Постанова

від 30.01.2018 по справі 816/892/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/1112/17 816/892/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 (головуючий суддя - Сич С.С.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді - Донець Л.О., Мельнікова Л.В.) у справі 816/892/17

за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області , в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 № 0002541304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатам річного декларування на загальну суму 24795,76 грн. (за податковим зобов'язаннями - 19836,61 грн., за штрафними санкціями - 4959,15 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 № 0002531304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 1018,13 грн. (за податковим зобов'язанням - 814,50 грн., за штрафними санкціями - 203,63 грн.);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2017 № Ф-0002511304 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 54620,99 грн.;

- рішення від 10.04.2017 № 0002501304 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 10023,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, господарські операції з контрагентом ТОВ Світком-торг носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства; зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору нараховані відповідно до норм законодавства України, відтак відсутні підстави для донарахування контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно застосування штрафних санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовано:

- податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 № 0002541304 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 14265,74 грн. (за основним платежем - 11412,59 грн., за штрафними санкціями - 2853,15 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2017 № Ф-0002511304 в частині визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178,37 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10.04.2017 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334,76 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Головне управління ДФС у Полтавській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому у касаційній скарзі зазначено, що операції з купівлі ФОП ОСОБА_2 фіксаторів у ТОВ Світком-Торг у липні-жовті 2013 року не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у контрагента позивача відсутні необхідні умови (трудові ресурси, основні фонди, транспортні засоби тощо) для ведення господарської діяльності та позивачем не доведено отримання прибутку внаслідок спірних господарських операцій.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на висновки, викладені в рішеннях судів.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 24.01.2017 по 13.02.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 20.02.2017 № 151/16-31-13-03-29/2038610999.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, у результаті чого занижено: податок на доходи фізичних осіб у сумі 22836,61 грн. (у тому числі за 2013 рік - 3000,00 грн., за 2014 рік - 11412,59 грн. та за 2015 рік - 8424,02 грн.), єдиний внесок у сумі 54621 грн. (у тому числі за 2013 рік - 5031,15 грн., за 2014 рік - 18018,40 грн. та за 2015 рік - 31571,44 грн.), податкове зобов'язання по військовому збору за 2015 рік у сумі 814,50 грн., що стало підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з акта перевірки, заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2013-2014 роки спричинено завищенням витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, у розмірі 90000,00 грн. на придбання фіксаторів у ТОВ Світком-торг , які були включені позивачем до складу витрат у листопаді 2013 року у сумі 20000,00 грн. та у січні, лютому, червні, серпні і жовтні 2014 року у сумі 70000,00 грн. та відображені у податкових деклараціях про майновий стан та доходи, у Книзі обліку доходів та витрат за 2013-2014 роки, операції з яким не спричиняють реального настання правових наслідків та здійснення яких не підтверджено у ході перевірки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) по господарським операціям з ТОВ Світком-торг згідно з договором купівлі-продажу № 04/06 від 05.06.2013, що полягає у заниженні податку на доходи з фізичних осіб у періоді, що перевірявся, на загальну суму 11412,59 грн., та, відповідно, не доведено факту порушення позивачем пункту 2 частини 1 статті 7, частини 11 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заниження єдиного внеску у загальній сумі 23049,55 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 5031,15 грн. та за 2014 рік на суму 18018,40 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, натомість доводи відповідача в касаційній скарзі вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, 05.06.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ "Світком-торг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 04/06, за умовами розділу 1 якого продавець зобов'язується продати на умовах даного договору покупцю належний продавцю товар: корпус, фіксатор. Загальна кількість товару, що підлягає поставці визначаються за згодою сторін і відображаються в рахунку продавця. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку. Доставка товару покупцю відбувається самовивозом транспортом покупця на умовах DDР (до місця узгодженого сторонами) (ІНКОТЕРМС 2011).

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Світком-торг" згідно укладеного договору купівлі-продажу підтверджується видатковими накладними: № 0625/01 від 25.06.2013 на фіксатори у кількості 3000 шт. на загальну суму 36000 грн., у тому числі ПДВ - 6000 грн.; № 1001/01 від 01.10.2013 на фіксатори у кількості 4000 шт. на загальну суму 48000 грн., у тому числі ПДВ - 8000 грн.; №1008/01 від 08.10.2017 на фіксатори у кількості 2000 шт. на загальну суму 24000 грн., у тому числі ПДВ - 4000 грн., копії яких наявні у матеріалах справи; копіями податкових накладних та рахунків на оплату.

Розрахунки за товар здійснювалися позивачем у безготівковій формі та підтверджуються платіжними дорученнями: № 48 від 18.06.2013, № 80 від 07.10.2013, № 81 від 08.10.2013.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товар згідно з видатковою накладною № 0625/01 від 25.06.2013 перевезено ТОВ "Нова Пошта" за товарно-транспортною накладною № 59998002924511 від 26.06.2013; товар згідно з видатковою накладною № 1001/01 від 01.10.2013 позивач отримав у м. Київ; а товар згідно з видатковою накладною № 1008/01 від 08.10.2013 перевезено ТОВ "Нова Пошта" за товарно-транспортною накладною № 59000033581435 від 15.11.2013. Копії товарно-транспортних накладних наявні в матеріалах справи.

