Постанова

від 12.12.2017 по справі 816/2094/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/2094/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача - Чала О.Д.,

від відповідача - Соловей А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство "ПриватАгро" (надалі - позивач, ПСП "ПриватАгро") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.12.2017 /а.с. 196/ просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2017 №0007901405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 259785,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ПСП "ПриватАгро" вимог Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ "Бізнес Модус Груп". Зазначив, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, встановлені позаплановою невиїзною документальною перевіркою ПСП "ПриватАгро" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес Модус Груп" за період з 01.03.2017 по 31.03.2017, відображені у акті перевірки від 18.07.2017 №989/16-31-14-05/32413243.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ПСП "ПриватАгро" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 32413243 /а.с. 100-106/.

Позивач з 24.12.2003 перебуває на обліку платників податків в Оржицькому відділенні Лубенської ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) /а.с. 101/.

Фахівцем Головного управління ДФС у Полтавській області 13.07.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПСП "ПриватАгро" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Бізнес Модус Груп" за період з 01.03.2017 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2017 №989/16-31-14-05/32413243 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПСП "ПриватАгро" зобов'язання зі сплати ПДВ за березень 2017 року у розмірі 173190,00 грн /а.с. 15-34/.

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 07.08.2017 сформував податкове повідомлення-рішення №0007901405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 259785,00 грн (в т.ч., основний платіж - 173190,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 86595,00 грн) /а.с. 36-37/.

Дане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до ДФС України, однак рішенням останньої від 25.10.2017 вих. №24066/6/99-99-11-01.02-25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін /а.с. 38-46, 47-51/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив його до суду.

В основу спірного рішення від 07.08.2017 №0007901405 контролюючим органом покладені дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту ТОВ "Бізнес Модус Груп" у складі ціни товарів.

Зокрема, відповідач зазначив, що до перевірки ПСП "ПриватАгро" не надані сертифікати відповідності товарів, паспорти заводів виробників, свідоцтва щодо підтвердження якості хімікатів.

Крім того, у ході перевірки використана податкова інформація щодо ТОВ "Бізнес Модус Груп", що надійшла від Головного управління ДФС у м. Києві, а саме - узагальнена податкова інформація, складена з причини відсутності підприємства за місцезнаходженням, за змістом якої стверджується про відсутність у останнього необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності.

Також відповідач зазначав, що за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що товар у ланцюгу постачання придбано у ТОВ "Золотий Лотос України", відносно якого порушено кримінальне провадження за статтею 205 Кримінального кодексу України. При цьому, за твердженням контролюючого органу, у ланцюгу постачання відбувається обрив поставки товару, оскільки не встановлено його виробника.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджував, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний характер, товари фактично не поставлялись, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди.

За таких обставин, фіскальний орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за березень 2017 року і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість загалом у розмірі 173190,00 грн.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з такого.

Податковий кредит, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового законодавства є підставою для висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом встановлено, що між ПСП "ПриватАгро" (покупець) та ТОВ "Бізнес Модус Груп" (продавець) 23.03.2017 укладено договір купівлі-продажу №2303-2017, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити товар - нітроамофоска НПК 16:16:16 кількість 67 т, загальною вартістю 663300,00 грн, у т.ч. ПДВ - 110550,00 грн /а.с. 53/.

Крім того, 23.03.2017 між позивачем та ТОВ "Бізнес Модус Груп" укладено договір поставки пиломатеріалів №2303/2017, за умовами якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти у свою власність та оплатити пиломатеріали, ціна, кількість та асортимент яких зазначаються у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору /а.с. 79/.

Зі змісту залученої до матеріалів справи копії видаткової накладної від 23.03.2017 №45 судом встановлено, що за умовами даного договору постачальник реалізував покупцю пиломатеріали загальною кількістю 108 м 3 загальною вартістю 375840,00 грн, у т.ч. ПДВ - 62640,00 грн /а.с. 80/.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження факту придбання у ТОВ "Бізнес Модус Груп" товарів упродовж березня 2017 року позивач надав копії податкових накладних від 23.03.2017 №№ 44, 45 /а.с. 55, 81/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку був зареєстрований як юридична особа.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Бізнес Модус Груп" товарів загальною вартістю 1039140,00 грн, у т.ч. ПДВ - 173190,00 грн, є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом статті 1 названого Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

На підтвердження права формування податкового кредиту позивач надав суду копії видаткових накладних від 23.03.2017 №№ 44, 45 /а.с. 54, 80/.

