Рішення

від 12.12.2017 по справі 922/4017/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 922/4017/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши справу

за позовом Підприємства "ІНВАБУДПРОМ" Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЛІДІС", м. Харків про стягнення 51600,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 20/11 від 20.11.2017 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "ІНВАБУДПРОМ" Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЛІДІС" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 51600,00 грн. основного боргу. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.12.2017 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2017 р. о 10:45.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 12.12.2017 р. за вх. № 41529, надав копію виписки з банківського рахунку позивача згідно клопотання, яка судом долучена до матеріалів справи.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали про порушення провадження у справі, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки свого представника у судове засідання не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку-фактури № 53 від 16.06.2017 р. та рахунку-фактури № 54 від 16.06.2017 р. Підприємством "ІНВАБУДПРОМ" Української федерації спорту інвалідів, як одержувачем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЛІДІС", як постачальника, на підставі платіжних доручень № 788 від 26.06.2017 р. та № 789 від 26.06.2017 р. було сплачено 16800,00 грн. та 34800,00 грн., всього - 51600,00 грн., за нівелюванні кранового шляху та експертне дослідження 4-х кранів.

Крім того, згідно позову позивач вказує, що ним додатково на підставі рахунку фактури № 55 від 16.06.2017 р. згідно платіжного доручення № 790 від 26.06.2017 р. було сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 7200,00 грн. за проведення повного технічного обслуговування 4 мостових кранів.

У зв'язку зі зміною виробничої та економічної ситуації позивач звернувся до відповідача з листом вих.№13 від 19.07.2017 р. про відміну наступних робіт: нівелюванні кранового шляху 2-х прольотів відкритої естакади; експертне дослідження 4-х кранів та повне технічне обслуговування 4 кранів, у зв'язку з чим просив провести повернення грошових коштів у розмірі 58800,00 грн. (платіжне доручення № 790 від 26.06.2017 р. на суму 7200,00 грн., платіжне доручення № 788 від 26.06.2017 р. на суму 16800,00 грн., платіжне доручення № 789 від 26.06.2017 р. на суму 34800,00 грн.).

З банківської виписки по рахунку позивача вбачається, що згідно документу № 352 від 11.09.2017 р. відповідачем було повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 7200,00 грн. за повне технічне обслуговування 4-х мостових кранів згідно листа № 13 від 19.07.2017 р.

З урахуванням вищевикладених обставин, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, здійснивши повернення позивачу грошових коштів у розмірі 7200,00 грн., визнав вимоги позивача на суму 58800,00 грн., які були викладені у листі позивача № 13 від 19.07.2017 р.

Разом з цим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 51600,00 грн. та виконання відповідачем обумовлених у рахунках-фактурах робіт. Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази укладання між сторонами договорів № 1606/17-1 та № 1606/17-2 від 16.06.2017 р.

При цьому, суд бере до уваги положення п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким передбачено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань та факт неповернення відповідачем позивачу на його вимогу грошових коштів у розмірі 51600,00 грн. за невиконані зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 51600,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, господарський суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового за подання позову до суду у розмірі 1600,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЛІДІС" (61099, м. Харків, вул. Єнакіївська, 1, ідентифікаційний код 33605504) на користь Підприємства "ІНВАБУДПРОМ" Української федерації спорту інвалідів з ураженнями опорно-рухового апарату (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 2, ідентифікаційний код 40854797) 51600,00 грн. основного боргу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_2