розстрочку виконання рішення у справі №910/10052/16 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2016 р. у справі №910/10052/16 зі сплатою заборгованості рівними частинами на 12 місяців.

3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий