Рішення

від 19.12.2017 по справі 826/3143/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 19 грудня 2017 року                    09:45                                  справа №826/3143/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка  В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Столичний млин” доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Столичний млин” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Столичний млин”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2017 року №000561401 та №000551401. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3143/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 04 вересня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження. Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31 січня 2017 року №000551401 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123  Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України ТОВ “Столичний млин” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100  305,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням – 80  224,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 67  917,00  грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31 січня 2017 року №000561401 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення статті 134, пункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ “Столичний млин” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за податковими зобов'язаннями на 3  565  514,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 10 січня 2017 року №8/26-15-14-01-01/37175801 “Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Столичний млин”, податковий номер 37175801, з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016” (далі по тексту – акт перевірки). В акті перевірки встановлено порушення позивачем статті 134, пункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 3  565  514,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198  Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень, жовтень 2015 року на суму 80  244,00  грн. Висновки акта перевірки про порушення статті 134, пункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України мотивовані наступним: 1)  позивач неправомірно сформував дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товару у ТОВ “Аббакор Промпоставка” і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій та неможливістю підтвердження придбання жита по ланцюгу постачання, зокрема у зв'язку із наступним: згідно з ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/1350/16-к встановлено: “…слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015230000000165  від 09.12.2015 року за фактом сприяння службовими особами ТОВ  “Агро-Нова2006” (код ЄДРПОУ 34237524) в ухиленні від сплати податків, які протягом 2015 року надавали ТОВ “АКВА-НТ”, ТОВ “Аббакор Промпоставка”, ТОВ “УКР-ТЕХ ГРУП”, ТОВ “РАЙХТУМ”, ТОВ “БАЙРЕН ГРУП”, ТОВ “АНСТОП ГРУП”, ТОВ “БІРА ТОРГ”, ТОВ “СПЕКТРОМ”, послуги з незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та відповідно мінімізації податкових зобов'язань, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, у результаті чого вчинили пособництво в ухиленні від сплати ПДВ на суму 2 600 319 грн. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 КК України. Відділом боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС у Херсонській області проведено аналітичне дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ “Агро-нова 2006” та складено довідку від 27.11.2015 № 51/21-22-16-06 відповідно до якої встановлено використання ТОВ “Агро-Нова 2006” схеми мінімізації податку на додану вартість, що полягає у факті реєстрації в ЄРПН податкових накладних на реалізацію товару, походження якого не встановлено, та створює передумови для надання податкової вигоди іншим платникам податків шляхом внесення неправдивих відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ, тощо за жовтень 2015 року, чим заподіяно збитків державі на суму понад 1 млн. грн. Відповідно рапорту старшого оперуповноваженого відділу ОСА ПДВ ОУ ГУ ДФС у Херсонській області підполковником податкової міліції ОСОБА_3 встановлено, що ТОВ  “Агро-нова 2006” використало схеми мінімізації податку на додану вартість, що полягає у факті реєстрації в ЄРПН податкових накладних на реалізацію товару, походження якого не встановлено, та створює передумови для надання податкової вигоди іншим платникам податків шляхом внесення неправдивих відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних, податкових декларацій, з ПДВ за жовтень 205 року. Допитано в якості свідка колишнього керівника ТОВ “Агро-Нова 2006” ОСОБА_4 який показав, що у жовтні 2015 року ТОВ “Агро-Нова 2006” зареєстроване на нього за грошову винагороду у розмірі 1500 грн. Він як керівник у фінансово-господарській діяльності з дня реєстрації підприємства не приймав участі. Допитаний в якості свідка головного бухгалтера ТОВ “Агро-Нова2006” ОСОБА_5, який показав, що йому ТОВ “Агро-Нова2006” не відома та він ніколи не знаходився на посаді головного бухгалтера вказаного підприємства. Допитано в якості свідків голову Сірогозької сільської ради ОСОБА_6 та землевпорядника ОСОБА_7 які показали, що у період з 2014-2015 років ТОВ “Агро-Нова2006” використовувала земельні ділянки площею 211 га, на яких жодної сільгоспкультури не засівалася. Допитано в якості свідка голову Верньосірогозької сільської ради ОСОБА_8 який показав, що ТОВ “Агро-Нова2006” у 2014 році використовувало земельні ділянки загальною площею 269 га., з яких засівалися 30 га під просо та 70 га під пшеницю, 169 га взагалі не засівалися. У 2015 році ТОВ “Агро-Нова2006” земельні ділянки загальною площею 269 га. взагалі не оброблялися. Відповідно статистичного звіту форми 4-сг посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року ТОВ “Агро-Нова2006” 295,5 га з них було засіяно 30 га (пшениця), але вказане підприємство у жовтні-листопаді 2015 року реєструє податкові накладні щодо реалізації сільгосппродукції соняшника, сої врожаю 2015 на загальну суму 430  188,07 грн., яка фактично не вирощувалося та походження якої не відомо. Згідно відповіді Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області за ТОВ “Агро-Нова 2006” сільськогосподарської та іншої техніки не зареєстроване. За результатами інформації з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ “Агро-Нова 2006” (ЄДРПОУ 34237524) встановлено реєстрацію податкових накладних на постачання сільгосппродукції без її наявності ТОВ “Агро-Нова 2006” по контрагенту ТОВ  “Аббакор Промпоставка”, яке у подальшому здійснило реалізацію вказаної сільгосппродукції підприємству ТОВ “Столичний млин” (ЄДРПОУ 37175801). 08.02.2016 року проведено санкціонований обшук за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7-а, оф. 29, де здійснює свою фінансового-господарську діяльність ТОВ  “Аббакор Промпоставка” (ЄДРПОУ 38901782) де вилучено первинно-бухгалтерську документацію поставки сільгосппродукції зі сторони постачальника від імені колишнього директора ОСОБА_4, який на підставі своїх показів свідка не міг підписувати вказані документи”. Враховуючи наведену інформацію, в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ  “Аббакор Промпоставка” не могло поставляти товари – жито, на адресу ТОВ  “Столичний млин”, яке придбавалося у ТОВ “АГРО-НОВА 2006”. 2)  ТОВ “Столичний млин” занижено фінансовий результат до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, понад суму резерву сумнівних боргів, всього на суму 19  407  190,00 грн. по відносинам із ПАТ “Київхліб”. Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що господарські операції із ТОВ  “Аббакор Промпоставка” підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ  “Столичний млин” дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту; сума у розмірі 19  407  190,00 грн. є платою фактору за послуги, визначені в договорі №28/12-1 та надані позивачу, а тому вказана сума є витратами, на яку зменшується фінансовий результат. Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки. Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань. В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування даних податкового обліку за операціями з ТОВ “Аббакор Промпоставка”, суд звертає увагу, що згідно з усталеною позицією Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, суду належить встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ “Столичний млин” з його контрагентом - ТОВ “Аббакор Промпоставка”; мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції. Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ “Столичний млин” (покупець) ТОВ “Аббакор Промпоставка” (продавець) укладено договір №81/п купівлі-продажу, предметом якого є продаж пшениці 2, 3 класу, жита прод. відповідно до умов даного договору; продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити зерно пшениці 2, 3 класу, жита прод., орієнтованою вартістю 18  750  000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3  125  000,00 грн. Згідно з додатковими угодами до договору купівлі-продажу - протоколами погодження цін сторонами погоджено ціни на зерно та умови постави – СРТ елеватор “Покупця” (м. Київ, вул. Межигірська, 83). Відповідно до рахунків-фактур та видаткових накладних ТОВ “Аббакор Промпоставка” протягом вересня та жовтня 2015 року поставило позивачу жито та пшеницю. На думку відповідача, нереальними є операції з поставки жита за період вересень-жовтень 2015 року, за якими ТОВ “Аббакор Промпоставка” виписало позивачу податкові накладні від 11 вересня 2015 року №24, від 18 вересня 2015 року №25, від 19 вересня 2015  року №26, від 25 вересня 2015 року №29, від 09 жовтня 2015 року №32 на загальну суму 481  464,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 80  244,00 грн. Перевезення придбаного жита підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань. За визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти здачі-приймання наданих послуг), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Доводи відповідача про не підтвердження постачання жита по ланцюгу постачання з посиланням на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/1350/16-к відхиляються судом як безпідставні, оскільки належним чином засвідченої копії такої ухвали до суду не надано та не доведено яким чином вказане судове рішення стосується спірних правовідносин; відповідачем не вказано дати прийняття вказаного судового рішення та не надано доказів на підтвердження обставин, зазначених у ньому. Інших підстав, крім ухвали Херсонського міського суду Херсонської області у справі №766/1350/16-к в якості не прийняття первинних документів по відносинам позивача із ТОВ  “Аббакор Промпоставка” та не підтвердження реальності операцій в акті перевірки не наведено. Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд встановив, що ТОВ “Столичний млин” здійснює діяльність у сфері виробництва продуктів борошно-мельно-круп'яної промисловості, про що також можна довідатись за посиланням http://www.smlyn.com/. Зокрема ТОВ “Столичний млин” для здійснення основного виду діяльності орендує нерухоме майно (елеватор, склади тощо) за адресою: місто Київ, вул. Межигірська, 83, за договором оренди від 01 лютого 2015 року №1, укладеним із ТОВ “Молетрі”; орендує обладнання, інвентар та інструменти у ТОВ “Полівед” за договорами оренди від 01 лютого 2015 року №1, від 01 липня 2017 року №1; орендує у ТОВ “Молетрі” комплекси будівель у місті Києві по вул. Межигірській, 83, 81, 79, 79А, по вул. Оленівській, 7, 9, 11 та по вул. Костянтинівській, 64 за договором оренди від 01 березня 2017 року №1; має три власні млина, з оновленим устаткуванням; 2 потужних елеватора, місткістю 32 тис. і 43 тис. тонн з можливістю портового завантаження; налагоджену автотранспортну систему, власні тепловози та залізничну гілку; дві ділянки розфасовки борошна. Штатна чисельність товариства за звітні періоди згідно зі звітами про суми нарахованої заробітної плати складає близько 300 осіб. Як зазначає позивач, виробнича потужність підприємства дає можливість постачання понад 10  000 тон високоякісного борошна та продуктів переробки щомісяця, а вся вироблена продукція відповідає стандартам якості ГСТУ 46.004-99, ISO 90001:2008, НАССР. ТОВ “Столичний млин” виготовляє та пропонує до продажу борошно пшеничне, крупи манні, борошно житнє, побічні продукти переробки (висівки) та інші продукти. Зібрані у справі докази підтверджують, що придбане у ТОВ “Аббакор Промпоставка” зерно оприбутковано на складі та використано у процесі виготовлення продукції (борошно, висівки, зернівка), яка в подальшому реалізована третім особам, серед яких ПАТ “Київхліб”, про господарські операції з яким зазначено в акті перевірки. На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаного жита у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договору купівлі-продажу разом із додатковими угодами до нього, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, журнал поставок зернопродуктів на елеватор, журнал реєстрації зважування вантажів, журнал реєстрації показників якості зерна, що надходить транспортом на елеватор, накладні на передачу готового товару, накладні-вимоги; платіжні доручення та картки рахунку 201; копії договорів оренди з актами приймання-передачі до них. Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного використання товарів вказує, що ТОВ “Столичний млин” здійснювало витрати на придбання у ТОВ  “Аббакор Промпоставка” жита для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано. При цьому суд враховує, що в акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації робіт/товарів, отриманих від вищевказаного контрагента та сум зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні спірних послуг, чим по суті визнається їх постачання. За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ  “Аббакор Промпоставка”. При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України “Про  державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ  “Аббакор Промпоставка” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем. Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним. Відповідач також зазначив в акті перевірки, що позивач безпідставно не включив до складу доходів безоплатно отримані товари, а саме жито від ТОВ  “Аббакор Промпоставка”, чим порушив статтю 134 Податкового кодексу України. Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Податкового кодексу України не регулює питання оподаткування безоплатно отриманих товарів. У свою чергу за визначенням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б)  роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в)  товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею. Разом з тим, відповідачем не доведено, що у межах спірних правовідносин при придбанні жита ТОВ  “Столичний млин” отримало доходи у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів чи інших доходів; зокрема відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивач отримав товари безоплатно, а саме без компенсації їх вартості. Натомість висновки обставини придбання жита, зафіксовані в акті перевірки, наявні у справі докази свідчать, що позивач сплатив за придбані товари певну вартість. Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ  “Аббакор Промпоставка”, суд керується наступним. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням. Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ  “Аббакор Промпоставка” жита послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а)  порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в)  повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ  “Аббакор Промпоставка”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку. Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено. Відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Інтерсплав” проти України (2007 рік, заява №803/02),“Булвес“ АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і “Бізнес Супорт Центр” проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання “справедливого балансу” між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що “справедливий баланс” не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару. Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ  “Аббакор Промпоставка”, тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним. Таким чином, визначення суми грошових зобов'язань за даними епізодами порушень спростовується матеріалами справи та є протиправним. В частині висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 139.2.1 пункту 139.2  статті 139 Податкового кодексу України заниження фінансового результату до оподаткування на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, понад суму резерву сумнівних боргів, всього на суму 19  407  190,00 грн. по відносинам із ПАТ “Київхліб”, суд звертає увагу на наступне. Відповідно до підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним  підпунктом 14.1.11  пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів. Як встановлено в акті перевірки, згідно наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку сума в розмірі 19  407  190,12 грн. є заборгованістю ПАТ “Київхліб” перед ТОВ “Столичний млин”, яка виникла в 2015 році і станом на 28 грудня 2015 року не погашена. На думку відповідача, така заборгованість не відповідає ознакам безнадійної заборгованості. Разом з тим, як зазначає позивач, сума у розмірі 19  407  190,12 грн. є витратами як палат ТОВ “Факторингова компанія “Глобал Плюс” за договором про відступлення права вимоги, а відповідач безпідставно “перекручує” дійсні обставини справи та неправильно кваліфікує спірні відносини. З наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ “Столичний млин” (первісний кредитор) та ТОВ  “Факторингова компанія “Глобал Плюс” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №28/12-1 від 28 грудня 2015 року, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор набуває права вимоги до боржника – ПАТ “Київхліб”, що належали первісному кредиторові за зобов'язанням боржника – грошове зобов'язання ПАТ “Київхліб” перед первісним кредитором, що виникло на підставі договору поставки №1 від 02 лютого 2015 року, укладеного між первісним кредитором на боржником; договору про надання послуг №22 від 02 лютого 2015 року, укладеного між первісним кредитором та боржником, на суму 62  136  882,76 грн. та 4  270  307,36 грн. відповідно. Відповідно до акта приймання-передачі документів первісний кредитор передав новому кредитору договори та первинні документи по відносинам із ПАТ “Київхліб”. Згідно з додатковою угодою №1 від 28 грудня 2015 року сторони домовились, що новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору грошові кошти в розмірі 47  000  000,00 грн. за відступлення права вимоги. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно положень статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За правилами,встановленими у статтях 514-517 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор переводить на нового кредитора право вимоги на борг, що виник на підставі основних договорів, а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредитору за прийняття боргу визначеному цим договором плату. Таким чином, позивач з укладенням договору про відступлення права вимоги №28/12-1 від 28 грудня 2015 року втратив своє право вимоги до ПАТ “Київхліб”, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин поняття норм підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України щодо збільшення фінансового результату до оподаткування за рахунок суми витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11  пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки за даним епізодом порушення нормативно та документально не підтверджуються. Таким чином, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 31 січня 2017 року №000561401 та №000551401 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Столичний млин” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Столичний млин” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 31 січня 2017 року №000561401 та №000551401. 3.  Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Столичний млин” (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 37175801) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 54  987,29 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім гривень двадцять дев'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980). Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                            В.А. Кузьменко