Ухвала

від 14.12.2017 по справі 805/3239/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року справа №805/3239/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Куленка О.Д., представника відповідача - Колеснікової О.М., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року № 805/3239/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кальміус Арена до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Кальміус Арена звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000181202 від 07 червня 2017 року та податкового повідомлення-рішення №0000191202 від 07 червня 2017 року (а.с. 4-7 т. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС Донецької області №0000181202 від 07 червня 2017 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 589 526,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2 647 382,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 9-12 т. 2).

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління ДФС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за наслідками проведення камеральної перевірки податковим органом встановлені порушення які полягали у порушені строків подання податкової звітності, а саме за квітень-червень 2015 року подано 27 березня 2017 року, також в деклараціях зазначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 12 740 657,0 грн., яка не відповідає даним ЄРПН станом на 27 березня 2017 року, оскільки сума ліміту на електронному рахунку ПДВ становить 34 373,78 грн., та за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати у сумі 828 051,53 грн., враховуючи зазначене підприємством завищено суму, яка полягає бюджетному відшкодуванню на суму 10 589 526,00 грн. За наслідком зазначеного податковим органом сформовані спірні податкові повідомлення-рішення, які є правомірними (а.с. 16-18 т. 2).

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати а у задоволені позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції і межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальміус Арена" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37544676), місцезнаходження: вул. 13-ї Таганрозької Дивізії м. Маріуполя, 87526.

Позивач 27 березня 2017 року подано до Головного управління ДФС у Донецькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень,травень,червень 2015 року (а.с.37-38, 142-143,162-163 т.1).

Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведена камеральна перевірка даних щодо сум бюджетного відшкодування, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства за квітень,травень,червень 2015 року, за результатами якої 21 квітня 2017 року складено акт перевірки №485/05-99-12-02/37544676 (а.с.24-30 т.1).

Висновок акту свідчить про несвоєчасність подання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень,травень,червень 2015 року, відповідальність за яке передбачена п.120.1 ст.120 глави 120 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу та порушення пп. б) п.200.4 та п.200.12 ст.200,п.200-1.3 та п.200-1.5 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України, завищено суму,яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 10 589 526,00 грн. у т.ч. за квітень 2015 року на 4 530 157,00 грн., за травень 2015 року на 3 787 154,00грн, за червень 2015 року на 2 727 215,00 грн. в результаті чого занижено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в розмірі 10 589 526,00 грн. у т.ч. за квітень 2015 року на 4 530 157,00 грн., за травень 2015 року на 3 787 154,00грн, за червень 2015 року на 2 727 215,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000181202 від 07 червня 2017 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 589 526,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2 647 382,00 грн. (а.с.21 т.1);

- № 0000191202 від 07 червня 2017 року про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. за порушення термінів подання податкової звітності (а.с.22 т.1).

Позивачем використано право на позасудове врегулювання спору шляхом оскарження рішень до податкового органу вищого рівня.

Рішенням Державної фіскальної служби України №16620/6/99-99-11-01-01-25 від 31 липня 2017 року скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.31-34 т.1).

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності є правомірним, однак податковим органом неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 589 526,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2 647 382,00 грн. та воно є таким, що підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. регулює Податковий кодекс України (далі -ПК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів подання податкової звітності, з огляду на наступне.

Згідно п.46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

На підставі п. 120.1 ст.120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З матеріалів справи вбачається, що податкова звітність за квітень-червень 2015 року , подана позивачем засобами електронного зв'язку, отримано та прийнято податковим органом 27 березня 2017 року квитанції №1 та №2 (а.с.39-40,144-145, 164-165 т.1).

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем подано податкову звітність з порушенням строків, а відтак, податкове повідомлення-рішення №0000191202 від 07 червня 2017 року про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн. є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 589 526,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2 647 382,00 грн., суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" №21 від 28 січня 2016 року (далі - Порядок №21) декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України (станом на день подання звітності 27 березня 2017 року) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України (станом на день подання звітності 27 березня 2017 року), при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України (станом на день подання звітності 27.03.2017 року), платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 розділу V Кодексу.

