Постанова

від 11.12.2017 по справі 904/5200/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 року Справа № 904/5200/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.,

Секретар судового засідання Манчік О.О.

Представники сторін:

від відповідача: Приймак О.Г., паспорт, НОМЕР_1 виданий Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області від 22.02.2002 р., фізична особа-підприємець;

від відповідача: Приймак О.М., доручення б/н від 20.11.2017 р., представник;

від відповідача: Шашликов Д.Г., довіреність №1632 від 17.11.2017 р., представник;

представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились. про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі №904/5200/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо", м. Ужгород, Закарпатська область

до фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича, м. Нікополь, Дніпропетровська область

третя особа - фізична особа- підприємець Драга Вікторія Миколаївна

про стягнення заборгованості в сумі 18 908, 13 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017 року (суддя: Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імекспо" 17389 грн.98 коп. основного боргу, 100,00 грн. річних, 472,35грн. інфляції грошових коштів, 928,10 грн. пені.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що ним було повернуто товар на загальну суму 17389,98грн. Товар був відправлений через перевізника позивачу, який не надав перевізнику документів на підтвердження отримання ним товару, пообіцявши вислати іх поштою.

Крім того, скаржник посилається на те, що справу було розглянуто без його участі та суд несвоєчасно повідомив його про розгляд справи.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та третьої особи, яких належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні 11.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.10.16 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Імекспо" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем Приймак Олександром Георгійовичем, (Покупець) укледено договір продажу товарів № 16/2016, згідно п.1.1 якого Продавець (позивач у даній справі) зобов'язався згідно заявок Покупця (відповідача) поставити (передати) останньому товар, якість якого відповідає стандартам, технічним умовам виробника, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити вартість проданого (поставленого) товару, у строки та у порядку передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, під товаром сторони розуміють - товар в асортименті, кількості та за ціною згідно Специфікації та видаткової накладної, на підставі якої товар передається Продавцем і приймається Покупцем.

У п.2.3. договору сторони погодили, що моментом переходу права власності на товар від Продавця до Покупця є момент (дата) підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Згідно п. 3.1. договору, Покупець зобов'язався сплатити вартість товару протягом 21 календарних днів з моменту приймання товару.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на адресу відповідача на загальну суму 17389,98 грн., що підтверджується видатковою накладною № 19 від 18.01.17 р. (а.с.15).

Оскільки відповідач умови договору щодо оплати товару в сумі 17389,98 грн. не виконав, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

У зв'язку з тим, що відповідач оплату товару не здійснив, позивач, крім основного боргу, просив стягнути з відповідача 490, 05 грн. - інфляції грошових коштів, 100, 00 грн. - річних, 928, 10 грн. - пені

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 18.01.2017р. було здійснено поставку товару відповідачу на суму 17389,98грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та зважаючи на приписи наведених норм, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в частині основного боргу, а тому вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 17389,98грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивачем надано розрахунок пені в сумі 928,10грн. за період прострочення з 09.02.2017р. по 20.04.2017р..

Апеляційним судом було перераховано розмір пені, внаслідок чого визнано вказане нарахування таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 928,10грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 490,05 грн. та 3% річних в сумі 100,00 грн.

Апеляційним судом було перераховано наданий розрахунок 3% річних, внаслідок чого колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість рішення господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 100,00грн.

Розрахунок інфляційних втрат, який було надано позивачем у розмірі 490,05грн. було перераховано господарським судом, оскільки позивачем здійснювалось нарахування інфляції з місяця, в якому платіж мав бути здійснений, що суперечить п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, згідно якої розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. .

Згідно перерахунку господарського суду сума інфляційних втрат становить 472,35грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат в розмірі 472,35грн.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що позивачем не було надано перевізнику, який передав товар позивачу, документів на підтвердження отримання ним, позивачем, товару, пообіцявши вислати їх поштою, не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідачем не було надано доказів повернення товару, з накладної, яка була видана ним, Приймаком О.Г., перевізнику Драгі В.М. (а.с. 185) не вбачається, що ТОВ Імекспо біло отримано повернутий товар.

Відповідач не позбавлений можливості звернутись з позовом до перевізника про стягнення коштів згідно накладної №000000001 від 03.04.2017р.

Також необгрунтовані посилання скаржника в апеляційній скарзі що справу було розглянуто без його участі та суд несвоєчасно повідомив його про розгляд справи. Господарським судом було своєчасно направлено ухвалу про призначення розгляду справи за адресою, яка була вказана в тексті позовної заяви (а.с. 111, реєстр відправлень№151 від 19.06.2017р.).

Згідно роздруківки з офіційного сайту Укрпошти 23.06.2017р. поштове повідомлення було доставлено відповідачу, однак не було вручене під час доставки (а.с.112). Згідно цієї ж роздруківки вказано, що об'єктом поштового зв'язку було повторно повідомлено адресата про надходження на його адресу поштового повідомлення, але воно не було отримано Приймаком О.Г. без поважних причин.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Приймака Олександра Георгійовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2017р. у справі №904/5200/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов