Ухвала

від 11.12.2017 по справі 816/892/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 р.Справа № 816/892/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. по справі №816/892/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0002541304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатам річного декларування" на загальну суму 24795 грн. 76 коп. (за податковим зобов'язаннями - 19836 грн. 61 коп., за штрафними санкціями - 4959 грн. 15 коп.);

- податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0002531304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 1018 грн. 13 коп. (за податковим зобов'язанням - 814 грн. 50 коп., за штрафними санкціями - 203 грн. 63 коп.);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2017 року № Ф-0002511304 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 54620 грн. 99 коп.;

- рішення від 10 квітня 2017 року № 0002501304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 10023 грн. 28 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10 квітня 2017 року № 0002541304 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 14265 грн. 74 коп., з них: за основним платежем - в сумі 11412 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2853 грн. 15 коп.

Визнано протиправним та скасовано вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2017 року № Ф-0002511304 в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178 грн. 37 коп.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10 квітня 2017 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334 грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору на користь позивача в розмірі 507 грн. 79 коп.

Не погодившись із судовим рішенням, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, покладення в основу рішення висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи та різне застосування одних і тих самих норм права до аналогічних правовідносин, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою вимоги задовольнити.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх необґрунтованість.

Відповідач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначив, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, а тому приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10 квітня 2017 року № 0002541304 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 14265 грн. 74 коп., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2017 року №Ф-0002511304 в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178 грн. 37 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10 квітня 2017 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334 грн. 76 коп.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволених позовних вимог, просить залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 24.01.2017 по 13.02.2017 співробітниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.02.2017 № 151/16-31-13-03-29/НОМЕР_4.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 22836 грн. 61 коп., у тому числі: за 2013 рік у сумі 3000 грн., за 2014 рік у сумі 11412 грн. 59 коп. та за 2015 рік у сумі 8424 грн. 02 коп.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок у сумі 54621 грн., а саме: за 2013 рік у сумі 5031 грн. 15 коп., за 2014 рік у сумі 18018 грн. 40 коп. та за 2015 рік у сумі 31571 грн. 44 коп.;

- ст. 44, ст. 185, ст. 188, п. 198. 1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18000 грн., а саме: за червень 2013 року у сумі 6000 грн. та за жовтень 2013 року у сумі 12000 грн.;

- пп. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, пп. 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 814 грн. 50 коп., у тому числі по періодам: за 2015 рік у сумі 814 грн. 50 коп.;

- пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 п. 177.10 ст. 177 ПК України, п.6 ст. 128 Господарського кодексу України, а саме включення до декларацій про майновий стан та доходи за 2013-2015 рр. неправдивих даних.

На підставі акту перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 10.04.2017 № 0002541304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 24795 грн. 76 коп., з них: за основним платежем на суму 19836 грн. 61 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4959 грн. 15 коп.;

- податкове повідомлення - рішення від 10.04.2017 № 0002531304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір", на загальну суму 1018 грн. 13 коп., з них: за основним платежем на суму 814 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 203 грн. 63 коп.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2017 № Ф-0002511304, якою визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску в суму 54620 грн. 99 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10.04.2017, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 10023 грн. 28 коп.

Позивач не погодившись із зазначеними вище рішеннями звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення потворних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0002541304 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 14265 грн. 74 коп., вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2017 року № Ф-0002511304 в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178 грн. 37 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10 квітня 2017 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334 грн. 76 коп. є протиправними та підлягають скасуванню. В решті заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки виявлені під час проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, які слугували підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 № 0002531304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2017 № Ф-0002511304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10.04.2017, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено в акті перевірки, за наслідком перевірки відображених показників у рядку 4 "усього" колонок 4, 5, 6 розділу ІІІ додатка 5 до податкових декларацій та колонок 5, 6, 7 додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан та доходи за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 "вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю" у загальній сумі 5891121 грн. 66 коп. на підставі таких документів: податкові декларації про майновий стан і доходи за 2013-2015 роки (з додатками), книги обліку доходів і витрат, банківські виписки, податкові накладні, видаткові накладні, вантажно-митні декларації, акти виконаних робіт та ін., встановлено їх завищення у сумі 144300 грн., а саме: за 2013 рік у сумі 20000 грн., за 2014 рік у сумі 70000 грн. та за 2015 рік у сумі 54300 грн., а саме:

-за рахунок включення до їх складу витрат у розмірі 90000 грн. на придбання фіксаторів у ТОВ "Світком-торг" (код ЄДРПОУ 38650855), які були включені позивачем до складу витрат у листопаді 2013 року у сумі 20000 грн. та у січні, лютому, червні, серпні та жовтні 2014 року у сумі 70000 грн. та відображені у податкових деклараціях про майновий стан та доходи, у Книзі обліку доходів та витрат за 2013-2014 роки, операції з яким не спричиняють реального настання правових наслідків та здійснення яких не підтверджено у ході перевірки, чим порушено п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України;

-за рахунок включення до їх складу витрат у розмірі 54300 грн. на придбання послуг спорядження зарядів ЗП2 у ІЕЗ ім. Патона "Матеріалообробка вибухом" (код ЄДРПОУ 05540215), які реалізовані на адресу покупця ДГП "Укргеофізика" Полтавська ЕГДС (код ЄДРПОУ 21044912) та дохід від реалізації яких не отримано, чим порушено п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, оскільки витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визначаються витратами того звітного періоду, у якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Внаслідок вказаних порушень, контролюючим органом встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 22836 грн. 61 коп., у тому числі: за 2013 рік у сумі 3000 грн., за 2014 рік у сумі 11412 грн. 59 коп. та за 2015 рік у сумі 8424 грн. 02 коп.

Згідно наданого відповідачем письмового розрахунку, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 10.04.2017 № 0002541304 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 11412 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2853 грн. 15 коп. у зв'язку з встановленням перевіркою порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, яке полягає у тому, що позивачем у 2014 році придбавалися фіксатори у ТОВ "Світком-торг", операції з яким не спричиняють реального настання правових наслідків та здійснення яких не підтверджено у ході перевірки, а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" за основним платежем в сумі 8424 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2106 грн. у зв'язку із встановленням за результатами перевірки порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України внаслідок включення позивачем у 2015 році до складу витрат вартість придбання послуг спорядження зарядів ЗП2, які реалізовані на адресу покупця ДГП "Укргеофізика", оплату за які не отримано.

Також перевіркою встановлено заниження єдиного внеску у загальній сумі 54621 грн., а саме: за 2013 рік у сумі 5031 грн., за 2014 рік у сумі 18018 грн. 40 коп. та за 2015 рік у розмірі 31571 грн. 44 коп. по причині заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 157409 грн. 26 коп. Відповідач вказує, що донарахування єдиного внеску за 2013 рік та 2014 рік у загальній сумі 23049 грн. 55 коп. здійснено також у зв'язку з донарахуванням суми додатково визначеного чистого доходу по господарським операціям з ТОВ "Світком-торг" на загальну суму 90000 грн.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Пунктом 164.1 статті 164 Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п 177.1-177.4 ст. 177 ПК України /у редакції, що діяла до 01.01.2015/, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно ж п.п.177.1-177.4 статті 177 ПК України /у редакції чинній з 01.01.2015/ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України /у редакції, що діяла до 01.01.2015/, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка податку, визначена абзацом першим цього пункту, застосовується до доходів у вигляді: процентів, нарахованих на суму поточного або вкладного (депозитного) банківського рахунку; процентного або дисконтного доходу за ощадними (депозитними) сертифікатами; процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці; плати (відсотка), що розподіляється на пайові членські внески членів кредитної спілки; доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону; доходу за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами) відповідно до закону; доходу у вигляді відсотків (дисконту), отриманого власником облігацій від їх емітента відповідно до закону; доходу за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому та одинадцятому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті.

Положеннями п. 167.1 ст. 167 ПК України /у редакції чинній з 01.01.2015/ закріплено, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

На підставі викладеного, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною 11 статті 8 вищенаведеного Закону закріплено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV /у редакції чинній на час здійснення господарських операцій/ визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення /у редакції чинній на час здійснення господарських операцій/, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, 05.06.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ "Світком-торг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 04/06, за умовами розділу 1 якого продавець зобов'язується продати на умовах даного договору покупцю належний продавцю товар: корпус, фіксатор. Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного договору. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначаються за згодою сторін і відображаються в рахунку продавця. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку.

Доставка товару покупцю відбувається самовивозом транспортом покупця на умовах DDР (до місця узгодженого сторонами) офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2011 р. (ІНКОТЕРМС 2011). Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання його за видатковою накладною. У момент приймання товару покупець повинен надати продавцю довіреність на отримання ТМЦ (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами зазначеними в розрахунку продавця.

Згідно п. 8.1 Договору він набуває силу з моменту його підписання сторонами і діє до 05 червня 2014 року.

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Світком-торг" згідно укладеного договору купівлі-продажу № 04/06 від 05.06.2013 підтверджується видатковими накладними: № 0625/01 від 25.06.2013 на фіксатори у кількості 3000 шт. на загальну суму 36000 грн., у тому числі ПДВ - 6000 грн.; № 1001/01 від 01.10.2013 на фіксатори у кількості 4000 шт. на загальну суму 48000 грн., у тому числі ПДВ - 8000 грн.; №1008/01 від 08.10.2017 на фіксатори у кількості 2000 шт. на загальну суму 24000 грн., у тому числі ПДВ - 4000 грн., копії яких наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 87, 88, 89/.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Світком-торг" згідно укладеного договору купівлі-продажу № 04/06 від 05.06.2013 позивачем також надано копії податкових накладних /том 1 а.с. 90-92/ та копії рахунків на оплату /том 2 а.с. 94, 143/.

Розрахунки за товар здійснювалися позивачем у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями /том 2 а.с. 114-116/.

Як зазначив під час судового розгляду позивач, товар згідно видаткової накладної № 0625/01 від 25.06.2013 перевезено ТОВ "Нова Пошта" за товарно-транспортною накладною № 59998002924511 від 26.06.2013, товар згідно видаткової накладної № 1001/01 від 01.10.2013 позивач отримав у м. Київ, а товар згідно видаткової накладної № 1008/01 від 08.10.2013 перевезено ТОВ "Нова Пошта" за товарно-транспортною накладною № 59000033581435 від 15.11.2013, на підтвердження чого до суду надано копії товарно-транспортних накладних ТОВ "Нова Пошта" /том 1 а.с. 87, 89/, а також копію посвідчення про відрядження ОСОБА_1 /том 1 зворот а.с. 88/. Оскільки тільки 14.11.2013 ОСОБА_2 зміг відправити товар згідно видаткової накладної № 1008/01 від 08.10.2013 на адресу позивача через ТОВ "Нова Пошта". На той час у позивача був відсутній бухгалтер і позивач не звернув увагу на дату виписки видаткової накладної № 1008/01 від 08.10.2013.

В послідуючому придбаний у ТОВ "Світком-торг" товар позивачем відвантажено як давальницьку сировину на НІЦ МВ ІЄЗ ім. Є.О. Патона НАНУ згідно договорів № 17/12 від 27.12.2012 та № 07/14 від 02.06.2014 /том 2 а.с. 69, 71/, що підтверджується копіями накладних та довіреностей /том 2 а.с. 93, 95, 98/, та у подальшому, після виготовлення кумулятивних зарядів ЗП2-67-150, поставлено ПАТ Карпатське УГР та ДГП "Укргеофізика" Івано-Франківська ЕГДС. Копії актів прийому - передачі наявні у матеріалах справи /том 1 а.с. 100, 102, 105, 108, 110/.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

На підставі викладеного, з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження факту отримання, оплати та використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагента товару, колегія суддів вважає, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про неповажність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Згідно пункту 1.1 договору про спорядження зарядів № 17/12 від 27.12.2012 /том 2 а.с. 69/ замовник (позивач) доручає, а виконавець (Науково-інженерного центру "Матеріалообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона) бере на себе роботи щодо спорядження зарядів кумулятивних типу ЗП2 в обсязі 100.0 тис. зарядів у 2013 році.

Згідно пункту 1.1 договору про спорядження зарядів № 07/14 від 02.06.2014 /том 2 а.с. 71/ замовник (позивач) доручає, а виконавець (Науково-інженерного центру "Матеріалообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона) бере на себе роботи щодо спорядження зарядів кумулятивних типу ЗП2 в обсязі 100.0 тис. зарядів у 2014 році.

Відповідно до пунктів 1.3 вказаних договорів про спорядження зарядів, корпуса, кришки та фіксатори до кумулятивних зарядів є давальницькою сировиною замовника (позивач), їх вартість не входить у вартість робіт по договору.

На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє посилання податкового органу здійснення позивачем господарської діяльності щодо постачання фіксаторів на адресу Науково-інженерного центру "Матеріалообробка вибухом" ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАНУ за ціною їх придбання у ТОВ "Світком-торг" без отримання доходу, оскільки за умовами договорів про спорядження зарядів № 17/12 від 27.12.2012 та №07/14 від 02.06.2014 /том 2 а.с. 69, 71/ вказані фіксатори є давальницькою сировиною замовника та їх вартість не входить у вартість робіт по договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про помилковість податкового органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України по господарським операціям з ТОВ "Світком-торг" згідно договору купівлі-продажу № 04/06 від 05.06.2013, що полягає у заниженні податку на доходи з фізичних осіб у періоді, що перевірявся на загальну суму 11412 грн. 59 коп., а також порушення пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та заниження єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 23049 грн 55 коп., у тому числі за 2013 рік на суму 5031 грн. 15 коп. та за 2014 рік на суму 18018 грн. 40 коп.

Відповідно до пунктів 177.1-177.4 ст. 177 ПК України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як встановлено під час розгляду справи, 14.01.2014 між позивачем (постачальник) та Державним геофізичним підприємством "Укргеофізика" Івано-Франківська ЕГДС (замовник) укладено договір на поставку № 2/01, за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити комплектуючі до заряду ЗП2-67-150, заряду ЗП2-57-150 у кількості 60000 штук і передати їх виконавцю для подальшого виготовлення зарядів /том 2 а.с. 87/.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни, який є додатком № 2 до договору № 2/01 від 14.01.2014 ціна за заряд ЗП2-67-150 складає 122 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -20 грн.40 коп./том 2 а.с.88/.

ІФЕГДС м. Івано-Франківськ перераховано позивачу кошти в сумі 244800 грн. платіжним дорученням № 794 від 17.12.2015 із призначенням платежу: за заряди ЗП2-67-150 зг. рах. 7/11 від 28.11.2015, дог. № 2/01 від 14.01.2014, у т.ч. ПДВ 40800 грн. /том 2 а.с. 117/.

Таким чином позивач отримав оплату від Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" Івано-Франківська ЕГДС за заряди ЗП2-67-150 у кількості 2000 штуки (244800 грн. / 122 грн. 40 коп.).

17.12.2015 позивачем відображено суму 204000 грн. у Книзі обліку доходів і витрат /том 2 зворот а.с.60, том 1 а.с. 84/.

Разом з тим, 17.12.2015 позивачем включено до складу інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу (графа 8 Книги обліку доходів і витрат) витрати в сумі 108600 грн. на придбання послуг спорядження зарядів ЗП2-67-150 у кількості 4000 штук у Науково-інженерного центру "Матеріалообробка вибухом" Інституту електрозварювання ім. Патона НАНУ згідно акту № 204 здачі-прийняття робіт по договору № 1/15 від 05.02.2015 від 24.12.2015 /том 1 зворот а.с. 70/ та платіжного доручення № 170 від 28.12.2015, копія якого наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 72/.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що включення позивачем до складу витрат грудня 2015 року коштів у розмірі 54300 грн. на придбання послуг спорядження зарядів у Науково-інженерного центру "Матеріалообробка вибухом" Інституту електрозварювання ім. Патона НАНУ у кількості 2000 штук, дохід від реалізації яких у грудні 2015 року позивачем не було отримано, є порушенням п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про завищення витрат за 2015 рік на суму 54300 грн. та відповідно у заниженні податку на доходи з фізичних осіб у 2015 році на суму 8424 грн. 02 коп.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10 квітня 2017 року № 0002541304 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 14265 грн. 74 коп., з них: за основним платежем - в сумі 11412 грн. 59 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2853 грн. 15 коп. є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 10530 грн. 02 коп., з них: за основним платежем - в сумі 8424 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 2106 грн., оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Також, як встановлено під час перевірки, платником у 2015 році отримано чистий дохід у 8 місяцях, що не відповідає даним відображеним у Книзі доходів та витрат та у податковій декларації про майновий стан і доходи, так як платником було відображено дохід у 4 місяцях, а саме у січні, березні, квітні, червні 2015 року. За даними перевірки було встановлено, що платником отримано чистий дохід у січні, березні, квітні червні, липні, вересні, жовтні та грудні 2015 року /том 1 а.с. 150-157/.