Порядок визначення сум, в межах яких платник податку має право зареєструвати податкові накладні, регламентовано п.200-1.3 ст.200-1 ПК України.

Пунктом 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні /розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), визначену пунктом 201.3 статті 201 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

Відповідно до п.200.3, п.200.4, 200.7 ст. 200 ПК України (станом на 31.12.2014 року) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кальміус Арена" на підставі п.33 підрозділу 2 розділу XX ПК України скористалося правом на отримання бюджетного відшкодування, оскільки 27 березня 2017 року подана декларація за квітень 2015 року, в якій у рядку 20.2.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) визначено 4 530 157,00 грн., яка заявлялась позивачем до відшкодування до 01 лютого 2015 року в деклараціях з ПДВ за жовтень 2013 року у сумі 2 580 489,00 грн., листопад 2013 року у сумі 1 949 668,00 грн. (а.с.62-65,94-96 т. 1).

Довідкою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за листопад 2013 року №1366/15-1/37544676 від 30 грудня 2013 року (а.с.118-122 т. 1) та Довідкою Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про проведення документальної невиїзної перевірки товариства з питання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2013 року №1367/15-1/37544676 від 30 грудня 2013 року (а.с.123-141 т. 1) встановлена відсутність порушень позивача при відображенні у декларації з ПДВ за листопад 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1 949 668,00 грн. і у декларації з ПДВ за жовтень 2013 року бюджетного відшкодування у сумі 2 580 489,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на повернення сум ПДВ, що заявлялися ним до відшкодування до 01 лютого 2015 року, у порядку, визначеному ст.200 ПК України у редакції, яка діяла станом на 31 грудня 2014 року.

27 березня 2017 року товариством подана декларація за травень 2015 року, в якій у рядку 20.2.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) визначено 3 787 154,00 грн. та за червень 2015 року, в якій у рядку 20.2.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) визначено 2 272 215, 00 грн.

При цьому, залишки від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платником податку за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року та відображені в рядку 24 декларації за січень 2015 року - 8 154 632,00 грн. (а.с.187-190 т. 1).

Відтак, у позивача наявне право на розпорядження від'ємним значенням попередніх звітних (податкових) періодів шляхом їх повернення у порядку, визначеному ст.200 ПК України у редакції, яка діяла станом на 31 грудня 2014 року та правомірно скористався правом, передбаченим п.33 підрозділу 2 розділу XX ПК України шляхом подання декларацій за квітень - червень 2015 року за формою чинною станом на 2017 року.

Враховуючи вищевикладене, у Головного управління ДФС у Донецькій області в рамках спірних правовідносин відсутні правові підстави керуватися положеннями п.200.4 ст.200 ПК України в редакції чинній станом на березень 2017 року.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання апелянта на наявність на електронному рахунку суми ліміту 34 373,78 грн., яка є меншою ніж зазначена позивачем та наявності заборгованості за позивачем з орендної плати у сумі 828 051,53 грн., які позбавляють права позивача на заявлене ним бюджетне відшкодування у сумі 12 740 657,00 грн., оскільки обчислення сум бюджетного відшкодування здійснено позивачем з урахуванням вимог п. 33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та наявності залишку сум бюджетного відшкодування та від'ємного значення до 01 лютого 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно у декларації за квітень 2015 року заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 4 530 157,00 грн., у травні 2015 року заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 3 787 154,00 грн., у червні 2015 року заявлено суму до бюджетного відшкодування у розмірі 2 272 215,00 грн., а, відтак, податкове повідомлення-рішення №0000181202 від 07 червня 2017 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 10 589 526,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2 647 382,00 грн. сформовано податковим органом неправомірно та підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року № 805/3239/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кальміус Арена до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 14 грудня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова