Ухвала

від 13.12.2017 по справі 813/2372/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року № 876/9944/17 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутарія до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У липні 2017 року позивач ТзОВ Фрутарія звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008701414 від 06.06.2017 р. про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за платежем податок на додану вартість у сумі 763516 грн.; 2) визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008711414 від 06.06.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 751855 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 601484 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150371 грн..

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.06.2017 року №0008701414 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за платежем податок на додану вартість у сумі 763516 гривень 00 копійок. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.06.2017 року №0008711414 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 751855 гривня 00 копійок, в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 601484 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150371 грн..

З цією постановою суду першої інстанції від 13.09.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та всупереч нормам матеріального і процесуального права, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що перевіркою встановлено, що в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України за період з 05.07.2016 р. по 31.12.2016 р. ТзОВ Фрутарія безпідставно завищило податкове зобов'язання з податку на додану вартість по виписаних податкових накладних на адресу, зокрема, ТзОВ Екопрод-ПУ . Також, порушуючи вимоги п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку із використанням підприємством товарів не в господарській діяльності по взаєморозрахунках, зокрема з ТзОВ Екопрод-ПУ . Перевіркою встановлено, що між ТзОВ Фрутарія та ТзОВ Екопрод-ПУ заключено договір купівлі-продажу від 25.11.2016 р. №25/11. Враховуючи, що до перевірки ТзОВ Фрутарія не надано будь-яких документів, що підтверджують факт доставки товарів на склад покупців, юридичну дефектність наданих підприємством до перевірки первинних документів, ТзОВ Екопрод-ПУ здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 13.09.2017 р. та прийняти нову постанову суду, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 20.04.2017 року №№2386-2391, виданих Головним управлінням ДФС у Львівській області відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 06.07.2017 року №1284 Про проведення документальної виїзної планової перевірки та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка позивача ТОВ Фрутарія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2017 року №605/13-01-14-14/40629602 (далі - акт перевірки від 22.05.2017 року) (а.с. 11-92 Т.1).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем, зокрема п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України всього на 601484 грн., в тому числі за грудень 2016 в сумі 601484 грн., та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, станом на 31.12.2016 року, всього на 763516 грн..

В Акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність операцій між позивачем і ТОВ Екопрод-ПУ згідно договору купівлі-продажу від 25.11.2016 року №25/11. Тому в ТОВ Фрутарія не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку.

На підставі акта перевірки від 22.05.2017 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року: - № 0008701414 про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за платежем податок на додану вартість у сумі 763516 грн.; - № 0008711414 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 751855 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 601484 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150371 грн. (а.с. 9, 10 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п.п. 1, 3 п.180.1 ст.180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 185.1 ст.185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування, серед іншого, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 цієї ж статті встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом положення п.44.1 цієї статті, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон України №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону України №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 ст.3 Закону України №996-ХIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що з аналізу наведених норм видно, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим, відповідно до ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у періоді що перевірявся позивач мав взаємовідносини з ТОВ Екопрод-ПУ , яке придбавало товари у ТОВ Фрутарія , зокрема фрукти та овочі, на умовах і в порядку, передбаченими договором купівлі-продажу від 25.11.2016 року №25/11 (а.с. 100-101 Т.1).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі товар , а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його вартість за умовами даного договору. Згідно з п.1.2 договору, найменування, кількість та ціна товару за цим договором вказується у видаткових накладних.

Оплата за даним договором здійснюється протягом 30 днів, після отримання товару покупцем. Термін оплати товару, визначений у п.2.1 може бути переглянутий за домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі. Розрахунки проводяться в національній валюті України - гривні (п.п.2.1-2.3 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця. У разі зміни умов щодо поставок товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до цього договору, що буде його невід'ємною частиною. Склади продавця знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 70 (п. 3.1.1).

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ Фрутарія виписано для ТОВ Екопрод-ПУ видаткові та податкові накладні, на загальну суму 13000050,24 грн., в тому числі ПДВ - 2166675 грн., номенклатура - овочі та фрукти в асортименті (а.с. 102-207 Т.1).

Відповідно до картки рахунку 361 по ТОВ Екопрод-ПУ встановлено, що у грудні 2016 року надійшла оплата на рахунок ТОВ Фрутарія в сумі 8190000 грн. (в т.ч. ПДВ - 1365000 грн.).

Податок на додану вартість, згідно з виданими податковими накладними, включено ТОВ Фрутарія до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року в сумі 2166675 грн..

При цьому, судом першої інстанції вірно вказано, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Екопрод-ПУ підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: - податковими та видатковими накладними за період з 28.11.2016 року по 30.11.2016 року, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; - оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.11.2016 року по 31.12.2016 року; - договором оренди приміщення де зберігались придбані в контрагентів-постачальників товари ТОВ Фрутарія від 01.08.2016 р. та актом прийому-передачі цього ж приміщення від 01.08.2016 р.; - випискою по рахунку ТОВ Фрутарія у ПАТ Райффайзен Банк Аваль . Вказана документація свідчить про те, що зобов'язання за договором від 25.11.2016 року №25/11 виконувались сторонами у повному обсязі (а.с. 102-208, 220-247 Т.1).

Також, підтвердженням реальності операцій між позивачем та його контрагентом слугують надані позивачем у суді апеляційної інстанції документи складського обліку розглядуваного товару (овочі, фрукти), оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 та по рахунку 361, розрахунково-платіжна відомість № НЗП-000011 за листопад 2016 р..

Матеріалами справи також підтверджується, що вказані товари позивач ТОВ Фрутарія купляв у контрагентів-постачальників - Ilsa Dis Ticaret Ltd. Sti, Ali Ahmed Ulus. Tas. Ic Ve Dis Tic. Ltd. Sti, Agricultural Cooperative Of Episkopi O.p, GMG Grand Mineral Group Madencilik Sanayi ve Ticaret A.Є., на підставі укладених між сторонами контрактів - №06-09/16 від 06.09.2016 року, №17/16-4 від 07.10.2016 року, №11/16-4 від 01.10.2016 року та №13/16-4 від 03.10.2016 року (а.с. 13-77 Т.2).

Колегія суддів також враховує, що протягом 2016 року контрагент ТОВ Екопрод-ПУ документально оформляв операції з придбання товарів: фрукти та овочі, що підтверджуються контролюючим органом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що згадані документи в сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій. Висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, має характер припущень, оскільки цей висновок не відповідає фактичним обставинам.

Також судом першої інстанції вірно обґрунтовано, що доводи Інспекції про відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів, самі по собі не є доказом безтоварності розглядуваних операцій та недобросовісності підприємства як платника податків; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу. Звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Одночасно, відповідач не довів, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ Екопрод-ПУ не укладало з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори оренди обладнання, транспортних засобів тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Відносно посилань відповідача на те, що в представлених ТОВ Фрутарія до перевірки видаткових накладних відсутні обов'язкові реквізити (такі як: інформація про покупців, ідентифікація матеріально-відповідальних осіб що приймали товар, а також відмітка підприємства (печатка, штемпель)), то такі носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

При цьому, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Відсутність у позивача товарно-транспортної документації, що складається при перевезенні товару, як і відсутність довіреностей на отримання цього товару, зумовлена покладенням обов'язку з транспортування придбаної продукції на покупця, так як згідно з п.3.1 договору №25/11 від 25.11.2016 року поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця . Тобто, позивач не є особою, що транспортувала відповідний товар, вказані дії здійснював його контрагент.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на наявність податкової інформації про те, що ТОВ Екопрод-ПУ не знаходиться за місцезнаходженням, оскільки вказані відомості не можуть свідчити про невиконання чи неможливість виконання таким суб`єктом господарювання договірних зобов`язань перед позивачем. При цьому суд враховує, що належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, відповідний витяг з реєстру з наявністю такого запису в матеріалах справи відсутній. Відсутність контрагента за адресою, вказаною в установчих документах, не впливає на право платника-покупця врахувати при визначенні бази оподаткування податок на додану вартість та не свідчить про недобросовісність платника, адже чинне законодавство не містить вимог, які б забороняли суб'єктам господарювання вести господарську діяльність за адресою відмінною, ніж адреса реєстрації. Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його контрагентом, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. У даній справі відповідних обставин перевіркою не виявлено.

Твердження відповідача про невідповідність номенклатури придбаного ТОВ Екопрод-ПУ та реалізованого ним товару іншим покупцям не може виступати свідченням безтоварності спірних операцій, позаяк стосується порядку обліку цим контрагентом здійснюваних ним операцій. Те ж саме стосується і відсутності залишків у ТОВ Екопрод-ПУ товарно-матеріальних цінностей по контрагенту-покупцю ТОВ Фрутарія .

При цьому, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ТОВ Фрутарія за наслідками операцій з продажу товарів. Вказані накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Будь-яких зауважень щодо їх оформлення відповідач в акті перевірки від 22.05.2017 року не зазначав.

При цьому, відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження фіктивності здійснених підприємством господарських операцій.

Таким чином, доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентом, є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами. Сам же акт перевірки взагалі не містить аналізу первинних документів по господарським операціям позивача з ТОВ Екопрод-ПУ .

Будь-яких інших обставин, з якими ГУ ДФС у Львівській області пов'язувало б порушення ТОВ Фрутарія вимог податкового законодавства, акт перевірки від 22.05.2017 року не містить.

Як вірно вказано судом першої інстанції, з системного аналізу доказів та встановлених на їх підставі обставин справи слідує висновок, що при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог ПК України, відповідач не провів аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, а обмежився лише отриманою податковою інформацією. Проте, підставою для відмови у праві на податковий кредит може слугувати лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань. Втім, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Оцінюючи доводи контролюючого органу, описані вище, суд апеляційної інстанції надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер розглядуваних господарських операцій відповідає видам діяльності позивача. Досліджені у судовому засіданні докази суд апеляційної інстанції вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з реалізації товарів мали реальний характер.

Положеннями ч.4 ст.70 КАС України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, викладені в акті перевірки від 22.05.2017 року висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги. Попри це, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача на надав.

З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ Фрутарія даних податкового обліку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту. Наведене зумовлює хибність висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 22.05.2017 року. Відтак, прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №0008701414 та №0008711414 не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. А тому, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутарія до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.В. Святецький

Р.Й. Коваль

Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2017 року