Згідно пункту 177.10 статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481, самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

Матеріалами справи підтверджено, що 28.07.2015 позивачем отримано дохід у сумі 35700 грн. (без ПДВ) від ДГП "Укргеофізика" Полтавська ЕГДС за заряд ЗП2-67-150 за 350 штук /том 2 а.с. 111, 112/.

28.07.2015 позивачем відображено у Книзі обліку доходів та витрат суму витрат у розмірі 35700 грн. /том 2 зворот а.с. 55/.

Згідно з нормами витрат давальницьких матеріалів на одиницю виробу ЗП2-67-150/100 витрачається корпус ЗП2 67 - 1 штука, фіксатор - 1 штука, порошок мідний - 0,03 кг /том 2 а.с. 109/.

Відтак, у ході перевірки встановлено, що до витрат відноситься 23800 грн. (корпус ЗП2-67 - 350 штук х 58 грн./шт. = 20300 грн., фіксатор 350 штук х 10 грн. = 3500 грн.), товар придбаний у ФОП ОСОБА_3 , та 2100 грн. (мідь 10,5 кг.) /том 2 зворот а.с. 121/.

Податковий орган під час розгляду справи зазначив, що аналізом закупівлі корпусів ЗП2-67 у ФОП ОСОБА_3 під час перевірки встановлено, що максимальна ціна становить 58 грн., а саме згідно видаткової накладної № 1/05 від 15.05.2015 ціна за 1 штуку становить 58 грн., згідно видаткової накладної № 2/07 від 14.07.2015 ціна за 1 штуку становить 58 грн., згідно видаткової накладної № 1/11 від 16.11.2015 ціна за 1 штуку становить 55 грн. Копії вказаних видаткових накладних наявні у матеріалах справи /том 2 а.с. 186-188/.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів на спростування вказаних обставин.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки встановлено, що сума витрат позивача, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за липень 2015 року становить 194012 грн. 66 коп., а не 203758 грн. 52 коп., як зазначено позивачем у Книзі обліку доходів і витрат /том 2 зворот а.с. 55/.

Крім того, судом встановлено, що зазначена позивачем у Книзі обліку доходів і витрат загальна сума інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу за липень 2015 року у розмірі 79979 грн. 66 коп. /том 1 а.с.79/ не відповідає сумі зазначених позивачем у Книзі обліку доходів і витрат сум інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 06.07.2015 - 47200 грн., 5000 грн., 1361 грн., 4000 грн., за 09.07.2015 - 294 грн. 17 коп., 149 грн. 88 коп., за 22.07.2015 - 700 грн., 988 грн. 24 коп., 10320 грн., 966 грн. 67 коп. та за 28.07.2015 - 5000 грн., яка за даними Книги обліку доходів та витрат складає 75979 грн. 96 коп. (47200 грн.+5000 грн.+1361 грн.+4000 грн.+294 грн. 17 коп.+ 149 грн. 88 коп.+ 700 грн.+ 988 грн. 24 коп.+10320 грн.+ 966 грн. 67 коп.+ 5000 грн.) /том 1 а.с. 78-79/.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.09.2015 позивачем отримано кошти у розмірі 119340 грн. (без ПДВ) за заряди ЗП2-67-150 від ДГП "Укргеофізика" Полтавське ЕГДС /том 2 а.с. 113/.

10.09.2015 позивачем відображено у Книзі обліку доходів і витрат суму витрат у розмірі 67660 грн. /том 2 зворот а.с. 56/ за товар придбаний у ФОП ОСОБА_3, та 9120 грн. (мідь необхідна на 1520 шт. зарядів).

Перевіркою віднесено до витрат мідь на суму 7020 грн. за 1170 шт. зарядів, які були реалізовані, та за які отримано дохід на розрахунковий рахунок позивача, та перенесено мідь на 350 штук зарядів у липень 2015 року, де вона фактично була використана /том 2 а.с. 122/.

Позивачем не надано до суду доказів, якими би спростовувалися вказані вище обставини.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки встановлено, що сума витрат позивача, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за вересень 2015 року становить 108680 грн., а не 110780 грн., як зазначено позивачем у Книзі обліку доходів і витрат /том 2 а.с. 57/.

Крім того, як було встановлено під час судового розгляду, 17.12.2015 позивачем включено до складу інших витрат, пов'язаних з одержання доходу (графа 8 Книги обліку доходів і витрат) витрати в сумі 108600 грн. на придбання послуг спорядження зарядів ЗП2-67-150 у кількості 4000 штук у Науково-інженерного центру "Матеріалообробка вибухом" Інституту електрозварювання ім. Патона НАНУ згідно акту № 204 здачі-прийняття робіт по договору № 1/15 від 05.02.2015 від 24.12.2015 /том 1 зворот а.с. 70/ та платіжного доручення № 170 від 28.12.2015, копія якого наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 72/.

Таким чином, за результатами проведеної перевірки встановлено, що сума інших витрат позивача за 17.12.2015 має становити 54300 грн., а не 108600 грн., як зазначено позивачем у Книзі обліку доходів і витрат /том 2 зворот а.с. 60/.

У Книзі обліку доходів і витрат позивачем відображено за грудень 2015 року загальну суму отриманого доходу, що підлягає декларуванню у розмірі 408237 грн. 44 коп. (графа 4), суму витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) у розмірі 238330 грн. (графа 6) та суму інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу у розмірі 195868 грн. 88 коп. /том 2 зворот а.с. 84/.

Зазначена позивачем у Книзі обліку доходів і витрат загальна сума інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу за грудень 2015 року у розмірі 195868 грн. 88 коп. не відповідає сумі зазначених позивачем у Книзі обліку доходів і витрат сум інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 03.12.2015 - 54300 грн., 8000 грн., 8000 грн., 2857 грн. 26 коп., 191 грн. 67 коп., 133 грн. 95 коп., 216 грн. 67 коп., 208 грн. 33 коп., 1361 грн. та за 17.12.2015 - 108600 грн., яка за даними Книги обліку доходів і витрат складає 183868 грн. 88 коп. (54300 грн. + 8000 грн. + 8000 грн. + 2857 грн. 26 коп.+ 191 грн. 67 коп.+ 133 грн. 95 коп.+ 216 грн. 67 коп.+ 208 грн. 33 коп.+ 1361 грн. + 108600 грн.).

З урахуванням наведеного, сума інших витрат позивача, пов'язаних з одержанням доходу за грудень 2015 року становить 129568 грн. 88 коп. (183868 грн. 88 коп. - 54300 грн.), а не 195868 грн. 88 коп., як зазначено позивачем у Книзі обліку доходів і витрат /том 2 зворот а.с. 84/.

Крім того, зазначена позивачем у Книзі обліку доходів і витрат загальна сума витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за грудень 2015 року у розмірі 238330 грн. також не відповідає сумі зазначених позивачем у Книзі обліку доходів і витрат сум витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за 03.12.2015 - 120000 грн., 10000 грн., 12000 грн. та за 17.12.2015 - 12600 грн., 95430 грн. яка за даними Книги обліку доходів і витрат складає 250030 грн. (120000 грн. + 10000 грн. + 12000 грн. + 12600 грн. + 95430 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи контролюючим органом збільшено суму витрат позивача, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за грудень 2015 року на 17600 грн., а також збільшено суму інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу за грудень 2015 року на 566 грн. 38 коп. /том 2 зворот а.с. 123/, що жодним чином не порушує прав та інтересів позивача.

На підставі вищевикладеного, позивачем було отримано дохід (прибуток) у липні 2015 року, у вересні 2015 року та у грудні 2015 року.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464 /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ визначено, що фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність встановлених за наслідком проведеної перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок за 2015 рік у сумі 23442 грн. 62 коп. (за липень 2015 на суму 7184 грн. 98 коп., за вересень 2015 року на суму 8128 грн. 82 коп., за грудень 2015 року на суму 8128 грн. 82 коп.).

В свою чергу, як встановлено податковим органом, 06.10.2015 позивачу на розрахунковий рахунок надійшли кошти від покупця ТОВ "Івано-Франківський інститут геофізичних досліджень" (код ЄДРПОУ 3316223) у сумі 9340 грн. (без ПДВ) за стрічку 4 штуки згідно рахунку № 1/10 від 06.10.2015. Суму отриманого доходу у розмірі 9340 грн. платником відображено у Книзі доходів і витрат за 06.10.2015. У ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 фактично було видано стрічку у кількості 3 шт. на суму 7005 грн. (без ПДВ) згідно видаткової накладної від 27.10.2015 за № 08/10.