З приводу посилань відповідача на ту обставину, що відповідно до видаткових накладних товар отримано 25.06.2013 та 08.10.2013, а відповідно до товарно-транспортних накладних товар транспортувався 26.06.2013 та 14.11.2013, то суди встановили, що відправка товару здійснювалася продавцем на адресу позивача через ТОВ Нова Пошта . За незалежних від позивача обставин, представник ТОВ Світком-торг зміг відправити товар згідно з видатковою накладною № 1008/01 від 08.10.2013 лише 14.11.2013. Однак з огляду на відсутність у позивача на той час бухгалтера, останній не звернув увагу на дату виписки видаткової накладної.

У подальшому придбаний у ТОВ "Світком-торг" товар позивачем відвантажено як давальницьку сировину на НІЦ МВ ІЄЗ ім. Є.О. Патона НАНУ згідно з договорами № 17/12 від 27.12.2012 та №07/14 від 02.06.2014, що підтверджується копіями накладних та довіреностей, та у подальшому, після виготовлення кумулятивних зарядів ЗП2-67-150, поставлено ПАТ Карпатське УГР та ДГП "Укргеофізика" Івано-Франківська ЕГДС. Копії актів прийому - передачі наявні у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій з огляду на те, що дата транспортування товару не відповідає датам, зазначеним у видаткових накладних, а копія посвідчення про відрядження позивача від 01.10.2013 не містить реквізитів наказу про відрядження, оскільки помилки в оформленні окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, здійснені позивачем господарські операції з ТОВ Світком-торг підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які складені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, про що, зокрема, свідчить відсутність в акті перевірки будь-яких зауважень з боку відповідача до якості первинних документів, наданих на перевірку та досліджених під час її проведення.

При цьому, вказівка відповідача на те, що копія посвідчення про відрядження від 01.10.2013 була надана позивачем лише до суду, спростовуються змістом акта перевірки, в якому міститься інформація про зазначений документ (стор. 10 акта).

З приводу посилання відповідача на акт Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.04.2014 № 1235/26-55-22-08/38650855 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Світком-торг щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 26.03.2013 по 31.12.2013 , суд касаційної інстанції зазначає, що дослідження первинних та інших бухгалтерських документів, якими оформлено господарські операції позивача із ТОВ Світком-торг у ході наведеної звірки не здійснювалося, а тому такий акт не може бути належним та достовірним доказом безтоварного характеру господарських операцій.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача основних фондів, транспортних засобів та чисельність працюючих у кількості однієї особи, що, на думку контролюючого органу, свідчить про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ Світком-торг за договором купівлі-продажу № 04/06 від 05.06.2013, оскільки вказані господарські операції за своїм характером не потребували наявності більшої кількості працюючих, основних фондів або транспортних засобів.

Згідно з пунктом 1.1 договору про спорядження зарядів № 17/12 від 27.12.2012 замовник (позивач) доручає, а виконавець (Науково-інженерний центр Матеріалообробка вибухом ІЕЗ ім. Є.О. Патона) бере на себе роботи щодо спорядження зарядів кумулятивних типу ЗП2 в обсязі 100.0 тис. у 2013 році.

Згідно з пунктом 1.1 договору про спорядження зарядів № 07/14 від 02.06.2014 замовник (позивач) доручає, а виконавець (Науково-інженерний центр Матеріалообробка вибухом ІЕЗ ім. Є.О. Патона) бере на себе роботи щодо спорядження зарядів кумулятивних типу ЗП2 в обсязі 100.0 тис. у 2014 році.

Відповідно до пунктів 1.3 вказаних договорів про спорядження зарядів, корпуса, кришки та фіксатори до кумулятивних зарядів є давальницькою сировиною замовника (позивача), їх вартість не входить у вартість робіт по договору.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє посилання контролюючого органу на те, що позивач реалізовув фіксатори за ціною придбання, тобто здійснював господарські операції без отримання доходу (позитивного економічного ефекту), оскільки за умовами договорів про спорядження зарядів № 17/12 від 27.12.2012 та №07/14 від 02.06.2014 вказані фіксатори є давальницькою сировиною замовника (позивача) та їх вартість не входить у вартість робіт по договору.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт реальності здійснених із ТОВ Світком-торг господарських операцій.

Натомість відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про безтоварність господарських операцій, зокрема, спростовували факти перевезення товару, його отримання позивачем, проведеного розрахунку за товар та факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

За таких обставин, відповідач, всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України, не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення Головного управлыння ДФС у Полтавській області від 10.04.2017 № 0002541304 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 14265,74 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2017 № Ф-0002511304 в частині визначення позивачу заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 31178,37 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0002501304 від 10.04.2017 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 5334,76 грн.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 у справі 816/892/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова