Ухвала

від 12.12.2017 по справі 820/3511/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 820/3511/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Д Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. по справі № 820/3511/17

за позовом Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. задоволено адміністративний позов Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001821411 від 04 серпня 2017 р.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ДП "Ізюмський приладобудівний завод" в розмірі 6825,00 грн.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі відповідач) не погоджуючись з рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на не повне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на не врахування судом доводів податкового органу про безтоварність спірної господарської операції між позивачем та ТОВ Електрон-Експер , та не доведеності придбання останнім по ланцюгу поставки електродвигунів ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76)

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів , заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що основними видами діяльності ДП "Ізюмський приладобудівний завод" є: виробництво й оброблення інших скляних виробів, у т.ч. технічних; виробництво вогнетривких виробів; виробництво зброї та боєприпасів; виробництво радіологічного, електромедичного й електротерапевтичного устаткування; виробництво оптичних приладів і фотографічного устаткування; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова невиїзна перевірка ДП "Ізюмський приладобудівний завод", з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "Електрон-Експерт" за січень 2017 року, за наслідками якої складено акт № 7557/20-40-14-11-11/30210163 від 19.07.2017 року (а.с. 9-17).

Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом зазначено про порушення позивачем: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2017 року на загальну суму 455000,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Електрон - Експерт".

04 серпня 2017 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001821411, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 455000 грн. за січень 2017 року. (а.с. 20).

Підставою для зменшення розміру від'ємного значення слугували висновки податкового органу про безтоварність спірної господарської операції, які зроблені з урахуванням податкової інформації інших податкових органів відносно контрагента позивача - ТОВ "Електрон - Експерт".

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та від'ємне значення по взаємовідносинах з ТОВ "Електрон - Експерт", а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Положеннями п. 198.2. ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що між Державним підприємством "Ізюмський приладобудівний завод" (Покупець) та ТОВ "Електрон-Експерт" (Постачальник) укладено договір постачання № 10/04/15-1 від 10.04.2015 року за умовами якого позивач придбав електродвигуни ДПМ25-Н1-01 (ОСТ 160.515.022-76 (а.с. 22-42).

Відповідно до п.п.3.1 зазначеного договору, постачання продукції здійснюється до складу Покупця за рахунок Постачальника.

В підтвердження виконання умов договору позивачем як до податкового органу , так і до суду надано податкову накладну від 11.01.2017 р. № 1 на суму 2730000 грн., у т.ч. ПДВ 455000 грн. , видаткову накладною від 11.01.2017р., специфікацію № 26 , виписками банку щодо оплати товару (а.с.54-55, 61- 62).

Придбаний товар отриманий та оприбуткований позивачем в січні 2017 р., що підтверджується видатковою накладною, складським прибутковим ордером, карткою складського обліку матеріалів (копії яких містяться в матеріалах справи), зберігається на складі підприємства та рахується в залишках на бухгалтерському рахунку ( а.с.63 - 65).

Доставка товару на підприємство позивача здійснювалась постачальником, що підтверджено товарно-транспортною накладною № Р 2 від 11.01.17 р (а.с. 66).

Податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2017 р. згідно зареєстрованих і отриманих податкових накладних становив 455000,00 грн.

Придбані ТМЦ використані підприємством позивача у власній господарській діяльності.

Крім того, факт наявності у позивача матеріально - технічних ресурсів підтверджується копією Журналу обліку товарно-матеріальних цінностей, які ввозяться, вносяться на територію Ізюмського приладобудівного заводу (а.с.68-69) та не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ "Електрон - Експерт" відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

На час укладання договорів із позивачем, його контрагент були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Електрон -Експерт , такі висновки ґрунтуються на інформації Єдиного реєстру податкових накладних, а саме придбання контрагентом позивача -ТОВ Електрон -Експерт електродвигунів у контрагента-постачальника ТОВ Вірайн , який в свою чергу дані двигуни у 2016р. не прибав та імпортував.

Колегія суддів зазначає, що зазначені відповідачем обставини не свідчать про безтоварність спірної господарської операції, тому як податковим органом не встановлено наявності чи відсутності у контрагента-постачальника ТОВ Вірайн зазначеного товару до 2016р.

Крім того чинним законодавством України на платника податків не покладено обов'язку перевірки дотримання вимог податкового законодавства особами, з якими платник не має правових стосунків.

В цьому полягає принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового Кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідач не заперечував проти правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту, наміру отримати за договором поставки, укладеним з ТОВ Електрон -Експерт іншого результату, ніж отримання товару податковим органом не встановлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо правомірності формування податкового кредиту підприємством позивача .

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2017р. по справі № 820/3511/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.