На думку перевіряючих, платником податків було включено до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, суму попередньої (авансової) оплати за стрічку у кількості 1 шт. у розмірі 2335 грн., ФОП ОСОБА_1 на виготовлення стрічки не були закуплені металеві труби, які необхідні для їх виготовлення та не понесені витрати на придбання послуг по їх розкрою та доробці, внаслідок чого у жовтні 2015 року отримано чистий дохід у розмірі 2335 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.10.2015 позивачем відображено у Книзі обліку доходів і витрат суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності у розмірі 9340 грн. /том 2 зворот а.с. 57/.

У Книзі обліку витрат і доходів позивачем також визначено загальну суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності або незалежної професійної діяльності за жовтень 2015 року у розмірі 161940 грн. /том 2 а.с. 59/. Крім того, позивачем вказано у Книзі обліку доходів і витрат загальну суму витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) за жовтень 2015 року у розмірі 79756 грн. 12 коп. та зазначено загальну суму інших витрат, пов'язаних з одержанням доходу, у розмірі 85564 грн. 78 коп. /том 2 а.с. 59/.

При цьому, за висновками перевірки сума інших витрат позивача, пов'язаних з одержанням доходу у жовтні 2015 року становить 84947 грн. 07 коп. /том 1 а.с. 156/.

Відповідачем у акті перевірки та у ході розгляду справи жодним чином не обґрунтовано зменшення суми інших витрат позивача, пов'язаних з одержанням доходу у жовтні 2015 року.

Таким чином, сума чистого оподатковуваного доходу позивача за жовтень 2015 року (графа 9 Книги обліку доходів і витрат) становить (-3380 грн. 90 коп.)= (161940 грн. - 79756 грн.12 коп. - 85564 грн. 78 коп.), а не 2335 грн., як зазначено у акті перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок за жовтень 2015 рік у сумі 8128 грн. 82 коп.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2017 року № Ф-0002511304 в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178 грн. 37 коп. (за 2013 рік у сумі 5031 грн. 15 коп.+ за 2014 рік у загальній сумі 18018 грн. 40 коп. + за жовтень 2015 року у сумі 8128 грн. 82 коп.) є протиправною та підлягає скасуванню. Разом з тим, в частині заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 23442 грн. 62 коп. (за липень 2015 року в сумі 7184 грн. 98 коп. + вересень 2015 року в сумі 8128 грн. 82 коп. + за грудень 2015 року в сумі 8128 грн. 82 коп.) оскаржувана вимога є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

У зв'язку з виявленням перевіркою порушення пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та донарахуванням за її наслідками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 54620 грн. 99 коп., рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області № 0002501304 від 10.04.2017 до позивача застосовано штраф у розмірі 10023 грн. 28 коп. на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" /том 1 а.с. 18/.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, з огляду на порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно заниження позивачем у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік на суму 23442 грн. 62 коп. до позивача контролюючим органом правомірно застосовано штраф у розмірі 4688 грн. 52 коп. (23442 грн. 62 коп. х 20% -за 2 звітні періоди 2015, 2016 по 10%) на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Разом з тим, відповідачем не доведено факту порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та відповідно заниження позивачем у перевіряємому періоді єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальній сумі 31178 грн. 37 коп. Відтак, штрафні санкції в розмірі 5334 грн. 76 коп. застосовані до позивача безпідставно та неправомірно.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10 квітня 2017 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334 грн. 76 коп. є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 4688 грн. 52 коп. оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до підпунктів 1.1. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, позивачем у порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено витрати безпосередньо пов'язані з одержанням доходів за 2015 рік у сумі 54300 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем пп. 1.1, п.п. 1.2, п.п. 1.4, пп. 1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по військовому збору у сумі 814 грн. 50 коп., у тому числі за 2015 рік у сумі 814 грн. 50 коп. (54300 грн. х 1,5%).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу правомірності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 10.04.2017 № 0002531304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір", на загальну суму 1018 грн. 13 коп., з них: за основним платежем на суму 814 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 203 грн. 63 коп.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правовірність прийняття податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 10 квітня 2017 року № 0002541304 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування" в розмірі 14265 грн. 74 коп., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 квітня 2017 року № Ф-0002511304 в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178 грн. 37 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10 квітня 2017 року в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334 грн. 76 коп.

Натомість позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності оскаржуваних рішень в іншій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. по справі №816/892/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів, позивача та відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017р. по справі №816/892/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Мельнікова Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.