Застережень щодо змісту та форми видаткових накладних Акт перевірки та письмові заперечення відповідача проти позову не містять.

Доставку товарів здійснено власним та орендованим автомобільним транспортом ПСП "ПриватАгро", на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії товарно-транспортних накладних, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, договору оренди транспортного засобу /а.с. 56-66, 82-87/.

Мінеральне добриво та пиломатеріали оприбутковані позивачем на рахунки 208 Виробничі запаси "Матеріали сільськогосподарського призначення" та 205 Виробничі запаси "Будівельні матеріали", про що зазначено відповідачем у Акті перевірки /а.с. 21/, а також підтверджено залученими до матеріалів справи виписками по рахунках бухгалтерського обліку /а.с. 90-95/.

Крім того, позивачем (поклажодавець) 23.03.2017 укладено з ТОВ "Бізнес Модус Груп" (зберігач) договір зберігання №2307, за умовами якого зберігач зобов'язувався на безоплатній основі зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути його в збереженому вигляді, а також виконувати вантажно-розвантажувальні роботи /а.с. 96-97/.

На підставі даного договору придбані товари знаходились на зберіганні у ТОВ "Бізнес Модус Груп", а їх фактичне відвантаження здійснювалось партіями за потребою.

Оплату придбаних товарів позивач здійснив повністю шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 24.03.2017 № 497, 498 /а.с. 67, 88/.

Придбані товари використані позивачем у господарській діяльності. Так, мінеральне добриво (нітроамофос) внесене під час обробітку посівних площ, на підтвердження чого позивачем надані копії накладних внутрішньогосподарського призначення від 08.04.2017, 10.04.2017, 11.04.2017, 12.04.2017 та актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за квітень 2017 року /а.с. 68-78/.

У свою чергу, пиломатеріали використані позивачем для будівництва приміщень зерносховищ, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями лімітно-забірних карток, проектно-кошторисної документації /а.с. 175-176, 178-189/.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження позивачем якості товару та його відповідності технічним характеристикам, а також відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей про пункт навантаження товару суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Зважаючи на підтвердження позивачем фактів отримання товарів, їх оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

До того ж, суд зауважує, що у переліку небезпечних вантажів, наведеного в таблиці А глави 3.2 додатка А Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, речовина або виріб під найменуванням "добриво нітроамофос (добриво складне азотно-фосфорно-калійне)" відсутні. За своєю характеристикою добриво нітроамофоска НПК 16:16:16 випускають у гранулах та пакують у спеціальні мішки (біг-бен), що придатні до транспортування будь-яким видом транспорту.

Так само, суд враховує, що наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за №466/10746, не містить вимог щодо обов'язкової сертифікації в Україні пиломатеріалів.

А відтак, суд відхиляє як необґрунтовані твердження контролюючого органу про порушення порядку транспортування мінеральних добрив та не надання позивачем відомостей про сертифікацію пиломатеріалів.

Стосовно посилань відповідача на відсутність замовлень на поставку товарів, суд враховує, що по-перше такі замовлення не відносяться до первинних документів бухгалтерського обліку, а по-друге - асортимент, ціну та кількість продукції сторонами погоджено безпосередньо шляхом їх фіксування у договорах купівлі-продажу/поставки.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Натомість, позивачем у ході судового розгляду справи доведено, що договірні умови сторонами виконані у повному обсязі: постачальник (продавець) відвантажив товар, а покупець - прийняв його та оплатив вартість такого товару, претензій одна до одної сторони не мають.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем правомірно враховано при розрахунку податкового кредиту за березень 2017 року суму ПДВ у розмірі 173190,00 грн.

З приводу посилань відповідача на узагальнену податкову інформацію стосовно ТОВ "Бізнес Модус Груп", суд звертає увагу на індивідуальний характер відповідальності платників податків, закріплений у частині другій статті 61 Конституції України.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Стосовно доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів до ТОВ "Золотий Лотос України", суд зауважує, що відповідні відомості не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ "Бізнес Модус Груп", адже у ході проведення перевірки контролюючим органом взято до уваги лише господарські операції за звітний (податковий) період, а інші періоди не перевірялись.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 44, 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій, а відтак, право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 173190,00 грн.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПСП "ПриватАгро" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 07 серпня 2017 року №0007901405.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "ПриватАгро" (код ЄДРПОУ 32413243) судові витрати у розмірі 3896,77 грн (три тисячі вісімсот дев'яносто шість гривень сімдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 18 грудня 2017 року.

Суддя О.О. Кукоба